Іменем України
03 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/38600/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:
-стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2021 у справі №640/24032/21 за період з 19.11.2021 по 13.12.2021 включно в розмірі 39113,09 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 10.07.2020 у відповідності до наказу Держмитслужби України від 09.07.2020 № 540-о проходив державну службу на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Держмитслужби України.
Згідно з наказом Державної митної служби України від 26.07.2021 № 909-0 державну службу позивача припинено та звільнено його із займаної посади з 27.07.2021 у зв'язку зі скороченням посади державної служби.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року № 640/24023/21 наказ відповідача від 26.07.2021 № 909-о скасовано та визнано протиправним, а позивач поновлений на займаній посаді. Рішення суду в частині поновлення позивача на займаній посаді допущено до негайного виконання.
На виконання зазначеного рішення Окружного адміністративного суду м. Києва відповідач видав наказ від 03 грудня 2021 року №1508-0 «Про виконання рішення суду».
Про видання зазначеного наказу відповідач повідомив позивача листом від 03.12.2021 № 12-1/12-01/10/559, який переданий до відділення поштового зв'язку лише 06.12.2021 та вручений адресату 13.12.2021, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті та інформацією про вручення поштового відправлення з офіційного сайту АТ «Укрпошта».
Таким чином, фактично позивач отримав можливість приступити до виконання своїх обов'язків лише 13.12.2021, в день отримання від відповідача відповідної інформації.
Період затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року № 640/24023/21 з 19.11.2021 по 13.12.2021 включно складає 17 робочих днів.
Враховуючи, що відповідач затримав виконання вищевказаного рішення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
09.06.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзиві Державної митної служби України №08-10/10-03/8.19/3073 від 06.06.2022, в якій зазначив, що ОСОБА_1 працював на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Держмитслужби України.
Наказом Державної митної служби України від 26.07.2021 № 909-о «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої та четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» позивача звільнено з посади директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України.
18.11.2021 Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням скасував Наказ Державної митної служби України від 26.07.2021 № 909-0 та поновив на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Держмитслужби України з 28.07.2021.
На виконання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 № 640/24023/21, наказом Держмитслужби від 03.12.2021 № 1580-0 «Про виконання рішення суду» ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України з 28.07.2021 з відновленням дії контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, від 08.07.2020.
Позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Для належного перерахування коштів відповідачем бухгалтерською службою вживались заходи для уточнення інформації щодо реквізитів позивача для належного перерахування коштів відповідачем, під час спілкування засобами телефонного зв'язку позивач зазначав, що йому відомо про його поновлення на роботі.
Позивачем після отримання коштів від відповідача, зазначено під час спілкування з бухгалтерською службою у телефонному режимі, що кошти на виконання вищезазначеного рішення Окружного адміністративного суду міста Києва ним отримані.
Відповідач зазначив, що, позивачем взагалі не здійснювались спроби зв'язатись для виконання рішення суду в частині негайного виконання, а саме поновлення позивача на посаді. До примусового виконання також не було пред'явлено виконавчого листа, тобто відповідачем рішення суду виконано у добровільному порядку.
Відповідач вважає, що повністю виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 по справі № 640/38600/21 частині негайного виконання, а саме: 07 грудня 2021 року направлено платіжні документи для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнень за один місяць; 03 грудня 2021 року видано Наказ Державної митної служби України від 03.12.2021 № 1580-о «Про виконання рішення суду» ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України з 28.07.2021 з відновленням дії контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, від 08.07.2020.
На думку відповідача, твердження позивача, що строк затримки виконання починається 19.11.2021 та закінчується 13.12.2021 є безпідставними, оскільки рішення суду у частині негайного виконання виконано у повному обсязі та в добровільному порядку. Позивачем взагалі не здійснювались дії щодо якнайшвидшого виконання вимог виконавчого документу, що в свою чергу свідчить про небажання повертатись на службу.
У зв'язку з його бажанням та можливостями він приступив до роботи 24.12.2021, але лише у другій половині робочого дня, з'явившись без попередження та не повідомивши заздалегідь.
Оскільки відповідачем вживались всі можливі заходи для виконання рішення суду у добровільному порядку, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Адвокатом позивача 21.06.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надіслано відповідь на відзив, в якому зазначив, що жодних аргументів, які б спростовували висновок про затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021№ 640/24023/21 з 19.11.2021 по 13.12.2021, коли позивач не мав можливості працювати і отримувати заробітну плату, відповідач у відзиві не навів, а тому просив відзив залишити без урахування, а позовні вимоги задовольнити.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року прийнято справу № 640/38600/21 до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропоновано сторонам протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надіслати суду через підсистему "Електронний суд" додаткові письмові пояснення по справі та відповідні докази разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) іншій стороні копії письмових пояснень та доданих до них документів.
На виконання вищевказаної ухвали суду відповідачем через підсистему "Електронний суд" 20.02.2025 надіслано додаткові пояснення від 20.02.2025 №10-05/10-05/8.19/31, аналогічні викладеним у відзиві №08-10/10-03/8.19/3073 від 06.06.2022. Вважає, що доводи викладені в позовній заяві не відповідають обставинам справи, є необґрунтованими та безпідставними, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
06.03.2025 від адвоката позивача через підсистему "Електронний суд" надіслано додаткові пояснення, в яких, серед іншого, зазначив, що з 13.12.2021 по 23.12.2021 позивач перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується довідкою Петропавлівсько-Борщагівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 27. Відсутність позивача на роботі внаслідок хвороби не може трактуватись як умисне ухилення від виконання рішення суду, оскільки останній фізично не міг виконувати свої трудові обов'язки. З огляду на викладене, додаткові пояснення відповідача не містять жодних обґрунтованих міркувань на спростування доводів позовної заяви.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 у справі № 640/24023/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 26.07.2021 № 909-0 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності з 28.07.2021.
Стягнуто з Державної митної служби України (вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, м. Київ,04119, код ЄДРПОУ43115923) середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 28.07.2021 по 18.11.2021 (день винесення судом рішення про поновлення на роботі) у розмірі 181760,83 грн. (сто вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят гривень 83 коп.).
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді в Державній митній службі України (вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, м. Київ, 04119,Код ЄДРПОУ 43115923) та стягнення на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
З довідки Державної митної служби України від 05.08.2021 №152 про середньомісячну заробітну ОСОБА_1 вбачається, що середньоденна заробітна плата складає 2300,77 грн, розмір середньомісячної заробітної плати складає 43714,72 грн.
03.12.2021 Державної митної служби України винесено наказ №1580-о, яким наказано скасувати наказ Державної митної служби України від 26.07.2021 № 909-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України з 28 липня 2021 року. Відновлено дію контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, від 08.07.2020.
Листом Державної митної служби України від 03.12.2021 №12-1/12-01/10/559 повідомлено позивача, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 у справі № 640/24023/21, наказом Держмитслужби від 03.12.2021 №1580-о «Про виконання рішення суду» поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України з 28.07.2021, з відновленням дії контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSСоV-2, від 08.07.2020. Повідомлено про необхідність прибуття ОСОБА_1 у найкоротший термін до Департаменту по роботі з персоналом Державної митної служби України для вирішення кадрових питань.
Вищевказаний лист направлено на адресу позивача 06.12.2021 та отримано позивачем 13.12.2021, що підтверджується витягом трекінга Укрпошта (0405046211758).
Відповідно до платіжного доручення №677 від 07.12.2021 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 у справі № 640/24023/21 виплачено 35190,35 грн у межах суми стягнення за один місяць. Вказані кошти перераховані 08.12.2021.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно з частиною другою статті 129 Конституції України обов'язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Правові положення аналогічного змісту містяться також в статті 235 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавством передбачено обов'язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
Негайне виконання судового рішення полягає у тому, що таке рішення підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з моменту його прийняття.
Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов'язків.
Такий висновок викладений Верховним Суд у постановах від 17.03.2021 у справі №820/2193/18, від 26.02.2020 у справі № 702/725/17, від 17.06.2020 у справі № 521/1892/18, від 06.12.2018 у справі № 465/4679/16.
Згідно частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже з дня, наступного за днем ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва рішення від 18.11.2021 у справі № 640/24023/21 у відповідача виник обов'язок негайно виконати рішення суду.
Як вже було зазначено, наказом Держмитслужби від 03.12.2021 №1580-о «Про виконання рішення суду» поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України з 28.07.2021, з відновленням дії контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSСоV-2, від 08.07.2020.
Листом Державної митної служби України від 03.12.2021 №12-1/12-01/10/559 повідомлено про наказ та необхідність прибуття ОСОБА_1 у найкоротший термін до Департаменту по роботі з персоналом Державної митної служби України для вирішення кадрових питань.
Вищевказаний лист направлено на адресу позивача 06.12.2021 та отримано позивачем 13.12.2021, що підтверджується витягом трекінга Укрпошта (0405046211758).
Аналіз матеріалів справи свідчить про наявність обставин затримки виконання рішення суду в адміністративній справі № 640/24023/21 щодо поновлення позивача на посаді, який обчислюється з 19.11.2021.
При цьому, кінцевою датою затримки виконання рішення відповідачем суд встановлює 03.12.2021, оскільки наказ про поновлення на роботі видано відповідачем саме 03.12.2021.
Суд не погоджується з датою визначеною позивачем та його адвокатом, оскільки факт отримання позивачем листа відповідача з інформуванням про наказ про поновлення на посаді лише 13.12.2021 не може ставитись відповідачу як відповідальність за затримку виконання рішення.
Тим паче, з витягу трекінга Укрпошти вбачається, що лист відповідача надійшов у поштове відділення ще 09.12.2021, а отримано позивачем тільки 13.12.2021.
Отже, враховуючи те, що рішення суду по справі № 640/24023/21 щодо поновлення позивача на посаді не було виконано негайно, суд вважає, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 19.11.2021 по 03.12.2021, що становить 11 робочих днів.
Щодо розміру суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 19.11.2021 по 03.12.2021, суд зазначає наступне.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).
Абзацами першим, другим пункту 3 Порядку № 100, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Пунктом 4 Порядку № 100 регламентовано, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:
а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);
б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);
в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);
г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);
д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;
е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;
є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;
ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;
з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;
и) виплати, пов'язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;
і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;
ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);
й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;
л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;
м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;
н) винагороди державним виконавцям;
о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків.
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. (абзац другий пункту 8 Порядку).
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Сторонами не заперечується, що середньоденна заробітна плата позивача становить 2300,77 грн, що підтверджується довідкою відповідача про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 №152 від 05.08.2021.
Таким чином, середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду за період з 19.11.2021 по 03.12.2021 становить 25308,47 грн (2300,77 грн х 11 днів), який слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Таким чином, відповідач, як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.
За приписами частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Також у контексті оцінки доводів сторін, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши доводи сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання стягнення понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у додатковій постанові від 13 лютого 2020 року у справі №911/2686/18, відповідно до якої, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" (заява 58442/00) вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та адвокатом адвокатським бюро «Олег Зудінов і партнери» укладено 19 листопада 2021 року Договір про надання професійної (правової) допомоги №11/21 БСВ (далі - Договір).
Пункти 1.3, 1.4, 1.5 Договору регламентують, що у відповідності до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з урахуванням складності справи, її значення для клієнта, кваліфікації і досвіду адвоката бюро, фінансового стану клієнта, часу, що може бути витрачений на надання допомоги та інших істотних обставин сторони погодили, що за надання в суді першої інстанції правової допомоги з питання, зазначеного в пункту 1.1 цього договору, клієнт сплачує бюро гонорар у фіксованому розмірі , а саме: 3600,00грн.
Розмір гонорару є незмінним та має бути сплачений клієнтом непізніше наступного дня від дня повного виконання рішення суду щодо вказаного в п 1.1 цього договору питання.
Сторони домовились, що з урахуванням способу обчислення гонорару акти прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) ними не складаються, а належним підтвердженням надання передбаченої цим договором допомоги є матеріали відповідної адміністративної справи.
Згідно Рахунку №27-12 від 27.12.2021 професійна правнича допомога згідно з Договором про надання професійної (правової) допомоги №11/21 БСВ у розмірі 3600,00 грн.
При цьому в позовній заяві представник позивача просив здійснити розподіл судових витрат.
Доказів сплати позивачем гонорару адвокату станом на день розгляду справи по суті суду не надано.
Отже, враховуючи те, що наразі не підтверджено факт сплати позивачем витрат на правову допомогу, суд встановлює позивачу строк для подачі відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подачу позову до суду згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат щодо судового збору не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 291, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної митної служби України (вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43115923) про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2021 у справі №640/24032/21 за період з 19.11.2021 по 03.12.2021 включно в розмірі 25308 (двадцять п'ять тисяч триста вісім) гривень 47 коп. з відрахуванням всіх належних податків та зборів.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.М. Басова