ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.04.2025Справа № 910/327/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Киян Валерія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 00135390)
про стягнення 136 103, 57 грн,
без виклику представників учасників справи,
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа-підприємець Киян Валерій Володимирович (далі за текстом - ФОП Киян В.В., Позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі за текстом - ПАТ «Укрнафта», Відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу № 06008/11208 від 17.08.2022 (далі за текстом - Договір) в розмірі 82 285, 17 грн, інфляційні втрати - 12 807,91 грн, проценти за користування коштами - 4 890, 86 грн, пеню - 36 119, 63 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що Відповідачем допущено прострочення виконання договірного зобов'язання в частині строків оплати отриманого товару, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, 3 % та інфляційних втрат.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що сума основного боргу Відповідачем визнається.
Заперечення стосуються нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат оскільки Позивачем не надано докази понесення реальних фінансових втрат, а заявлені до стягнення суми є надмірними, що на переконання сторони свідчить про наявність підстав для їх зменшення.
3. Процесуальні дії у справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
06.02.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання, в якому Відповідач просить суд поновити процесуальний строк на звернення до суду з відзивом.
Розглянувши клопотання Відповідача про поновлення процесуального строку на долучення відзиву до матеріалів справи, суд дійшов висновку його задовольнити з метою повного та об'єктивного розгляду справи з метою належного з'ясування обставин.
11.02.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
17.08.2022 між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов'язується передати продукцію у власність Покупця, а Покупець прийняти товари та сплатити за нього відповідну грошову суму.
Ціна Договору згідно пункту 3.1 - 270 608, 46 грн.
Згідно пункту 3.2 Договору оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених Додатками після отримання Покупцем примірника належним чином підписаного Сторонами оригіналу Договору.
Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі товару (пункт 5.3 Договору).
Відповідно до пункту 11.1 Договору сторони домовилися, що Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року але у будь якому разі - до повного виконання взаємних зобов'язань.
Додатком до Договору сторонами погоджено найменування на асортимент товару, який підлягає поставці на суму 270 608, 46 грн., з наступним порядком оплати: 35 % попередня оплата, 65 % по факту поставки товару протягом 30 календарних днів (пункт 2 додатку до Договору).
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем поставлено Відповідачу товар на суму 141 799,09 грн згідно наступних видаткових накладних:
- № 20/10-02 від 20.10.2022 на суму 12 824, 32 грн (отримано 26.10.2022);
- № 23/11-01 від 23.11.2022 на суму 88 266, 80 грн (отримано 30.11.2022);
- № 23/12-05 від 23.12.2022 на суму 40 707, 97 грн (отримано 29.12.2022);
Зазначений товар прийнято Відповідачем без зауважень та претензій, а вказані видаткові накладні підписані сторонами.
Згідно платіжної інструкції № 6159 від 11.10.2022 Відповідачем сплачено за Договором 59 513, 92 грн в силу чого заборгованість станом на дату звернення до суду з позовом становить 82 285, 17 грн.
Листом від 01.05.2024 № 01/01/09/24/03/01-02/01/966 Відповідачем визнано заборгованість перед Позивачем в розмірі 801 469, 85 грн, зокрема і за Договором, за яким наразі виник спір.
Заборгованість в розмірі 82 285, 17 грн. Відповідачем визнається в межах розгляду даної справи у поданому відзиві.
Заперечення Відповідача стосуються нарахованої Позивачем пені, інфляційних втрат або 3% річних оскільки прострочення виконання зобов'язання стало наслідком об'єктивних причин, а не умисного ухилення від сплати.
Крім того, Відповідач вказує, що відсутні докази того, що Позивач зазнав реальних фінансових втрат унаслідок дій Відповідача, а заявлені до стягнення суми є надмірними та такими, що не відповідають принципу співмірності відповідальності.
Враховуючи викладене, Вдповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог або зменшити розмір заявлених санкцій до обґрунтованого рівня.
Відповідь на відзив містить заперечення Позивача в частині незгоди з доводами Відповідача про наявність підстав для зменшення здійснених Позивачем нарахувань.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором поставки.
Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу встановленого вище, суд зазначає, що оскільки товар поставлено Відповідачу належним чином, обов'язок останнього з оплати є таким, що настав у Відповідача:
- за видатковою накладною № 20/10-02 від 20.10.2022 на суму 12 824, 32 грн - 26.11.2022;
- за видатковою накладною № 23/11-01 від 23.11.2022 на суму 88 266, 80 грн - 31.12.2022;
- за видатковою накладною № 23/12-05 від 23.12.2022 на суму 40 707, 97 грн. - 29.01.2023.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, а також визначення Відповідачем факту існування боргу на суму 82 285, 17 грн. вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з Відповідача є інфляційні втрати - 12 780, 24 грн та 3 % річних - 4 833, 33 грн з огляду на встановлені судом дати настання у Відповідача обов'язку з оплати товару, а тому право у Позивача на нарахування 3 % річних на суму 41 577, 20 грн виникло з 01.01.2023, а на суму 82 285, 17 грн з 30.01.2023.
Вимоги щодо пені не підлягають задоволенню оскільки умовами Договору такі нарахування сторонами не передбачені.
Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Посилання Позивача на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» як на підставу нарахування пені не є обґрунтованим оскільки вказаним законом закріплено граничний розмір пені, а не право кредитора здійснювати її нарахування при відсутності такої умови у договорі.
Так, вимога про стягнення з Відповідача пені - 36 119, 63 грн не підлягає задоволенню.
Що стосується посилань Відповідача на надмірність заявлених Позивачем штрафних санкцій та цитування положень законодавства в частині зменшення їх розміру, суд зазначає, що відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Враховуючи, що у стягненні штрафних санкцій судом відмовлено, а нараховані 3 % річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання підстави для задоволення клопотання Відповідача про зменшення нарахованих штрафних санкцій відсутні.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Що стосується відшкодування Відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн суд зазначає наступне.
Так, зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 та 2 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із визначеними частиною 4 вказаної статті критеріями.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У якості доказів понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:
- ордер серії АХ № 1229566 від 02.12.2024;
- договір про надання правової допомоги № б/н від 02.12.2024, пунктом 5 якого визначено, що розмір, порядок обчислення і внесення винагороди визначається за домовленістю сторін;
- додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № б/н від 02.12.2024, яким сторонами погоджено фіксований гонорар - 20 000 грн., в якому зазначена юридична послуга, яка надається та кількість затраченого часу;
- квитанція до прибуткового касового ордера № 301 від 02.12.2024 на суму 20 000 грн.
Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача 5 % «гонорару успіху» від стягнутої рішенням суду грошової суми.
Заперечуючи щодо відшкодування задоволеної суми витрат на професійну правничу допомогу Відповідача зазначає, що оскільки дана справа є малозначною, не є складною, то сума в розмірі 20 000 грн не є співрозмірною із ціною позову та характером спірних правовідносин.
Відповідач також заперечує щодо стягнення з нього «гонорару успіху» оскільки стягнення останнього є способом надмірного збагачення сторони Позивача.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 922/1964/21 від 16.11.2022 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
В силу зазначеного вище, враховуючи те, що спір у справі виник саме з підстав несплати Відповідачем існуючого боргу за Договором, беручи до уваги фіксований розмір витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що останні підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме - 14 679,81 грн.
При цьому судом враховано, що надані Відповідачем заперечення в цій частині є суто формальними, не є конкретизованими, не містять посилань на конкретну послугу та чому саме вона на переконання сторони є завищеною.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте Верховний Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, в разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху». Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, а також оцінювати їх необхідність.
В силу зазначеного, враховуючи незначну складність даної справи з огляду на предмет спору, вчинені адвокатом дії в межах та задля розгляду даної справи, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, тривалість розгляду справи, суд не вважав, що розумним та необхідним буде стягувати з Відповідача додатково 5 % гонорару успіху - 4 994, 94 грн., оскільки такі витрати не є фактично понесені стороною та не є розумно необхідними судовими витратами для конкретної справи, а тому не підлягають відшкодуванню Відповідачем.
Враховуючи встановлений судом факт порушення Відповідачем договірного зобов'язання в частині строків розрахунків за поставлений товар, позов підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору стягуються з Відповідача на рахунок Державного бюджету України в силу положень частини 2 статті 129 ГПК України.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Фізичної особи-підприємця Киян Валерія Володимировича - задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 00135390) на користь Фізичної особи-підприємця Киян Валерія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг - 82 285 (вісімдесят дві тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн 17 коп, інфляційні втрати - 12 780 (дванадцять тисячі сімсот вісімдесят) грн 24 коп, 3 % річних - 4 833 (чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн 33 коп та витрати на професійну правничу допомогу - 14 679 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн 81 коп.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. У відшкодуванні Фізичній особі-підприємцю Киян Валерію Володимировичу витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині - відмовити.
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 00135390) в рахунок Державного бюджету України судовий збір - 1 778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн 01 коп.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 02.04.2025
Суддя Антон ПУКАС