Іменем України
03 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/198/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 04.11.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 в подовженні страхової виплати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат на його заяву від 28.10.2024.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є особою, яка отримує страхові виплати.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як отримувач пенсії та страхових виплат.
З грудня 2022 року позивачу не виплачуються страхові виплати.
Позивач 28.10.2024 звернувся через веб-портал ПФУ із заявою щодо поновлення страхових виплат, але рішенням відповідача 1 від 04.11.2024 позивачу відмовлено в подовженні страхових виплат.
Позивач вважає таке рішення протиправним.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач 1 заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 19.02.2025 надав відзив на позовну заяву, в якому посилається на таке.
Звернення позивача за видом «продовження з тим же відсотком втрати працездатності», до якого заявником долучено документи в сканованому вигляді, зареєстровано в підсистемі ІКІС ПФУ «Звернення» за № 104199 від 28.10.2024, взято з черги спеціалістом фронт-офісу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та згідно життєвого циклу проходження звернень 28.10.2024 переведено в статус «до атрибутування» для подальшого опрацювання за принципом екстериторіальності.
В умовах розподілу та опрацювання звернень за принципом єдиної черги, завдань та єдиної черги спеціалістів, 30.10.2024 звернення взято в роботу спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
31.10.2024 звернення направлено на верифікацію та згідно історії зміни статусів засобами програмного забезпечення переведено в статус «для виконання». 04.11.2024 в картці звернення сформовано системне повідомлення: «Відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи)» та 04.11.2024 звернення засобами програмного забезпечення переведено в статус «виконано».
Рішення про відмову за заявою від 28.10.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не приймалося.
Заява та документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.
Інформування про прийняте рішення надходить заявнику засобами порталу Пенсійного фонду України автоматично.
Відповідач 1 також зауважив, що інформування в інший спосіб в даному випадку було не можливо з огляду на відсутність в картці звернення контактних даних для зворотнього зв'язку з заявником.
У відзиві вказано, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не приймало 04.11.2024 жодних рішень про відмову позивачу в подовженні страхової виплати, як і не приймало рішень щодо відмови в подовжені страхової виплати в будь-які інші дати календарного року відносно позивача.
За таких обставин вважає, що позивач безпідставно вказав відповідачем у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оскільки даний територіальний орган не приймав жодних рішень, в тому числі й від 04 листопада 2024 року щодо відмови ОСОБА_1 в подовженні страхової виплати, на яке він посилається у позові.
У зв'язку з чим, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не може надати належним чином засвідчену копію рішення від 04.11.2024 про відмову у поновленні ОСОБА_1 страхових виплат та інші документи, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішень, вчиненні дій, з приводу яких подано позов.
На підставі викладеного відповідач 1 просив відмовити в задоволенні вимог до нього.
Відповідач 2 також заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 18.02.2025 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Згідно з інформацією з Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду, потерпілий ОСОБА_1 перебував на обліку в Станично-Луганському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області та отримував щомісячні страхові виплати переказом через Луганську філію АТ «Укрпошта».
У зв'язку з широкомасштабною військовою агресією з боку російської федерації та активних бойових дій на території Луганської області відділення АТ «Укрпошта» тимчасово призупинили свою діяльність, тому перерахування щомісячних страхових виплат потерпілому не здійснювалось з 01.02.2022 по 30.11.2022.
Тобто потерпілий - ОСОБА_1 є особою, що отримувала страхові виплати, відповідно до Закону № 1105-ХІV. Має зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво, що стався 17.01.1991.
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області нараховувало та фактично сплачувало потерпілому ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати, але з 01.02.2022 щомісячні страхові виплати позивачу не перераховувались.
Як зазначено у постанові від 14.12.2022 № 44036/701318/3406/34 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» щомісячну страхову виплату потерпілому ОСОБА_1 припинено з 01.12.2022.
28.10.2024 ОСОБА_1 засобами веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України подав заяву про подовження щомісячної страхової виплати.
В заяві ОСОБА_1 від 28.10.2024 зазначено фактичне місце проживання: с. Нижньотепле, Нижньотеплівської сільської територіальної громади Щастинського району Луганської області.
Відповідно до розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами), Нижньотеплівська селищна територіальна громада тимчасово окупована.
Заяву позивача від 28.10.2024 про призначення/перерахунок/продовження виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), подану засобами веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, яка зареєстрована в підсистемі «Звернення» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за № 104199, було розглянуто та 04.11.2024 відмовлено в розгляді заяви про призначення/ перерахування/продовження страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), оскільки подана заява не містить електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису або інших засобах ідентифікації, в зв'язку з чим відсутня можливість встановити особу заявника.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області про все вищеозначене було повідомлено позивачу на електронну пошту.
За період з жовтня 2024 року до теперішнього часу інших заяв від ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не надходило.
Також повідомлено, що 23.10.2024 за № 5338/8 відповідачем зареєстровано адвокатський запит від 22.10.2024 в інтересах позивача щодо надання причин невиплати щомісячних страхових виплат позивачу, що надійшов з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1
Листом від 28.10.2024 № 1200-0208-8/27428 відповідач надав відповідь на адвокатський запит від 22.10.2024.
Ухвалою суду від 05.02.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю 3 групи, інвалідність встановлено безстроково, причина інвалідності - трудове каліцтво з ураженням опорно-рухального апарату, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як потерпілий внаслідок втрати працездатності та є отримувачем щомісячних страхових виплат, що підтверджується копіями паспорта громадянина України, картки платника податків, довідкою до акта огляду МСЕК серії 2-20 СМ № 0009740, письмовими поясненнями сторін у заявах по суті справи та відомостями з інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, наданими відповідачем 2.
Згідно з постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 14.12.2022 № 44036/701318/3406/34 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку з 01 квітня 2001 року, має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що стався 17 січня 1991 року. Відповідно до частини третьої статті 44, статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» постановлено припинити потерпілому ОСОБА_1 , номер справи 701318, номер випадку 3406, щомісячну страхову виплату в розмірі 4365,40 грн. Підстава припинення: п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 16 Закону № 1105-ХІV. Виплату припинено з 01 грудня 2022 року.
Представником позивача направлено відповідачу 2 адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 , в якому адвокат просила повідомити причину не виплати страхових виплат позивачу та вказати розмір заборгованості з таких виплат.
Також позивач звернувся із заявою від 28.10.2024, адресованою Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій просив продовжити страхову виплату.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 28.10.2024 № 1200-0208-8/27428, у відповідь на адвокатський запит повідомлено, що згідно з базою даних підсистеми «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» Інтегрованої комплексної системи Пенсійного фонду України ОСОБА_1 з 01.01.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як потерпілий внаслідок нещасного випадку на виробництві, але щомісячні страхові виплати не отримує. Відповідно до постанови про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати від 14.12.2022 № 44036/701318/3406/34, переданої Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області за актом приймання-передачі № 2 справ про страхові виплати потерпілим та особам, які мають право на страхові виплати (по яких прийнято рішення про припинення здійснення страхових виплат, але справу не передано на архівне зберігання), ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 частини першої статті 46 Закону № 1105 було призупинено страхову виплату з 01.12.2022 у зв'язку з відсутністю інформації про його місцезнаходження та неможливістю провести верифікацію персональних даних. За період з 01.01.2023 до теперішнього часу ОСОБА_1 не звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо поновлення страхових виплат, тому нарахування та виплата щомісячних страхових виплат Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області не проводилась. Заборгованість відсутня.
Також листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.11.2024 № 1200-0208-8/28102, у відповідь на заяву про продовження страхових виплат повідомлено, що відповідно до постанови про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати від 14.12.2022 № 44036/701318/3406/34, переданої Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області за актом приймання - передачі № 2 справ про страхові виплати потерпілим та особам, які мають право на страхові виплати (по яких прийнято рішення про припинення здійснення страхових виплат, але справу не передано на архівне зберігання), позивачу відповідно до пункту 6 частини 1 статті 46, частини 2 статті 16 Закону України від 03.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було призупинено страхові виплати з 01.12.2022 у зв'язку з відсутністю інформації про його місцезнаходження та неможливістю проведення верифікації персональних даних. Слід зазначити, що позивач перебував на обліку в Станично-Луганському відділенні Управління Фонду соціального страхування України у Луганській області та отримував щомісячні страхові виплати поштовим переказом через Луганську філію АТ «Укрпошта». У зв'язку з широкомасштабною військовою агресією з боку російської федерації та активними бойовими діями на території Луганської області відділеннями АТ «Укрпошта» тимчасово призупинена діяльність, тому щомісячна страхова виплата з 01.02.2022 по 30.11.2022 не виплачувалась. За розглядом заяви позивача від 28.10.2024 про призначення/перерахунок/продовження виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), подану засобами веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, яка зареєстрована в підсистемі «Звернення» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за № 104199, позивачу 04.11.2024 відмовлено в подовженні страхової виплати, оскільки подана заява не містить електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису або інших засобах ідентифікації, у зв'язку з чим відсутня можливість встановити особу заявника. Враховуючи вищезазначене, для продовження щомісячної страхової виплати позивачу необхідно особисто звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України (сервісного центру) з відповідною заявою та надати документи: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; банківські реквізити для перерахування страхових виплат; акт розслідування нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (за наявністю); висновки МСЕК про встановлення відсотків втрати професійної працездатності (за наявності); довідку внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації на підконтрольній українській владі території. Також, подати зазначену заяву можливо через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України в розділі «Комунікації з ПФУ» (Заяви на страхову виплату) разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), авторизувавшись в особистому електронному кабінеті за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 і № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 і № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Статтею 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV у редакції, яка діяла на час припинення позивачу страхових виплат) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Розділом V Закону № 1105-XIV врегульовані питання загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Частиною першою статті 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п'ята статті 47 Закону № 1105-XIV).
Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Статтею 27 Закону України від 14 січня 1997 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Так, виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.
Частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV регламентовано, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
З вищевказаних норм чинного законодавства слідує, що статтею 27 Закону № № 16/98-ВР та статтею 46 Закону № 1105-XIV визначено вичерпний перелік підстав припинення страхових виплат. Цим переліком передбачена можливість припинення страхових виплат з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Згідно з постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» від 14.12.2022 № 44036/701318/3406/34 страхові виплати позивачу припинено на підставі пункту 6 частини 1 статті 46 (в інших випадках, передбачених законодавством), частини 2 статті 16 Закону № 1105-ХІV.
Відповідач 2 у своїх листах від 28.10.2024 № 1200-0208-8/27428 та від 04.11.2024 № 1200-0208-8/28102 вказав, що страхову виплату позивачу призупинено з 01.12.2022 у зв'язку з відсутністю інформації про його місцезнаходження та неможливістю провести верифікацію персональних даних.
Водночас суд зазначає, що Законом № 1105-XIV не передбачено такої підстави для припинення страхових виплат. Не передбачено такої підстави й будь-яким іншим законом або нормативно-правовим актом України.
До того ж, стаття 16 Закону № 1105-ХІV, на яку містяться посилання в постанові про припинення страхових виплат позивачу, взагалі не регулює питань припинення страхових виплат та не визначає підстав для їх припинення.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави вважати, що припинення страхових виплат позивачу є законним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що не виплата позивачу раніше призначеної страхової виплати є протиправною, а отже постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» від 14.12.2022 № 44036/701318/3406/34 прийнято не на підставі Конституції та законів України, а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
За таких обставин слід вказати, що звернення за продовженням (поновленням) страхових виплат позивачу не було обов'язковим, оскільки відповідач 2, встановивши протиправність припинення страхових виплат, мав можливість самостійно усунути порушення прав позивача та поновити страхові виплати.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що з 01 січня 2023 року набрали чинності зміни до Закону № 1105-XIV.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.
Згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1105-XIV:
- цей Закон набирає чинності з 01 січня 2023 року (пункт 1);
- припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону (пункт 2);
- до завершення заходів, пов'язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України (пункт 3);
- Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 5);
- установити, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється (пункт 6);
- стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України (пункт 7);
- установити, що дія абзацу третього частини першої статті 22 цього Закону щодо здійснення страхової виплати територіальними органами Пенсійного фонду України поширюється на застрахованих осіб за фактами нездійснення їм страхувальником страхової виплати за страховими випадками, які настали до набрання чинності цим Законом;
- особливості здійснення страхових виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України (пункт 9).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» припинено з 01 січня 2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, зокрема Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.
Абзацами першим, другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1323 «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» установлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 3 вищезазначеної постанови доручено Пенсійному фонду України з 02 січня 2023 року забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1467 «Про затвердження порядку здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» установлено, що виконавча дирекція Фонду соціального страхування та її робочі органи передають Пенсійному фонду України в електронній формі виплатні документи на січень 2023 року засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів до 02 січня 2023 року, а бази даних, носії інформації та програмне забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, за актами приймання-передачі - до 20 січня 2023 року.
Отже, з січня 2023 року здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фактично забезпечено Пенсійним Фондом України та його органами.
Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.
Отже, в межах спірних правовідносин обов'язок щодо поновлення спірних страхових виплат покладено саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому позивач перебуває на обліку як отримувач страхових виплат.
Водночас, щодо вимог позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, а саме щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 04.11.2024, яким позивачу відмовлено в подовженні страхової виплати, суд зазначає таке.
Під час розгляду цієї справи сторонами не надано та судом не здобуто жодних доказів на підтвердження прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області будь-яких рішень або вчинення дій щодо відмови позивачу в подовженні страхової виплати.
До того ж, відповідач 1 у відзиві на позовну заяву стверджує, що жодних рішень про відмову позивачу в подовженні страхової виплати не приймав, як і не приймав рішень щодо відмови в подовжені страхової виплати в будь-які інші дати календарного року відносно позивача.
Відповідач 2 також не підтвердив доказами прийняття відповідачем 1 рішень або вчинення будь-яких дій щодо відмови в поновленні страхових виплат позивачу.
При цьому, слід вказати, що сам факт реєстрації відповідачем 1 заяви позивача про продовження страхових виплат від 28.10.2024, не свідчить про прийняття ним рішень за такою заявою.
До того ж, судом встановлено, що відповіді як на вказану заяву позивача, так і на адвокатський запит, надавались Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.
За таких обставин, у відповідній частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області слід відмовити.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» від 14.12.2022 № 44036/701318/3406/34 прийнято не на підставі Конституції та законів України, а тому така постанова є протиправною та порушує права позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно, суд вважає за необхідне визнати таку постанову протиправною та скасувати її, оскільки саме такий спосіб захисту відповідатиме об'єкту порушених прав позивача.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде прийняття рішення про:
- визнання протиправною та скасування постанови Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» від 14.12.2022 № 44036/701318/3406/34;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити страхові виплати ОСОБА_1 з 01 грудня 2022 року.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією від 31.01.2025 № 5388-2989-1501-7883.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, - в сумі 484,48 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (ідентифікаційний код 40329345, місцезнаходження: м. Чернівці, вул. Кобилянської Ольги, буд. 1 / пл. Центральна, буд. 3), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» від 14.12.2022 № 44036/701318/3406/34.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити страхові виплати ОСОБА_1 з 01 грудня 2022 року.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.04.2025.
Суддя О.М. Качанок