Головуючий І інстанції: І.С. Шевяков
04 квітня 2025 р. Справа № 440/7622/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/7622/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування вимог, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі також відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) в якому просила суд:
-визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6072-50У від 12 червня 2019 року про сплату недоїмки по єдиному внеску в сумі 4 209,48 грн. з ОСОБА_1 , та №Ф-6072-50У від 16 березня 2021 року про сплату недоїмки по єдиному внеску, штрафу, пені в сумі 15 624,90 грн. з ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області внести зміни (коригування) до інтегрованої картки платника шляхом виключення відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в сумі 23 785,08 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила про протиправність та безпідставність оскаржуваних податкових вимог. Позивач пояснила, що протягом 2018-2021 років вона, ОСОБА_1 , була найманим працівником та її роботодавець сплачував за неї ЄСВ. Також позивач зазначила, що її підприємницька діяльність припинена за рішенням суду 31.07.2019.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 частково задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6072-50У від 12 червня 2019 року.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6072-50У від 16 березня 2021 року в частині визначення недоїмки в сумі 7965,54 грн.
Зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 рнокпп ( НОМЕР_1 ) шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 12 175,02 грн (дванадцять тисяч сто сімдесят п'ять гривень дві копійки).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 620,01 грн (шістсот двадцять гривень одна копійка) та витрати на правову допомогу в сумі 1535,70 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять гривень сімдесят копійок).
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 по справі №440/7622/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що за несвоєчасну сплату єдиного внеску в період з 2017 року по 2 квартал 2019 року до ФОП ОСОБА_1 , застосовано штрафні санкції та пеню на загальну суму 12870,72 гривень: рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0040190418 від 18.12.2020 відповідно до якого було застосовано штрафну санкцію у розмірі 3033,32 гривні та пеню у розмірі 9837,40 гривень.
Вищезазначене рішення було направлено на податкову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуте з відміткою оператора поштового зв'язку «за закінчення терміну зберігання».
Відповідно до статті 25 Закону № 2464 16.06.2023 позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9960-51/1292 та направлено боржнику. Згідно повідомлення про вручення лист отримано 05.07.2023 року. Таким чином, вважає, що в обліковій карті ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску рахуються правомірні нарахування в сумі 20 836,26 гривень.
Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у період з 14.07.2006 по 31.07.2019 була зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця.
У період з 01.03.2018 по 26.02.2021 позивач працювала у ТОВ "Термастіл ЛСТК", що підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою від 17.06.2024 №20 /а.с.30/.
Відомості про нарахування та сплату роботодавцем ТОВ "Термастіл-Фіора-Прайм" за ОСОБА_1 єдиного внеску за період з грудня 2017 по лютий 2018 року та роботодавцем ТОВ "Термастіл ЛСТК", 01.03.2018 по 26.02.2021 відображені також у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що підтверджено копією форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу" /а.с. 25-29/.
Також, до матеріалів справи залучено витяг з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , у якому станом на 16.08.2023 рахується заборгованість в сумі 23 785,08 грн.
За повідомленням Головного управління ДПС у Полтавській області, недоїмка зі сплати єдиного внеску загалом у розмірі 23 785,08 грн включає в себе нараховані контролюючим органом зобов'язання зі сплати єдиного внеску за такі періоди:
- по строку сплати 09.02.2018, в сумі 7 794,94 грн, за 2017 рік, сплата відсутня;
- по строку сплати 19.04.2018, в сумі 2 457,18 грн, за 1 квартал 2018 року, сплата відсутня;
- по строку сплати 19.07.2018, в сумі 2 457,18 грн, за 2 квартал 2018 року, сплата відсутня;
- по строку сплати 19.10.2018 в сумі 2 457,18 грн, за 3 квартал 2018 року, сплата відсутня;
- по строку сплати 21.01.2019 в сумі 2 457,18 грн, за 4 квартал 2018 року, сплата відсутня;
- по строку сплати 19.04.2019 в сумі 2 754,18 грн, за 1 квартал 2019 року, сплата відсутня;
- 11.05.2019 стягнення в межах виконавчого провадження в сумі 1 001,88 грн;
- 07.05.2019 стягнення в межах виконавчого провадження в сумі 1 562,44 грн;
- по строку сплати 19.07.2019 в сумі 2 754,18 грн, за 2 квартал 2019 року, сплата відсутня;
- 25.10.2019 стягнення в межах виконавчого провадження в сумі 1 573,41 грн;
- 08.11.2019 стягнення в межах виконавчого провадження в сумі 1 529,33 грн;
- 26.11.2019 стягнення в межах виконавчого провадження в сумі 1 580,73 грн;
- 19.06.2020 стягнення в межах виконавчого провадження в сумі 7 918,69 грн;
- 05.02.2021 штрафна санкція згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі №0040190418 від 18.12.2020 в розмірі 3032,32 грн;
- 05.02.2021 штрафна санкція згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі №0040190418 від 18.12.2020 в розмірі 9837,40 грн.
12.09.2019 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6072-50У, якою позивача повідомлено про необхідність сплати єдиного внеску загалом у розмірі 4 209,48 грн /а.с. 50/.
16.03.2021 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6072-50У, якою позивача повідомлено про необхідність сплати єдиного внеску загалом у розмірі 20 836,26 грн (з яких 7 965,54 грн недоїмка, 3 033,32 грн штраф, 9 837,40 грн пеня) /а.с. 47/.
Не погодившись з правомірністю нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 2017-2021 роки страхові внески за позивача сплачувались роботодавцями, як за найманого працівника, що підтверджено витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за весь період Форми ОК-5.
Тому з метою уникнення подвійної сплати страхового внеску, враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, враховуючи правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав визнати протиправною і скасувати вимогу №Ф-6072-50У від 12.06.2019 про сплату боргу (недоїмки) та вимогу №Ф-6072-50У від 16.03.2021 в частині нарахування недоїмки в сумі 7 965,54 грн.
З метою належного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд зобов'язав відповідача внести зміни (коригування) до інтегрованої картки платника шляхом виключення відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в сумі 23 785,08 грн підлягає задоволенню частково, шляхом зобов'язання відповідача внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 12175,02 грн (4 209,48 грн по вимозі від 12.06.2019 та 7 965,54 грн по вимозі від 16.03.2021).
Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що спірна вимога №Ф-6072-50У від 16.03.2021 в частині нарахування штрафу у розмірі 3033,32 грн та в частині нарахування пені в розмірі 9 837,40 грн скасуванню в межах розгляду цієї справи не підлягає з огляду на те, що ці суми боргу виникли на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0040190418 від 18.12.2020, яке позивач не оскаржила.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Законом України від 06.12.2016 №1774-УШ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
У той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у цій справі виник з приводу правомірності нарахування контролюючим органом позивачу єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю за період, коли ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах та єдиний внесок за неї був сплачений роботодавцем.
Як вже було зазначено вище, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19 сформульовано висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Матеріалами справи підтверджено, що у період з 2017-2021 роки страхові внески за позивача сплачувались роботодавцями, як за найманого працівника, що підтверджено витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за весь період Форми ОК-5.
Тому з метою уникнення подвійної сплати страхового внеску, враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, враховуючи правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав визнати протиправною і скасувати вимогу №Ф-6072-50У від 12.06.2019 про сплату боргу (недоїмки) та вимогу №Ф-6072-50У від 16.03.2021 в частині нарахування недоїмки в сумі 7 965,54 грн.
Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушених прав, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Порядок), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5, визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі. Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.
Для забезпечення достовірності відображення облікових показників в ІКП структурними підрозділами за напрямами роботи здійснюється попередній та загальний контроль у терміни, встановлені цим Порядком.
Згідно з пунктами 4-5 розділу І Порядку відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.
Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.
Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.
Дії працівників територіальних органів ДПС під час відображення в інформаційній системі первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Податковому органу, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку ІКП закриваються структурним підрозділом, що здійснює облік платежів, у разі проведення заходів щодо зняття з обліку платників у податкових органах у зв'язку з припиненням платника податків або відсутністю за неосновним місцем обліку об'єктів оподаткування, або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням.
При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.
Механізм відображення в інформаційній системі результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП передбачений Розділом V Порядку, відповідно до якого працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/ або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 року у справі № 816/2042/16, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
Відтак, належним способом захисту у спірних правовідносинах, враховуючи межі апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, є зобов'язання відповідача внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 12175,02 грн (4 209,48 грн по вимозі від 12.06.2019 та 7 965,54 грн по вимозі від 16.03.2021).
З урахуванням наведених вище висновків щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, та фактично відсутності заперечень скаржника щодо визначеної судом першої інстанції суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яка підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів не вбачає правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ГУ ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 1535,70 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять гривень сімдесят копійок) та зміни розподілу судових витрат.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції та правильності судового рішення не спростовують, підстави для її задоволення відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 по справі № 440/7622/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий