ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.04.2025Справа № 910/15778/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СТОР ГРУП"
про стягнення 938 697,27 грн
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СТОР ГРУП" (далі - відповідач) про стягнення 3% річних у сумі 938 697,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договорами від 13.09.2023 № 65-150-SD-23-00998 та від 26.12.2023 № 65-150-SD-23-01043 в частині оплати товару у погоджений строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій.
Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронного кабінету позивача, його представника та відповідача 27.12.2024 о 19.36 год. та відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою учасникам 28.12.2024.
Крім того, ухвала суду опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач 08.01.2025 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечуються заявлені позовні вимоги, а також викладено клопотання про зменшення розміру нарахованих 3% річних на 90%.
22.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім відхиляються доводи відповідача, викладені у відзиві на позов.
Відповідач правом на подання заперечень не скористався.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних та достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого з 11.01.2024 є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», що діє в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Енергоатом-Трейдинг», Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ СТОР ГРУП» (далі - ТОВ «ЕСГ», Покупець, Відповідач) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії від 13.09.2023 № 65-150-SD-23-00998 (далі - Договір № 00998) та договір купівлі-продажу електричної енергії від 26.12.2023 № 65-150-SD-23-01043 (далі - Договір № 01043) (далі разом - Договори), зміст та умови яких є ідентичними.
Предметом Договорів є зобов'язання Продавця продати електричну енергію Покупцю, та зобов'язання Покупця купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва, та на умовах, що визначені у цьому Договорі (п. 2.1 Договорів).
Відповідно до пп. 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 4.3 Договорів період постачання, обсяг, ціна електричної енергії визначаються за результатами проведення електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва. Вартість електричної енергії, оплата якої здійснюється у формі попередньої оплати у погоджені сторонами строки, зазначаються у Додатковій угоді для Періоду постачання.
Так, за результатами електронних аукціонів на підставі аукціонних свідоцтв, зазначених в пункті 1 Додаткових угод до вказаних Договорів, купівля-продаж електричної енергії здійснювалась наступним чином:
- за Договором № 00998 відповідно до:
Додаткової угоди від 26.10.2023 № 4 для періоду постачання з 01.11.2023 по 30.11.2023, в обсязі 144 000 МВт*год, за ціною за 1 МВт*год 4 632,00 грн (з ПДВ), вартістю 667.008.000,00 грн (з ПДВ);
Додаткової угоди від 07.11.2023 № 5 для періоду постачання з 23.11.2023 по 30.11.2023, в обсязі 1 920 МВт*год, за ціною за 1 МВт*год 4 561,20 грн (з ПДВ), вартістю 8.757.504,00 грн (з ПДВ);
Додаткової угоди від 28.11.2023 № 6 для періоду постачання з 01.12.2023 по 31.12.2023, в обсязі 148 800 МВт*год, за ціною за 1 МВт*год 4 620,00 грн (з ПДВ), вартістю 687.456.000,00 грн (з ПДВ) (далі - Додаткові угоди або ДУ № 4, ДУ № 5, ДУ № 6):
- за Договором № 01043 відповідно до:
Додаткової угоди від 26.12.2023 № 1, для періоду постачання з 01.01.2024 по 31.01.2024, в обсязі 186 000 МВт*год, за середньою ціною за 1 МВт*год 4 496,40 грн (з ПДВ), вартістю 836.330.400,00 грн (з ПДВ);
Додаткової угоди від 30.01.2024 № 3 для періоду постачання з 01.02.2024 по 29.02.2024, в обсязі 181 656 МВт*год, за ціною за 1 МВт*год 3 840,00 грн (з ПДВ), вартістю 697.559.040,00 грн (з ПДВ) (далі - Додаткові угоди або ДУ № 1, ДУ № 3).
Відповідно до умов пункту 6 Додаткових угод для кожної Доби постачання Періоду постачання Покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до Доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії Доби постачання. При цьому оплата за ДУ № 6 до Договору № 00998 для Діб постачання 01.12.2023 02.12.2023, 03.12.2023 здійснюється Покупцем до 30.11.2023 (включно) у розмірі вартості електричної енергії Діб постачання, оплата за ДУ 3 до Договору № 01043 для Діб постачання 01.02.2024, 02.02.2024, 03.02.2024 здійснюється Покупцем до 31.01.2024 (включно) у розмірі вартості електричної енергії Діб постачання.
Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу.
Згідно з пунктом 4.10 Договорів після закінчення Розрахункового місяця у Періоді постачання Сторони підписують Акт купівлі-продажу електричної енергії.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, купівля-продаж у періоді постачання електричної енергії за вищевказаними Додатковими угодами підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електричної енергії: № 1401 від 30.11.2023, № 1402 від 30.11.2023, № 1592 від 31.12.2023 (ДУ № 4, ДУ № 5, ДУ № 6 до Договору № 00998); № 57 від 31.01.2024, № 164 від 29.02.2024 (ДУ № 1, ДУ № 3 до Договору № 01043).
Як вказує позивач у позові, відповідач розрахувався з позивачем за електричну енергію, проте оплату купленої електричної енергії ТОВ «ЕСГ» здійснював з порушенням умов пункту 6 Додаткових угод до Договорів, що підтверджується виписками з банківських рахунків продавця.
З метою врегулювання допущених ТОВ «ЕСГ» порушень грошових зобов'язань у досудовому порядку (обов'язковість законом не передбачена), АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Енергоатом-Трейдинг» пред'явило 18.09.2024 вимогу № 50-2782/07-01-вих про сплату нарахованих за чотирма претензіями (зазначені у вимозі) штрафних санкцій та компенсаційних втрат.
Вказана вимога відхилена ТОВ «ЕСГ» у відповіді від 30.10.2024 № 252.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 938 697,27 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не враховані приписи постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду» (далі - постанова від 25.02.2022 № 332), згідно з якими вирішено на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, а також наявної судової практики, зокрема, у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 щодо застосування положень постанови від 25.02.2022 № 332.
Також відповідач просив зменшити заявлені до стягнення у даній справі 3% річних на 90%.
Відхиляючи вказані доводи відповідача, позивач зазначає, що 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а відповідачем не доведено існування обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, а також заперечень відповідача, суд виходив з наступного.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Так, частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, як вбачається з банківських виписок, долучених до позовної заяви, відповідач розрахувався до електричну енергію, проте, розрахунки проведено не в строки визначені пунктами 6 додаткових угод.
При цьому судом не беруться до уваги посилання відповідача як на підставу відмови в задоволенні позову на те, що позивачем не враховано приписи постанови № 332 від 25.02.2022 щодо зупинення нарахування штрафних санкцій з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право на стягнення, зокрема, 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають позивачу можливість захистити свої інтереси у праві вимагати від відповідача повернути грошові кошти, які б при своєчасному виконанні грошового зобов'язання мали би таку ж цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що останній виконаний арифметично вірно та відповідно до чинного законодавства, а тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 938 697,27 грн є обґрунтованою.
Водночас, відповідачем заявлено клопотання про зменшення 3% річних на 90% з посиланням на приписи частини 3 статті 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Стосовно вказаного клопотання відповідача суд вказує про наступне.
Відповідно до приписів частини 3 статті 551 ЦК України, ст. 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір неустойки, до якої згідно з нормами матеріального права віднесено штраф та пеню, проте 3% річних за своєю правовою природою не є неустойкою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Так, у вказаній постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносинам, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних у порівнянні з вимогами частини другої статті 625 ЦК України, зокрема, у справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.
Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.
Поряд з цим, у даній справі (№ 910/15778/24) сторонами в договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законодавцем у статті 625 ЦК України. Нарахування Позивачем відсотків річних за порушення грошового зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України здійснено з урахуванням розміру 3% річних, що відповідає чинному законодавству України і такий розмір не є надмірним.
Отже, справа № 902/417/18 не є подібною та релевантною до справи № 910/15778/24, оскільки у них мають місце різні фактичні обставини, в тому числі, при зменшенні розміру відсотків річних, відтак судом відхиляється клопотання відповідача про зменшення процентів річних на 90%.
За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення 938 697,27 грн 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладення на відповідача в розмірі 11 264,37 грн.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ СТОР ГРУП» (пл. Спортивна, 1А, м. Київ, 01032, код 44796344) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код 42041573) 3% річних у розмірі 938 697,27 грн (дев'ятсот тридцять вісім тисяч шістсот дев'яносто сім грн 27 коп.), 11 264,37 грн (одинадцять тисяч двісті шістдесят чотири грн 37 коп.) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 04.04.2025.
Суддя О.Г. Удалова