ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.04.2025Справа № 910/13784/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Універсам №12»
до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві
про стягнення 32900 грн,
Без виклику представників сторін
В листопаді 2024 року Товариство з додатковою відповідальністю «Універсам №12» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві про стягнення 32900 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було надано оплачені позивачем послуги за Договором №51-Д/2024 від 25.04.2024 за період з 15.07.2024 по 19.07.2024 в повному обсязі, а тому переплата становить - 18800 грн та за період з 22.07.2024 по 27.07.2024 частково, переплата за вказаний період становить - 14100 грн. Так, посилаючись на положення ст.1212 ЦК України позивач зазначає, що відповідачем безпідставно отримано грошові кошти у розмірі 32900 грн, які позивачем заявлено до стягнення з відповідача.
Відповідач заперечив проти позову, вказавши, що Управлінням поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві надано позивачу послуги за Договором в повному обсязі, при цьому за позивачем наявна заборгованість перед відповідачем з оплати послуг за вказаним Договором у розмірі 39010 грн. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження надання відповідачем послуг не в повному обсязі. Також відповідач вказав, що позивач здійснював оплату послуг по Договору як до спірного періоду, так і після оспорюваного періоду.
Також до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів по справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки наявних в матеріалах справи достатньо для всебічного і повного з'ясування фактичних обставин справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.04.2024 між позивачем (далі - Охорона) та генеральним директором відповідача (далі - Замовник) укладено Договір №51-Д/2024 про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони (далі - Договір) відповідно до умов якого Охорона здійснює забезпечення охорони (особистої безпеки) ОСОБА_1 , а Замовник зобов'язаний оплатити надані послуги. (п.1.1 Договору)
Відповідно до п.2.6. Договору оплата Замовником за виконання заходів охорони особи згідно з цим договором здійснюється в національній валюті, на умовах попередньої оплати, до 5 числа кожного місяця, у вигляді внесення грошових коштів на поточний рахунок охорони у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони, визначеної згідно з дислокацією об'єкта охорони (додаток 3 до Договору) та протоколом узгодження договірної ціни (додаток 2 до Договору). Остаточний розрахунок проводиться протягом 5 банківських днів від дня підписання сторонами акту виконаних робіт.
Згідно з п.2.7. Договору датою оплати вважається дата зарахування коштів Замовника на банківський рахунок Охорони.
Здійснення заходів охорони особи поза визначеного договором періоду оплачується Замовником у повному обсязі за кожну годину надання послуг охорони Особи. (п.2.9. Договору)
Відповідно до п.2.11. Договору акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця і по закінченню дії Договору. Підписаний сторонами Акт про надання послуг є підтвердженням надання послуг Охороною Замовнику. Акти складаються, підписуються зі сторони Охорони та надаються Замовнику до 5 числа місяця, наступного за звітним. Акт про надання послуг підписується Замовником протягом 2 робочих днів з дня його отримання. В разі відмови Замовника, підписувати Акт про надання послуг, він вважається підписаним з моменту вручення його поштою Замовнику, за адресою вказаною в Договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, за надані у період з квітня 2024 року по серпень 2024 року послуги відповідачем виставлялись позивачу Акти прийому-здачі послуг на загальну суму 305970 грн, а саме Акти №000000728 від 30.04.2024 на суму 11280 грн; №000000793 від 31.05.2024 на суму 125490 грн; №000000870 від 30.06.2024 на суму 75200 грн; №000001045 від 31.07.2024 на суму 86480 грн; №000001209 від 05.08.2024 на суму 7520 грн.
При цьому, судом встановлено, що позивачем за вказаний період надання послуг, в тому числі за липень 2024 року здійснювались оплати на загальну суму 266960 грн, що підтверджується наявними матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №180 від 26.04.2024 на суму 11280 грн із призначенням платежу «Оплата з послуги охорони (поліцейська) за 04.2024 згідно Договору №51-Д/2024 від 25.04.2024 та рах.№000000757 від 26.04.2024 в т.ч. ПДВ»; №181 від 02.05.2024 на суму 40000 грн із призначенням платежу «Оплата з послуги охорони (поліцейська) за 05.2024 згідно Договору №51-Д/2024 від 25.04.2024 та рах.№000000785 від 01.05.2024 в т.ч. ПДВ»; №182 від 15.05.2024 на суму 46480 грн із призначенням платежу «Передплата за послуги охорони (поліцейська) за 05.2024 згідно Договору №51-Д/2024 від 25.04.2024 та рах.№000000785 від 01.05.2024 в т.ч. ПДВ»; №205 від 12.06.2024 на суму 75200 грн із призначенням платежу «Передплата з послуги охорони (поліцейська) за 06.2024 згідно Договору №51-Д/2024 від 25.04.2024 та рах.№000000858 від 01.06.2024 в т.ч. ПДВ»; №2212 від 17.07.2024 на суму 40000 грн із призначенням платежу «Передплата з послуги охорони (поліцейська) за липень 2024 згідно Договору №51-Д/2024 від 25.04.2024 та рах.№000001050 від 01.07.2024 в т.ч. ПДВ»; №227 від 16.08.2024 на суму 30000 грн із призначенням платежу «Передплата з послуги охорони (поліцейська) за липень 2024 згідно Договору №51-Д/2024 від 25.04.2024 та рах.№000001050 від 01.07.2024 в т.ч. ПДВ»; №228 від 13.09.2024 на суму 16000 грн із призначенням платежу «Доплата за послуги охорони (поліцейська) за липень-серпень 2024 згідно Договору №51-Д/2024 від 25.04.2024 в т.ч. ПДВ»; №241 від 19.09.2024 на суму 7520 грн із призначенням платежу «Доплата за послуги охорони (поліцейська) за липень 2024 згідно Договору №51-Д/2024 від 25.04.2024 в т.ч. ПДВ»; №242 від 20.09.2024 на суму 480 грн із призначенням платежу «Доплата за послуги охорони (поліцейська) за серпень 2024 згідно Договору №51-Д/2024 від 25.04.2024 в т.ч. ПДВ».
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору, або була відсутня взагалі.
Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.
Судом встановлено, що підставою для перерахування відповідачем коштів згідно вищевказаних платіжних інструкцій була оплата за послуги згідно Договору №51-Д/2024 від 25.04.2024 за конкретні періоди надання послуг, в тому числі за спірний період та на спірну суму.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, кошти, отримані як оплата за укладеним Договором №51-Д/2024 про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони від 25.04.2024 і набуті відповідачем за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.
Крім того, відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи наявні в матеріалах справи акти прийому-здачі наданих послуг за період з квітня 2024 року по серпень 2024 року, здійснення позивачем оплати послуг за вказаний період, в тому числі за травень та липень 2024 року, а також наявність в матеріалах справи копій Добової відомості та обліку робочого часу, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду належаних та допустимих доказів на підтвердження відсутності або часткового надання відповідачем послуг по Договору за спірний період.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Суд не бере до уваги решту доводів та заперечень сторін, оскільки вони не впливають на вирішення даного спору по суті.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 02.04.2025
Суддя Я.В. Маринченко