04 квітня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1006/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Казанчук Г.П., розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження заяву адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Байдика Олександра Анатолійовича, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області від 02.01.2025 року № 213150007355 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи відповідно до трудової книжки з 21.07.1980 року по 31 грудня 2003 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, на яку отримав рішення про відмову в призначенні пенсії, яке мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки, оскільки на титульній сторінці трудової книжки має місце виправлення дати народження особи не завірене належним чином, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Такі доводи пенсійного органу не ґрунтуються на нормах закону, оскільки трудова книжка містить усі необхідні записи, на підставі яких можна провести обрахунок страхового стажу. Крім того, у заяві про призначення пенсії позивач відсутнє особисте повідомлення щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, проте пенсійний орган міг витребувати вказану заяву, чого зроблено не було.
Ухвалою судді від 26.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - відповідач) не погоджуючись із позовними вимогами подало відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що при опрацювання заяви позивача про призначення пенсії прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, через відсутність особистого повідомлення щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації та необхідності кількості страхового стажу (а.с.58-69).
Дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком від 30.12.2024 року (а.с.42).
Рішенням ГУ ПФУ у Кіровоградській області про відмову у перерахунку пенсії від 02.01.2025 року №213150007355 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії через відсутність особистого повідомлення щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російськової федерації та необхідності кількості страхового стажу. Страховий стаж становить 13 років 2 місяці 5 днів, працює. До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 №162, а саме: на титульній сторінці трудової книжки має місце виправлення дати народження особи не завірене належним чином. У заяві про призначення пенсії не вказано про неодержання від органів пенсійного забезпечення російської федерації (надалі - спірне рішення, а.с.43).
Отже, правомірність та законність спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Вік заявника на час звернення із заявою про призначення пенсії 61 рік.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що ''пенсія за віком'' - це свого роду ''державний депозит'' (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоди роботи, які вказані у трудовій книжці, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 56 Законом України ''Про пенсійне забезпечення'' визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а, відповідно до статті 62 Закону №1788-XII - основним документом, що підтверджує стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На час заповнення трудової книжки серії НОМЕР_2 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (надалі - Інструкція про порядок ведення трудових книжок).
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкція про порядок ведення трудових книжок заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
У пункті 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному листі) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по-батькові (повністю, без скорочення чи заміни імені і по-батькові ініціалами), і дата народження зазначається на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок зміни до трудових книжок про прізвище, імені, по-батькові і даті народження проводиться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розлучення, про зміну прізвища, імені, по-батькові і т.д.) і за ссилкою на номер і дату цих документів.
Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному листі) трудової книжки. Однією чертою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по-батькові, дата народження і записуються нові данні. Ссилки на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинці, завіряються підписом керівником підприємства чи спеціально уповноваженої особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок зміни контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 06.09.1973 року №656 ''Про трудових книжка та службовців''.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
На титульній сторінці продовження трудової книжки НОМЕР_2 в графі ''дата народження'' вказана ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18-23). Візуальний огляд вказаної титульної сторінки трудової книжки дійсно у даті народження містить виправлення.
Суд погоджується із доводами відповідача стосовно наявності виправлення у даті народження позивача, проте вказаний недолік не може перекладатись на тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці позивача. Порушення заповнення трудової книжки, допущене відповідальною особою, не може впливати на право позивача, оскільки він не був уповноваженою особою на здійснення записів у трудовій книжці.
Відсутність належного виправлення у даті народженні на титульній сторінці трудової книжки, за умови наявності усіх записів про прийняття та звільнення позивача з роботи, дає підстави дійти висновку, що у даній ситуації, наявний недолік не може бути підставою для не зарахування усіх періодів роботи позивача до страхового стажу.
Позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому відсутність печатки підприємства на титульній сторінці трудової книжки, не може бути підставою для не зарахування періодів роботи позивача, зазначених у цій трудовій книжці.
Такі висновки суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
При цьому, суд зазначає, що наявність виправлення у даті народження на титульній сторінці трудової книжці, не свідчить про те, що мова йде про різних осіб, і за переконанням суду є проявленням надмірного формалізму з боку пенсійного органу.
Отже, період роботи, зазначений у трудовій книжці НОМЕР_3 протиправно не був врахований пенсійним органом до страхового стажу.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1)
Згідно пункту 4.2 Порядку №22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до ГУ ПФУ у Київській області, яким і було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 05.12.2024.
Відповідно до пункту 1.8 Порядку №22-1У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
У пункті 14-4 розділу ''XV ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ'' Закону №1058 визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Аналізуючи вищевказані норми, суд дійшов висновку, що відповідач при вирішенні питання про призначення пенсії, за умов відсутності заяви про неодержання ним пенсії від органів російської федерації, повинен був письмово повідомити позивача про необхідність надання такої заяви додатково.
Водночас, така заява не може оцінюватись судом, оскільки має бути подана саме до пенсійного органу.
Враховуючи вищеописане, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Кіровоградській області від 02.01.2025 року №213150007355 слід скасувати, як протиправне.
Розглядаючи другу позовну вимогу про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та про зобов'язання зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 3 статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У пункті 23) частини 1 статті 4 КАС України вказано, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Заявлена друга позовна вимоги є похідною від першої, а тому підлягає задоволенню. Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, а тому, з урахуванням висновку суду про часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У матеріалах справи наявна заява представника позивача про стягнення судових витрат понесених на професійну правову допомогу на користь позивача 2000 грн. У матеріалах справи наявний договір №3001/24ЦПК-1 про надання правничої допомоги від 30.01.2025, укладений між адвокатським бюро ''Олександр Байдик та Партнери'' з ОСОБА_1 (а.с.46-48) та платіжна інструкція № @2PL507888 (а.с.49).
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідач заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу.
Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині 5 статті 134 КАС України, але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, 9 статті 139 КАС України.
Тобто критерії, визначені частинами 4-5 статті 134 КАС України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами статті 139 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 9 статті 139 КАС України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Подібний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.10.2022 року по справі № 904/8800/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі ''Лавентс проти Латвії'' зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд, визнає підтвердженими, співмірними та такими, що пов'язані з розглядом даної справи, витрати позивача на правничу допомогу адвоката на суму 2000 грн. Вказані судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, рішення якого судом визнане протиправним та скасоване.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області від 02.01.2025 року № 213150007355 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2024 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи, що вказані у трудовій книжці НОМЕР_1 та прийняти відповідне рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Кіровоградській області.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК