Справа № 761/44730/24
Провадження №1-кп/761/2647/2025
іменем України
04 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024105100001826 від 28.09.2024, відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який є студентом 2 курсу Київського професійного коледжу інформаційних технологій та поліграфії, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
за участю:
секретарів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
законного представника потерпілого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_2 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
02.09.2024 близько 22 год. 50 хв. неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував за адресою: АДРЕСА_2 , поблизу під'їзду №3, де побачив неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В цей момент, у неповнолітнього ОСОБА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з неповнолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень останньому.
Так, ОСОБА_2 , близько о 22 год. 51 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Ольжича, 6, поблизу під'їзду № 3, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, знаходячись у безпосередній близькості перед ОСОБА_7 , умисно своєю головою наніс один удар в обличчя ОСОБА_7 , в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження.
Внаслідок вказаного удару ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді синця на спинці, скатах та кінчику носа, садно на фоні крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи по центру від рівня перехідної складки до межі червоної кайми, які не були небезпечними для життя та відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_2 спричинив умисне легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, визнав повністю та розказав про обставини скоєного правопорушення так, як зазначено в обвинувальному акті. Так, ОСОБА_11 пояснив, що 02.09.2024 разом з друзями перебував у Сирецькому парку в м. Києві, де йому зателефонував з телефону потерпілого інший хлопець, з яким раніше у нього був конфлікт. Пізніше цей хлопець ( ОСОБА_12 ) підійшов до нього в парк та попросив, аби він приділив йому хвилину для розмови. На таке прохання він неодноразово відповідав відмовою. У ході телефонної розмови ОСОБА_12 лайливо почав висловлюватися у бік його батька, який наразі обороняє нашу державу з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України. Після дзвінка він з друзями пішов в магазин. Однак згодом ОСОБА_12 знову набрав із телефону потерпілого і попросив прийти з ним поговорити.
Так, для зустрічі з хлопцями з ним пішов його однокурсник ОСОБА_13 , який участі не брав. Сам він вдарив ОСОБА_14 02.09.2024 приблизно о 23 годині вечора біля його під'їзду (м. Київ, вул. Ольжича, 6) головою в ніс. На момент заподіяння удару він перебував у стані агресії. Своїми діями спричинив потерпілому струс мозку та пошкодження носу. Вже на наступний день після інциденту написав потерпілому та попросив вибачення. У той же час, обвинувачений підтвердив той факт, що сам потеплілий ОСОБА_7 жодним чином не ображав його чи членів його сім'ї.
Обвинувачений щиро кається у вчиненому, розуміє, що не мав права завдавати іншій особі фізичного болю, вказав, що проживає з бабусею, мамою та братом, навчається у Київському професійному коледжі інформаційних технологій та поліграфіїта має середню успішність, стосунки з родиною добрі, є капітаном волейбольної команди, старостою групи.
Протягом усього судового розгляду обвинувачений неодноразово просив пробачення у потерпілого за вчинене ним.
Обвинувачений ОСОБА_2 , не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, винним визнав себе повністю, пояснив, що зробив для себе належні висновки, запевнив у неповторенні подібного, щиро розкаявся, а також просив суд суворо його не карати та призначити йому покарання у виді штрафу, оскільки він отримує стипендію, а отже може сплатити штраф.
У той же час, обвинувачений категорично заперечував проти задоволення пред'явленого до нього цивільного позову та вказував, що отримана потерпілим травма не може вартувати 50 000 грн.
Із наданих у судовому засіданні показань потерпілого ОСОБА_7 встановлено, що останній знав обвинуваченого ОСОБА_2 та мав з ним дружні відносини. 02.09.2024 ОСОБА_2 з другом ОСОБА_13 прийшли до його під'їзду, він спустився до них. ОСОБА_15 швидко підійшов до нього та відразу ж вдарив головою у ніс. Внаслідок удару він відчув сильний біль, іскри в очах, на деякий час пропав зір, а відтак, відійшов та присів на лавку. Після інциденту вийшов його тато та повіз його в лікарню Охматдит. На наступний день ОСОБА_15 написав йому повідомлення, в якому просив вибачення за нанесений удар, та зазначив, що він був дуже роздратований.
У подальшому весь вересень йому було погано, через що пропустив тиждень навчання. Лікар надала рекомендації залишитися вдома та вживати ліки. Після цих подій образа на ОСОБА_2 залишилася, чи буде продовжувати з ним дружити - наразі не знає, однак, обвинувачений більше агресивних дій по відношенню до нього не здійснював. Просив стягнути зі ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану його діями, щодо покарання чіткої відповіді не дав.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження інших доказів у даному кримінальному провадженні, у рамках якого обвинувачується ОСОБА_2 , щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв'язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій. Водночас суд ретельно дослідив докази на з'ясування обставин, передбачених ст.ст. 485, 487 КПК України, а також пов'язані із вирішенням заявленого цивільного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у спричиненні легкого тілесного ушкодження та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України.
Призначаючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, ставлення ОСОБА_2 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та щиросердному розкаянні, дані, які характеризують його особу, те, що останній є студентом 2 курсу Київського професійного коледжу інформаційних технологій та поліграфії, позитивно характеризується за місцем навчання та посередньо за місцем проживання, раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра.
Також суд бере до уваги викладене у складеній Сектором ювенальної пробації м. Києва Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації у м. Києві та Київській області» Державної установи «Центр пробації» щодо обвинуваченого ОСОБА_2 досудовій доповіді, зі змісту якої вбачається, що обвинувачений на обліку у секторі ювенальної превенції відділу превенції Шевченківського УП ГУНП в м. Києві не перебуває, адміністративні протоколи щодо останнього не складалися. ОСОБА_2 має задовільні умови проживання, забезпечений необхідним, основні потреби дитини повністю задоволені. З 28.08.2023 обвинувачений навчається у Київському професійному коледжі інформаційних технологій та поліграфії, де зарекомендував себе як здобувач освіти із середнім рівнем знань, заняття відвідує, без поважних причин пропусків не допускає, домашнє завдання виконує завжди та у повному обсязі. Сам хлопець фізично розвинений, хронічних захворювань не має, має здібності до спорту, неодноразово брав участь у багатьох спортивних змаганнях. На час складення досудової доповіді є старостою групи, має товариські відносини із одногрупниками, володіє лідерськими якостями, відповідальний. Має негативне ставлення до наркотичних речовин, щодо алкогольних напоїв - може вживати у невеликій кількості на свята. У сім'ї має відмінні стосунки, батько перебуває на фронті, однак бере активну участь у вихованні сина, утримує сім'ю, забезпечує необхідним. У вільний час ОСОБА_2 займається волейболом, футболом та волонтерською діяльністю разом з мамою, також залюбки проводить час з друзями, дівчиною, з якою зустрічається тривалий час, захоплюється радіотехнікою.
Щодо вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_2 щиро розкаюється, шкодує про свій вчинок, вказує, що не мав наміру завдавати тілесних ушкоджень потерпілому, вважає, що вирішувати конфліктну ситуацію таким чином є недопустимим, а тому майже відразу після конфліктної ситуації він особисто визнав свою провину та вибачився декілька разів перед потерпілим. З його слів, після розмови з потерпілим - останній пробачив йому, про що свідчить й листування хлопців, наразі вони продовжують спілкуватися у спокійному тоні.
Відтак, за результатами складення досудової доповіді орган пробації дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_2 можливе без його ізоляції від суспільства за умови проведення з обвинуваченим роботи, спрямованої на підвищення рівня обізнаності щодо розуміння власної відповідальності за свої вчинки та наявності наслідків кожної дії, розвинути вміння їх прогнозування, формування соціально прийнятних норм поведінки, навички конструктивної взаємодії з оточенням та ефективного розв'язування конфліктів, вміння, орієнтовані на співпрацю з іншими. У той же час, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_2 від покарання з випробуванням орган пробації пропонує покласти на обвинуваченого додаткові обов'язки, зазначені у доповіді.
Призначаючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує положення ст.ст. 485, 487 КПК України та бере до уваги дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_2 , його вік, стан здоров'я та рівень розвитку, умови життя та виховання, те, що останній не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, має постійне місце проживання, виховується у повній сім'ї та забезпечений усім необхідним, вперше притягується до кримінальної відповідальності, є студентом 2 курсу Київського професійного коледжу інформаційних технологій та поліграфії, за місцем навчання характеризується позитивно, має лідерські якості, займається спортом, активно проводить дозвілля, не конфліктний. Також суд враховує, що батько обвинуваченого мобілізований до ЗСУ та проходить військову службу у іншому регіоні України, тому неповнолітній ОСОБА_2 не завжди має можливість безпосереднього спілкування із батьком, отримання його поряд та підтримки, що також може вплинути на формування правильної поведінки неповнолітнього у його спілкуванні із однолітками.
Крім того, важливим фактором для визначення покарання, яке б було достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 , є характер та ступінь тяжкості скоєного, ставлення ОСОБА_2 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та щиросердному розкаянні.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 суд відносить щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.
Так, відповідно до санкції інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, останньому може бути призначене покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.
Згідно з положеннями ст. 98 КК України кожен із даних видів покарання може бути застосований до неповнолітнього, якого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
У свою чергу, у судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 просила суд призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді громадських робіт.
Водночас сторона захисту просила про призначення покарання у виді штрафу, вказавши, що ОСОБА_2 має самостійний дохід у вигляді стипендії і може сплатити штраф у мінімальному розмірі.
У той же час, суд звертає увагу, що штраф, в силу положень ст. 99 КК України, застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.
Відповідно до рекомендацій, наданих у п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» №5 від 16.04.2004 судам слід мати на увазі, що згідно зі ст. 99 КК України штраф застосовується лише до тих неповнолітніх, які мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернено стягнення. З урахуванням цього суди повинні досліджувати докази щодо наявності у неповнолітнього достатнього для сплати штрафу доходу, коштів або майна та наводити у вироку відповідні мотиви прийнятого рішення.
Так, у ході судового розгляду провадження захисником ОСОБА_9 долучено довідку із карткового рахунку обвинуваченого ОСОБА_2 , з якої вбачається, що останній має самостійний дохід - стипендію, яку обвинувачений отримує щомісячно. При цьому розмір такого доходу складає від 1250 грн до 1500 грн на місяць та є достатнім для виконання призначеного покарання у повному обсязі у разі, якщо суд дійде висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання саме у виді штрафу.
З урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 та беручи до уваги встановлені у ході судового розгляду обставини, а також, зважаючи на той факт, що обвинувачений ОСОБА_2 має самостійний дохід - стипендію, розмір якої достатній для виконання у повному обсязі призначеного покарання, що підтверджується долученою захисником обвинуваченого ОСОБА_16 - адвокатом ОСОБА_9 випискою по картці обвинуваченого, суд вважає, що призначення ОСОБА_2 покарання у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів, а також співмірним із тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та завданою за його наслідками шкодою.
Щодо наявного у справі цивільного позову суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Зі змісту цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_2 вбачається, що потерпілий просить стягнути на його користь 50 000 гривень моральної шкоди, яка, на переконання потерпілого, була завдана ОСОБА_7 вчиненням кримінального правопорушення, що є предметом даного судового розгляду.
У судовому засідання потерпілий ОСОБА_7 вимоги раніше заявленого цивільного позову підтримав у повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_2 під час судового розгляду пояснив, що він не визнає цивільний позов, оскільки переконаний, що сума у позові є завеликою, а отримана потерпілим ОСОБА_7 травма не може бути оцінена у такому розмірі.
Крім того, у ході судового розгляду законним представником обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_10 подано відзив, з якого вбачається, що заявлений в рамках даного провадження цивільний позов не відповідає вимогам чинного ЦПК України, до позову не надано доказів на підтвердження причинного зв'язку між описаним у ньому психологічним станом та протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_2 . Також не долучено документів, які б підтверджували саме такий описаний стан, зокрема, виписки з медичної документації профільного лікаря (психіатра - щодо погіршення психологічного стану).
Разом з тим, викладене у позові не відповідає дійсності, оскільки фактично після події, що мала місце 02.09.2024 обвинувачений з потерпілим підтримують нормальні відносини, ОСОБА_7 не боїться зустрітися з обвинуваченим, як то вказано у позовній заяві, із листування між хлопцями вбачається, що потерпілий фактично пробачив обвинуваченого, і саме батько ОСОБА_7 виступає ініціатором кримінального провадження, відшкодування шкоди.
З огляду на необґрунтованість та недоведеність цивільного позову, безпідставність зазначеної у ньому суми, законний представник обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_10 просила відмовити у задоволенні цивільного позову, пред'явленого потерпілим ОСОБА_7 , у повному обсязі.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В силу ч. 2 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітній у віці від 14 до 18 років відповідає за завдану ним шкоду на загальних підставах; лише в разі відсутності у нього майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, остання відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі його батьками (усиновлювачами), піклувальником чи закладом, який за законом здійснює функції піклувальника, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини. В таких випадках зазначені особи можуть визнаватися цивільними відповідачами.
Так, у ході судового розгляду встановлено, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 пред'явлений до обвинуваченого ОСОБА_2 , який своїми протиправним діями заподіяв потерпілому умисне легке тілесне ушкодження. У той же час, у ході судового розгляду встановлено наявність у власності обвинуваченого самосійного доходу, який він отримує у вигляді стипендії, що підтверджується долученими до провадження документами.
З огляду на викладене у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України , а саме, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оцінивши доводи сторін провадження, враховуючи невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 заявленого цивільного позову, той факт, що у даному кримінальному провадженню ніким не оспорюються обставини щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, з огляду на наявність у останнього самостійного доходу, який є достатнім для відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненим кримінальним правопорушенням, а також, беручи до уваги завдані потерпілому наслідки у формі фізичних ушкоджень, часткового порушення нормального укладу життя потерпілого, погіршення його стосунків з однолітками, суд прийшов до висновку про можливість часткового задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 та необхідність стягнення із обвинуваченого ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 10 000 грн. 00 коп.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати в рамках даного провадження відсутні.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Керуючись ст. ст. 368-371 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винуватим за ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_7 моральну шкоду у сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Речові докази:
- копію консультативного висновку офтальмолога №md 1447701 від 03.09.2024 0:19:36, копію консультативного висновку на ім'я ОСОБА_17 , копію консультативного висновку Emergency №md_1447703 від 03.09.2024 1:04:00, копію консультативного висновку на ім'я ОСОБА_17 , які зберігаються у матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження №12024105100001826 від 28.09.2024 року;
- рентгенівський знімок ім'я ОСОБА_7 , переданий потерпілому - залишити у володінні потерпілого ОСОБА_7 ;
- DVD-R лиск із відеозаписом під назвою «Video 2024-08-13 at 17.48.48», на якому зафіксовані події, що мали місце 02.09.2024 близько 22 год. 50 хв. за адресою: м. Київ, вул. Ольжича, 6, який зберігається у матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження №12024105100001826 від 28.09.2024 року.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1