Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
25.03.2025м. ХарківСправа № 922/5/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
за участі секретаря судового засідання Крамарової Н.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Куп'янської окружної прокуратури (63705, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Харківська 7, код ЄДРПОУ 0291010833) в інтересах держави в особі 1) Північно-Східного офісу Держаудитслужби (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під., 10 пов, код ЄДРПОУ 40478572) 2) Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області (63701, м. Куп'янськ, пр-т Конституції, б. 3, код ЄДРПОУ 44758728)
до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (36010, м. Полтава, вул. Половки, б. 62, код ЄДРПОУ 38194448) 2) Комунального підприємства "Комунальник" Куп'янської міської ради Харківської області (63702, м. Куп'янськ, вул. Заосколянська, б. 184, код ЄДРПОУ 42734789)
про визнання недійсними угод та стягнення коштів
за участю представників:
прокурора - Лахтюка Л.В. за посвідченням;
1-го позивача - не з'явився;
2-го позивача - не з'явився;
1-го відповідача - не з'явився;
2-го відповідача - не з'явився;
Куп'янська окружна прокуратура через систему “Електронний суд» звернулася до Господарського суду Харківської області із позовною заявою в інтересах держави, в особі 1) Північно-Східного офісу Держаудитслужби; 2) Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна"; 2) Комунального підприємства "Комунальник" Куп'янської міської ради Харківської області, в якій прокурор просить:
- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 06.04.2021 до Договору постачання №37-6030 від 05.03.2021, укладену між Комунальним підприємством “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 42734789) та ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448);
- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 14.05.2021 до Договору постачання №37-6030 від 05.03.2021, укладену між Комунальним підприємством “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 42734789) та ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448);
- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 08.07.2021 до Договору постачання №37-6030 від 05.03.2021, укладену між Комунальним підприємством “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 42734789) та ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448);
- визнати недійсною додаткову угоду №6 від 01.09.2021 до Договору постачання №37-6030 від 05.03.2021, укладену між Комунальним підприємством “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 42734789) та ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448);
- визнати недійсною додаткову угоду №7 від 06.10.2021 до Договору постачання №37-6030 від 05.03.2021, укладену між Комунальним підприємством “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 42734789) та ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448);
- визнати недійсною додаткову угоду №8 від 26.10.2021 до Договору постачання №37-6030 від 05.03.2021, укладену між Комунальним підприємством “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 42734789) та ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448);
- визнати недійсною додаткову угоду №9 від 02.11.2021 до Договору постачання №37-6030 від 05.03.2021, укладену між Комунальним підприємством “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 42734789) та ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448).
Також, прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-АЗС-Україна» та Комунального підприємства “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області на користь Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області надмірно сплачені кошти у сумі 244 810,80 грн (двісті сорок чотири тисячі вісімсот десять гривень вісімдесят копійок).
Судові витрати прокурор просить стягнути з Відповідачів за наступними реквізитами: Харківська обласна прокуратура код 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/5/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.02.2025 о 10:30.
13.01.2025 до Господарського суду Харківської області від Північно-Східного офісу Держаудитслужби (1-ий позивач) через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх. №788), в яких 1-ий позивач вказав, що Північно-східний офіс Держаудитслужби повідомляє, що перевірка закупівлі та моніторинг процедури закупівлі, зазначеної у позові по закупівлі № UA-2021-01-25-004620-с, не проводились. В зв'язку з чим, 1-ий позивач просить розгляд справи № 922/5/25 здійснювати без участі його представника.
15.01.2025 до Господарського суду Харківської області від Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх. №1116), в яких 2-ий позивач вказав, що позовні вимоги прокурора підтримує та просить позов задовольнити повністю.
Протокольною ухвалою від 04.02.2025 суд: прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи письмові пояснення 1-го та 2-го позивачів та відклав підготовче засідання на 18.02.2025 о 11:45.
18.02.2025 Куп'янською окружною прокуратурою через систему “Електронний суд» надано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 18.02.2025 судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.03.2025 о(об) 11:00.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 11.03.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 25.03.2025 на 11:00.
Присутній представник прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.
Представник 1-го позивача (Північно-Східний офіс Держаудитслужби) у судове засідання не з'явився. У додаткових поясненнях (вх. №788 від 13.01.2025) просив розгляд справи проводити за відсутності представника 1-го позивача.
Представник 2-го позивача (Куп'янська міська військова адміністрація Куп'янського району Харківської області) у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету 2-го позивача - 11.03.2025 о 19:55, яка міститься в матеріалах справи.
Також, 2-му позивачу направлялись всі ухвали суду у даній справі до його електронного кабінету, довідки про доставку електронних листів до його електронного кабінету містяться в матеріалах справи.
Представник 1-го відповідача (ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна") у судове засідання не з'явився.
Судом встановлено, що першим відповідачем не виконано обов'язок, передбачений ч. 6 ст. 6 ГПК України та не зареєстровано електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, тому копію ухвали суду від 07.01.2025 про відкриття провадження у справі, було надіслано судом засобами поштового зв'язку за відомою адресою місцезнаходження 1-го відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вказану ухвалу не було вручено 1-му відповідачу та 16.01.2025 повернуто відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Суд зазначає, про те, що аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18); Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, зокрема, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Першому відповідачу також не були вручені ухвали-повідомлення суду: від 04.02.2025, повернуто відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 13.02.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення (а.с. №217-220); від 19.02.2025, повернуто відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 03.03.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення (а.с. №239-242).
Всі ухвали суду також оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відтак, господарський суд констатує, що 1-ий відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.
Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Перший відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав.
Представник 2-го відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету 2-го відповідача - 11.03.2025 о 19:55, яка міститься в матеріалах справи.
Другий відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Оскільки перший та другий відповідачі своїми процесуальними правами щодо участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, відзивів на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надали, заяв та клопотань від них не надходило, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності першого та другого відповідачів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке:
Комунальним підприємством "Комунальник" Куп'янської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 42734789, проведено процедуру відкритих торгів № UА-2021-01-25-004620-с щодо бензину А-92, палива дизельного, масла дизельного з очікуваною вартістю 1 106 775,00 гривень з терміном постачання до 31.12.2021.
За результатами проведення процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “Татнєфть - АЗС - Україна».
05.03.2021 між Комунальним підприємством "Комунальник" Куп'янської міської ради Харківської області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Татнєфть - АЗС - Україна» (Учасник) було укладено Договір постачання № 37-6030 від 05.03.2021 (далі - Договір, а.с. №44-45).
Відповідно до пунктів 1.1-1.2 Договору Учасник зобов'язується поставити Замовникові товари зазначені в Документації електронних торгів, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари, а саме: бензин А-92, паливо дизельне, масло дизельне (код ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти). Кількість товару: бензин А-92 - 23 120 літрів; паливо дизельне - 23 120 літрів; масло дизельне - 730 літрів.
Згідно з п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить 1 106 690,40 грн, у тому числі ПДВ 184 448,40 гривень.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що ціна (з ПДВ) за одиницю (літр) товару становить:
- бензин А-92 - 23,46 грн./л.;
- паливо дизельне - 23,46 грн./л.;
- масло дизельне - 30,00 грн./л.
Зазначена ціна відповідає ціновій пропозиції переможця відкритих торгів.
В процесі виконання договору між першим та другим відповідачами було укладено низку Додаткових угод до Договору, якими за твердженням прокурора суттєво збільшено первісну ціну товару в Договорі у порівнянні з визначеною за результатами відкритих торгів.
За Договором від 05.03.2021 первісна ціна бензин А-92 становила 23,46 грн/л; палива дизельного - 23,46 грн/л; масла дизельного - 30,00 грн/л (з ПДВ).
Додатковою угодою №1 від 06.04.2021 до Договору ціна Договору викладена в наступній редакції: бензин А-92 - 25,46 грн/л; паливо дизельне - 26,46 грн/л; масло дизельне - 30,00 грн/л. Обсяг постачання зменшено до: бензин А-92 - 20 560 літрів; паливо дизельне - 20 570 літрів; масло дизельне - 730 літрів (а.с. №47).
Додатковою угодою №2 від 14.05.2021 до Договору ціна Договору викладена в наступній редакції: бензин А-92 - 27,84 грн/л; паливо дизельне - 28,38 грн/л; масло дизельне - 30,00 грн/л. Обсяг постачання зменшено до: бензин А-92 - 19 250 літрів; паливо дизельне - 19 660 літрів; масло дизельне - 730 літрів (а.с. №48).
Додатковою угодою №3 від 08.07.2021 до Договору ціна Договору викладена в наступній редакції: бензин А-92 - 28,92 грн/л; паливо дизельне - 28,02 грн/л; масло дизельне - 30,00 грн/л. Обсяг постачання зменшено до: бензин А-92 - 18 960 літрів; паливо дизельне - 19 460 літрів; масло дизельне - 730 літрів (а.с. №49).
Додатковою угодою №4 від 01.09.2021 до Договору ціна Договору викладена в наступній редакції: бензин А-92 - 28,86 грн/л; паливо дизельне - 27,84 грн/л; масло дизельне - 30,00 грн/л. Обсяг постачання змінено на: бензин А-92 - 18 990 літрів; паливо дизельне - 19 520 літрів; масло дизельне - 730 літрів (а.с. №50).
Додатковою угодою №5 від 01.09.2021 до Договору внаслідок помилки щодо реальних фактів та обставин, що мають істотне значення, а саме факту можливості виконання всіх необхідних дій, передбачених договором, додаткову угоду №4 від 01.09.2021 визнано недійсною (а.с. №51).
Додатковою угодою №6 від 01.09.2021 до Договору ціна Договору викладена в наступній редакції: бензин А-92 - 28,86 грн/л; паливо дизельне - 27,84 грн/л; масло дизельне - 30,00 грн/л (а.с. №52).
Додатковою угодою №7 від 06.10.2021 до Договору ціна Договору викладена в наступній редакції: бензин А-92 - 29,34 грн/л; паливо дизельне - 28,32 грн/л; масло дизельне - 30,00 грн/л. Обсяг постачання зменшено до: бензин А-92 - 18 730 літрів; паливо дизельне - 19 450 літрів; масло дизельне - 730 літрів (а.с. №53).
Додатковою угодою №8 від 26.10.2021 до Договору ціна Договору викладена в наступній редакції: бензин А-92 - 30,72 грн/л; паливо дизельне - 28,32 грн/л; масло дизельне - 30,00 грн/л. Обсяг постачання зменшено до: бензин А-92 - 18 320 літрів; паливо дизельне - 19 400 літрів; масло дизельне - 730 літрів (а.с. №54).
Додатковою угодою №9 від 02.11.2021 до Договору ціна Договору викладена в наступній редакції: бензин А-92 - 31,20 грн/л; паливо дизельне - 28,32 грн/л; масло дизельне - 30,00 грн/л. Обсяг постачання зменшено до: бензин А-92 - 18 180 літрів; паливо дизельне - 19 400 літрів; масло дизельне - 730 літрів (а.с. №55).
Додатковою угодою №10 від 31.12.2021 продовжено строк дії Договору в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому Договорі. Вартість додаткової угоди складає 220 364,40 грн. Відповідно до специфікації поставці підлягає 7 260 л дизельного палива по ціні 29,94 грн/л (з ПДВ) та 100 масла дизельного по ціні 30 грн/л (з ПДВ) (а.с. №56).
Додатковою угодою №11 від 12.01.2022 до Договору ціна Договору викладена в наступній редакції: паливо дизельне - 28,82 грн/л; масло дизельне - 30,00 грн/л (а.с. №57).
До вказаних додаткових угод додані цінові довідки Харківської Торгово-промислової палати: від 11.03.2021 № 608/21, від 15.03.2021 № 629/21, від 22.03.2021 № 705/21, від 02.04.2021 № 791/21, від 02.04.2021 № 792/21, від 06.03.2021 № 821/21, від 27.04.11.2021 № 994/21, від 13.05.2021 №1092/21, від 12.05.2021 №1093/21, від 13.05.2021 №1094/21, від 14.05.2021 №1125/21, від 02.06.2021 №1264/21, від 02.06.2021 №1265/21, від 24.06.2021 №1265/21, від 02.07.2021 №1469/21, від 02.07.2021 №1469/21, від 02.07.2021 №1471/21, від 02.07.2021 №1472/21, від 26.07.2021 №1664/21, від 03.08.2021 №1732/21, від 03.08.2021 №1733/21, від 03.08.2021 №1734/21, від 03.08.2021 №1735/21, від 03.08.2021 №1736/21, від 03.08.2021 №1737/21, від 02.09.2021 №2080/21, від 02.09.2021 №2081/21, від 04.10.2021 №2412/21, від 04.10.2021 №2413/21, від 07.10.2021 №2469/21, від 02.11.2021 №2730/21, від 02.11.2021 №2730/21, від 02.11.2021 №2731/21, від 02.11.2021 №2752/21 (а.с. зворотня сторона 67-90).
Зі змісту вказаних цінових довідок Харківської торгово-промислової палати вбачається, що вони за своїм змістом є документами довідково-інформаційного характеру та фактично дублюють інформацію із застосуванням джерел: АЗС та АГЗС компаній ОККО, Shell, Motto, Укрнафта , Овіс, БРСМ, Нафта, Amic Energy, Sun Oil, Маршал, Татнафта -АЗС -Україна, WOG, Авіас, Експогаз, Род-Нік, Б-сіть.
На виконання умов договору постачання № 37-6030 від 05.03.2021, з урахуванням укладених додаткових угод, Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" протягом періоду з квітня 2021 року по січень 2022 року постачав, а Комунальне підприємство "Комунальник" Куп'янської міської ради Харківської області приймав та споживав паливо вказане в договорі на загальну суму 1322737,20 грн, зокрема бензин А-92, дизельне паливо та масло дизельне, про що свідчать видаткові накладні: №КУ000000137 від 16.03.2021 на суму 26460,00 грн; №КУ000000188 від 06.04.2021 на суму 51600,00 грн; №КУ000000266 від 14.05.2021 на суму 119304,00 грн; №КУ000000371 від 08.07.2021 на суму 172020,00 грн; №КУ000000461 від 01.09.2021 на суму 226200,00 грн; №КУ000000528 від 06.10.2021 на суму 246204,00 грн; №КУ000000569 від 02.11.2021 на суму 261456 грн, №КУ000000137 від 16.03.2021 на суму 26460,00 грн; №КУ000000010 від 12.01.2022 на суму 219493,20 грн (а.с. №58-61).
Комунальним підприємством "Комунальник" Куп'янської міської ради Харківської області кошти за поставлене 1-им відповідачем паливо у розмірі 1322737,20 грн сплачене, що підтверджується даними з сайту https://www.007.org.ua, а саме даними трансакцій: №197859724 від 22.03.2021 на суму 26 460,00 грн; №199767945 від 14.04.2021 на суму 51 600,00 грн; №203180897 від 24.05.2021 на суму 119 304,00 грн; №207865616 від 14.07.2021 на суму 172 020,00 грн; №212370584 від 08.09.2021 на суму 226 200,00 грн; №215714141 від 13.10.2021 на суму 246 204,00 грн; №218161636 від 08.11.2021 на суму 261 456,00 грн; №226291721 від 19.01.2022 на суму 219 493,20 грн (а.с. №62-65). Вказана обставина сторонами не оспорюється.
Прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що укладення між першим та другим відповідачами вказаних вище Додаткових угод, зокрема: № 1 від 06.04.2021, №2 від 14.05.2021, №3 від 08.07.2021, №6 від 01.09.2021, №7 від 06.10.2021 №8 від 26.10.2021 та №9 від 02.11.2021 до Договору відбулося без належного підтвердження факту коливання ціни товару на ринку, тобто в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та всупереч положень п. 10.1 Договору про постачання №37-6030 від 05.03.2021, якими збільшена ціна за 1 літр Бензину А-92 з 23,46 грн до 31,20 грн, тобто майже на 33 % від первинної ціни та збільшена ціна за 1 літр палива дизельного з 23,46 грн до 28,32 грн, тобто майже на 21 % від первинної ціни, що на думку прокурора є підставою для визнання вказаних Додаткових угод до Договору недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України та стягнення з відповідача на користь 3-го позивача надмірно сплачених коштів за Договором у розмірі 244 810,80 грн за непоставлений товар на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та доказам, які надані у справі, суд виходить з наступного:
Щодо представництва прокурора суд зазначає наступне:
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Так, частиною 3 статті 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частини 4, 5 статті 53 ГПК України).
За приписами частин 3, 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Отже, чинним законодавством визначено дві обов'язкові умови, за наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави; 2) нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Щодо порушення або загрози порушення інтересів держави.
Згідно з висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.
Відповідно до зазначеного рішення Конституційного суду України із врахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 зазначив, що “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття “інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Суть позовних вимог прокурора зводиться до стягнення з відповідачів 244810,80 грн коштів, незаконно отриманих ним внаслідок, як вважає прокурор, укладання 7 додаткових угод, якими в порушення частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» за відсутності коливання ціни на товар на ринку та без належного підтвердження коливання ціни на товар, що постачався Комунальному підприємству "Комунальник" Куп'янської міської ради Харківської області, в порівнянні з тендерною пропозицією переможця торгів та умовами основного договору постачання товару, а саме: бензину А-92 - 23120 літрів, паливо дизельне - 23120 літрів, масло дизельне - 730 літрів.
Укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства, як вважає прокурор, призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару, внаслідок чого Комунального підприємства "Комунальник" Куп'янської міської ради Харківської області був позбавлений можливості отримати паливо у попередньо замовлених обсягах, сплачуючи при цьому у надмірному розмірі кошти з Державного бюджету за значно менші обсяги придбаного товару.
Оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів Державного бюджету, то у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області.
Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Північно - східного офісу Державної аудиторської служби України та Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області.
Відповідно до Статуту КП “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області, який затверджено рішенням Куп'янської міської ради Харківської області №1364-VII від 11.10.2019 (в редакції, що діяла на момент проведення закупівлі, укладення та виконання Договору), засновником підприємства є Куп'янська міська рада Харківської області (п.1.2 Розділу 1 Статуту).
Органом управління Підприємством є Засновник (п. 4.1 Розділу 4 Статуту).
На підтвердження вказаної інформації окружною прокуратурою до позовної заяви також долучено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 338645186055.
Джерелами формування майна підприємства є, в т.ч. кошти, одержані з місцевого бюджету на виконання державних або комунальних програм, затверджених Куп'янською міською радою Харківської області (п. 5.3 Розділу 5 Статуту).
Отже, засновником Комунального підприємства "Комунальник" Куп'янської міської ради Харківської області є Куп'янська міська рада Харківської області.
За умовами Договору, зокрема згідно п.4.1. визначено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати Замовником поставлених товарів згідно виставленого рахунку та видаткової накладної за наявності бюджетного призначення, на розрахунковий рахунок Учасника.
Згідно даних веб-сайту електронної системи публічних закупівель "Рrоzоrrо" закупівля № UА-2021-01-25-004620-с проведена за рахунок місцевого бюджету.
Відповідно до пунктів 4, 7 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошторис розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плати використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Згідно з висновками щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 16.05.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Пунктом 18 частини 1 статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 цього кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 пункту 7 Порядку).
Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 ст. 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини 1 статті 2 БК України).
Абзацами 1 та 2 пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
За змістом абзацу 2 пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Ураховуючи наведене, Комунальне підприємство "Комунальник" Куп'янської міської ради Харківської області у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі товару за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є Замовником обумовленого у вказаному Договорі товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).
У даному випадку головним розпорядником бюджетних коштів є Куп'янська міська рада Куп'янського району Харківської області.
Згідно ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 1 статті 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають, зокрема, в ефективному та результативному використанні бюджетних коштів (п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
У спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі товару за Договором, головним розпорядником бюджетних коштів є Куп'янська міська рада Куп'янського району Харківської області.
Разом з тим, суд зазначає, що указом Президента України від 27.10.2022 № 737/2022 "Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області" на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було утворено Куп'янську міську військову адміністрацію Куп'янського району Харківської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про правовий режим військового стану" військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Пунктами 2, 5, 10 частини 2 статті 15 Закону України "Про правовий режим військового стану" визначено, що військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із: забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
З огляду на викладене, наразі органом місцевого самоврядування на території Куп'янської територіальної громади є Куп'янська міська військова адміністрація Куп'янського району Харківської області.
17.09.2024 окружною прокуратурою на адресу Куп'янської міської військової адміністрації направлено лист №60-3207вих-24 щодо виявлених прокуратурою порушень законодавства та необхідність вжити заходів з метою поновлення інтересів держави (а.с. №123-125).
Листом №2640 від 24.09.2024 (а.с. №126-127) у відповідь на звернення прокуратури, Куп'янська міська військова адміністрація повідомила прокуратуру, що заходи щодо усунення виявлених порушень не вживались та не плануються (а.с. №126-127).
Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про публічні закупівлі» уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері публічних закупівель.
Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику в сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частин 1 та 3 статті 7 Закону України “Про публічні закупівлі»).
Положенням про Державну аудиторську службу України (затвердженим постановою КМУ від 03.02.2016 №43, надалі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення перевірки, моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Згідно з підпунктами 3, 4, 9 п.4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю в разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п.7 Положення).
Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).
З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики в сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 01.09.2020 у справі №911/1534/19).
Куп'янською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» направлено листи №60-3213вих-24 від 17.09.2024 та №60-27 3714вих-24 від 29.10.2024 на адресу Північно-східного офісу Держаудитслужби із метою встановлення підстав для представництва в яких просила повідомити чи вживались вказаним органом заходи , у тому числі представницького характеру, спрямовані на усунення порушень інтересів держави під час проведення закупівлі № UА-2021-01-25-004620-с та у разі невжиття таких заходів невідкладно повідомити Куп'янську окружну прокуратуру (а.с. №117-119, 121).
Північно-східним офісом Держаудитслужби на вищевказані листи прокурора надано відповіді №202031-17/4400-2024 від 02.10.2024 та №202031 17/4943-2024 від 11.11.2024 про те, що заходи щодо усунення виявлених порушень під час здійснення закупівлі № UА-2021-01-25-004620-с не вживались (а.с. 120, 122).
Оскільки за неодноразовими зверненнями прокуратури до Північно-східного офісу Держаудитслужби та Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області заходи щодо захисту інтересів держави в суді не вживались, прокурором було прийнято рішення про здійснення представництва інтересів держави прокуратурою.
05.12.2024 Куп'янська окружна прокуратура направила на адресу Північно-східного офісу Держаудитслужби та Куп'янською міською військовою адміністрацією Куп'янського району Харківської області листи: №55-106-5143 вих-24 від 18.09.2024 та №55-106-5143вих-24 відповідно, в яких на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», повідомлено, що прокуратурою прийнято рішення про здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби та Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області про визнання недійсними додаткових угод до договору про/закупівлю товару та стягнення надмірно сплачених коштів (а.с. №128-130).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі.
Щодо вимог прокурора про визнання додаткових угод недійсними.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України), з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922-VIII ) в редакції на час укладення договору).
Відповідно до ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Подібний висновок міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
Також слід зазначити, що в матеріалах справи містяться цінові довідки Харківської Торгово-промислової палати: від 11.03.2021 № 608/21, від 15.03.2021 № 629/21, від 22.03.2021 № 705/21, від 02.04.2021 № 791/21, від 02.04.2021 № 792/21, від 06.03.2021 № 821/21, від 27.04.11.2021 № 994/21, від 13.05.2021 №1092/21, від 12.05.2021 №1093/21, від 13.05.2021 №1094/21, від 14.05.2021 №1125/21, від 02.06.2021 №1264/21, від 02.06.2021 №1265/21, від 24.06.2021 №1265/21, від 02.07.2021 №1469/21, від 02.07.2021 №1469/21, від 02.07.2021 №1471/21, від 02.07.2021 №1472/21, від 26.07.2021 №1664/21, від 03.08.2021 №1732/21, від 03.08.2021 №1733/21, від 03.08.2021 №1734/21, від 03.08.2021 №1735/21, від 03.08.2021 №1736/21, від 03.08.2021 №1737/21, від 02.09.2021 №2080/21, від 02.09.2021 №2081/21, від 04.10.2021 №2412/21, від 04.10.2021 №2413/21, від 07.10.2021 №2469/21, від 02.11.2021 №2730/21, від 02.11.2021 №2730/21, від 02.11.2021 №2731/21, від 02.11.2021 №2752/21.
Зі змісту вказаних цінових довідок Харківської торгово-промислової палати вбачається, що вони за своїм змістом є документами довідково-інформаційного характеру та фактично дублюють інформацію із застосуванням джерел: АЗС та АГЗС компаній ОККО, Shell, Motto, Укрнафта , Овіс, БРСМ, Нафта, Amic Energy, Sun Oil, Маршал, Татнафта -АЗС -Україна, WOG, Авіас, Експогаз, Род-Нік, Б-сіть. При цьому вони не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом, як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Жоден з наведених документів не містить будь якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.
Вказані довідки не містять відомостей щодо динаміки ціни на дизельне паливо, бензин А-92 та А-95, скраплений газ. У вказаних документах відсутній аналіз вартості ціни на дату укладення Договору та оспорюваних додаткових угод та будь які інші дані, які б підтверджували коливання ціни палива на ринку.
Крім того, вказані цінові довідки не містять доводів на підтвердження того, що невнесення змін до Договору в частині збільшення ціни на дизельне паливо, бензин А-92 та дизельне паливо було б очевидно невигідним та збитковим для ТОВ "Татнефть-АЗС-Україна".
Укладення Додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку отримав замовник за результатами аукціону та під час підписання Договору.
До того ж, законодавець не пов'язує підвищення закупівельних цін для постачальника як підставу для зміни істотних умов договору про закупівлю, передбачену ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив на тому, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що с прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та Законом України "Про публічні закупівлі".
Оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб'єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; Державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.
До того ж, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).
Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).
Отже, вказаними доказами не підтверджено коливання ціни на ринку.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Згідно норм частини 1 статті 216 названого Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Як убачається із встановлених обставин справи, 05.03.2021 за результатами проведеної процедури закупівлі між першим та другим відповідачами був укладений договір № 37-6030 про постачання з квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року бензину А-92 - 23120 літрів, дизельне паливо 23120 літрів, масло дизельне - 730 літрів за ціною бензину А-92 - 23,46 грн/л, дизельне паливо - 23,46 грн/л, масло дизельне - 23,46 грн/л, разом з ПДВ.
За цим договором 1-ий відповідач протягом періоду з квітня 2021 року по січень 2022 року постачав, а 2-ий відповідач приймав та споживав паливо вказане в договорі, зокрема бензин А-92, дизельне паливо та масло дизельне, про що свідчать видаткові накладні: №КУ000000137 від 16.03.2021 на суму 26460,00 грн; №КУ000000188 від 06.04.2021 на суму 51600,00 грн; №КУ000000266 від 14.05.2021 на суму 119304,00 грн; №КУ000000371 від 08.07.2021 на суму 172020,00 грн; №КУ000000461 від 01.09.2021 на суму 226200,00 грн; №КУ000000528 від 06.10.2021 на суму 246204,00 грн; №КУ000000569 від 02.11.2021 на суму 261456 грн, №КУ000000137 від 16.03.2021 на суму 26460,00 грн; №КУ000000010 від 12.01.2022 на суму 219493,20 грн.
У період з 06.04.2021 по 12.01.2022 сторони підписали додаткові угоди: №1 від 06.04.2021; №2 від 14.05.2021; №3 від 08.07.2021; №4 від 01.09.2021; №5 від 01.09.2021; №6 від 01.09.2021; №7 від 06.10.2021; №8 від 26.10.2021; №9 від 02.11.2021, №10 від 31.12.2021, №11 від 12.01.2022 якими змінили ціну за 1 літр Бензину А-92 з 23,46 грн до 31,20 грн та за 1 літр палива дизельного з 23,46 грн до 31,20 грн, що становить вище на 31 % за бензин та вище на 21 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю. Ціна масла дизельного сторонами не збільшувалася.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Враховуючи вищевикладене, суд висновує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" та Комунальним підприємством "Комунальник" Куп'янської міської ради Харківської області, без будь-яких належних на те підстав, в порушення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та положень Договору №37-6030 (договір постачання) від 05.03.2021, укладено Додаткові угоди №1 від 06.04.2021; №2 від 14.05.2021; №3 від 08.07.2021; №4 від 01.09.2021; №5 від 01.09.2021; №6 від 01.09.2021; №7 від 06.10.2021; №8 від 26.10.2021; №9 від 02.11.2021, №10 від 31.12.2021, №11 від 12.01.2022 до Договору, якими підвищено ціни на предмет закупівлі більш ніж на 10% від ціни, зазначеної в Договорі (на 33,00% на бензин та на 21% на дизельне паливо), що жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності та призвело до неефективного, безпідставного витрачання бюджетних коштів, з одночасним зменшенням обсягів поставленої продукції, що є підставою для визнання вказаних Додаткових угод до Договору недійсними судом.
Відтак, суд вважає позовні вимоги прокурора про визнання недійсними Додаткових угод №1 від 06.04.2021; №2 від 14.05.2021; №3 від 08.07.2021; №6 від 01.09.2021; №7 від 06.10.2021; №8 від 26.10.2021; №9 від 02.11.2021 до Договору №37-6030 (договір постачання) від 05.03.2021 є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог прокурора про стягнення з відповідачів коштів у розмірі 244810,80 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Крім того, ч.2 ст.208 ГК України визначено, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду під час розгляду справи № 927/491/19 дійшов висновку про необхідність відступлення від висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 щодо можливості задоволення вимоги прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч.4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі". Оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч.1 ст.670 ЦК України, а ст.1212 ЦК України застосуванню до цих правовідносин не підлягає.
Оскільки між сторонами на момент укладення додаткових угод існували договірні відносини, то правовою підставою для стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 ЦК України.
Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України.
Недійсність додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються Договором №37-6030 (договір постачання) від 05.03.2021. Отримана 1-им відповідачем оплата в сумі 244810,80 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" на підставі ч.1 ст.670 ЦК України, оскільки оплата палива здійснювалася сторонами відповідно до умов укладеного Договору та вказана сума отримана безпосередньо 1-им відповідачем.
Враховуючи недійсність укладених Додаткових угод до Договору - вартість за одиницю поставленого товару має визначатися положеннями первісної редакції Договору, укладеного 05.03.2021, що відповідає тендерним пропозиціям учасника, а також проведеному електронному аукціону.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі видаткових накладних: №КУ000000137 від 16.03.2021 на суму 26460,00 грн; №КУ000000188 від 06.04.2021 на суму 51600,00 грн; №КУ000000266 від 14.05.2021 на суму 119304,00 грн; №КУ000000371 від 08.07.2021 на суму 172020,00 грн; №КУ000000461 від 01.09.2021 на суму 226200,00 грн; №КУ000000528 від 06.10.2021 на суму 246204,00 грн; №КУ000000569 від 02.11.2021 на суму 261456,00 грн, №КУ000000010 від 12.01.2022 на суму 219493,20 грн 2-ий відповідач - Комунальне підприємство "Комунальник" Куп'янської міської ради Харківської області (замовник) отримав від ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" (учасником) паливо на загальну суму 1322737,20 грн.
Факт сплати Комунального підприємства "Комунальник" Куп'янської міської ради Харківської області коштів у розмірі 1322737,20 грн внаслідок збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі, за результатами процедури закупівлі UА-2021-01-25-004620-с підтверджується: за постачання палива підтверджується даними з сайту https://www.007.org.ua, а саме даними трансакцій:
- №197859724 від 22.03.2021 на суму 26 460,00 грн;
- №199767945 від 14.04.2021 на суму 51 600,00 грн;
- №203180897 від 24.05.2021 на суму 119 304,00 грн;
- №207865616 від 14.07.2021 на суму 172 020,00 грн;
- №212370584 від 08.09.2021 на суму 226 200,00 грн;
- №215714141 від 13.10.2021 на суму 246 204,00 грн;
- №218161636 від 08.11.2021 на суму 261 456,00 грн;
- №226291721 від 19.01.2022 на суму 219 493,20 грн; та не заперечується сторонами.
Отже за період з березня 2021 року по січень 2022 року включно ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" поставлено КП "Комунальник" Куп'янської міської ради Харківської області паливо на загальну суму 1322737,20 грн, яку останнім сплачено у повному обсязі.
Натомість, за первісними умовами Договору №37-6030 від 05.03.2021 (договір постачання) ціна бензину А-92 становила суму у розмірі 23,46 грн/л, паливо дизельне - 23,46 грн/л, масло дизельне - 30,00 грн/л.
Судом здійснено перевірку суму нарахованих прокурором надмірно сплачених грошових коштів та встановлено, що суму нараховано вірно з урахуванням цін на бензин А-92 та дизельне паливо встановлених умовами договору №37-6030 від 05.03.2021 (договір постачання).
Таким чином, переплата за поставлене паливо, зокрема бензин А-92 та дизельне паливо, передбаченими додатковими угодами: №1 від 06.04.2021; №2 від 14.05.2021; №3 від 08.07.2021; №6 від 01.09.2021; №7 від 06.10.2021; №8 від 26.10.2021; №9 від 02.11.2021 до Договору №37-6030 (договір постачання) від 05.03.2021 складає: 244810,80 грн.
Отже, на підставі Додаткових угод №1 від 06.04.2021; №2 від 14.05.2021; №3 від 08.07.2021; №6 від 01.09.2021; №7 від 06.10.2021; №8 від 26.10.2021; №9 від 02.11.2021 до Договору на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (Постачальника) надмірно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 244810,80 грн.
Комунальне підприємство “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області, самостійно укладаючи договори, оплата яких здійснюється за бюджетні кошти, прийняв запропоновані постачальником умови, якими збільшується ціна за одиницю товару, що фактично призвело до надмірну переплату бюджетних коштів.
Виходячи з вищевикладеного, на підставі Додаткових угод №1 від 06.04.2021; №2 від 14.05.2021; №3 від 08.07.2021; №4 від 01.09.2021; №5 від 01.09.2021; №6 від 01.09.2021; №7 від 06.10.2021; №8 від 26.10.2021; №9 від 02.11.2021, №10 від 31.12.2021, №11 від 12.01.2022 до Комунальне підприємство “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області надмірно та безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 244810,80 грн, які підлягають стягненню з ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна".
Судом встановлено вище, що засновником Комунального підприємства "Комунальник" Куп'янської міської ради Харківської області, а отже й розпорядником бюджетних коштів є Куп'янська міська рада Харківської області.
Проте, на даний час органом місцевого самоврядування на території Куп'янської територіальної громади є Куп'янська міська військова адміністрація Куп'янського району Харківської області.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити про те, що прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення суми надмірно сплачених коштів у сумі 244 810,80 грн з відповідачів, зокрема зі сторін договору: ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" та Комунального підприємства “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області.
Проте, як встановлено судом вище та не заперечується прокурором, платником надмірно сплачених коштів є Комунальне підприємство “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області.
Сума надмірно сплачених коштів сплачена на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна".
Таким чином, отримувачем надмірно сплачених коштів є саме 1-ий відповідач - ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", тому вказана сума підлягає стягненню на користь розпорядника бюджетних коштів саме з нього.
Враховуючи наведене вище та те, що Куп'янська міська військова адміністрація Куп'янського району Харківської області є головним розпорядником бюджетних коштів щодо Комунального підприємства “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області, та визнання судом недійсними Додаткових угод: №1 від 06.04.2021; №2 від 14.05.2021; №3 від 08.07.2021; №6 від 01.09.2021; №7 від 06.10.2021; №8 від 26.10.2021; №9 від 02.11.2021 до Договору, суд вважає, що позовні вимоги прокурора про стягнення з 1-го відповідача на користь Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області коштів в сумі 244810,80 грн є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачами і такими, що підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог до 2-го відповідача слід відмовити, оскільки заявлені прокурором безпідставно.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно з приписами ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч.4 ст.236 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 в постанові від 30.01.2019 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані прокурором докази є більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, ніж надані відповідачами на спростування позовних вимог, відповідно до цього позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 06.04.2021 до Договору постачання №37-6030 від 05.03.2021, укладену між Комунальним підприємством “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 42734789) та ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448).
3. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 14.05.2021 до Договору постачання №37-6030 від 05.03.2021, укладену між Комунальним підприємством “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 42734789) та ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448).
4. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 08.07.2021 до Договору постачання №37-6030 від 05.03.2021, укладену між Комунальним підприємством “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 42734789) та ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448).
5. Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 01.09.2021 до Договору постачання №37-6030 від 05.03.2021, укладену між Комунальним підприємством “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 42734789) та ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448).
6. Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 06.10.2021 до Договору постачання №37-6030 від 05.03.2021, укладену між Комунальним підприємством “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 42734789) та ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448).
7. Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 26.10.2021 до Договору постачання №37-6030 від 05.03.2021, укладену між Комунальним підприємством “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 42734789) та ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448).
8. Визнати недійсною додаткову угоду №9 від 02.11.2021 до Договору постачання №37-6030 від 05.03.2021, укладену між Комунальним підприємством “Комунальник» Куп'янської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 42734789) та ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448).
9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (36010, м. Полтава, вул. Половки, б. 62, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Куп'янської міської військової адміністрації (63705, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Харківська 7, код ЄДРПОУ 0291010833) надмірно сплачені кошти у сумі 244 810,80 грн (двісті сорок чотири тисячі вісімсот десять гривень вісімдесят копійок).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "04" квітня 2025 року.
Суддя Ю.Ю. Мужичук