03.04.2025 Справа № 914/3090/24
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, розглянувши заяву Приватного підприємства “Віліс» про ухвалення додаткового рішення
у справі № 914/3090/24
за позовом: Приватного підприємства “Віліс», м. Рівне,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмарт СМ», Львівська область, село Ставчани,
предмет позову: стягнення 45 774,77 грн,
підстава позову: порушення зобов'язань по договору поставки від 09.03.2023,
встановив:
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/3090/24 за позовом Приватного підприємства «Віліс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» про стягнення 45 774,77 грн.
За результатами її розгляду 26.032025 постановлено рішення про задоволення позову у повному обсязі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» на користь Приватного підприємства «Віліс» 45 774,77 грн заборгованості.
01.04.2025 суд отримав заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, а саме про стягнення 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучив договір про надання правової допомоги, акт про надання правової допомоги, детальний опис робіт.
Суд зауважує, що ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, у позовні заяві позивач зазначав орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн, про що суд зазначив також в рішенні суду від 26.03.2025. Через відсутність у справі доказів понесення позивачем таких витрат, суд не вирішував питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Позивач не повідомляв суд, що подасть докази понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у справі, як це передбачено ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Суд наголошує, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (зокрема, така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19).
При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21).
Суд враховує процесуальну поведінку представника позивача, який був присутній у судовому засіданні 26.03.2025, та не заявив про намір подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Однак позивач, звертаючись із заявою, не обґрунтувала причин неможливості подання відповідних доказів до судових дебатів. Сторона також не повідомляла про такі поважні причини і за час розгляду справи.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду заяву щодо вирішення питання про стягнення судових витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.08.2022 у справі № 712/8522/19).
Тому суд зазначає, що заява Приватного підприємства “Віліс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/3090/24 підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 2, 129, 221, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Заяву Приватного підприємства “Віліс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/3090/24 залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду окремо від рішення суду.
Суддя Матвіїв Р.І.