65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/80/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання О.В. Ващенко
за участю представників:
від позивача - Притула А.С.,
від відповідача - Дзиговська С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Фамільний Дім» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 2-394/25 від 21.03.2025) у справі № 916/80/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Фамільний Дім» до Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» про стягнення заборгованості в загальному розмірі 196351,33 грн. -
Товариство з обмеженою відповідальністю “СК Фамільний Дім» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» про стягнення заборгованості в загальному розмірі 196351,33 грн., у т.ч.: 3% річних - 75404,71 грн. та інфляційних втрат - 120946,62 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Акціонерним товариством “ДТЕК Одеські електромережі» належним чином не виконало договірні зобов'язання, що встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 р. по справі № 916/1661/23, залишеним без змін постановою Південно-західного господарського суду від 03.09.2024 р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.12.2024 р., з огляду на що відповідачу були нараховані 3% річних у розмірі 75404,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 120946,62 грн. за період з 27.03.2023 року по 06.09.2024 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Фамільний Дім» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/80/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05 лютого 2025 р. об 11:00 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 р. продовжено строк Акціонерному товариству “ДТЕК Одеські електромережі» для подання відзиву на позовну заяву до 12.02.2025 р. та відкладено розгляд справи № 916/80/25 на 25 лютого 2025 р. о 12:30 год.
У судовому засіданні 25 лютого 2025 року оголошено перерву до 18 березня 2025 року об 11:30 год., про що під розписку повідомлено представників сторін.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 р. у справі № 916/80/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Фамільний Дім» задоволено частково, а саме: стягнуто з Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Фамільний Дім» 3% річних у розмірі 75119,80 грн., інфляційні нарахування у розмірі 120946,62 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2418,89 грн.
21.03.2025 р. від позивача - ТОВ “СК Фамільний Дім» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. в порядку ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України (вх. № 2-394/25). Так, в обґрунтування поданої заяви, останній вказує, що на виконання вимог п. 9 ч.2 ст. 162 ГПК України, подаючи позовну заяву, позивач навів попередній (орієнтований) розмір судових витрат, в тому числі і витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн. Наразі з посиланнями на ст.ст. 123, 126 ГПК України позивач вказує, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. підтверджуються наступними документами: договором про надання правової допомоги від 08.01.2025, додатковою угодою до договору про надання правової допомоги № 1 від 18.03.2025, актом виконаних робіт від 18.03.2025. Таким чином, на переконання заявника, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. підлягають стягненню з АТ “ДТЕК Одеські електромережі» на користь ТОВ “СК Фамільний Дім». При цьому, посилаючись на ч.8 ст.129, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 221 ГПК України, заявник зазначає, що розгляд справи № 916/80/25 здійснювався в порядку спрощеного провадження, в якому судові дебати не проводяться, тому позивач подає докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, після ухвалення відповідного рішення у п'ятиденний строк, як передбачено ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 р. прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Фамільний Дім» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/80/25 до провадження та призначено розгляд заяви в засіданні суду на 01 квітня 2025 р. о 12:00 год.
31.03.2025 до від представника Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 10278/25), в якому відповідач просить суд зменшити Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Фамільний Дім» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у справі 916/80/25 до 5000,00 грн. у разі задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення від 21.03.2025 р. Так, у поданому клопотанні відповідач вказує, що, ознайомившись з наданою представником позивача заявою та доданими до неї доказами понесених витрат на правову допомогу, АТ “ДТЕК Одеські електромережі» заперечує проти задоволення останньої в повному обсязі та звертає увагу суду першої інстанції на необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн., у разі задоволення, з підстав того, що заявлений розмір є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу розумності, не є співмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, що вбачається з наступного.
За ствердженнями відповідача, виходячи зі змісту частини восьмої статті 129 ГПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Втім, як вказує відповідач, представником позивача під час розгляду справи та до ухвалення рішення суду не було подано відповідну заяву про надання доказів про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Між тим відповідач зазначає, що вказівка у позовній заяві про орієнтовний розрахунок судових витрат, в тому числі і на професійну правничу допомогу, не може бути прийнято до уваги, так як визначення орієнтовного розрахунку у позовній заяві, яке регламентовано ч.ч. 1,2 ст. 124 ГПК України, є обов'язком позивача під час пред'явлення позову та є однією із підстав для прийняття позовної заяви для її розгляду судом.
Натомість, як вказує відповідач, надання доказів на підтвердження понесених витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, регулюються ч. 8 ст. 129 ГПК України, яка за своїм змістом не є тотожною нормою зі ст. 124 ГПК України. Отже, за ствердженнями відповідача, факт порушення порядку внесення представником позивача до суду доказів про стягнення судових витрат, а саме їх внесення після ухвалення по справі рішення суду без належного сповіщення суду, є підставою про залишення такої заяви без розгляду.
Також відповідач, проаналізувавши додані до клопотання - договір про надання правової допомоги від 08.01.2025 р., акт виконаних робіт від 18.03.2025 р. та додаткову угоду № 1 від 18.03.2025 р., звертає увагу суду, що в акті виконаних робіт недоцільно виокремлено представником позивача пункти 1 та 2 акту, а саме: “ознайомлення із документами клієнта, оцінка та правовий аналіз, попередні консультації; написання та підготовка позовної заяви про стягнення, збір усіх додатків до позовної заяви», що вказує на завищення розміру наданої правової допомоги. Між тим відповідач зауважує, що заявлені витрати з супроводу справи в суді першої інстанції (3 засідання - 2 год), загальна тривалість яких була значно меншою, ніж як вказано представником позивача. Разом з тим відповідач додає, що жодного разу явка сторін у судове засідання при розгляді справи № 916/80/25 обов'язковою не визнавалась.
Так, підсумовуючи викладене, відповідач вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Відповідач також зазначає, що при визначенні суми відшкодування треба виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наразі, відповідач зазначає, що справа № 916/80/25 не носить резонансного характеру, не викликала значний інтерес у суспільства.
Між тим відповідач звертає увагу суду на те, що АТ “ДТЕК Одеські електромережі» має статус енергетичної компанії, яка здійснює ліцензовану діяльність з розподілу електричної енергії (оператор системи розподілу) у межах місць провадження господарської діяльності (Одеської області). Послуга з розподілу електричної енергії, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109, віднесена до основних послуг критичної інфраструктури держави. З огляду на викладене, відповідач вказує, що заявлені позивачем витрати є надмірним фінансовим навантаженням для відповідача, не відповідає критерію розумності, і не є співмірним зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та обсягом наданих послуг.
Дослідивши матеріали поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “СК Фамільний Дім» заяви про покладення на Акціонерне товариство “ДТЕК Одеські електромережі» судових витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви заявником додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Фамільний Дім» до Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» про стягнення заборгованості в загальному розмірі 196351,33 грн. У вказаному розрахунку зазначені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.
Наразі слід зазначити, що під час ухвалення Господарським судом Одеської області рішення від 18.03.2025 р. у справі № 916/80/25 про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Фамільний Дім» до Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» було вирішено лише питання щодо розподілу судових витрат в частині сплаченого судового збору, питання розподілу судових витрат на професійну правову допомогу не вирішувалось.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду,за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Водночас, докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 620/2936/20 зазначено, що правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті.
Якщо своєчасній подачі зазначених доказів перешкоджають поважні причини, сторона повинна повідомити суд про такі причини, обґрунтувати їх поважність та неможливість подати докази у визначений процесуальний строк, а також, до закінчення розгляду справи по суті, зробити заяву про зобов'язання подати докази про понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Отже, враховуючи те, що справа № 916/80/25 розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи, у відповідача був наявний обов'язок подати докази в підтвердження понесення ним судових витрат до закінчення розгляду справи по суті або ж до закінчення розгляду справи по суті відповідач мав подати суду заяву щодо вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За змістом статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з правилами частини 2 статті 42 ГПК України, учасники справи (серед іншого) зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані відповідачем у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена останнім до суду та належним чином обґрунтована.
Відповідні висновки щодо розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів у господарському процесі, викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 913/317/18, від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012 та від 16.07.2020 у справі № 908/2828/19, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19 та від 12.01.2021 у справі № 924/1103/19.
З аналізу наведених норм процесуального закону видно, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із вирішенням спору у відповідному судовому рішенні. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості своєчасно подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин; подачі відповідної заяви про це в даному випадку до закінчення розгляду справи по суті; наявності належного обґрунтування поважності причин, що перешкоджають подачі доказів до закінчення розгляду справи.
Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21 та від 19.01.2024 у справі № 910/2053/20.
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд зауважує, що вказівка у частині 8 статті 129, частині 1 статті 221 ГПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед переходом до стадії ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Відтак, для реалізації права на відшкодування витрат на правову допомогу сторона має дотриматися процедури, встановленої нормами процесуального права, а саме:
- у своїй першій заяві по суті сторона має навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ст. 124 ГПК України);
- подати до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України);
- подати до суду докази, які обґрунтовують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи (ч. 8 ст. 129 ГПК України);
- зробити заяву про подання до суду доказів, які обґрунтовують розмір судових витрат, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у зв'язку з наявністю поважних причин, які унеможливлюють подання таких доказів до закінчення судових дебатів.
Дотримання стороною викладеного вище порядку, передбаченого нормами права ГПК України, необхідно для інформування іншої сторони про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які можуть бути покладені на неї судом за наслідками розгляду справи, що може вплинути на стратегією захисту прав та інтересів такої сторони під час розгляду справи, що враховується судом під час визначення розміру судових витрат, що заявлені до відшкодування.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28.04.2023 у справі № 924/427/22.
Виконання стороною вищезазначених приписів процесуального законодавства має істотне значення для встановлення обґрунтованості судом судових витрат, заявлених стороною до відшкодування, та визначення їх розміру.
Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду після того, як суд ухвалив рішення по справі.
До цього позивач із заявами такого змісту не звертався, документів, які б підтверджували понесені ним витрати на правничу допомогу, окрім ордеру на надання правничої допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, до суду не подавав. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов'язку вирішувати таке питання.
Зазначення у прохальній частині позову узагальненої вимоги про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань, суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.
Суд зауважує, що додані представником позивача до позову докази не давали можливості суду вирішити питання розподілу судових витрат на правничу допомогу у рішенні по суті спору, так як до позову не було додано ані договору про надання правової допомоги, ані акту приймання-передачі наданих послуг, які у розумінні приписів ч. 2 ст. 126 ГПК України визначають вартість наданих послуг професійної правничої допомоги.
При ухваленні рішення у справі, суд здійснив розподіл судових витрат, поклавши на відповідача витрати зі сплати судового збору. Водночас, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтвердили би фактичний розмір витрат на правову допомогу в контексті заявленого позивачем орієнтовного розрахунку, суд був позбавлений можливості визначити розмір інших витрат, що були понесені стороною позивача.
Водночас вказані обставини не позбавляли позивача права надати або заяву про намір подати такі докази, або ж відповідні докази в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач з моменту відкриття провадження у справі - 20.01.2025 та до моменту прийняття рішення - 18.03.2025, не зробив заяву про те, що ним будуть подані докази понесення судових витрат у строки, визначені ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про недотримання позивачем порядку подання відповідних доказів понесення судових витрат.
Таким чином, позивач не виконав свій процесуальний обов'язок, а саме не повідомив суд, що надасть докази понесення судових витрат в силу ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Також суд наголошує на тому, що в силу положень частини 1 статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Водночас, порушення однією зі сторін процесу встановленого законом та судом порядку подання заяв та клопотань автоматично породжує легітимні очікування іншої сторони на те, що судом вказана заява (клопотання) буде залишена без розгляду з підстав того, що заявником не дотримано визначених законом та процесуальним документом суду обов'язкових для сторін правил поведінки в тому числі форми, порядку та строків подання процесуальних документів.
Суд також констатує, що розгляд заяви, поданої з порушенням встановленого порядку, буде прямим порушенням положень статті 13 ГПК України щодо змагальності сторін.
Враховуючи, що при поданні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем не дотримано передбаченого законом порядку, вказана заява є такою, що підлягає залишенню судом без розгляду в контексті положень ч. 8 статті 129 ГПК України. З урахуванням наведеного, враховуючи, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд вважає, правомірним залишити без розгляду подану позивачем заяву про стягнення судових витрат зі сплати правової допомоги адвоката та ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 13, 42, 129, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Фамільний Дім» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 2-394/25 від 21.03.2025 р.) у справі № 916/80/25 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Повну ухвалу складено та підписано 04 квітня 2025 року.
Суддя В.С. Петров