04 квітня 2025 р. Справа № 520/24253/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 (суддя: Мельников Р.В., м. Харків) по справі № 520/24253/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (надалі також - відповідач, ГУ НП в Харківській області,) в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108599 (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13), щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 17 грудня 2019 року по 17 квітня 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 85576 грн. 56 коп. (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 56 коп.;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108599 (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 17 грудня 2019 року по 17 квітня 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 85576 грн. 56 коп. (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 56 коп..
В обґрунтування позовних вимог вказував на допущення відповідачем протиправної бездіяльності в частині нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Пояснив, що зі служби в поліції ОСОБА_1 звільнено 17.12.2019, а проведено повний розрахунок лише 17.04.2024, однак середній заробіток за час затримки відповідного розрахунку виплачений не був.
За викладених обставин, вважає, що наявні підстави для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш, як за шість місяців відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у розмірі 85576,56 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі № 520/24253/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 18.12.2019 року до 18.07.2022 року у розмірі 14309 (чотирнадцять тисяч триста дев'ять) грн. 48 коп. та за період з 19.07.2022 року до 16.04.2024 року у розмірі 73383 (сімдесят три тисячі триста вісімдесят три) грн. 95 коп..
Стягнуто з Головного управління національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 18.12.2019 року до 18.07.2022 року у розмірі 14309 (чотирнадцять тисяч триста дев'ять) грн. 48 коп. та за період з 19.07.2022 року до 16.04.2024 року у розмірі 73383 (сімдесят три тисячі триста вісімдесят три) грн. 95 коп..
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 по справі № 520/24253/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на помилковість висновків суду першої інстанції в частині періоду за який позивачу слід виплати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який судом визначено з дня звільнення (17.12.2019) по день остаточного розрахунку (17.04.2024). Стверджує, що в силу приписів статті 117 КЗпП України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022) розрахунок суми середнього заробітку за час затримки вказаної виплати повинен бути здійсненний в межах шести місяців (з 19.07.2022 по 19.01.2023) та на переконання апелянта має становити 4 415,73 грн., а не 87693,43 грн., як визначив суд першої інстанції. При цьому зауважив, що сам ОСОБА_1 у позовній заяві просив нарахувати та виплатити спірну суму з урахуванням вказаного часового обмеження (не більше ніж за 6 місяців).
Позивач, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 в період з 13 вересня 2017 року по 17 грудня 2019 року проходив службу в Національній поліції України та у відповідності до наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 17 грудня 2019 року № 422о/с «По особовому складу» звільнений згідно із п. 2 ч. 1 ст. 77 законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, через хворобу.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що, проходячи службу в Національній поліції України, на нього розповсюджувались всі права і гарантії, передбачені законодавством щодо нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейських, зокрема, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), однак відповідачем частково не нараховувалась та не виплачувалась додаткові види грошового забезпечення.
Зазначене порушення своїх прав позивач оскаржив в судовому порядку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі №520/26782/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 12.09.2017 р.
Зобов'язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 12.09.2017 р.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за 714 годин з 08.08.2018 по 09.07.2019 р., компенсації за невикористану частину щорічної відпуски за 2017 рік (9днів), а також індексації грошового забезпечення з 13.09.2017 по 01.11.2017 р.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за 714 годин з 08.08.2018 по 09.07.2019 р. з урахуванням раніше виплачених сум, компенсації за невикористану частину щорічної відпуски за 2017 рік (9 днів) та індексації грошового забезпечення з 13.09.2017 по 01.11.2017 р.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
За даними програми «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)» вбачається, що судове рішення у вказаній справі не було оскаржено в апеляційному порядку та набрало законної сили.
Відповідачем на виконання рішення суду здійснено нарахування належних позивачу сум у розмірі 8087,78 грн., виплату яких здійснено 17.04.2024, тобто позивачу була виплачена частина недоотриманого грошового забезпечення лише 17 квітня 2024 року, проте відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
ОСОБА_1 , вважаючи що відповідачем протиправно не виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ НП в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.12.2019 до 18.07.2022 у розмірі 14309,48 грн. (згідно зі статтею 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року) та за період з 19.07.2022 до 16.04.2024 у розмірі 73383, 95 грн. (згідно зі статтею 117 КЗпП України у редакції, яка діяла після 19 липня 2022 року), оскільки після звільнення зі служби в поліції 17.12.2019, виплату належних йому при звільненні сум грошового забезпечення у розмірі 8087,78 грн. проведено лише на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 у справі № 520/26782/223 - 17.04.2024, що свідчить про порушення строку розрахунку при звільненні, встановленого статтею 116 КЗпП України, з вини відповідача.
При цьому судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 червня 2024 року у справі №120/10686/22, щодо компенсаційного характеру запровадженого статтею 117 КЗпП України заходу юридичної відповідальності, який вимагає застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів абзацу 1 статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби в поліції), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 2 ст. 116 КЗпП України визначено, що у разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Закон України № 2352-ІХ та відповідно і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022.
Тож у випадку встановлення порушення роботодавцем вищевказаних норм та наявності для застосування до останнього наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України, належним способом захисту порушених прав працівника буде стягнення з такого роботодавця суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Колегія суддів також звертає увагу, що Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП, неодноразово наголошував на обов'язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 26.11.2020 у справі № 520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а.
Отже, надаючи оцінку вимозі позивача щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вирішуючи питання в частині застосування до спірних правовідносин редакції статті 117 КЗпП України, яка діяла до 19.07.2022 та після запроваджених до неї змін, що діють з 19.07.2022, колегія суддів виходить із того, що це питання було предметом дослідження Верховного Суду у постановах від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі № 420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 30.11.2023 у справі № 380/19103/22, від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 та від 06.12.2024 №440/6856/22.
За обставин цієї справи, остаточний розрахунок з позивачем всіх належних сум при звільненні проведений 17.04.2024, відтак, періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 18.12.2019 (з дня, наступного за датою звільнення) по 17.04.2024 (день фактичного розрахунку при звільненні).
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд сформував усталену практику щодо застосування положень статті 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Так, Верховний Суд зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, висновки яких враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору.
Водночас Верховний Суд у постановах від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 зауважив на тому, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.
Наведений у цій постанові підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
Разом із тим, відповідно до статті 117 КЗпП України, у чинній редакції, згідно з Законом № 2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
За висновком Верховного Суду у вказаних справах, у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій статті 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього.
Застосовуючи наведений підхід Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що у цій справі період з 18.12.2019 до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
Проте, період починаючи з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 560/6960/23, від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі № 420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22.
Порядок обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Абзацом четвертим пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до абз. 2 п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (в подальшому - Порядок № 260), середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
У постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 наведено формулу застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.
У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Наведений підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 грудня 2020 року у справі № 825/1732/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 340/1405/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 200/5415/20-а, від 05 жовтня 2022 року у справі № 640/17872/19, від 08 червня 2023 року у справі № 340/681/20 тощо.
Згідно з довідкою про доходи № 955 від 19.09.2024, виданою Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Харківській області, середньомісячна заробітна плата позивача становить 12098,29 грн., а середньоденна - 396,67 грн. (а.с. 12).
Кількість днів затримки розрахунку при звільненні за період з 18.12.2019 по 18.07.2022 становить 943 дні.
З огляду на викладене, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обчислена в повному обсязі за 943 дні складає 374059,81 грн. (943 (час затримки)*396,67 грн. (розмір середньоденної заробітної плати).
Загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат склав 136329,74 грн., з яких частка недоплаченої позивачу суми грошового забезпечення при звільненні 8252,11 грн., становить 6,05 % (8252,11 грн./ 136329,74 грн. х 100).
Враховуючи принцип співмірності між розміром недоплаченої суми та розміром суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також правові висновки Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що на корить позивача (за період з 18.12.2019 по 18.07.2022 року) необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі в сумі 22630,62 грн. (6,05% від 374059,81 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні).
Колегія суддів вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи із середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц вказує, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було б передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за відповідні роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою забезпечення рівня свого життя.
Згідно з відомостями з офіційного вебсайту Національного банку України, середньозважена процентна ставка в річному обчисленні за новими кредитами домашнім господарствам за цільовим спрямуванням, в період затримки розрахунку при звільненні становила: у 2019 році - 26,5%, у 2020 році - 23,3%; у 2021 році - 20,3%; у 2022 році - 18,7%.
Отже, беручи до уваги висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, виходячи з розміру несвоєчасно виплаченої суми при звільненні (22630,62 грн.) за період з 18.12.2019 до 18.07.2022, приблизна оцінка розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні у спірних правовідносинах, що розумно можна було би передбачити на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами слід розрахувати як розмір сум, які позивач, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя, з огляду на такі розрахунки.
Так, ураховуючи суму недоотриманих коштів - 22630,62 грн., 26,5% річних від цієї суми становитиме 5997,11 грн., тобто 16,43 грн. за день затримки розрахунку (5997,11:365). Оскільки за період з 18 грудня 2019 року до 31 грудня 2019 року включно затримка розрахунку становить 13 днів, приблизний середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у вказаний період становитиме 213,59 грн. (16,43 х 13).
23,3 % річних від суми 22630,62 грн. становитиме 5272,93 грн., тобто 14,44 грн. за день затримки розрахунку (5272,93:365). Оскільки період затримки розрахунку у 2020 році становить 365 днів (за період з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року включно), приблизний середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за вказаний період становитиме 5272,93 грн. (14,44 х 365).
20,3 % річних від суми 22630,62 грн. становитиме 4594,01 грн., тобто 12,58 грн. за день затримки розрахунку (4594,01:365). Оскільки період затримки розрахунку у 2021 році становить 365 днів (за період з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року включно), приблизний середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за вказаний період становитиме 4591,70 грн. (12,58 х 365).
18,7% річних від суми 22630,62 грн. становитиме 4231,92 грн., тобто 21,37 грн. за день затримки розрахунку (4231,92:365); оскільки період затримки розрахунку у 2022 році становить 198 днів (за період з 01 січня 2022 року до 18 липня 2022 року включно), приблизний середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за вказаний період становитиме 4231,26 грн. (21,37 х 198).
З огляду на заявлену до стягнення суму середнього заробітку, встановлений розмір заборгованості (несвоєчасно виплачену суму при звільненні), характер цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.12.2019 до 18.07.2022 грошового забезпечення в сумі 14309,48 грн. (213,59 грн. + 5272,93 грн. + 4591,70 грн. + 4231,26 грн.).
Період стягнення з 19.07.2022 по 19.01.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Враховуючи правові висновки Верховного суду у зазначених вище справах, апеляційний суд враховує приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Отже, задоволенню підлягають вимоги за період з 19.07.2022 по 19.01.2023.
Кількість днів затримки розрахунку при звільненні за цей період складає 185 календарних днів.
Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за цей період становить 396,67 грн. х 185 = 73383,95 грн..
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо зобов'язання ГУ НП в Харківській області здійснити нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.12.2019 до 18.07.2022 у розмірі 14309, 48 грн. та за період з 19.07.2022 до 16.04.2024 у розмірі 73383,95 грн..
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 по справі № 520/24253/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова