04.04.2025 Справа №607/6210/25 Провадження №2-о/607/283/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., заявника ОСОБА_1 , заінтересованої особи - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
Заявник ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просить видати обмежувальний припис стосовно її зятя ОСОБА_2 строком на 6 місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборони перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони наближатися на відстань менше 100 м до будинку місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони вести телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; заборони особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що вонапроживає у квартирі АДРЕСА_2 , разом з дочкою та внучками. Житло по АДРЕСА_1 належить їй на правів приватної власності. ОСОБА_2 намагається зайти в помешкання за вище вказаною адресою. Однак, вона не бажає, щоб він перебував у належній їй квартирі.
17 січня 2025 року близько 15 год. 50 хв. ОСОБА_2 , біля будинку вчинив домашнє насильство стосовно неї, що підтверджується записом у терміновому заборонному приписі стосовно кривдника серії АА №333935.
Працівниками поліції вжито заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника: заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 10 діб з 18 год. 20 хв. 17.01.2025 по 17 год. 10 хв. 27.01.2025.
Крім того, вчинення домашнього насильства відносно неї підтверджується постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 березня 2025 року у справі №607/1699/25. Як вбачається зі змісту постанови суду, 17 січня 2025 року близько 15 год. 50 хв. ОСОБА_2 за адресою: в АДРЕСА_3 , у дворі будинку вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї тещі ОСОБА_1 , а саме висловлював словесні образи, принижував, шарпав та штовхав, чим порушив своїми діями п.3.14, 17 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Наведені обставини свідчать про те, що домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, яке вчиняє ОСОБА_2 відносно неї є результатом його свідомих дій і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил фізичних та психологічних.
Працівниками поліції зафіксовано неодноразове вчинення заінтересованою особою домашнього насильства психологічного характеру та фізичного характеру. Однак, протиправна поведінка ОСОБА_2 свідчить про уникнення ним будь-якої відповідальності за вчиненні протиправні діяння.
З вище наведеного слідує, що в зятя присутній елемент агресії стосовно неї та неприязні, тобто він має на меті завдати їй шкоди, значною перевагою в силі як в фізичної так і психологічної, що порушує її права і свободи.
Оскільки ОСОБА_2 вчиняє щодо неї домашнє насильство, що є ризиком настання тяжких наслідків для неї у формі заподіяння шкоди її психологічному та фізичному здоров'ю, тому з метою забезпечення дієвого та ефективного способу захисту від повторного вчинення домашнього насильства щодо заявника, необхідно застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний припис на строк 6 (шість) місяців, яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2025 відкрито провадження по справі.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 пояснила, що протягом тривалого часу вона потерпає від домашнього насильства з боку зятя ОСОБА_2 , який переслідує її, погрожує, їздить за нею машиною, плює в обличчя, намагається потрапити у її квартиру. Вона переконана, що вірогідність продовження та повторного вчинення насильства ОСОБА_2 щодо неї є дуже високою, і тому вона змушена звернутися до суду з заявою про видачу обмежувального припису, оскільки попередні заходи вжиті поліцією до кривдника виявились мало ефективними.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні, щодо обставин викладених заявницею в заяві заперечив, пояснивши що жодного домашнього насильства щодо ОСОБА_1 він не вчиняв. Вказав, що у такий спосіб, заявниця хоче обмежити його у побаченнях з дітьми, які за висновком Служби у справах дітей тиждень часу проживають разом із ним, а інший тиждень - із матір'ю, за адресою заявниці.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено наступні факти.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 172003595, сформованого 7.06.2019 право приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, на квартиру АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 .
17.01.2025 відносно ОСОБА_2 було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серія АА №333935, яким його заборонено на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 10 діб.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.03.2025 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП на накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Інших доказів, на обґрунтування поданої заяви, не було надано.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Верховним Судом у постанові № 753/4405/20 від 12 квітня 2022 року зазначено, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Стаття 26 зазначеного Закону визначає, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають, зокрема, постраждала особа або її представник.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.
Верховний Суд у постанові № 299/3692/19 від 30 червня 2021 року вказав, що враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Згідно із ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 369/7782/19 зроблено висновок, що відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Важливим для спірних правовідносин є висновок про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту (див. постанову Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23 (провадження № 61-9498св23)).
Згідно з п. 3 ч.1 ст.350-4ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Верховний Суд наголошує (постанова від 08 вересня 2023 року, справа №752/1390/22), що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК).
Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом поданої заяви заявник посилається на те, що ОСОБА_2 є кривдником та вчиняє психологічне та фізичне насильство над нею. Разом з тим, належних та обґрунтованих доказів таким твердженням ОСОБА_1 не надала. Пояснення заявниці, надані в судовому засіданні, не є доказом в розумінні процесуального закону.
Подана заявником копія постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.03.2025 згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП судом до уваги не береться, оскільки така оскаржується ОСОБА_2 в апеляційному порядку.
Крім цього, надаючи правову оцінку наданих доказів, суд враховує, що сам факт звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з підстав вчинення щодо неї психологічного чи фізичного насильства або неврегульованих між сторонами інших питань, може свідчити про наявність тривалого конфлікту між заявницею та заінтересованою особою, але не підтверджує факт того, що ОСОБА_2 вчинив щодо неї психологічне чи фізичне насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Наявність між сторонами неприязних відносин та спору щодо участі у вихованні дітей, не може саме по собі розцінюватись як насильство в сім'ї.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61 19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20), від 28 червня 2022 року у справі № 466/180/22 (провадження № 61-4104св22), від 25 липня 2023 року у справі № 344/1732/23 (провадження № 61-6759св23), від 08 вересня 2023 року у справі № 752/1390/22 (провадження № 61-10045св23), від 25 вересня 2023 року у справі № 760/34690/21 (провадження № 61-1315св23).
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не надала належних, переконливих та достатніх доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, за обставин викладених у заяві у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а тому суд вважає, що відсутні підстави для задоволення її заяви про видачу обмежувального припису.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 350-6, 352-355 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.
Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити сторін:
Заявник: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич