Іменем України
03 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/38485/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/38485/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві по невиконанню рішення Конституційного Суду від 07.04.2021 року № I- р(ІІ)/2021 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.07.2021 про відшкодування шкоди, завданої дією ч. 3 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 28 грудня 2014 року № 76-V1II, за період з 01.01.2015 року по 07.07.2021;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві по невиконанню рішення Конституційного Суду від 07.04.2021 року № 1- р(ІІ)/2021 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у м. Києві здійснити відшкодування шкоди завданої дією ч.3 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, за період з 01.01.2015 року по 07.07.2021 шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 шкоду у розмірі 362 575,20 грн.
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві по невиконанню рішення Конституційного Суду від 07.04.2021 року № 1- р(ІІ)/2021 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до рішення Конституційного Суду від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 є інвалідом війни 2 групи. У зв'язку з ухваленням рішення КСУ від 07.04.2021 р. № 1-р(ІІ)/2021 у справі №3-333/2018 (4498/18) за конституційною скаргою громадянина України ОСОБА_2 та інших громадян України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 13 пункту 4 розділу 1 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, 20 липня 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ м. Києві із заявою, в якій просив відшкодувати шкоду, яку зазнав внаслідок дії ч.3 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-Х11 в редакції ЗУ «Про внесення змін та визнання таким, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII) на підставі зазначеного рішення КСУ.
Також просив зробити перерахунок пенсії за весь час дії частини третьої статті 54 Закону № 76-VIII на підставі зазначеного рішення КСУ, з врахуванням того, що для інвалідів, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; повернути суми заборгованості, що виникла внаслідок дії третьої ст. 54 цього закону в редакції Закону № 76-VIII.
Листом №21844-21370/М-02/8-2600/21 від 18.08.2021 відповідач повідомив позивача, що станом на дату звернення мені виплачується пенсія по інвалідності в розмірі фактичних збитків, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розраховану у п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2021 року та розрахунок шкоди та її відшкодування, а також перерахунок пенсії відповідачем зроблений не був. Тобто відповідач не розглянув у повному обсязі заяву позивача.
Отже, враховуючи, що позивач має право на відшкодування шкоди, завданої дією ч. З ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, за період з 01.01.2015 до 07.07.2021, що виникла на підставі рішення КСУ від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, відмова ГУ ПФУ в м. Києві в такому відшкодуванні є протиправною, та такою, що порушує право позивача на відшкодування шкоди у виді упущеної вигоди в сумі 362 575, 20 грн. Відповідач позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити та зазначає.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодувань фактичних збитків, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інвалід II групи захворювання, пов'язаного з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 30.09.2021, яка зареєстрована в Управлінні від 30.09.2021 №28914/М-2600-21.
Листом Управління №28659-28914/М-02/8-2600/21 від 29.10.2021 Позивачу відмовлено у проведені перерахунку пенсії.
З 1 липня 2021 року набрав чинності Закон України від 29.06.2021 № 1584-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині визначення мінімальних розмірів пенсій по інвалідності та розмірів мінімальних пенсійних виплат.
Так, з 01 липня 2021 року підвищено мінімальний розмір пенсій по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи (як з числа учасників ліквідації так і із числа потерпілих І категорії) таким чином, щоб розмір пенсії не був нижчим: для І групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень;
для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Також з 01 липня 2021 року встановлено нові розміри мінімальних пенсійних виплат для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, як розраховуються в залежності від групи інвалідності у відсотках від розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується для обчислення пенсії за попередній рік (10340,35 грн.).
Таким чином, розміри мінімальних пенсійних виплат з 01.07.2021 становлять: для І групи - 10 340,35 грн; для II групи - 8 272,28 грн; для III групи - 6 204,21 грн.
Згідно ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі змінами внесеними Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014, визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23.11.2011 визначено, що основний розмір пенсії розраховується із заробітної плати, отриманої за період роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та відсотку втрати працездатності встановленої МСЕК, але згідно вимог постанови не може бути меншим для інвалідів II групи 255 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постановою КМУ № 112 від 25.03.2014 внесено до постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23.11.2011 року, яким визначено новий механізм обчислення розміру основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, зазначені чіткими (фіксованими) сумами та на даний час не переглянуті, а саме визначено, що особам, які належать до 1 категорії з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС додаткова пенсія інвалідам II групи виплачується у розмірі 379,60 грн.Пенсію розраховано:
5 х 6000,00 (мінімальна заробітна плата на 01.03.2021) 30000.. = ..= 2,90126
10340,35 (середньомісячна заробітна плата за 2020 рік) 10340,35
Розмір пенсії становить: 10617,59 грн., де 2,90126 х 5426,60= 15743,98 грн.
15743,98 х 60 % (відсоток втрати працездатності) = 9446,39 грн.
741.60 грн,- підвищення інвалідам II групи (40% від 1854,00 грн.);
379.60 грн. - додаткова пенсія інвалідам II групи з числа ліквідаторів ЧАЕС;
50,00 грн. - цільова допомога інвалідам війни ІІ-Ї групи;
Пенсію обчислено на підставі документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи та відповідно до норм чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Дослідив матеріали справи та оцінив докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії по інвалідності IІ групи від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі відшкодування фактичних збитків (ступінь втрати працездатності - 60 %) за нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 792210 позивачу встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності пов'язана з в/з в/с по ЛНА на ЧАЕС, втрата працездатності 60 %.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 20.07.2021 в якій просив: 1. Повідомити про дії, які будуть здійснені пенсійним органом для виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021р. №1-р(11)/2021р. за справою №3-333/2018 (4498/18) та поновлення його прав, зокрема, в частині відшкодування завданої шкоди, якої він зазнав внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII. 2. Здійснити перерахунок за весь час дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII на підставі вищенаведеного рішення Конституційного Суду України по II групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 по справі №3-333/2018(4498/18).
Відповідачем розглянуто заяву від 20.07.2021 та надано відповідь відповідно до Закону України «Про звернення громадян» від 18.08.2021 № 21844-21370/М-02/8-2600/21 та роз'яснено, що розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, зазначені чіткими (фіксованими) сумами та на даний час не переглянуті, а саме визначено, що особам, які належать до 1 категорії з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС додаткова пенсія інвалідам II групи виплачується у розмірі 379,60 грн. Пенсію розраховано:
5 х 6000,00 (мінімальна заробітна плата на 01.03.2021) 30000.. = ..= 2,90126
10340,35 (середньомісячна заробітна плата за 2020 рік) 10340,35
Розмір пенсії становить: 10617,59 грн., де 2,90126 х 5426,60= 15743,98 грн.
15743,98 х 60 % (відсоток втрати працездатності) = 9446,39 грн.
741.60 грн,- підвищення інвалідам II групи (40% від 1854,00 грн.);
379.60 грн. - додаткова пенсія інвалідам II групи з числа ліквідаторів ЧАЕС;
50,00 грн. - цільова допомога інвалідам війни ІІ-Ї групи;
Пенсію обчислено на підставі документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи та відповідно до норм чинного законодавства.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до положень статті 46 Основного Закону громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом №796-ХІІ.
За змістом статті 1 Закону №796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону №796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.
Так, відповідно до статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» (далі - Закон №230/96-ВР) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12).
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
28.12.2014 прийнято Закон № 76-VIII, яким статтю 54 Закону № 796-XII викладено у такій редакції:
«Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.»
Конституційний Суд України в Рішенні від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 дійшов висновку, що положення частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII не відповідають Конституції України (є неконституційними) та встановив, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону №76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов'язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII.
В пунктах 2-4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 зазначено наступне:
« 2. Частина третя статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3. Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
У разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» від 6 червня 1996 року №230/96-ВР:
«В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком».
4. Громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.»
Частинами першою та другою статті 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні за змістом положення містяться в частині першій статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон №2136-VIII)
Порядок виконання рішень та висновків Конституційного Суду України регламентовано положеннями статті 97 Закону № 2136-VIII, відповідно до частини першої якої Конституційний Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Керуючись зазначеними нормами Закону №2136-VIII, Конституційний Суд України рішенням від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 встановив строк втрати чинності нормою закону, що визнана неконституційною, а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07.07.2021.
На виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятий Закон №1584-ІХ, яким внесено зміни до Закону №796-ХІІ, в тому числі в частині визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Варто зазначити, що за своєю правовою природою визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, інших актів або їх окремих положень вказує на те, що такі суперечили нормам Основного Закону з моменту їх прийняття. Ухвалення рішення Конституційного Суду України не створює юридичного факту неконституційності, таким рішенням лише визнається наявність чи відсутність такого факту, який виник в момент прийняття неконституційного акта. З дня прийняття рішення Конституційним Судом України, якщо іншого строку не зазначено у самому рішенні, неконституційні акти лише втрачають чинність.
Тобто шкода завдана неконституційним актом, виникає у період, коли акт діяв та ще не був визнаний неконституційним, тобто в минулому, оскільки не можна заподіяти шкоду неконституційним актом після того, як він за рішенням Конституційного Суду України втратив чинність. Заподіяння шкоди завжди відбувається внаслідок вже прийнятого та застосовного в минулому до особи неконституційного акта.
В мотивувальній частині рішення від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України наголосив, що з приписів статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв'язку випливають не лише зобов'язання держави перед постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи громадянами України, а й гарантії щодо цієї категорії громадян. Ураховуючи наведене, а також з огляду на особливий статус постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи громадян України, який випливає зі змісту статті 16 Конституції України, Конституційний Суд України вважає, що держава має відшкодувати шкоду громадянам України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, завдану їм внаслідок дії частини третьої статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону № 76-VIII.
Згідно з частиною третьою статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Отже, положення частини третьої статті 152 Конституції України містять посилання на спеціальний закон, а тому відшкодування шкоди, завданої актами і діями, які визнані неконституційними, не повинно здійснюватися в іншому, ніж у встановленому законом порядку.
Разом з тим, закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, на час розгляду цієї справи, незважаючи на вимоги статті 152 Конституції України, не прийнятий.
Як було зазначено вище стаття 8 Конституції України закріплює визнання та дію принципу верховенства права і роз'яснює його зміст наступним чином:
а) як найвищу юридичну силу Конституції України, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй;
б) як пряму дію норм Основного Закону країни, що передбачає гарантування звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.
Пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми застосовуються безпосередньо. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати їх зміст. Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що не суперечить Конституції України (абзац 2 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.09.2016 N 6-рп/2016).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20.06.2019 № 6-р/2019 наголошував, що верховенство права як один із засадничих конституційних приписів слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.06.2019 № 6-р/2019).
Найголовнішою ознакою відповідальності держави є її специфічний, правовідновлюючий, публічно-правовий характер, оскільки держава, реалізуючи статтю 1 Конституції, що проголошує Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, за власною ініціативою повинна вживати заходи для поновлення визнаних нею і порушених з її вини прав, свобод та законних інтересів приватних осіб чи територіальних громад, хоча прямо публічно-правовий характер відповідальності держави в законодавстві не проголошується.
Дійсно, в Україні відсутні конкретні нормативні механізми відшкодування такої шкоди. Відтак можна стверджувати, що інститут позасудового, добровільного відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів влади, в Україні не працює, у зв'язку із чим з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень можливе ініціювання заінтересованими особами відшкодування шкоди (матеріальної та/або моральної) в судовому порядку.
З 01.01.2015 було обмежено розмір пенсії осіб, які отримували пенсію відповідно до Закону № 796-XII, у зв'язку із дією частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII, яка згодом визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021.
Визнанням такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII, Конституційний Суд України по суті припинив обмеження майнових прав пенсіонерів з боку держави, яке діяло протягом майже семи років та апріорі завдало їм збитків. Вказані збитки відносяться до шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, вони мають відшкодовуватись державою і за відсутності закону, який установлює порядок такої компенсації, оскільки держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.
Отже, якщо держава не запровадила дієві компенсаційні механізми за шкоду, заподіяну особі актами і діями, що визнані неконституційними, зокрема, внаслідок дії статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII, це не має унеможливлювати захист її прав, які гарантовані Конституцією України, відтак відсутність відповідного закону не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Оскільки суд прийшов до висновку, що у даних правовідносинах ч. 3 ст. 152 Конституції України застосовується як норма прямої дії, то суд погоджується з доводами позивача, що шкоду, завдану фізичній особі актами і діями, що визнані неконституційними, повинна відшкодовувати держава Україна, в особі державного органу, адже згідно зі ст. 170 Цивільного кодексу України, де закріплюється плюралістична модель участі держави у майнових відносинах, держава набуває цивільних прав і здійснює обов'язки через органи державної влади.
Керуючись положеннями статті 9 та частини четвертої статті 245 КАС України, вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача в межах заявлених позивачем вимог та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII, що визнана неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (II)/2021, за період з 01 січня 2015 року по 07 липня 2021 року.
Щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду у м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до рішення Конституційного Суду від 07.04.2021 року № 1 -р(ІІ)/2021, суд зазначає наступне.
Приписами частини 4 статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, яка була чинною до внесення змін Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України"(далі - Закон №76-VIII), визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
28.12.2014 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» за № 76-VIII, яким текст статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.
Змінивши підпунктом 13 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII законодавче регулювання мінімальних розмірів державних пенсій, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені частиною 4 статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Згодом, мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 23.11.2011 №1210 зі змінами (далі - Порядок № 1210).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210 мінімальний розмір пенсії становить, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тобто раніше визначений статтею 54 Закону №796-XII розмір пенсій знижено.
Рішенням від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України(є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За рішенням Конституційного Суду України (пункт 3), Верховній Раді України належало протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням (від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021).
Тобто, за результатами виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України, з метою врегулювання на законодавчому рівні розмірів пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, мала прийняти не будь-який закон, а такий, що відповідає Конституції України та рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021.
Верховною Радою України 29.06.2021, на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021, прийнято Закон України № 1584-IX "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Закон № 1584-IX), окремі положення якого набрали чинності 01.07.2021.
Відповідно до Закону № 1584-IXстаттю 54 Закону № 796-XII викладено у новій редакції:
"В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
для I групи інвалідності - 6000 гривень;
для II групи інвалідності - 4800 гривень;
для III групи інвалідності - 3700 гривень;
для дітей з інвалідністю 3700 гривень.».
Зі змісту статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №1584-IX слідує, що визначені розміри пенсій є нижчими, ніж були в редакції Закону №230/96-ВР.
Метою Закону №796-XII, що її визначено в частині 1статті 1 Закону №796-XII, є, зокрема, захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних із нею проблем медичного й соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Згідно з частиною 2статті 1 Закону №796-XIIдержавна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується, зокрема, на принципах пріоритету життя та здоров'я осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, їх соціального захисту, повного відшкодування їм шкоди.
Норми статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР свідчать про те, що законодавець, враховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію статті 16 Конституції України встановив у Законі № 796-XII саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, як гарантію їх соціального захисту.
У рішенні №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини 4 статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку №1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-XII, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною 4 статті 54 Закону №796-XIIу редакції Закону № 230/96-ВР. Водночас приписи статей 3,16,50 Конституції України у їх взаємозв'язку зобов'язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров'ю.
Конституційний Суд України виходив із того, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.
Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону №796-XII.
Конституційний Суд України у цьому рішенні дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями.
Частиною 3 статті 54 Закону №796-XII вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині 1 статті 3, частині 2 статті 8, статті 16, частині 3 статті 22, частині 1 статті 46, частині 1 статті 50 Конституції України.
У рішенні № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024 Конституційний Суд України за результатом посутнього аналізу статей 3,16,50 Конституції України, рішення від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 констатує, що Верховна Рада України Законом №1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині 3 статті 54 Закону № 796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом №796-XIIу редакції Закону №230/96-ВР.
Змінюючи законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено. Така позиція висловлена у рішенні Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 і має бути застосована судами під час вирішення подібних спорів.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
У пункті 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 на Верховну Раду України покладено зобов'язання.
Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення застосуванню підлягатиме частина 4 статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР: «В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам 3 мінімальних пенсій за віком».
Разом з тим, з урахуванням Закону № 1584-IX, законодавець виконав рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), але, встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Таким чином, прийняттям Закону № 1584-IX, всупереч рішенню Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021, не досягаються мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, у рішенні №4-р(І)/2024 від 03.04.2024 Конституційним Судом України вказано, що застосуванню підлягатиме частина 4 статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Зі змісту викладеного слідує, що до спірних правовідносин необхідно застосувати норми частини 4статті 54 Закону №796-XIIв редакції Закону № 230/96-ВР, якими визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам 3 мінімальних пенсій за віком.
Подібні висновки висловлені в характеру містяться у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 240/34020/23, а тому, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України належать врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи і зазначені правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.
Як наслідок, наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивача з 01.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, згідно з статтею 54 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати позивачу основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.
Стаття 2 та частина четверта статті242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства: дії це певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм; бездіяльність це певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України; рішення це нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт-акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно із загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах достатнім, необхідним та ефективним способом захисту є:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІ групи, пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, пенсії, встановленої статтею 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по ІІ групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів, з 01.07.2021.
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення.
Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен протиФінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 статті 5 Закону України "Про судовий збір", питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІ групи, пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, пенсії, встановленої статтею 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по ІІ групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів, з 01.07.2021.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії на суму 362 575, 20 грн. (триста шістдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять гривень 20 коп).
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова