"25" березня 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/262/25
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Ютекс Ойл" (09631, Київська область, Білоцерківський район, с. Острів, вул. Шевченка, 18/1, ЄДРПОУ 37800037)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" (08722, Київська область, Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, буд. 6, ЄДРПОУ 36349093)
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство імені Зубковського (79035, Львівська область, місто Львів, вулиця Півколо, будинок 14, код ЄДРПОУ 34583838)
про стягнення 500000 грн боргу,
за участю представників:
позивача: Григоренко Ольги Василівни;
відповідача: не з'явились;
третьої особи: не з'явились,
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Ютекс Ойл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" про стягнення 500000 грн боргу в порядку виконання відповідачем зобов'язань за договором поруки від 23.05.2023 № 2023/23, за яким відповідач поручився за виконання боржником - Приватним підприємством імені Зубковського грошових зобов'язань перед кредитором - Приватним підприємством "Ютекс Ойл", що виникли з договору поставки паливно-мастильних матеріалів №04/01-01 від 04.01.2022.
Ухвалою суду від 23.01.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено судом здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання на 03.02.2025 на 14:45 та встановлено строк для подання відзиву на позов.
Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 24.01.2025 надійшло клопотання про долучення доказів від представника позивача.
У судове засідання 03.02.2025 з'явився представник позивача Григоренко Ольга Василівна. Представник відповідача не з'явився, причини неявки суду невідомі. Суд констатував, що відзив у матеріалах справи відсутній та водночас строк на подання відзиву, встановлений ухвалою від 23.01.2025 по даній справі, не сплив. Водночас суд задовольнив клопотання представника позивача про долучення доказів від 24.01.2025 та поряд із тим, з власної ініціативи, залучив до участі у справі Приватне підприємство імені Зубковського як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки, позаяк це товариство є покупцем товару за договором поставки, що був укладений між цим товариством та позивачем, а відповідач виступив поручителем за зобов'язанням з оплати товару вказаним товариством перед позивачем. З огляду на це, суд зобов'язав сторони надіслати третій особі всі документи, що стосуються справи та були подані за час її розгляду в суді, у зв'язку із чим суд встановив строк для подання пояснень третьої особи до наступного судового засідання. З огляду на вищенаведене, суд відклав розгляд справи у підготовчому провадженні на 17.02.2025 на 14:45.
У судове засідання 17.02.2025 з'явився представник позивача Григоренко Ольга Василівна. Представники відповідача та третьої особи не з'явились. Причини неявки представника відповідача суду невідомі, хоча останній належним чином був повідомлений, зокрема через систему «Електронний суд». Суд констатує, що з технічних причин ухвала від 03.02.2025 у даній справі не була доставлена третій особі, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, як наслідок остання не змогла подати свої пояснення щодо даної справи. З цих підстав суд відклав розгляд справи у підготовчому провадженні на 10.03.2025 на 15:45 для забезпечення можливості третій особі надати свої пояснення.
У судове засідання 10.03.2025 з'явився представник позивача Григоренко Ольга Василівна. Представники відповідача та третьої особи не з'явились, хоча належним чином були повідомлені, зокрема через систему «Електронний суд». Судом з'ясовано, що ні відзив, ні пояснення третьої особи до суду так і не надійшли. Додаткових клопотань, які необхідно вирішити на стадії підготовчого провадження у позивача не заявлено. З огляду на вищенаведене, враховуючи закінчення строків підготовчого провадження, керуючись п.3, ч.2, ст.185 ГПК України, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.03.2025 на 12:00.
При цьому суд констатує, що ухвали суду, зокрема ухвала про відкриття провадження у справі від 23.01.2025, ухвали про відкладення підготовчого засідання від 03.02.2025 та від 17.02.2025, а також про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 10.03.2025 були надіслані відповідачу до його електронного кабінету в системі «Електронний суд», що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів.
Так, згідно з частиною 1 статті 6 ГПК України, у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 242 ГПК України).
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
При цьому частиною 1 статті 232 ГПК України встановлено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.
Відтак, направлення відповідачу означених ухвал суду свідчить про його належне повідомлення про розгляд цієї справи судом.
Крім цього, суд зауважує, що згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Частиною 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Так, означені ухвали суду були внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та забезпечені для надання до загального доступу, зокрема й для відповідача та третьої особи.
В контексті вищевикладеного суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов'язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.
У судовому засіданні 24.03.2025, що відбувалося за участю представника позивача судом прийнято рішення.
Обставини справи та зміст позовних вимог.
Судом встановлено, що 04.01.2022 між Приватним підприємством "Ютекс Ойл", як продавцем (постачальником), та Приватним підприємством імені Зубковського, як покупцем, було укладено договір поставки паливо-мастильних матеріалів №04/01-01, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.
Згідно з умовами пунктів 4.1.-4.3. договору, розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку по передоплаті. Основою для оплати є рахунок-фактура, або видаткова накладна. Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається рахунком-фактурою виданою постачальником.
Крім того 23.05.2023 між Приватним підприємством "Ютекс Ойл", яке виступило кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс", як поручителем та Приватним підприємством імені Зубковського, яке виступило боржником, було укладено договір поруки №2023/23 згідно з яким, поручитель зобов'язується солідарно з боржником відповідати перед кредитором за виконання договірних зобов'язань боржником згідно договору поставки паливо мастильних матеріалів №04/01-01 від 04 січня 2022 року у розмірі встановленому у п. 3.1. договору.
Підстава зобов'язання, забезпеченого порукою за цим договором є договір поставки паливо мастильних матеріалів №04/01-01 від 04 січня 2022 року, на підставі якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку боржника щодо оплати за поставлені паливно мастильні матеріали (пункт 2.1. договору поруки).
Пунктом 3.1. договору поруки погоджено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання, вказаного в п. 2.1. цього договору, у розмірі загальної суми боргу, що на день укладення договору становить - 636629,16 грн (шістсот тридцять шість тисяч шістсот двадцять дев'ять гривень 16 копійок) з ПДВ.
Відповідно до пункту 4.1 договору поруки, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором на умовах, в порядку і в строк відповідно до цього договору та договору поставки паливо мастильних матеріалів №04/01-1 від 04 січня 2022 року, протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання вимоги про виконання зобов'язання від кредитора або боржника.
Звертаючись до суду із з цим позовом, позивач вказує на те, що 07 липня 2022 року, на виконання умов означеного договору поставки ним було поставлено третій особі товар на загальну суму 1386629,16 грн, який був оплачений частково, а саме третьою собою - на суму 750 000,00 грн та відповідачем - на суму 136629,16 грн. Непогашеною лишилась сума боргу в розмірі 500000,00 грн, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу, як поручителю за вказаним зобов'язанням, вимогу про сплату боргу на цю суму, які відповідач залишив без задоволення, чим порушив права позивача.
Висновки господарського суду.
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.
Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі статтею 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За приписами частини 1 статті 559 цього Кодексу порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
У відповідності до частини 4 цієї ж статті Кодексу порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Положеннями статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки паливо мастильних матеріалів №04/01-1 від 04.01.2022, позивач поставив третій особі товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000217 від 07.07.2022 на суму 1386629,16 грн. Вартість товару, на підставі рахунку позивача № СФ-0000230 від 07.07.2022 на суму 1386629,16 грн, третя особа оплатила частково, в сумі 750000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з 04.01.2022 по 18.01.2025. Відтак неоплаченим лишився борг третьої особи перед позивачем в сумі 636629,16 грн.
Разом із цим, вже після поставки означеної партії товару, сторонами був укладений договір поруки №2023/23 від 23.05.2023, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання з оплати означеного боргу третьої особи перед позивачем.
Вказана обставина додатково свідчить про визнання відповідачем та третьою особою перед позивачем боргу в сумі 636629,16 грн. При цьому в силу наведених вище норм ЦК України відповідач, як поручитель, своїм власним підписом взяв на себе обов'язок солідарно відповідати за зобов'язання третьої особи, як боржника, перед кредитором, позивачем, у разі заявлення про це відповідної вимоги, відповідно до умов пункту 4.1. договору поруки.
В контексті положень статті 559 ЦК України, яка наведена судом вище, слід відмітити, що за умовами пункту 2.1 договору поруки поручитель (відповідач) зобов'язався нести солідарну відповідальність із боржником (третьою особою) за виконання у повному обсязі грошових зобов'язань перед кредитором (позивачем) за договором поставки паливо мастильних матеріалів №04/01-1 від 04.01.2022 щодо оплати боргу в сумі 636629,16 грн.
А в силу приписів частини 1 статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Тобто позивач наділений правом на звернення з відповідною вимогою про стягнення всієї суми боргу в розмірі 636629,16 грн окремо як з відповідача, так і з третьої особи.
Разом із цим, вказана сума боргу була оплачена відповідачем частково, на суму 136629,16 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з 23.05.2023 по 18.01.2025.
Так, позивач, на виконання пункту 4.1. договору поруки надіслав відповідачу, як поручителю, вимогу-претензію №26/11-24 від 26.11.2024 про сплату 500000,00 грн боргу, що була надіслана відповідачу 28.11.2024 поштовим відправленням №0911713164618 та 19.12.2024 поштовим відправленням №0911713207007 (повторно). Обидва вказані листи були надіслані відповідачу з відповідними описами вкладення, проте не були отримані відповідачем та були повернуті у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується відповідними роздруківками з офіційного сайту АТ «Укрпошта».
Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Таким чином, враховуючи той факт, що відповідач, як поручитель, не виконав взяте на себе зобов'язання зі сплати, на вимогу позивача, боргу третьої особи в сумі 500000,00 грн, при тому що первісне зобов'язання третьої особи перед позивачем на означену суму є документально підтвердженим та сума боргу була фактично визнана як третьою особою так і відповідачем під час укладання договору поруки, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 500000,00 грн боргу є обґрунтованими, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору (з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0.8, з огляду на подання позовної заяви через електронний суд) в сумі 6000,00 грн покладаються на відповідача.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" (08722, Київська область, Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, буд. 6, ЄДРПОУ 36349093), як з поручителя за договором поруки №04/01-1 від 04.01.2022, на користь Приватного підприємства "Ютекс Ойл" (09631, Київська область, Білоцерківський район, с. Острів, вул. Шевченка, 18/1, ЄДРПОУ 37800037) 500000 грн боргу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" (08722, Київська область, Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, буд. 6, ЄДРПОУ 36349093) на користь Приватного підприємства "Ютекс Ойл" (09631, Київська область, Білоцерківський район, с. Острів, вул. Шевченка, 18/1, ЄДРПОУ 37800037) - 6000 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз