Справа № 462/7802/21
03 квітня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові подання заступника начальника Залізничного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Бухарової О.М., щодо вирішення питання про давність виконання судового рішення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
заступник начальника Залізничного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Бухарова О.М. звернулася до суду зі поданням для вирішення питання про давність виконання судового рішення, а саме: постанови Залізничного районного суду м. Львова від 17 грудня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин. Подання обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 до виконання адміністративного стягнення не приступив, на виклики інспектора не з'являвся, за місцем реєстрації правопорушника не вдалось виявити. Інформація про перетин державного кордону не значиться. На підставі наведеного, просить вирішити питання про звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у зв'язку з закінченням строків давності виконання судового рішення.
Представник органу пробації та ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином, а їх неявка не перешкоджає розгляду подання по суті.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Вивчивши матеріали справи, особову справу №04/2022, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Відповідно до статті 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Відповідно до ч. 1ст. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, не містить поняття строки давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, тобто законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду.
Натомість, дані строки, передбачені в КК України, а саме, ст. 80 регламентує звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Крім того, КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).
Як встановлено судом постанова суду про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 не виконана, оскільки за результатом вжитих органом пробації заходів встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 зареєстрований, однак на виклики, скеровані за даною адресою, до органу пробації Новоторов С.Є. не з'являється.
На запит органу пробації, відділ ДРАЦС у м. Львові ЗМУ Міністерства юстиції надав відповідь про відсутність актового запису про смерть ОСОБА_1 .
Згідно вимоги про притягнення до кримінальної відповідальності вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді Франківського РВ на запит органу пробації, ОСОБА_1 не проживає за вказаною вище адресою.
Також органом пробації встановлено, що інформація щодо перетину державного кордону відносно ОСОБА_1 у період з 17.12.2021 по 04.12.2024 року не значиться.
З часу набрання законної сили постановою про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин минуло більше ніж три роки. Факту ухилення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт не встановлено.
Враховуючи наведене, із врахуванням неможливості виконання постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 відповідно до ст. 303, 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд приходить до переконання про задоволення подання, а тому ОСОБА_1 слід звільнити від відбування накладеного адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 303, 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
подання заступника начальника Залізничного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Бухарової О.М. щодо вирішення питання про давність виконання судового рішення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування накладеного адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт за ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення призначеного постановою Залізничного районного суду м. Львова від 17 грудня 2021 року у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя: Бориславський Ю. Л.