65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1185/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши заяву про забезпечення позову керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області (вх.№2-476/25 від 02.04.2025)
за позовом Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області (67500, Одеська обл., Одеський р-н., с. Доброслав, вул. Центральна, буд. 85) в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський р-н., с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4; код ЄДРПОУ 04379746);
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Девелопмент Плюс" (93100, Луганська обл., місто Лисичанськ, вул. Ім. В.Сосюри, буд. 364, кв. 2; код ЄДРПОУ 43114872);
про стягнення 589 108,29 грн.,
26.03.2025 Керівник Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 1217/25) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Девелопмент Плюс», в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 589 108,29 грн., з яких: 350 978,88 грн. - безпідставно збережені кошти, 201 319,90 грн. - інфляційні витрати, 36 809,51 грн. - 3% річних, а також суму судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог Керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області вказує, що відповідачем здійснено будівництво об'єкта багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою Одеська обл., Лиманський район, с. Крижанівка, вул Генерала Бочарова, 60-є, стосовно якого декларацією Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області за №ОД101210901215 від 02.09.2021 засвідчено готовність до експлуатації. Однак, як було встановлено прокурором між Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області та ТОВ "СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС" відсутні відповідні договірні відносини, а також відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства, не було сплачено на користь позивача внесок пайової участі в розмірі - 350 978,88 грн., у зв'язку з чим прокурор також просить стягнути 3 % річних та інфляційне нарахування.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 позовну заяву Керівника Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області залишено без руху та встановлено прокурору строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
02.04.2025 до суду від Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2-476/25) у якій прокурор просить:
- накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Смарт Девелопмент Плюс» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 589 108,29 грн.;
- накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ТОВ «Смарт Девелопмент Плюс», у межах суми позову 589 108,29 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що предметом вказаного позову є стягнення з відповідача на користь позивача 350 978,88 грн., не сплачених грошових коштів пайової участі за будівництво об'єкта: «багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою Одеська обл., Лиманський район, с. Крижанівка, вул Генерала Бочарова, 60-є», а також нарахованих на вказану суму грошових коштів 3 % річних в сумі 36 809,51 грн. та інфляційних витрат в сумі 201 319,90 грн.
При цьому, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, на думку прокурора зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору, невжиття таких заходів також може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, адже можливість ТОВ «Смарт Девелопмент Плюс» в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною.
Водночас, прокурор звертає увагу, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача у межах заявлених позовних вимог, тобто - 589 108,29 грн., не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить вимогам законодавства стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. До того ж, обраний вид забезпечення позову (арешт коштів та майна відповідача в межах заявленої суми позовним вимог) не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ «Смарт Девелопмент Плюс», оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним
Разом з тим, додає, що у випадку недостатності коштів на банківському рахунку позивач матиме реальну гарантію того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Ураховуючи викладене, на переконання прокурора, забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Смарт Девелопмент Плюс», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить останньому, у межах суми позову 589 108,29 є співмірним та адекватним способом захисту можливих порушень охоронюваних законом інтересів Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області.
Між тим, на виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, прокурор повідомляє, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки запропоновані заходи забезпечення позову не призведуть до спричинення відповідачу будь-яких матеріальних збитків чи матеріальної шкоди.
Розглянувши заяву Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову (вх.№2-476/25 від 02.04.2025) та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17. від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову i предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не с достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Разом з тим, слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому, відповідно до приписів частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Господарський суд, зауважує, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обгрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обгрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10 11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі 3 об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Так, судом встановлено, що предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення з ТОВ "Смарт Девелопмент Плюс" на користь позивача грошових коштів у розмірі 589 108,29 грн., з яких: 350 978,88 грн. - безпідставно збережені кошти пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 201 319,90 грн. - інфляційні витрати, 36 809,51 грн. - 3% річних.
Відтак, з урахуванням майнового характеру спору, господарський суд вважає, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 589 108,29 грн., у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ "Смарт Девелопмент Плюс" необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного прокурором заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язане із предметом спору.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
При цьому, оскільки, в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами, і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, зроблено висновок, що, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
При цьому, суд зауважує, що ТОВ "Смарт Девелопмент Плюс" наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду прокурор, як і не доведено того, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства.
Слід також відзначити, що, у випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
Крім того, накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заявлені прокурором, ціл-ком відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності. обгрунтова-ності, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі No 908/2382/21 зазначив, що "... виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".
Відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на нерухоме майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів. Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що "можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника". Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Згідно ч. 6 ст.140 ГПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області та з урахуванням позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 вважає за доцільне накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Смарт Девелопмент Плюс" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово- кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 589 108,29 грн; накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ТОВ "Смарт Девелопмент Плюс", у межах суми позову 589 108,29 грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
При цьому, оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. ст. 136-138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Заяву керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області (вх.№2-476/25 від 02.04.2025) про забезпечення позову по справі № 916/1185/25 - задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс» (93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 364, кв. 2; код ЄДРПОУ 43114872) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 589 108,29 грн.
3. Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс» (93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 364, кв. 2; код ЄДРПОУ 43114872), у межах суми позову 589 108,29 грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Стягувачем за цією ухвалою є: Доброславська окружна прокуратура Одеської області (67500, Одеська область, Одеський район, с. Доброслав, вул. Центральна, буд. 85; код ЄДРПОУ 0352855229).
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс» (93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 364, кв. 2; код ЄДРПОУ 43114872).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили 03.04.2025 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку ст. 256 ГПК України
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя Мостепаненко Юлія Іванівна