03 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/1801/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Київстар» (далі - ПрАТ «Київстар», скаржник)
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2024
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2025
за позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар»
до Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія»
про скасування рішень щодо нарахування вартості необлікованої електричної енергії,
ПрАТ «Київстар» 26.03.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати повністю рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2024, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №904/1801/24 за позовом ПрАТ «Київстар» до Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» (далі - ПрАТ «Центральна енергетична компанія») про визнання недійсними та скасувати повністю рішення, оформлені протоколами №279/2023 від 27.09.2023 та №71/2024 від 05.03.2024, засідання комісії ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» з розгляду акта про порушення №00000547 від 24.08.2023. Крім того, в прохальній частині скарги скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №904/1801/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
ПрАТ «Київстар» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК зазначає, що суди попередніх інстанцій не узгодили свої судові рішення з відповідними підходами Верховного Суду та його висновками по застосуванню норм права пункту 8.2.5. ПРРЕЕ викладених у постановах Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №903/378/22, від 02.08.2021 у справі №923/171/20, від 27.04.2020 у справі №908/2359/18, від 22.06.2020 у справі №917/1671/19, від 05.10.2021 у справі №908/2359/24, від 11.02.2020 у справі №904/210/19 та від 05.02.2020 у справі №904/412/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі 910/17955/17.
Отже, зазначені скаржником підстави за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі не є очевидно неприйнятними.
Водночас ПрАТ «Київстар» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Проте, скаржник, не зазначає щодо якої конкретно норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Отже, скаржник зазначивши пункт 3 частини другої статті 287 ГПК як підставу для подання касаційної скарги не зазначає щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та зазначити щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У підпункті 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру було встановлено: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024» (на момент подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року визначений у розмірі 3 028,00 грн.
У поданій касаційній скарзі ПрАТ «Київстар» просить: «… За наслідком касаційного розгляду винести постанову, якою: скасувати повністю Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2024, скасувати повністю Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №904/1801/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар» до Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» про визнання недійсними та скасувати повністю рішення, оформлені протоколами №279/2023 від 27.09.2023 р. та №71/2024 від 05.03.2024 р., засідання комісії ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» із розгляду акту про порушення №00000547 від 24.08.2023 р., судові витрати покласти на відповідача».
Як вбачається зі змісту судових рішень з цієї справи, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ПрАТ «Київстар» звернулося до суду з позовом про визнання недійсними та скасування рішень ПрАТ «Центральна енергетична компанія», оформлених протоколами №279/2023 від 27.09.2023 і №71/2024 від 05.03.2024 засідання комісії з розгляду акта про порушення №00000547 від 24.08.2023.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 01.10.2024 у справі №904/1801/24, залишеного без змін Центральним апеляційним господарським судом постановою від 27.02.2025, в задоволенні позову відмовив.
Отже, з урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог скаржника та ураховуючи оскарження ПрАТ «Київстар» судових рішень у цій справі, а тому при поданні касаційної скарги, через Електронний суд в електронній формі, ураховуючи дві вимоги немайнового характеру, скаржник мав сплати судовий збір, з урахуванням коефіцієнту 0,8, у сумі 9 689,60 грн (3 028 грн 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році х 2 вимоги немайнового характеру х 200% х 0,8).
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Відповідний доказ й не зазначено скаржником у додатках до касаційної скарги.
Враховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 9 689,60 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами, щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.
Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Перевіривши дотримання строку подання касаційної скарги на відповідність вимогам статті 288 ГПК України, Верховний Суд встановив таке.
Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Так, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у цій справі ухвалена 27.02.2025 (повне судове рішення складено - 05.03.2025), а тому строк на її оскарження за частиною першою статті 288, закінчувався 25.03.2025.
Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подання касаційної скарги, скаржник зазначає, що повна постанова Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №904/1801/24 складена 05.03.2025 та надіслана засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС до Електронного кабінету 05.03.2025 в 18:15, а отже, як зазначає скаржник постанову отримав 06.03.2025 (з урахуванням абзацу другого частини шостої статті 242 ГПК України), а тому, на його переконання, має безумовне право на поновлення строку на касаційне оскарження відповідно до частини другої статті 288 ГПК України до 27.03.2025 (упродовж 20-ти днів з дня вручення судового рішення).
Водночас колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.
На підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови апеляційного суду - 05.03.2025 о 18:15 скаржник на виконання приписів пункту 1 частини четвертої статті 290 ГПК України до матеріалів касаційної скарги не додав доказів на її отримання.
Істинність твердження щодо неотримання або дати отримання повного тексту судового рішення має бути доведена суду доказами, які відповідають статтям 76 - 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості.
Пункт 1 частини четвертої статті 290 ГПК України передбачає, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Отже, вказаний доказ має надаватися у разі наявності.
Скаржник, подаючи касаційну скаргу через Електронний суд безпосередньо до Верховного Суду, ураховуючи функціональну наповненість Електронного суду та факт, що поновлення строку на її подання за частиною другою статті 288 ГПК України пов'язується з датою отримання оскаржуваного судового рішення, яка визначається за правилами статті 242 ГПК України, а матеріали справи у суду касаційної інстанції відсутні, скаржник на виконання приписів пункту 1 частини четвертої статті 290 ГПК України має надати докази дати отримання судового рішення. Адже за положеннями частини першої статті 294 ГПК України матеріали витребовуються судом касаційної інстанції лише у разі відкриття касаційного провадження.
Не надання скаржником будь-яких належних та допустимих доказів направлення / ненаправлення повного тексту оскаржуваної постанови суду та її отримання / неотримання, унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України, - і не перекладає обов'язку на суд.
У справі «Устименко проти України» (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що, задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржник, пропустивши строк на касаційне оскарження судового рішення, не подав доказів, які б свідчили про отримання оскаржуваної постанови апеляційного суду 05.03.2025 о 18:15 та наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції щодо оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №904/1801/24 із дотриманням процесуальних строків на касаційне оскарження судового рішення. Істинність твердження щодо отримання повного тексту судового рішення саме 05.03.2025 о 18:15 має бути доведена суду доказами, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості доказів.
Водночас поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку та обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.
Посилання скаржника у поданій касаційній скарзі щодо отримання оскаржуваної постанови апеляційного суду 05.03.2025 о 18:15 за відсутності відповідних доказів щодо дати її отримання не передбачає автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження.
Адже суд в силу статей 2, 13, 14, 169 ГПК України розглядає і прохання щодо поновлення строку.
З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними причини, наведені скаржником в обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №904/1801/24, оскільки скаржником не доведено дати отримання оскаржуваної постанови апеляційного суду саме 05.03.2025 о 18:15 доказами, які відповідають статтям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості, а саме собою твердження щодо дати отримання постанови суду не може бути свідченням дати такого отримання, а й відтак і початок строку від якого має обраховуватися строк на касаційне оскарження за частиною другою статті 288 ГПК України.
Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних доказів щодо дати отримання повного тексту оскаржуваної постанови, а саме 05.03.2025 о 18:15.
Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга ПрАТ «Київстар» підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом:
- шляхом надання касаційної скарги в новій редакції та зазначити щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах;
- надання документа на підтвердження сплати судового збору за касаційну скаргу, ураховуючи немайновий характер двох вимог, у сумі 9 689,60 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті "Судова влада України" та є актуальними на час вчинення дії;
- надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №904/1801/24 з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних доказів.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки або повернення скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, або відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Доводи ПрАТ «Центральна енергетична компанія» наведені у запереченні проти відкриття касаційного провадження, що справа №904/1801/24 є малозначною, є безпідставними, оскільки з огляду на предмет спору у цій справі (скасування рішень щодо нарахування вартості необлікованої електричної енергії), характер спірних правовідносин, вона не визначається як малозначна справа чи справа у якій ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому судові рішення у цій справі в контексті статті 287 ГПК України можуть бути оскаржені до Верховного Суду в силу приписів пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №904/1801/24 - залишити без руху.
2. Надати Приватному акціонерному товариству «Київстар» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через "Електронний суд" або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Приватному акціонерному товариству «Київстар», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків.
4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець