04 квітня 2025 р. Справа № 440/11216/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, по справі № 440/11216/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, що заявлений до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо незастосування під час призначення йому пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме - за 2020-2022 роки, зобов'язавши ГУНП призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 22.11.2023 відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме - за 2020-2022 роки, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 з 22.11.2023 показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020-2022 роки, починаючи з 22.11.2023.
В решті вимог - позов залишено без задоволення.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області частину судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 року у справі №440/11216/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в управлінні з 19.03.2012, за період з 19.03.2012 по 22.11.2023 отримував пенсію за вислугу років, призначену як працівнику геоекспедицій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», з 22.11.2023 отримує пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно з поданою 22.11.2023 заявою про переведення на інший вид пенсії. Пенсію за вислугу років обчислено з урахуванням заробітку для розрахунку пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки - 3764,40 грн., який з урахуванням коефіцієнтів індексації, складає 7405,03 грн. Розмір пенсії за вислугу років станом на 21.11.2023 - 8873,30 грн. Пенсію за віком обчислено з урахуванням заробітку для розрахунку пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки та осучасненої з 01.03.2023, - 7405,03 грн. Розмір пенсії з 22.11.2023 - 9213,85 грн., з 01.03.2024, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» - 9959,45 грн. Відповідач вважає, що оскільки право на призначення пенсії ОСОБА_1 використано у 2012 році - для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки немає правових підстав.
Позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУПФ, де з 19.03.2012 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За наслідками звернення із заявою від 22.11.2023 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Для обчислення розміру пенсії враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, в сумі 7405,03 грн.
З листа ГУПФ від 12.09.2024 №16420-14759/К-02/8-1600/24 заявнику стало відомо про те, що при переведенні на пенсію за віком розрахунок пенсії з 22.11.2023 здійснено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, у сумі 7405,03 грн.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо незастосування при призначенні йому пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки, звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції задовольнивши частково позов дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у застосуванні при обчисленні пенсії згідно із Законом №1058-IV середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, тобто показника середньої заробітної плати, який має враховуватися за три останні календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом №1058-IV.
Крім того, відмовивши в іншій частині позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога щодо зобов'язання ГУПФ саме призначити з 22.11.2023 йому пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати України за 2020-2022 роки задоволенню не підлягає, оскільки позивачу вже призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.11.2023.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав та переглядає справу в частині задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV, в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за віком), відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно зі ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. за № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ, в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років), передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Закону № 1788-ХІІ, пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком.
Відповідно до ст. 19 Закону № 1788-ХІІ, пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Частиною 2 ст. 40 Закону № 1058-IV встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Тобто, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV встановлений порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший та показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, - таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
З урахуванням викладеного, у випадку коли особі призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058-ІV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
У випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.
Матеріалами справи встановлено, що за призначенням пенсії за віком відповідно до норм Закону №1058-IV позивач вперше звернувся 22.11.2023, тоді як з 19.03.2012 йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, як працівнику геоекспедиції.
Колегія суддів звертає увагу, що Законом № 1058-IV у редакції, чинній станом на 19.03.2012 р. (дату призначення позивачу пенсії за вислугу років), не було передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
З урахуванням викладеного, для обчислення позивачу пенсії за віком у 2023 році пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії, тобто, за 2020, 2021, 2022 роки, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.09.2018 у справі 127/16610/17, від 13.02.2019 у справі №334/917/17(2-а/334/267/17), від 23.10.2020 у справі № 528/196/17, від 16.06.2020 у справі № 127/7522/17, від 28.09.2022 у справі №184/886/17, від 29.03.2023 по справі № 240/4170/19, від 08.02.2024 року по справі №500/1216/23 та від 27.11.2024 у справі №560/11681/23.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у застосуванні при обчисленні пенсії згідно із Законом № 1058-IV середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, тобто показника середньої заробітної плати, який має враховуватися за три останні календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом №1058-IV, і відповідні дії відповідача є протиправними.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі № 440/11216/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 по справі № 440/11216/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді О.А. Спаскін В.А. Калиновський