04 квітня 2025 р. Справа № 520/32520/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/32520/23
за позовом ОСОБА_1
до 2 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 2 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі -відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.02.2020 по 24.03.2023, одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011-XII у зв'язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік, з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (2102,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 7, 14, 15 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017;
- зобов'язати 2 територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.02.2020 по 24.03.2023 з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (2102,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 7, 14, 15 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців;
- зобов'язати 2 територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011-XII у зв'язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік, з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 7, 14, 15 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців;
- для забезпечення належного захисту прав позивача у разі необхідності вийти поза межі заявлених позовних вимог.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі № 520/32520/23 залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до 2 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.02.2020 по 24.03.2023, одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011-XII у зв'язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік, з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (2102,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017.
Зобов'язано 2 територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.02.2020 по 24.03.2023 з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (2102,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців.
Зобов'язано 2 територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011-XII у зв'язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік, з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців.
03 лютого 2025 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій останній в порядку статті 383 КАС України просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо несплати єдиного соціального внеску при проведенні ОСОБА_1 з донарахованих сум грошового забезпечення з 01.02.2020 по 24.03.2023, одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011-XII у зв'язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік по рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 та постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №520/32520/23;
- постановити окрему ухвалу, в якій зазначити заходи щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 по справі №520/32520/23, а саме: зобов'язати 2 територіальний вузл урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України сплатити єдиний соціальний внесок з донарахованих сум грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.02.2020 по 24.03.2023, одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011-XII у зв'язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік, що визначено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №520/32520/23.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі №520/32520/23 заяву ОСОБА_1 подану у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України - повернуто без розгляду.
Під час вирішення справи суд першої інстанції виходив з того, що в заяві відсутня інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження, а також у заяві позивачем не зазначено, коли саме він дізнався про порушення свого права. Доказів в підтвердження цього до суду не подано.
Заявник, не погодившись із вказаною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильну оцінку доказів судом першої інстанції та порушення норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі №520/32520/23 та направити справу для продовження розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України.
Не погоджуючи із доводами апеляційної скарги відповідачем подано до суду апеляційної інстанції письмовий відзив, в якому він просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи те, що від учасників справи не надійшло клопотання про розгляд справи за їх участю, правовідносини та предмет доказування у справі, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга).
Колегія суддів, вивчивши обставини справи, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129). Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).
Ці норми Конституції України знайшли своє вираження в процесуальному законодавстві України. Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Таким законом в Україні є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до приписів статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду частина 1 вказаної статті).
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (частина 2).
Відповідно до частин третьої-п'ятої статті 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
При цьому колегія суддів акцентує увагу на тому, що при встановленні неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій, важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності та/або дії, її фактичні підстави, а також шкідливість/протиправність для прав та інтересів заінтересованої особи.
Саме з цією метою приписами частини другої статті 383 КАС України унормовано зазначення у заяві інформації про хід виконавчого провадження з наданням необхідних доказів (пункт 8), що дає підстави суду надати оцінку стану виконання судового рішення відповідачем шляхом аналізу вичерпності дій державного виконавця щодо належного та повного виконання судового рішення.
Також, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2021 року у справі №9901/235/20 сформувала правовий висновок, згідно з яким стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Велика Палата звернула увагу, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду із такою заявою.
Таким чином, звернення рішення суду до примусового виконання, є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що частина п'ята статті 383 КАС України є нормою прямої дії, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви, у разі невідповідності заяви вимогам зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.
Ураховуючи положення частини п'ятої статті 383 КАС України судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2024 року у справі №340/222/20.
Відтак, оскільки подана заява в порядку статті 383 КАС України не містить інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження, тобто не дотримано вимоги, передбачені пунктами 7, 8 частини другої статті 383 КАС України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано до суду доказів пред'явлення виконавчого листа до виконання та будь-якої інформації про хід виконавчого провадження, що б підтверджували, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, отже звернення позивача із заявою в порядку статті 383 КАС України до суду є передчасним, а тому заява порядку статті 383 КАС України не відповідає вимогам цієї статті, що має наслідком повернення заяви без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з вимог частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано повернув без розгляду заяву в порядку ст. 383 КАС України.
Доводи позивача викладені в апеляційній скарзі щодо безпідставності не задоволення судом першої інстанції заяви позивача поданої в порядку статті 383 КАС України, колегія суду вважає безпідставними, оскільки вони стосуються саме суті розгляду питання в порядку статті 383 КАС України, але не підстав повернення відповідної заяви судом першої інстанції без розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно з пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 по справі № 520/32520/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій