03 квітня 2025 року Київ справа №320/27413/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоду навчання у Харківському інженерно-будівельному інституті відповідно до диплому серії НОМЕР_1 за спеціальністю промислове та будівельне будівництво з 01.09.1982 по 30.12.1984, а також періоду роботи з 06.05.1985 по 13.11.1987, з 16.03.1990 по 16.04.1993, з 19.04.1993 по 20.09.1995, з 21.09.1995 по 01.01.1998;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 період навчання у Харківському інженерно-будівельному інституті відповідно до диплому серії НОМЕР_1 за спеціальністю промислове та будівельне будівництво та період роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 з 01.09.1982 по 30.12.1984, з 06.05.1985 по 13.11.1987, з 16.03.1990 по 16.04.1993, з 19.04.1993 по 20.09.1995, з 21.09.1995 по 01.01.1998, а також здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії із урахуванням цього стажу з дати призначення пенсії (05.11.2022);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу призначено пенсію за віком. Однак, під час призначення пенсії позивачу не враховано до страхового стажу період навчання у Харківському інженерно-будівельному інституті відповідно до диплому серії НОМЕР_1 з 01.09.1982 по 30.12.1984, та період роботи з відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 з 06.05.1985 по 13.11.1987, з 16.03.1990 по 16.04.1993, з 19.04.1993 по 20.09.1995, з 21.09.1995 по 01.01.1998.
Підставою для відмови врахування зазначеного страхового стажу при розрахунку пенсії позивача відповідно до заяви від 30.01.2023 стала відсутність правових підстав, позаяк позивачем не підтверджено форми навчання в зазначеному інституті (потрібно надати уточнюючу довідку щодо форми навчання, оскільки в середині періоду прослідковується догляд за дитиною) та на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_2 відсутня печатка організації, яка заповнює трудову книжку. Позивач вважає посилання відповідача на відсутність правових підстав неправомірним та таким, що порушує конституційне право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копію ухвали суду від 06.12.2023 відповідачу було направлено до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 07.12.2023. Копію позовної заяви з усіма доданими до неї документами представник відповідача отримав 11.12.2023 в Київському окружному адміністративному суді, що підтверджується розпискою у матеріалах справи.
08.01.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком, відповідач зазначив про неможливість врахування до страхового стажу період навчання в Харківському інженерно-будівельному інституті відповідно до диплому серії НОМЕР_1 , оскільки позивачем не надано доказів навчання на денній формі навчання. Крім того, до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка організації, яка заповнює трудову книжку.
02.01.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що виконати вимогу відповідача щодо отримання уточнюючої довідки щодо форми навчання неможливо, оскільки архіви Харківського інженерно-будівельного інституту не збереглись. Також, посилання відповідача про неможливість зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 через відсутність на титульній сторінці печатки організації, яка заповнює трудову книжку, є безпідставним, оскільки не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування стажу, визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов та відповідь на відзив, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив таке.
Позивач є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 , виданий Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області від 18.01.2002 та є внутрішньопереміщеною особою відповідно до довідки від 15.08.2022 № 3008-5002003588.
Позивачем додано до матеріалів справи диплом серії НОМЕР_1 про закінчення повного курсу Харківського інженерно-будівельного інституту за спеціальністю промислове та цивільне будівництво та присвоєння кваліфікацію інженера-будівельника (з 1982 по 1990 рік).
Відповідно до записів трудової книжки від 12.05.1985 серії НОМЕР_2 позивач, окрім іншого, працювала на таких роботах:
- з 06.05.1985 до 16.03.1992 інженером-конструктором на Заводі будівельних конструкцій і матеріалів;
- з 17.04.1992 до 16.04.1993 інженером-конструктором на Заводі будівельних конструкцій і матеріалів;
- з 19.04.1993 до 20.09.1995 інструктором по соціальному захисту в Місцевій раді воїнів-інтернаціоналістів;
- з 21.09.1995 до 01.04.1996 спеціалістом І категорії в Службі по наданню населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг;
- 01.04.1996 відбулась реорганізація і створення Управління СЗН на підставі рішення виконкому № 371 від 27.02.1996. До 01.01.1998 (дати, з якої внесені відомості до Реєстру застрахованих осіб) позивач працювала у зазначеному Управлінні.
Згідно з розрахунком стажу для призначення пенсії, наведеним в листі Головного управління ПФУ в м. Києві від 22.03.2023 № 2600-0202-8/53445, позивачу призначено пенсію за віком з 05.11.2022, страховий стаж позивача складає 29 років 11 місяців 27 днів. При цьому, на переконання позивача, у графі "періоди" відсутні відомості про період навчання позивача в Харківському інженерно-будівельного інституті з 01.09.1982 до 30.12.1984, та період роботи з 06.05.1985 до 13.11.1987, з 16.03.1990 по 16.04.1993, з 19.04.1993 по 20.09.1995, з 21.09.1995 по 01.01.1998. Натомість відповідачем було зазначено, що у разі надання додаткових документів, страховий стаж буде переглянуто.
Не погоджуючись із протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV), Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За приписами статті 2 Закону № 1788-ХІІ за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Абзацами 1-2 п. 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд вважає, що не дотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення.
Певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних період роботи до страхового стажу.
Законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Як встановив суд із наданої позивачем копії диплому серії НОМЕР_1 , позивач у 1982 році вступила до Харківського інституту інженерів комунального будівництва і в 1990 році закінчила повний курс цього інституту за спеціальністю промислове та цивільне будівництво. Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 21.06.1990 позивачу присвоєно кваліфікацію інженера-будівельника.
Таким чином, згаданим дипломом підтверджується тривалість навчання ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі, що становить 8 років, а також обставина, що ОСОБА_1 закінчила повний курс Харківського інституту інженерів комунального будівництва.
Підтвердження часу навчання позивача у вищому навчальному закладі відомостями диплому серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер № 1169, є належним та достатнім доказом. Відтак, вимога відповідача про надання позивачем уточнюючих довідок щодо форми навчання є протиправною, оскільки норма пункту 8 Порядку № 637, на яку посилається відповідач як на підставу заперечень позову, стосується підтвердження саме часу (періоду) навчання, а не форми навчання.
Щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоди роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 з огляду на відсутність на титульній сторінці трудової книжки печатки організації, яка заповнює трудову книжку, суд зазначає таке.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивач працювала з 06.05.1985 до 16.03.1992 інженером-конструктором на Заводі будівельних конструкцій і матеріалів; з 17.04.1992 до 16.04.1993 інженером-конструктором на Заводі будівельних конструкцій і матеріалів; з 19.04.1993 до 20.09.1995 інструктором по соціальному захисту в Місцевій раді воїнів-інтернаціоналістів; з 21.09.1995 до 01.04.1996 спеціалістом І категорії в Службі по наданню населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг; 01.04.1996 проведено реорганізацію і створено Управління СЗН на підставі рішення виконкому № 371 від 27.02.1996; до 01.01.1998 (дати, з якої внесені відомості до Реєстру застрахованих осіб) працював у зазначеному Управлінні.
Достовірність вищезазначених записів сумніву не викликає.
Водночас суд наголошує, що підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 06.05.1985 до 13.11.1987, з 16.03.1990 до 16.04.1993 відсутні, оскільки такі періоди роботи не корелюються із тими, які зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_2 . Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 судом враховуються тільки ті періоди, що чітко визначені трудовою книжкою серії НОМЕР_2 .
При цьому посилання відповідача на те, що на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка організації, яка заповнює трудову книжку, не може бути підставою для відмови в зарахуванні до його страхового стажу зазначених періодів роботи, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження страхового стажу позивача.
Суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології періодів роботи позивача.
У свою чергу суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких виправлень, закреслювань, тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача її конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі № 307/541/17 (адміністративне провадження № К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Окрім цього, відповідачем не вказано жодних інших підстав, за яких зазначені оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до змісту частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладеної норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду за наслідками набрання даним рішенням законної сили.
Щодо вимоги позивача зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завданням адміністративного судочинства є гарантування дотримання прав особи та вимог законодавства, а не забезпечення ефективності державного управління, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Оскільки, розглядаючи звернення пенсіонера про перерахунок пенсії, відповідач зобов'язаний виконати таке повноваження за наявності законних підстав, воно не є дискреційним.
Таким чином, для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача у встановленому чинним законодавством порядку та спосіб зарахувати відповідні спірні періоди роботи позивача та перерахувати їй пенсію за віком.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання у Харківському інженерно-будівельному інституті відповідно до диплому серії НОМЕР_1 з 01.09.1982 до 21.06.1990, а також періоду роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 з 06.05.1985 до 16.03.1992 (у тому числі, період догляду за дитиною), з 17.04.1992 до 16.04.1993, з 19.04.1993 до 20.09.1995, з 21.09.1995 до 01.01.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, м. Київ) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) період навчання у Харківському інженерно-будівельному інституті відповідно до диплому серії НОМЕР_1 з 01.09.1982 до 21.06.1990, та період роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 з 06.05.1985 до 16.03.1992 (у тому числі, період догляду за дитиною), з 17.04.1992 до 16.04.1993, з 19.04.1993 до 20.09.1995, з 21.09.1995 до 01.01.1998, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії із урахуванням цього стажу з дати призначення пенсії (05.11.2022).
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, м. Київ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.