Справа №755/3060/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3556/2025 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
01 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2025 року, -
Даною ухвалою суду задоволено клопотання прокурора.
Застосовано щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 28 квітня 2025 року включно.
При вирішенні питання про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд врахував тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки. Також суд зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні замаху на особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Суд дійшов висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків з метою зміни показів; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Не погоджуючись з ухвалою суду захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 стороною обвинувачення кваліфіковано не вірно.
Зазначає, що твердження про існування ризику щодо переховування від органу досудового розслідування та суду є необґрунтованими, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 є особою раніше не судимою, має місце реєстрації та проживання в м. Києві, на утриманні має двоє малолітніх дітей, пенсіонер.
Також, вказує, що свідки у даному кримінальному провадженні допитані, протоколи допиту приєднані до матеріалів провадження.
Разом з тим, не є доведеним ризик щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки доказів про те, що обвинувачений ОСОБА_7 схильний до вчинення кримінальних правопорушень стороною обвинувачення надано не було.
Водночас зазначає, що судом допущено ряд процесуальних порушень під час проведення підготовчого судового засідання, що могло вплинути на незаконність його рішення. Зокрема, судом не здійснено належного його виклику, як захисника, у підготовче судове засідання. Про час, місце та дату його було повідомлено після початку такого засідання по телефону лише прокурором, будь-яких електронних чи паперових повісток на його адресу спрямовано не було.
Окрім цього, судом в супереч ч. 2 ст. 31, ч. 4 ст. 315 КПК України обвинуваченому не роз'яснено право на розгляд справи колегіальним судом, що грубо порушує право обвинуваченого.
Також, суд не вказав у своєму рішенні про альтернативний запобіжний захід або ж причини, які унеможливлюють його визначення.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як встановлено ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків (ризиків), підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що він може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування чи продовження запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дослідив в повній мірі обставини, які мають значення для вирішення даного питання, врахував конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість інкримінованого злочину, дані, що характеризують особу обвинуваченого, та вірно встановив наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни показань, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, про те, що стороною обвинувачення не доведено існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Обґрунтовуючи висновок щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, з огляду на стадію судового провадження, суд першої інстанції врахував з достатньою повнотою та об'єктивністю усі обставини, з якими закон та судова практика Європейського суду з прав людини, пов'язують можливість продовження такого запобіжного заходу як тримання під вартою, в тому числі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які повинні враховуватися не тільки при обранні такого запобіжного заходу, а й при його продовженні.
При цьому, судом встановлено, що звертаючись з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурором, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 199 КПК України, в повній мірі доведено існування обставин, які свідчать не тільки про те, що заявлені ризики не зменшилися, а й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Зважаючи на встановлені судом першої інстанції конкретні обставини даного кримінального провадження, а також з урахуванням сукупності даних про особу ОСОБА_7 , на переконання колегії суддів, місцевий суд дійшов вірного висновку, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків з метою зміни показань, вчинити інше кримінальне правопорушення і такі ризики за відсутності достатніх стримуючих факторів не зменшилися.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що ризики, на які посилається суд першої інстанції є безпідставними, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки жодних даних та доказів, які б спростовували існування ризиків, в суді апеляційної інстанції наведено не було.
Доводи апеляційної скарги про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 стороною обвинувачення кваліфіковано не вірно є необґрунтованими, оскільки фактичні обставини кримінального провадження, питання кваліфікації злочину, винуватості чи не винуватості в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Посилання захисника на процесуальні порушення під час розгляду клопотання прокурора, оскільки його не було повідомлено про розгляд завчасно не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки згідно ухвали суду в судовому засіданні був присутній захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 , який висловлював позицію сторони захисту, щодо питань, які перед судом ставив обвинувачений та з інших питань, що були винесені на розгляд суду. З викладеного вбачається, що право на захист ОСОБА_7 було забезпечено.
Доводи захисту щодо позитивних характеризуючих даних обвинуваченого не є достатньо вагомими і не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки існували на час вчинення інкримінованого злочину та не слугували стримуючим фактором у вчиненні ним протиправної діяльності.
Посилання захисника на те, що підготовче судове засідання та розгляд клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя провела одноособово в порушення ч. 2 ст. 31 КПК України, є безпідставним оскільки апеляційним судом не встановлено доказів того, що обвинувачений звертався до суду з клопотанням про здійснення розгляду справи колегіально, як того вимагає ч. 2 ст. 31 КПК України.
Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про неможливість визначення обвинуваченому ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Так, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, поєднаного із застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, колегія суддів вважає, що визначення останньому запобіжного заходу у вигляді застави є недоцільним.
Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновками місцевого суду про те, що застосування щодо ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даній стадії судового провадження буде недостатнім для запобігання встановлених ризиків, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Перевіркою доводів, наведених в апеляційній скарзі захисника, колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, на які посилається захисник, які б могли служити законними підставами для скасування оскаржуваної ухвали про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та задоволення вимог апеляційної скарги.
На переконання колегії суддів, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, та вмотивовано зробив висновок про те, що на даний час немає достатніх підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний із триманням під вартою.
Всі інші обставини, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, за наслідками її розгляду, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя