03 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/19505/24
категорія 106000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду, не ненадання відповіді про прийняте рішення, у передбачені законом строки та не оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за поданою заявою ОСОБА_1 з 17.09.2024;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2024 та оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо не розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, позивач наголошує, що ним дотримано процедуру особистого подання документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Водночас суб'єкт владних повноважень не може утриматися від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, поновлено строк звернення до суду з даним позовом.
На офіційну електронну адресу суду 12.11.2024 надійшов відзив на позов від відповідача, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач направив на поштову адресу відповідача заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та підтвердні документи на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з тим, що на його утриманні (догляді) перебуває мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якій встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. На вказану поштову адресу в заяві відповідачем направлено позивачу простим поштовим відправленням повідомлення від 17.10.2024 за №6525, згідно з яким ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянуто заяву позивача та протоколом від 17.10.2024 року за №23 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з мотивів відсутності підтвердження неможливості інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати своїх батьків з інвалідністю І та ІІ групи. Оскільки, ІНФОРМАЦІЯ_4 за допомогою отримання інформації з публічних електронних реєстрів (повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження додається) було встановлено, у матері позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка не є військовозобов'язаною. Тобто, на думку представника відповідача, заява ОСОБА_1 розглянута належним чином.
Від представника позивача 21.11.2024 надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що позивач являється єдиним сином ОСОБА_2 та інші особи, котрі можуть здійснювати догляд відсутні. Донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 доглядає і утримає батька - особу з інвалідністю ІІ групи, який за рішенням ЛКК від 25.04.2024. №77 потребує постійного стороннього догляду. ОСОБА_4 фізично та фінансово не має змоги утримувати та доглядати одразу двох батьків - осіб з інвалідністю. Крім того, у ОСОБА_4 на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-115В від 27.12.2024 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 01.01.2025 по 03.01.2025 та з 09.01.2025 по 10.01.2025 включно.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-07-В від 21.01.2025 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці у період з 03.02.2025 по 07.02.2025 та відповідно до наказу №01-06-ОС від 03.02.2025 головуючий суддя перебувала на навчанні в період з 10.02.2025 по 14.02.2025 включно.
Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 17.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з нотаріально завіреними копіями необхідних документів, однак відповіді не отримав.
30.09.20241 позивач через адвоката звернувся із запитом, просив надати рішення про розгляд заяви ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу.
Однак, як наголошує представник позивача в позовній заяві, станом на момент подачі позовної заяви рішення про розгляд заяви ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу не було отримано.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, що неодноразово продовжувався та діє на момент розгляду цієї справи.
Законом України № 3543-XII від 21.10.1993 року "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 року (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
У подальшому Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024 року "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Порядок № 560).
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Пунктом 57 Порядку № 560 регламентовано, що для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) .
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації (п. 58 Порядку № 560).
Пунктом 60 Порядку № 560 регламентовано, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд звертає увагу, що Порядком № 560 також не передбачено обов'язку особистого відвідування територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд встановив, що позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, з метою реалізації його права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
З аналізу наведених вище норм слідує, що як на час звернення позивача до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і на час розгляду судом даної адміністративної справи, обов'язок прийняття рішення про відстрочку від призову покладено на районний ТЦК.
З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був за наслідками розгляду цієї заяви прийняти конкретне рішення: або про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову у задоволенні цієї заяви.
Суд зазначає, що представником відповідача до відзиву на адміністративний позов долучено копію протоколу №23 засідання комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 17.10.2024 відповідно до якого прийнято рішення про те, що ОСОБА_1 відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ст.23 ч.1 абз.13 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Також, до матеріалів позовної заяви представником ІНФОРМАЦІЯ_1 долучено копію повідомлення №6525 від 17.10.2024 зі змісту якого встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що за результатами розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу відповідно до абз.13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ухвалено рішення про відмову у надані йому відстрочки у зв'язку із наявністю інших осіб, які не є військовозобов'язаними.
Тобто, з огляду на викладене, заява позивача про надання відстрочки від призову на військову службу відповідно до абз.13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" була розглянута ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 .
В свою чергу, відповідно до відстеження трек номеру доставки із офіційного сайту Укрпошти встановлено, що заява позивача від 17.09.2024 про відстрочку була отримана ІНФОРМАЦІЯ_2 25.09.2024 (№1000505565790). Тобто, з огляду на викладене, заява позивача розглянута відповідачем з порушенням строку, передбаченого пунктом 60 Порядку № 560.
Окрім того, даним пунктом регламентовано, що про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
Представником відповідача наголошено, що про прийняте рішення ОСОБА_1 повідомлено засобами зв'язку. Так, до матеріалів позовної заяви надано поштове повідомлення про вручення поштової кореспонденції №1150300024918, з якого встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 було надіслано ОСОБА_1 поштове відправлення 11.11.2024.
А тому, з огляду на викладене, відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу відповідно до абз.13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з порушенням Порядку №560, тобто у не встановлені строки (строк повідомлення мав бути на наступний день, тобто 18.10.2024).
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви у встановлені строки, не надання відповіді про прийняте рішення, у передбачені законом строки є обгрунтованими, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Також згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Як зазначалось раніше, в межах первинного адміністративного позову позивачем не оскаржувалось рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу відповідно до абз.13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 17.10.2024 (адміністративний позов зареєстровано 10.10.2024) та у подальшому позивачем не було подано заяви про збільшення позовних вимог, тому суд не надає оцінку підставам відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу відповідно до абз.13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", які було було оформлено протоколом №23 від 17.10.2024.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат, понесених на надання правової допомоги в розмірі 25000 грн позивач надав суду ордер №1103077.
Враховуючи, що дана справа не є складною, її розгляд проведено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, позовні вимоги задоволено частково, наявність сформованої судової практики вирішення даної категорії справ, суд вважає, що в даному випадку наявні підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2 000 грн, оскільки заявлені позивачем судові витрати не є співмірними.
Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду у встановлені строки та не надання ОСОБА_1 відповіді про прийняте рішення, у передбачені законом строки за поданою заявою від 17.09.2024.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати за професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. та документально підтверджені судові витрати у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 03 квітня 2025 р.
03.04.25