04 квітня 2025 р. Справа № 520/28693/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О., повний текст складено 15.01.25 по справі № 520/28693/24
за позовом ОСОБА_1
до Національного університету цивільного захисту України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету цивільного захисту України, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 100000 (сто тисяч) грн 00 коп. щомісячно, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 30 липня 2024 року; зобов'язати Національний університет цивільного захисту України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 100000 (сто тисяч) грн 00 коп. щомісячно, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 30 липня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач, будучи особою начальницького складу цивільного захисту і проходячи службу в Національному університеті цивільного захисту України, на період воєнного стану у відповідності до наказів керівництва залучався до забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій, а також на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, що також підтверджується довідкою НУЦЗ України та наказами «Про призначення добового наряду». Вказує, що позивачу повинна бути виплачена додаткова винагорода у розмірі 100000 тисяч гривень щомісячно за період з 24 лютого 2022 року по 30 липня 2024 року.
Національний університет цивільного захисту України подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 без змін. Зазначає, що позивач набув право на отримання спірної додаткової винагороди за 11.04.2022, 23.04.2022, 17.08.2022, 31.12.2023, 25.05.2024, 29.05.2024, яка була йому нарахована та виплачена з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно участі у здійсненні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій. Звертає увагу, що згідно наказів Головнокомандувача Збройних Сил України, місто Харків не визначений як район ведення воєнних (бойових) дій у грудні 2023 року та у травні 2024 року, тому позивачу за ці місяці додаткова винагорода була нарахована за дні залучення до виконання завдань із розрахунку 30000,00 грн. Стосовно іншої частини спірного періоду, вказує про відсутність інформації щодо безпосередньої участі позивача у цей період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та доказів на її підтвердження.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 01.12.2020 по 30.07.2024 проходив службу у Національному університеті цивільного захисту України на посаді командира відділення - водія НПРЧ та у відповідності до наказу Національного університету цивільного захисту України від 30.07.2024 №397 «Про кадрові питання» звільнений зі служби цивільного захисту за пп.4 п.176 (у зв'язку зі сороченям штату) Положення про проходження служби цивільного захисту особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 та виключений з кадрів ДСНС.
Відповідно до довідки Національного університету цивільного захисту України від 01.11.2024 №147 позивач у період з 09.03.2022 по 29.05.2024 року брав участь в аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах, гасінні пожеж, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій, а саме: 11.04.2022; 23.04.2022; 17.08.2022; 31.12.2023; 25.05.2024 та 29.05.2024 року, що підтверджуються витягами з наказів відповідача.
Нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 відображена в довідці від 01.11.2024 №147, відповідно до якої ОСОБА_1 виплачена наступна додаткова грошова допомога: за лютий 2022 року - 5357,14 грн; за березень 2022 року - 30000,00 грн; за квітень 2022 року - 30000,00 грн та 4666,66 (11.04.2022 Пожежа за адресою: АДРЕСА_1 ; 23.04.2022 Пожежа за адресою: АДРЕСА_2 .) додаткова винагорода збільшена до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно участі у здійсненні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій; за травень 2022 року - 30000,00 грн; за червень 2022 року - 30000,00 грн; за липень 2022 року - 30000,00 грн; за серпень 2022 року - 30000,00 грн та 2258,06 грн (17.08.2022 аварійно - рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою АДРЕСА_3 ) додаткова винагорода збільшена до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно участі у здійсненні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій; за вересень 2022 року - 30000,00 грн; за жовтень 2022 року - 20322,54 грн (відпустка з 20.10.2022-29.10.2022); за листопад 2022 року - 30000,00 грн; за грудень 2022 року - 30000,00 грн; за січень 2023 року - 30000,00 грн; за грудень 2023 року 967,74 грн (31.12.2023 гасіння пожежі, аварійно - рятувальні роботи за адресою: АДРЕСА_4 ); за травень 2024 року - 1 935,48 грн (25.05.2024 за адресою: АДРЕСА_5 ; 29.05.2024 аварійно - рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: АДРЕСА_5 ).
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо невиплати йому додаткової винагороди в розмірі 100000 грн щомісячно відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 30.07.2024, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів та документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій в спірні періоди, окрім 11.04.2022, 23.04.2022, 23.04.2022, 17.08.2022, 31.12.2023, 25.05.2024, 29.05.2024, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 цього Закону).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023 строк дії воєнного часу продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217, від 22.03.2022 №350, від 01.04.2022 №400, від 01.07.2022 №754, від 07.07.2022 №793, від 27.09.2022 №1066, від 08.10.2022 №1146, від 20.01.2023 №43, від 09.08.2023 №836, від 15.09.2023 №1001, від 07.11.2023 №1162, від 30.01.2024 №103, від 12.04.2024 №419, від 18.06.2024 №714 до вказаної постанови були внесені зміни та доповнення.
Пунктами 1, 1-1, 1-2 Постанови №168 (в редакції від 18.06.2024 №714) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Таким чином, на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.12.2024 по справі № 580/9551/23, додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. Розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Визначається наказами командирів (начальників). Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Термін «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених, заходів» визначено окремим дорученням Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29, наказами Державної прикордонної служби України «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», зокрема наказом від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ, Порядком та умовами виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 №775, та Окремим дорученням Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22.03.2022.
Зазначеними нормативно-правовими актами визначено, які саме дії військовослужбовців, поліцейських, тощо, слід відносити до безпосередньої участі в бойових діях або заходах та визначено якими саме документами така участь підтверджується.
Зокрема, згідно з пунктом 8 Методичних рекомендацій щодо виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу у період дії воєнного стану, які є додатком до Окремого доручення Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22.03.2022, такими, що забезпечують здійснення заходів, вважаються особи, які беруть участь в гасінні пожеж, аварійно-рятувальних роботах та інших невідкладних роботах, знешкодженні вибухонебезпечних предметів, відновлювальних роботах, доставці гуманітарних вантажів, проведенні евакуації населення з окупованих населених пунктівтериторій (у тому числі супроводженні евакуаційних колон зеленими коридорами), життєзабезпеченні постраждалого населення (підвоз продуктів харчування, питної та технічної води, функціонування пунктів обігріву та пунктів життєзабезпечення), забезпеченні аварійним електроживленням об'єктів соціальної сфери та критичної інфраструктури (далі аварійно-рятувальні заходи), перебуваючи при цьому, безпосередньо в районах ведення бойових дій.
Безпосередня участь у діях або заходах визначається на підставі рапорту керівника (начальника) підрозділу на керівника територіального органу або аварійно-рятувального формування центрального підпорядкування ДСНС про виконання робіт із зазначенням місця та періоду виконання робіт, поіменного списку особового складу, який залучався, що підтверджується записами у книзі служби, або наказом про залучення підрозділу (особового складу) до виконання аварійно-рятувальних заходів.
Наказом МВС України від 26.01.2023 №35 затверджено Порядок та умови виплати особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) (далі по тексту - Порядок та умови).
Відповідно до пп. 2 п.2 Порядку та умов на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується в розмірах до 30 000 гривень - особам, які проходять службу (виконують обов'язки) на територіях Харківської області пропорційно з розрахунку на місяць.
Водночас, відповідно до пункту 13 Порядку та умов додаткова винагорода не виплачується особам, зазначеним у пунктах 2, 3, 5 Порядку та умов, які проходять службу в закладах освіти ДСНС на штатних посадах (крім тих, які за рішенням ДСНС залучаються до виконання завдань, зазначених у пункті 2 цих Порядку та умов, або участі в заходах, зазначених у пункті 4 Порядку та умов).
Відповідно до пп. 4 п.2 Порядку та умов на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується в розмірах, зокрема, до 100 000 гривень - особам, які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких заходах.
Таким чином, ОСОБА_1 , проходячи публічну службу в органах і підрозділах цивільного захисту, набуває право на отримання збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За інші періоди несення служби ОСОБА_1 отримує додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн.
Відповідно до витягу з наказу Національного університету цивільного захисту України від 01.02.2020 №23 позивача, який уклав контракт про проходження служби цивільного захисту, прийнято на службу цивільного захисту, зараховано в кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій, призначено на посаду водія навчальної пожежно-рятувальної частини з 01.02.2020.
Відповідно до витягу з наказу Національного університету цивільного захисту України від 30.07.2024 №397 позивача з 30.07.2024 виключено з кадрів ДСНС, зі списків особового складу університету та усіх видів забезпечення.
За матеріалами справи, ректором Національного університету цивільного захисту України Володимиром Садковим та т.в.о. ректора Національного університету цивільного захисту України Ігорем Романюком винесено накази (з адміністративно-господарських питань) від 11.04.2022 №118, від 23.04.2022 №134, від 17.08.2022 №305, від 24.05.2024 №186, від 29.05.2024 №190, від 29.12.2023 №465 про призначення добового наряду, у тому числі, відносно позивача на 11.04.2022, 23.04.2022, 17.08.2022, 30.12.2023, 25.05.2024, 29.05.2024.
Рапортами начальник НПРЧ Дмитро Полковниченко доповів ректорові Національного університету цивільного захисту України Володимиру Садковому про осіб рядового і начальницького складу Національного університету цивільного захисту України, які брали участь в аварійно-рятувальних в інших невідкладних роботах, гасінні пожеж, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій за періоди з 25.03.2022 по 25.04.2022, з 25.07.2022 по 24.08.2022, з 01.12.2023 по 31.12.2023, з 01.05.2024 по 31.05.2024, у тому числі, позивач у наступні дні: 11.04.2022 (12:52-14:56), 23.04.2022 (13:45-17:45), 23.04.2022 (20:52-21:55), 17.08.2022 (22:04-04:59), 31.12.2023 (01:14-03:50), 25.02.2024 (17:15-07:55), 29.05.2024 (08:15-18:4517).
На підставі вказаних рапортів на наказів ректором Національного університету цивільного захисту України Володимиром Садковим та т.в.о. ректора Національного університету цивільного захисту України Віктором Гвоздь та Ігорем Романюком винесено накази (по особовому складу) від 03.06.2022 №180, від 14.09.2022 №367, від 19.01.2024 №26, від 19.06.2024 №320 про виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Національного університету цивільного захисту України, які брали участь в аварійно-рятувальних в інших невідкладних роботах, гасінні пожеж, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій, у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах, у тому числі, позивачу за період з 26.03.2022 по 24.04.2022 у розмірі 4666,66 грн, з 25.07.2022 по 24.08.2022 у розмірі 2258,06 грн, з 29.12.2023 по 31.12.2023 у розмірі 967,74 грн, з 01.05.2024 по 31.05.2024 у розмірі 1935,48 грн.
Також, довідкою Національного університету цивільного захисту України від 01.11.2024 підтверджено, що позивач брав участь в аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах, гасінні пожеж, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій за період з 11.04.2022 по 29.05.2024, а саме: 11.04.2022 брав учать у аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах за адресою: м. Харків, вул. Ткаченківська, 26А; 23.04.2022 брав учать у аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах за адресою: м.Харків, пров. Динамічний, 6; 23.04.2022 брав учать у аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 4; 17.08.2022 брав учать у аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах за адресою м. Харків, Халтуріна, 4; 31.12.2023 року брав учать у аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах за адресою: м. Харків, Мироносицька, 42; 25.05.2024 брав учать у аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах за адресою: м. Харків, вул. Героїв праці, 9-А; 29.05.2024 брав учать у аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах за адресою: м. Харків, вул. Героїв праці, 9-А, що підтверджується відповідними витягами з наказів відповідача, наявним в матеріалах справи.
Інших доказів участі позивача в аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах, гасінні пожеж, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій за спірних період, матеріали справи не містять та таких доказів позивачем до суду не надано.
Нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 відображена в довідці від 01.11.2024 №147, відповідно до якої ОСОБА_1 виплачена наступна додаткова грошова допомога: за лютий 2022 року - 5357,14 грн; за березень 2022 року - 30000,00 грн; за квітень 2022 року - 30000,00 грн та 4666,66 (11.04.2022 Пожежа за адресою: м.Харків, вул. Ткаченківська, 26А; 23.04.2022 Пожежа за адресою: м. Харків, пров. Динамічний, 6.) додаткова винагорода збільшена до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно участі у здійсненні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій; за травень 2022 року - 30000,00 грн; за червень 2022 року - 30000,00 грн; за липень 2022 року - 30000,00 грн; за серпень 2022 року - 30000,00 грн та 2258,06 грн (17.08.2022 аварійно - рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою м. Харків вул. Халтуріна, 4) додаткова винагорода збільшена до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно участі у здійсненні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій; за вересень 2022 року - 30000,00 грн; за жовтень 2022 року - 20322,54 грн (відпустка з 20.10.2022-29.10.2022); за листопад 2022 року - 30000,00 грн; за грудень 2022 року - 30000,00 грн; за січень 2023 року - 30000,00 грн; за грудень 2023 року 967,74 грн (31.12.2023 гасіння пожежі, аварійно - рятувальні роботи за адресою: АДРЕСА_4 ); за травень 2024 року - 1 935,48 грн (25.05.2024 за адресою: м. Харків, вул. Героїв праці, 9-А; 29.05.2024 аварійно - рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: м. Харків, вул. Героїв праці, 9-А).
Судом враховано пояснення відповідача, наведені у відзиві на позов, про те, що згідно наказів Головнокомандувача Збройних Сил України місто Харків не визначено як район ведення воєнних (бойових) дій у грудні 2023 року та у травні 2024 року, тому позивачу за ці місяці додаткова винагорода була нарахована за дні залучення до виконання завдань із розрахунку 30000,00 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивач набув право на отримання спірної додаткової винагороди за 11.04.2022, 23.04.2022, 23.04.2022, 17.08.2022, 31.12.2023, 25.05.2024, 29.05.2024, яка була йому нарахована та виплачена в належному розмірі.
Стосовно іншої частини спірного періоду, суд зазначає про відсутність підстав для нарахування додаткової грошової допомоги у розмірі 100000 грн, оскільки інформації щодо безпосередньої участі позивача у цей період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та доказів на її підтвердження не надано, за інформацією відповідача, документи, які підтверджували участь позивача у зазначених заходах при перебуванні безпосередньо в районі бойових дій відсутні.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №814/1460/16, адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Даний висновок суду повністю корелюється із правовим висновком постанови Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19, де вказано, що визначений ст.77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90 і 211 КАС України, суд констатує, що у ході розгляду справи відповідачем доведено дотримання у спірних відносинах вимог ч.2 ст.19 Конституції України та положень ч.2 ст.2 КАС України, оплата часу військової служби позивача у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 проведена згідно з даними обліку, стосовно якого відсутні об'єктивні дані про неправдивість, недостовірність, спотворення, перекручення чи невідповідність справжнім обставинам фактичної дійсності.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оскільки у ході розгляду справи не були підтверджені обставини порушення прав та інтересів позивача за рахунок неповної оплати часу служби у публічно-правових відносинах в частині призначення, обчислення і виплати додаткової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, то вимоги позову належить залишити без задоволення.
Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі позивачем мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права та обставин справи і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права при постановленні спірного рішення.
Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 по справі № 520/28693/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий