65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4349/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/4349/24,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ІМПЕРАТИВ“» (61165, м. Харків, вул. Космічна, будинок 23-А, поверх 4; код ЄДРПОУ 41571716);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамодом" (65031, м. Одеса, Київське Шосе, 2; код ЄДРПОУ 43169371);
про стягнення 50 000,00 грн.,-
1. Суть спору.
01.10.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№4452/24) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Імператив" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамодом", в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 50 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повній мірі оплатив вартість товару який був поставлений йому за видатковою накладною № 1053 від 03.11.2020 та видатковою накладною № 1101 від 10.11.2020.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 07.10.2024 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України.
Даною ухвалою запропоновано відповідачу надати до суду в строк до 24.10.2024 відзив на позовну заяву.
Про вказане сторін було повідомлено шляхом направлення ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 до електронного кабінету позивача, про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка (т.1, а.с. 34), та на юридичну адресу відповідача, втім, ухвала не відповідачу вручена не була та повернута до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (т.1, а.с. 38-41).
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п. 83 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 р. у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 р. у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 р. у справі № 910/22873/17.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 р. у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 р. у справі № 910/10569/21).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Кузнецов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи “Серявін та інші проти України», “Проніна проти України»), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі «Нун'єш Діаш проти Португалії» від 10.04.2003 р.).
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідачів, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
24.10.2024 до суду від позивача надійшла заява про зміну реквізитів позивача, а саме назви та юридичної адреси (вх.№38650/24).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд здійснив розгляд даної справи в межах розумного строку.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ІМПЕРАТИВ“».
У якості обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, між ним та відповідачем
виникли усні договірні відносини на поставку товару, а саме композитної арматури та сітки, у зв'язку з чим, позивач виставив відповідачу до сплати рахунок 29.10.2020 №721 на загальну суму 172 490, 40 грн. та здійснив відвантаження товару на вказану суму, що підтверджується відповідними видатковими накладними.
У подальшому відповідач здійснив оплату в загальному розмірі на 122 490,40 грн., що підтверджується відповідним платіжними дорученнями.
Натомість за відповідачем по вказаним видатковим накладним за відповідачем залишилась несплата в розмірі 50 000,00 грн, яка станом на момент звернення з позовом залишилась непогашеною.
У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставку товару в розмірі 50 000,00 грн.
3.2. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамодом".
Відповідач своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 165 ГПК України, на подання відзиву по суті справи не скористався.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відтак суд вирішує спір який виник між ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК ІМПЕРАТИВ" та ТОВ "КЕРАМОДОМ" за наявними в матеріалах справи доказами.
4. Фактичні обставини справи.
29.10.2020 ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК ІМПЕРАТИВ" було виставлено рахунок ТОВ "КЕРАМОДОМ" за №721 за поставлений товар, а саме:
Композитна сітка комірка 50х50 d-2 (1-2) - 3 кв.м. - 53 670,00 грн.;
Композитна арматура ІМП - 12 мм hard - 5025 пог.м. - 64 722,00 грн.;
Композитна арматура ІМП - 4 мм hard - 5000 пог.м. - 9 550,00 грн.;
Композитна арматура ІМП - 6 мм hard - 5000 пог.м. - 15 800,00 грн.;
Всього на загальну суму 172 490,40 грн (в т.ч. ПДВ 28 748,40 грн.) (т.1, а.с.8)
Відповідно до видаткової накладної №1053 від 03.11.2020 ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК ІМПЕРАТИВ" було поставлено ТОВ "КЕРАМОДОМ" товар, а саме Композитна сітка комірка 50х50, d-2 (1-2) 3 кв.м., Композитна арматура ІМП 4 мм hard - 5000 пог.м. та Композитна арматура ІМП 6 мм hard 5000 пог.м. на загальну суму 94 824,00 грн. (т.1, а.с.9)
Відповідно до видаткової накладної №1101 від 10.11.2020 ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК ІМПЕРАТИВ" було поставлено ТОВ "КЕРАМОДОМ" Композитна арматура ІМП 12 мм hard 5025 пог.м. на загальну суму 77 666,40 грн. (т.1, а.с.10)
Відповідно до платіжного доручення №62 від 29.10.2020 ТОВ "КЕРАМОДОМ" здійснило переказ ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК ІМПЕРАТИВ" грошових коштів на суму 75 000,00 грн., призначення платежу - плата за сітку та арматуру згідно рах.721 від 29.10.2020, у т.ч. ПДВ 20 % - 12 500,00 грн. (т.1, а.с.11)
Відповідно до платіжної інструкції №767 від 09.10.2023 ТОВ "КЕРАМОДОМ" здійснило переказ ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК ІМПЕРАТИВ" грошових коштів на суму 22 897,20 грн., призначення платежу - плата за арматуру згідно рах.797(406,80) від 01.12.2020, 721 (22490,40) від 29.10.2020, у т.ч. ПДВ 20 % - 3816,20 грн (т.1, а.с.12)
Відповідно до платіжної інструкції №703 від 19.05.2023 ТОВ "КЕРАМОДОМ" здійснило переказ ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК ІМПЕРАТИВ" грошових коштів на суму 25 000,00 грн., призначення платежу - плата за арматуру згідно рах.721 від 29.10.2023, у т.ч. ПДВ 20% - 4166,67 грн. (т.1, а.с.13)
Таким чином судом встановлено, що ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК ІМПЕРАТИВ" здійснив поставку до ТОВ "КЕРАМОДОМ" товару визначеного у видатковій накладній №1053 від 03.11.2020 та видатковій накладній №1101 від 10.11.2020 на загальну вартість 172 490,40 грн., натомість Таким чином ТОВ "КЕРАМОДОМ" здійснено сплату за рахунком №721 від 29.10.2020 на загальну суму 122 490,40 грн.
Також позивачем було вжито заходів досудового врегулювання спору, шляхом направлення відповідачу письмової претензії із вимогою про погашення наявної заборгованості, однак як вбачається із матеріалів справи, дана претензія не була отримана відповідачем на відділенні та була повернута за закінченням терміну зберігання (т.1, а.с. 14-19).
5. Позиція суду.
Положеннями п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За статтею 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Як було встановлено судом, відносини між ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ІМПЕРАТИВ", як продавцем, та ТОВ "КЕРАМОДОМ", як покупцем, виникли на підставі укладеної між ними усної домовленості та документів якими вони супроводжували (продаж) поставку товару, а саме рахунку на оплату вартості поставленого товару, видаткових накладних та квитанцій про оплату вартості поставленого товару, на підставі виставлених рахунків.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Судом встановлено, що ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ІМПЕРАТИВ" здійснено поставку товару на загальну суму 172 490,40 грн (в т.ч. ПДВ 28 748,40 грн.), що підтверджується видатковими накладними №1053 від 03.11.2020 та №1101 від 10.11.2020.
Також позивачем було виставлено рахунок №721 від 29.10.2020 на оплату вартості поставленого товару на суму 172 490,40 грн (в т.ч. ПДВ 28 748,40 грн.).
ТОВ "КЕРАМОДОМ" зазначений товар був прийнятий, однак оплачений лише частково, а саме на суму 122 490,40 грн., з яких:
75 000,00 грн зараховано згідно платіжного доручення №62 від 29.10.2020 на загальну суму 75 000,00 грн.;
22 490,40 грн зараховано згідно платіжної інструкції №767 від 09.10.2023 на загальну суму 22 897,20 грн.;
25 000,00 грн зараховано згідно платіжної інструкції №703 від 19.05.2023 на загальну суму 25 000,00 грн.
Відтак суд доходить висновку про наявність у відповідача невиконаного обов'язку зі сплати частини вартості поставленого товару в розмірі 50 000,00 грн. У зв'язку з чим, вважає що вказану суму грошових коштів необхідно стягнути з ТОВ "КЕРАМОДОМ" на користь ТОВ «ЗАВОД «ІМПЕРАТИВ“» (нове найменування позивача, що було змінено після відкриття провадження у справі).
Також суд зауважує про відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо існування правовідносин між сторонами, поставки товару, якості такого товару, строку здійсненої поставки, а також інших обставин що були досліджені судом під час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ІМПЕРАТИВ“» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМОДОМ" заборгованості з оплати вартості поставленого товару в розмірі 50 000,00 грн обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамодом" (65031, м. Одеса, Київське Шосе, 2; код ЄДРПОУ 43169371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ІМПЕРАТИВ“» (61165, м. Харків, вул. Космічна, будинок 23-А, поверх 4; код ЄДРПОУ 41571716) заборгованість у розмірі 50 000/п'ятдесят тисяч/грн 00 коп., а також 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Рішення суду складено та підписано 02 квітня 2025 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська