03 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/16361/24
категорія 109040000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Черняхівської селищної ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у внесенні до Державного земельного кадастру виправлених відомостей про власника (користувача) земельної ділянки з кадастровим номером 1825688200:07:000:0034, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №230987 від 26 травня 2005 року;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області виправити відомості про власника (користувача) земельної ділянки з кадастровим номером 1825688200:07:000:0034, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №230987 від 26 травня 2005 року;
- зобов'язати Відділ державної реєстрації прав на нерухоме майно Черняхівської селищної ради після виправлення Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області відомостей про власника (користувача) земельної ділянки з кадастровим номером 1825688200:07:000:0034 провести державну реєстрацію права власності та іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку за ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №230987 від 26 травня 2005 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що після смерті його дружини ОСОБА_2 він набув право власності на вищевказану земельну ділянку, проте у Державному земельному кадастрі наявна інформація, що власником даної земельної ділянки є його дружина. При цьому, відповідач відмовив у внесенні змін до кадастру з огляду на відсутність таких повноважень та технічної можливості, що на думку позивача, є протиправними діями Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив. Вказав, що до повноважень державних кадастрових реєстраторів не належить внесення відомостей про власників об'єктів Державного земельного кадастру. Вказує, що відомості про право власності надходять в порядку інформаційної взаємодії із суб'єктами державної реєстрації прав, технічні можливості для внесення державним кадастровим реєстратором відомостей саме про власників (користувачів) земельної ділянки до Держаного земельного кадастру відсутні, а отже Головне управління не вчиняло жодних протиправних дій, на які посилається позивач. Звертає увагу, що до виключної компетенції державних реєстраторів речових прав належить внесення відомостей про власників об'єктів Державного земельного кадастру.
Відповідач - Черняхівська селищна рада відзиву на адміністративний позов не подав.
Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 09.12.2024 у задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін - відмовлено.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в періоди з 26.09.2024 по 09.10.2024, з 01.01.2025 по 03.01.2025 та з 09.01.2025 по 10.01.2025, з 03.02.2025 по 07.02.2025, з 20.03.2025 по 21.03.2025 та на навчанні в період з 10.02.2025 по 14.02.2025 включно.
Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.11.2004 серії ВВС №161533 після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем є ОСОБА_1 , в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 1825688200:07:000:0034, що також підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №230987 від 26.05.2005.
Як зазначає позивач, при переукладанні діючого договору оренди землі №121 від 29.08.2014, йому стало відомо, що власником вищевказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі вказано ОСОБА_2 .
18.06.2024 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою по внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
Повідомленням від 18.06.2024 Головне управління відмовило в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку з тим, що документи подані не в повному обсязі.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 №3613-VI, ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом:
створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону;
внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру;
внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру;
оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.
Державний земельний кадастр включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних".
Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (далі - Постанова №1051), до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в мм. Києві та Севастополі) належать:
1) внесення до Державного земельного кадастру:
геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них), індексної кадастрової карти кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць (змін до неї) та відомостей про кадастрове зонування земель в межах території України (змін до них);
відомостей (змін до них) або надання відмови у їх внесенні про:
- державний кордон, землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах), території територіальних громад;
- обмеження у використанні земель;
- меліоративні мережі, складові частини меліоративних мереж;
- земельні ділянки (їх частини);
2) здійснення реєстрації:
заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;
заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про межі частини земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація;
заяв про державну реєстрацію земельної ділянки;
заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; повідомлень про виявлення технічної помилки фізичною або юридичною особою;
заяв про виправлення технічних помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру;
заяв про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру;
повідомлень про виявлення фізичною або юридичною особою помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;
заяв про надання відомостей з Державного земельного кадастру;
2-1) здійснення державної реєстрації меліоративних мереж, складових частин меліоративних мереж (змін до відомостей про них);
3) здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації;
4) формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення їх зберігання;
5) присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам;
6) проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації;
7) узагальнення відомостей щодо кількості та якості земель в межах державного кордону, територій адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах), території територіальних громад за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;
8) надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону;
9) виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;
10) оприлюднення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держгеокадастру відомостей щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;
11) надання та отримання інформації про об'єкти Державного земельного кадастру в порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами;
12) проведення стажування адміністраторів центрів надання адміністративних послуг та уповноважених посадових осіб виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та надання їм довідки про результати стажування.
Розподіл повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів здійснює Держгеокадастр. Визначення державного кадастрового реєстратора для здійснення повноважень, зазначених у підпунктах 1, 2-1, 3-6 цього пункту, здійснюється в день подання заяви за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості.
Пунктом 138 Постанови №1051 визначено, що помилками у Державному земельному кадастрі є:
1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;
2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);
3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об'єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);
4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;
5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;
6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;
7) помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 1 січня 2013 р. та відомості про які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.
Згідно із п.139 Постанови №1051 у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 органові, що здійснює ведення Державного земельного кадастру.
У повідомленні викладається суть виявлених помилок.
До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей.
Повідомлення разом із доданими до нього документами надсилається заінтересованою особою в електронній формі технічними засобами електронних комунікацій з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобу електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру.
Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронній формі з Державного аграрного реєстру з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру.
Відповідно до п.140 Постанови №1051 розгляд повідомлення про виявлення технічної помилки та виконання за результатами його розгляду дій, передбачених пунктами 143-150 цього Порядку, здійснюються Державним кадастровим реєстратором у день надходження такого повідомлення.
Згідно із ч.1 ст.79 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України), земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до положень ч.ч.9,10 ст.79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як визначено статтею 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон №1952-IV), дія якого поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із ч.3 ст.3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч.4 цієї статті).
Статтею 6 Закону №1952-IV визначено систему органів та суб'єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав.
Зокрема, організаційну систему державної реєстрації прав становлять:
1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;
2) суб'єкти державної реєстрації прав:
виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Відповідно до ч.3 ст.10 Закону №1952-IV державний реєстратор, серед іншого, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Пунктом 3 частини 1 статті 27 Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката.
Статтею 29 Закону №1952-IV передбачено особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року.
Зокрема, державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.
Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого в результаті переходу права власності та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту переходу прав від особи, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі, до особи, яка заявляє свої права.
Згідно з частинами 1, 2 статті 33 Закону №1952-IV, Державний реєстр прав та Державний земельний кадастр за допомогою програмних засобів ведення інформаційних систем забезпечують у режимі реального часу отримання:
державними реєстраторами відомостей з Державного земельного кадастру про права на земельні ділянки, зареєстровані до 2013 року, а також відомостей з Державного земельного кадастру про земельні ділянки;
органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, інформації з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права на земельні ділянки, їх обтяження, а також про ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами.
Інформація Державного реєстру прав, отримана центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, може зберігатися та використовуватися для забезпечення виконання покладених на нього повноважень, у тому числі для ведення обліку земель.
Як видно із матеріалів справи, право власності позивача на земельну ділянку із кадастровим номером 1825688200:07:000:0034 виникло в порядку спадкування після його дружини ОСОБА_2 , про що було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №230987 від 26.05.2005, тобто дане речове право виникло в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, проте не було зареєстровано після набрання чинності Закону №1952-IV.
При цьому, в силу вищенаведених вимог Закону №1952-IV дане речове право підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі прав і дані дії має вчинити державний реєстратор. Після цього, відомості про право власності надійдуть в порядку інформаційної взаємодії із суб'єктами державної реєстрації прав до Державного земельного кадастру.
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області в даному випадку не має повноважень щодо внесення до Державного земельного кадастру виправлених відомостей про власника земельної ділянки, це не є технічною помилкою в розумінні п.138 Постанови №1051.
Також, як наголошує відповідач, у нього відсутні й технічні можливості провести такі дії.
Крім того, Головне управління надало повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, а не відмову у внесенні до Державного земельного кадастру виправлених відомостей про власника (користувача) земельної ділянки, як зазначив позивач.
Отже, вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у внесенні до Державного земельного кадастру виправлених відомостей про власника (користувача) земельної ділянки з кадастровим номером 1825688200:07:000:0034, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №230987 від 26 травня 2005 року, не підлягають задоволенню.
В межах цієї справи рішення державного реєстратора не є предметом оскарження, а тому суд позбавлений можливості надати йому оцінку. Вимоги, заявлені позивачем до відповідача - Відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Черняхівської селищної ради залежать від задоволення вимог до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, а тому також не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області доведено правомірність своїх дій та рішень, а тому позовні вимоги до даного відповідача та заявлені похідні вимоги до Відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Черняхівської селищної ради задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 03 квітня 2025 р.
03.04.25