Справа № 947/12481/25
Провадження № 1-кс/947/4910/25
04.04.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 4 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025163480000216 від 03.04.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севєродонецьк Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 09.09.2022 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до п'яти років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на три роки,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Слідчий у клопотанні зазначає про те, що досудовим розслідуванням в рамках кримінального провадження № 12025163480000216 від 03.04.2025 рокубуло встановлено, що ОСОБА_4 , приблизно о 15 годині 30 хвилин знаходився в приміщенні магазину «Копійка», розташованому за адресою: місто Одеса, проспект Князя Ярослава Мудрого 1-Б, побачив у зоні для заряджання мобільних пристроїв мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro Max», natural titanium на 256 gb, що належить потерпілій ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення вказаного майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тимчасовою відсутністю уваги сторонніх осіб, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, із зони заряджання мобільних пристроїв, шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro Max» natural titanium на 256 gb, вартістю 51 240 гривень.
Після чого, покинув місце вчинення злочину з викраденим майном та мав реальну можливість розпорядитися ним на власний розсуд, в результаті чого заподіяв потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 51 240 гривень.
За викладених обставин, 03.04.2025 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину та 04.04.2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.
Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді із клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та в ході слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому необхідно застосувати вказаний запобіжний захід.
У судовому засіданні -
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання у повному обсязі та просила його задовольнити.
Захисник підозрюваного частково заперечувала щодо задоволення клопотання, просила врахувати стан здоров'я підозрюваного та застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, або заставу у меншому розмірі.
Підозрюваний зазначив, що з пред'явленою йому підозрою погоджується та просив застосувати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, прийшов до наступного переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчим суддею, відповідно до ст. 178 КПК України, повинна враховуватися тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 03.04.2025 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину та 04.04.2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.
У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої буде здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується, зокрема: протоколом огляду місця події від 03.04.2025 року за адресою: м. Одеса проспект Князя Ярослава Мудрого 14/8 під час якого співробітник сервісного центру видав викрадений гр. ОСОБА_4 , мобільний телефон, який останній хотів продати; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 , яка повідомила, що 03.04.2025 року надала своїй малолітній доньці ОСОБА_8 свій мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro Max» natural titanium на 256 gb, вартістю 51 240 гривень для зв'язку, після чого дізналась від доньки, що його було викрадено; протоколом допиту неповнолітнього (малолітнього) свідка ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка повідомила, що 03.04.2025 року залишила телефон своєї мами ОСОБА_7 , яка надала її для зв'язку під час прогулянки, в зоні заряджання мобільних пристроїв та відійшла з метою придбання продуктів харчування, а по поверненню виявила його відсутність; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який повідомив, що 03.04.2025 року гр. ОСОБА_4 , пропонував останьому придбати в нього викрадений мобільний телефон; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками проведено за участю свідка ОСОБА_9 , який впізнав ОСОБА_4 , як такого, який намагався продати йому викрадений телефон; протоколом допиту свідка поліцейського патрульної поліції ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який виявив гр. ОСОБА_4 , у приміщенні сервісного центру в момент коли останній намагався продати викрадений телефон.
На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, а також те, що підозрюваний неодружений, малолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працює, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду.
Також, слідчий суддя погоджується з тим, що в рамках даного провадження наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності за імовірно вчинений тяжкий злочину, з огляду на те, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23,224,352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що вказаний ризик також є обґрунтованим, з огляду на те, що ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення аналогічного злочину та наразі підозрюється у вчиненні крадіжки повторно, а також з огляду на те, що останній офіційного джерела доходу не має, а тому може вдатися до спроби повторного вчинення злочину проти власності з метою отримання засобів для існування.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об'єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваного, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 2 абзацу 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».
При вирішенні питання щодо визначення розміру застави слідчий суддя бере до уваги фактичні обставини злочину, характеризуючі дані підозрюваного, який є раніше судимим за вчинення корисливого злочину, матеріали кримінального провадження, беручи до уваги встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід визначити заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі вищевикладеного, дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194-196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП № 4 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 30.05.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком до 30.05.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1