Справа № 536/1696/24 Номер провадження 22-ц/814/800/25Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
03 квітня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс»
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 жовтня 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 28 лютого 2020 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») та відповідачем укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом акцептування банківською установою пропозиції клієнта укласти договір (оферти).
Взяті на себе зобов'язання кредитор виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.
Відповідач, яка брала на себе зобов'язання щодо погашення кредиту зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, порушила умови кредитування.
Станом на 20 вересня 2021 року за кредитним договором загальна сума заборгованості становить - 79136,95 грн.
20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за зазначеним вище кредитним договором до відповідача, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за вказаним кредитним договором.
В поданій позовній заяві, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором у розмірі - 79136,95 грн, судовий збір - 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 7100,00 грн.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 жовтня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 жовтня 2024 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, прохала суд рішення суду першої інстанції скасувати та постанови нове, яким в задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 в повному обсязі.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу рішення Автозаводського районного суду м. Полтави від 08 жовтня 2024 року є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом безпідставно застосовано позовну давність до спірних правовідносин.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що виходячи з норм ЦК України Прикінцеві та Перехідні положення, строки позовної давності є продовженими на період дії карантинних обмежень та воєнного стану, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків щодо пропуску позовної давності до заявлених вимог.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, в інтересах якої діє представник - адвокат Чалап С.І., просить залишити оскаржуване рішення без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Вказує, що суд правильно застосував строки позовної давності до спірних правовідносин.
Також стверджує, що позивач не надав доказів легітимності договору факторингу від 20 вересня 2021 року № 3, а також доказів передачі матеріалів кредитної справи від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».
Крім того вказує, що документи надані позивачем є недопустимими доказами, оскільки надруковані шрифтами, що не відповідають нормам діловодства, також в них не дотримано стандартів ДСТУ.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 79136,95 грн, що є менше ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом акцептування банківською установою пропозиції клієнта укласти договір (оферти). Мета кредиту - для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії - 200000,00 грн. Процентна ставка - 39,9 % річних. Тип процентної ставки - фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж - 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, виникла заборгованість відповідача перед позивачем, яка, станом на 20 вересня 2021 року, становить 79136,95 грн.
20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за зазначеним вище кредитним договором до відповідача, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора.
На виконання умов пункту 4.2. договору факторингу ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перерахувала кошти клієнту у сумі 12844800,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №559 від 20 вересня 2021 року.
Отже, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за угодою від 28 лютого 2020 року укладеною між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .
Позиція апеляційного суду
Щодо стягнення заборгованості
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша 80 ЦПК України).
Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, факт отримання відповідачем грошових коштів, існування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті кредиту та факт набуття позивачем права вимоги.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок неналежного виконання обов'язків за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі (визначеному позивачем при зверненні до суду) 79136,95 грн.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що сума заборгованості складається з загальної заборгованості - 67520,09 грн та відсотків за користування кредитом - 11616,86 грн (67520,09+11616,86=79136,95 грн).
Наданий позивачем розрахунок заборгованості, як належний, допустимий і достовірний доказ, відповідачем спростований не був, оскільки останній хоч і зазначає, що не погоджується з розрахунком наданим позивачем але на його спростування своїх розрахунків не наводить.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, щодо твердження представника відповідача, що позивач не надав доказів легітимності договору факторингу від 20 вересня 2021 року № 3, а також доказів передачі матеріалів кредитної справи від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не заслуговують на увагу, з огляду на слідуюче.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.
Тобто, ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».
Договір факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року укладено між директором ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» Наваренком В.Г. та АТ «Альфа-Банк» від імені якого на підставі довіреності № 014024/20 від 12 листопада 2020 року діяв директор Департаменту стягнення беззаставних кредитів ОСОБА_3 .
Договір факторингу в судовому порядку не визнавався недійсним, доказів щодо його нікчемності не надано, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаного правочину.
Посилання представника відповідача, що договори оферти та факторингу є недопустимими доказами, оскільки надруковані шрифтами, що не відповідають нормам діловодства та в них не дотримано стандартів ДСТУ не заслуговують на увагу.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 4 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у складі в рамках справи № 233/4365/18, провадження № 14-96цс21 досліджувала питання щодо вимог до процесуальних документів і додатків до них, які учасники справи подають до суду і прийшла до наступного висновку: що вимоги до процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон, а не Національний стандарт України, а тому правила проставлення відмітки про засвідчення копії документів не поширюються на засвідчення копій документів, які учасники справи подають до суду.
Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також виписка з особового рахунку відповідача, колегія суддів вважає належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що позивачем надані суду належні та допустимі докази, а саме, первинні бухгалтерські документи щодо надання кредитних коштів, отримання таких коштів відповідачем за кредитним договором №631374080 від 28 лютого 2020 року.
Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
Проте, відповідач жодних доказів на спростування факту укладення договору, перерахування та отримання ним кредитних коштів чи розміру заборгованості не надав.
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів приходить до висновку, що після підписання договору №631374080 від 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 та невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів у неї виникли боргові зобов'язання, в тому числі, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України перед позивачем, який набув прав вимоги за кредитним договором.
З урахуванням того, що договір факторингу з додатками, підписаний його сторонами, є оспорюваними правочинами, а під час розгляду справи презумпція його правомірності відповідачем не спростована, колегія суддів, також, відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не доведено перехід права вимоги до нього за кредитним договором.
Отже, суд першої інстанції прийшов по суті до правильного висновку щодо виникнення у кредитора права на пред'явлення позову.
При цьому, аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання щодо доведеності та обґрунтованості заявлених позовній вимог.
Щодо застосування позовної давності
Однак, прийшовши до висновку про виникнення у кредитори права на позов, суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем припушений строк позовної давності.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду, виходячи із таких мотивів.
Згідно статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 260 цього ж кодексу позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодекс.
Перебіг позовної давності, за правилами статті 261 Цивільного кодексу, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
В той же час, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (КОВІД-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (КОВІД-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Законом України від 15 березня 2022 № 2120-розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Отже, строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості в силу приписів пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії воєнного стану.
Тобто, позовна давність, для пред'явлення позовних вимог, по даній справі станом на день звернення до суду не сплила, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину.
Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.
Відтак, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про застосування строку позовної давності.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, відповідно рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 жовтня 2024 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 79136,95 грн і судових витрат понесених позивачем.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, суд апеляційній інстанції змінює розподіл судових витрат у суді першої інстанції.
Щодо витрат на правничу допомогу
Позивач звертаючись з позовною заявою до суду першої інстанції, крім стягнення заборгованості, ставив питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 71000,00 грн, дане питання ним порушено і в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
До вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу стороною позивача надані докази на підтвердження обсягу понесених ним витрат та їх розміру у суді першої інстанції, а саме: договір про надання правової допомоги № 05-10/23 від 05 жовтня 2023 року адвокатом Макєєвим В.М., акт № 1 прийняття передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 07 березня 2024 року на суму 7100,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, а також відсутність заперечень з боку відповідача з приводу розміру заявлених витрат та з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у цій справі у суді першої інстанції, у сумі 7100,00 грн.
Щодо витрат по сплаті судового збору
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено повністю то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову 3028,00 грн та за подачу апеляційної скарги 4524,00 грн.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 382, 430 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» - задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 жовтня 2024 року - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 79136,95 грн.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу, понесені за розгляд даної справи в суді першої інстанції у розмірі 7100,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 квітня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко