про залишення позовної заяви без руху
03 квітня 2025 року м. Київ № 320/15664/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання безнадійним податкового боргу, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС в Одеській област про визнання протиправним та скасування рішення, визнання безнадійним податкового боргу, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення керівника ОДПС про поновлення прощеної (списаної) /визнаної погашеною заборгованості (інше) № 2075-17 від 26.04.2019, що було винесено Головним управління ДФС в Одеській області стосовно державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство»;
- визнати безнадійним податковий борг державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» за наступними податками:
по податкам і зборам, віднесеним до іншої категорії - в сумі 745,59 грн. (сімсот сорок п'ять грн. 59 коп.);
по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконанні зобовязання та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі - 20 672 646,38 грн. (двадцять мільйонів шістсот сімдесят дві тисячі шістсот сорок шість грн 38 коп.);
- зобов'язати Головне управління ДПС в м. Києві списати у зв'язку з безнадійністю податковий борг державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» та здійснити відповідне коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки платника податків за наступними податками:
по податкам і зборам, віднесеним до іншої категорії в сумі 745,59 грн. та здійснити відповідне коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки платника податків шляхом повного виключення нарахованого боргу по податкам і зборам, віднесеним до іншої категорії в сумі 745,59 грн;
по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконанні зобовязання та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства - в сумі 20 672 646,38 грн. та здійснити відповідне коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки платника податків шляхом зміни суми заборгованості нарахованої пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконанні зобовязання та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства замість невірної - 21 243 416,69 грн., на коректу суму: 572 069,67 грн.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статті 161 КАС України з огляду на наступне.
Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту позовної заяви поданої позивачем вбачається, що позивачем, серед іншого, оскаржується рішення керівника ОДПС про поновлення прощеної (списаної) /визнаної погашеною заборгованості (інше) № 2075-17 від 26.04.2019, що було винесено Головним управління ДФС в Одеській області стосовно державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство».
Як зазначено в позовній заяві, про наявність такого рішення від 26.04.2019 №2075-17 позивачу стало відомо з листа Головного управління ДПС в Одеській області від 18.03.2024 №9877/6/15-32-13-05-06.
Однак, суд звертає увагу, що з даною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 12.03.2025 (відповідно до відмітки про реєстрацію позовної заяви в підсистемі «Електронний суд»), тобто поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
При цьому, суд звертає увагу, що у разі неотримання такого рішення у відповідь на адвокатський запит, позивач/представник позивача не позбавлений був права заявити відповідне клопотання про витребування доказів під час звернення до суду з адміністративним позовом.
Подальше направлення адвокатських запитів на адресу контролючого органу не може вважатись поважною підставою щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених законодавцем щодо звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і вказана дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.
Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У свою чергу судом встановлено, що позивачем не було додано відповідної заяви про поновлення пропущеного строку, як і будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску такого строку.
Зі змісту частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересі.
Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Також суд зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого приписами КАС України, при цьому не навів обставин, які об'єктивно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волі позивача.
Разом з тим, згідно з частиною сьомою статті 161 КАС до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Однак, позивачем не долучено до позовної заяви належним чином завіреної копії оскаржуваного рішення, клопотання про його витребування також не заявлено.
У позовній заяві позивач вказує про те, що фактично самого рішення, на яке посилається податковий орган, як на підставу задля поновлення заборгованості, не існує. Зазначає, що таким рішенням є резолюція на службовому листі, яка не має ні дати, ні номеру, ні розпорядження для повторного нарахування списання боргу.
При цьому, позивач заявляє позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення.
Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є правильність рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших публічно-правових відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Суд звертає увагу, що предметом оскарження в адміністративному судочинстві може бути рішення суб'єкта владних повноважень, яке на підставі статті 4 КАС України приймається у формі нормативно-правового акта або акта індивідуальної дії. При цьому не є актом індивідуальної дії у розумінні цієї статті та не підлягає оскарженню документ, який приймався суб'єктом владних повноважень не з метою реалізації положень нормативного акта, а на виконання виконавчо-розпорядчих функцій, якщо такий документ не визначає обов'язкових правил поведінки та безпосередньо не породжує правових наслідків для особи, а також не є обов'язковим для виконання без прийняття іншого рішення суб'єкта владних повноважень.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.10.2020 у справі №755/12736/17.
З огляду на зазначене, позивачеві необхідно уточнити позовні вимоги або надати до суду належним чином завірену копію оскаржуваного рішення або клопотання про витребування останнього від відповідача.
Крім того, статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої вказаної статті КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
У контексті наведеного суд наголошує, що позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, вимога щодо визнання безнадійним податкового боргу державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» не відповідає способу захисту, визначеного положеннями статті 5 КАС України.
Суд зауважує, що у пункті 10 частини другої статті 245 КАС України дійсно передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.
Також згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Проте, за змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов'язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.
Суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов'язком визначення способу захисту.
Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року у справі №990/150/23.
Тобто, позивачеві необхідно уточнити позовні вимоги та конкретизувати їх за змістом, відповідно до характеру цих вимог, з урахуванням вищевикладеного.
Відповідно до статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунені, у п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні підстави, з яких строк звернення до суду було пропущено, надати належні та допустимі докази на підтвердження поважності пропущення такого строку;
- належним чином завіреної копії оскаржуваного рішення, або клопотання про витребування такого рішення від відповідача;
- уточненої позовної заяви з належним чином сформованими позовними вимогами відповідно до приписів статті 5 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство»- залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Перепелиця А.М.