ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"03" квітня 2025 р. Справа № 924/279/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Маціщук А.В.
судді Василишин А.Р.
судді Бучинська Г.Б.
розглянувши апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозем Плюс"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2024 р.
постановлене у м. Хмельницький, повний текст складено 11.11.2024 р.
у справі № 924/279/24 (суддя Гладій С.В.)
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Вікторія"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бав Актив"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний XXI"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозем Плюс"
3. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області
про витребування земельних ділянок
Відповідно до рішення від 30.10.2024 р. Господарський суд Хмельницької області задоволив позов Селянського (фермерського) господарства "Вікторія" у справі № 924/279/24. Суд ухвалив рішення про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бав Актив" на користь Селянського (фермерського) господарства "Вікторія" земельні ділянки з кадастровими номерами 6820682000:02:012:0004, 6820682000:02:012:0005, 6820682000:02:012:0006, 6820682000:02:012:0007, 6820682000:02:012:0008, 6820682000:02:012:0009, 6820682000:02:012:0010, 6820682000:02:012:0011, 6820682000:02:012:0012, 6820682000:02:012:0013, 6820682000:02:012:0014, 6820682000:02:012:0015, 6820682000:02:012:0016, 6820682000:02:012:0017, 6820682000:02:012:0018, 6820682000:02:012:0019, 6820682000:02:012:0020, 6820682000:02:012:0021, 6820682000:02:012:0022, 6820682000:02:012:0023, 6820682000:02:012:0024, 6820682000:02:012:0026, 6820682000:02:012:0027.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Білозем Плюс" звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Одночасно по тексту апеляційної скарги скаржник просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обгрунтування клопотання скаржник зазначає, що не отримував копію рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2024 р. у справі № 924/279/24 і матеріали справи № 924/279/24 не містять жодних доказів факту отримання Товариством з обмеженою відповідальністю “Білозем Плюс» оскаржуваного рішення відповідно до вимог ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Судом за результатом розгляду клопотання на підставі матеріалів справи встановлено, що скаржник ТОВ “Білозем Плюс» в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження заперечує факт одержання копії рішення суду першої інстанції, натомість не пояснює причини неодержання ним оскаржуваного рішення, яке суд надіслав третій особі за адресою місця реєстрації юридичної особи, яка ним/скаржником зазначена у реквізитах апеляційної скарги.
Суд визнав неповажною причиною наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, тому апеляційну скаргу залишив без руху у відповідності до ч. 3 ст. 260 ГПК України. Також суд встановив, що скаржником не було надано доказів на підтвердження сплати судового збору в установленому порядку та розмірі.
Ухвалою від 19.03.2025 р. Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без руху апеляційну скаргу третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозем Плюс" та запропонував скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме - надати суду мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази сплати судового збору.
У визначений судом строк третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Білозем Плюс" подала до суду платіжну інструкцію від 28.03.2025 р. № 184523374.1:WEB про сплату судового збору у сумі 20800,83 грн. та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи таке клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник пояснює, що уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю “Білозем Плюс» - керівник Білоусов Олексій Євгенович об'єктивно не міг отримати оскаржуване рішення у період із 12 по 16 листопада 2024 року, оскільки в результаті хірургічного втручання у період із 02 по 19 листопада 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП “Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької області ради» та продовжив перебувати на стаціонарному лікуванні у період з 19 по 29 листопада 2024 року у КНП “Хмельницька обласна лікарня Хмельницької обласної ради». На підтвердження таких обставин скаржник долучив до клопотання виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 26906 про перебування Білоусова Олексія Євгеновича на стаціонарному лікуванні у КНП “Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької області ради» з 02.11.2024 р. по 19.11.2024 р. та виписку із медичної карги стаціонарного хворого " IX-241119/26812 про перебування Білоусова Олексія Євгеновича на стаціонарному лікуванні у КНП “Хмельницька обласна лікарня Хмельницької обласної ради» з 19.11.2024 р. по 29.11.2024 р.
Додатково пояснює, що про наявність та зміст рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2024 р. у справі № 924/279/24 скаржнику стало відомо лише 06.03.2025 р. за наслідками отримання керівником Товариства з обмеженою відповідальністю “Білозем Плюс» повідомлення від Товариства з обмеженою відповідальністю “БАВ Актив», який є орендодавцем та яким передано в користування Товариству з обмеженою відповідальністю “Білозем Плюс» на праві оренди спірні земельні ділянки, про існування оскаржуваного рішення суду та про можливість припинення між сторонами договірних відносин з оренди.
Розглянувши клопотання скаржника, колегія суддів не встановила підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на наступне.
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз. 8 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 р. № 5-р/2020).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Так, відповідно ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до норм з ч.2 ст.256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тобто, право на поновлення строку реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку і які сторона повинна обґрунтувати.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення було проголошено в судовому засіданні без участі представника третьої особи/скаржника 30.10.2024 р. Повний текст рішення було складено 11.11.2024 р.
Отже, відповідно до норм ч. 1 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції закінчився 02.12.2024 р.
Рішення суду надіслано скаржнику 12.11.2024 р., що підтверджується штемпелем канцелярії суду на звороті а.с. 217 у т.3. Крім того, поштове відправлення з рішенням суду, адресоване третій особі/скаржнику, було повернуто поштою 16.11.2024 р. із довідкою відділення Укрпошти Хмельницький-2 про повернення/досилання поштового відправлення у зв'язку з відсутністю адресата за адресою місцезнаходження.
Апеляційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Білозем Плюс" подала до апеляційного суду 06.03.2025 р.
Доводи скаржника про те, що повний текст рішення уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю “Білозем Плюс» - керівник Білоусов Олексій Євгенович об'єктивно не міг отримати, оскільки у період із 12 по 29 листопада 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні, колегія суддів оцінює критично та звертає увагу на таке.
Матеріалами справи підтверджено, що провадження у справі № 924/279/24 відкрито судом першої інстанції 21.03.2024 р., і ухвали суду про відкриття провадження у справі та інші процесуальні документи - ухвали про відкладення тощо із повідомленням учасників про дату наступного судового засідання були надіслані третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариству з обмеженою відповідальністю "Білозем Плюс" у період з 21.03.2024 р. по 15.10.2024 р. рекомендованою кореспонденцією за належною юридичною адресою - Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 11, кв. 6. Належність такої адреси юридичної особи підтверджена матеріалами справи - витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і зазначена позивачем у позовній заяві та скаржником в апеляційній скарзі.
Рекомендовані листи, направлені судом третій особі, були повернуті суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою /а.с. 210 - 213 у т.1, 9 - 11, 166 - 168, у т. 2, 4 - 6, 10 - 12, 97 - 99, 127 - 129, 145 - 147, 176 - 178 у т.3/.
Отже, про існуюче провадження у даній справі третя особа своєчасно повідомлялась судом в установленому порядку згідно з нормами ч. 7 ст. 120 ГПК України (абз.2).
Так, відповідно до аб. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 ГПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Таким чином, судом першої інстанції вжиті достатні і необхідні заходи для повідомлення учасника справи про розгляд даної справи та про ухвалене рішення, як це передбачено нормами ст. 120, ст.242 ГПК України. Колегія суддів відзначає, що обов'язок суду відправити судове рішення кореспондується з обов'язком учасника справи отримати таке судове рішення за належною адресою, і учасники у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17 та в постановах Верховного Суду від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20 та від 05.12.2024 р. у справі № 910/4390/15-г і такий висновок враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13.01.2020 р. у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 р. у справі № 904/2584/19, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 р. у справі № 916/1178/20, від 11.07.2024 р. у справі № 903/237/23 та від 05.12.2024 р. у справі № 910/4390/15-г і такий висновок враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на товариство. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю - наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв'язку, незабезпечення особою отримання кореспонденції за своєю адресою тощо - призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України). Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 910/719/19 та у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 р. у справі № 910/17772/20 та такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Колегія суддів відзначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Такі обставини - непереборні і незалежні від волевиявлення сторони скаржник не навів і суд не встановив, тому вказані скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані неповажними. Клопотання про поновлення строку без поважних причин колегія суддів оцінює як намір добитися нового слухання справи.
Колегія суддів звертає увагу, що Північно-західний апеляційний господарський суд вже переглядав рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2024 р. у справі № 924/279/24 за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бав Актив" і відповідно до постанови від 11.02.2025 р. суд апеляційної інстанції залишив без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
При цьому підтверджено матеріалами справи, що ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 924/279/24 від 24.12.2024 р. та ухвала про відкладення розгляду апеляційної скарги від 04.02.2025 р. були надіслані третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариству з обмеженою відповідальністю "Білозем Плюс" рекомендованою кореспонденцією за належною юридичною адресою - Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 11, кв. 6, - та повернуті суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою /а.с. 33 - 36, 83 - 85 у т.4/.
З урахуванням наведених норм Господарського процесуального кодексу України колегія суддів встановила, що незабезпечення Товариством з обмеженою відповідальністю "Білозем Плюс" одержання кореспонденції за належною юридичною адресою, у зв'язку з чим, як стверджує скаржник, рішення суду не було ним одержано, колегія суддів оцінює як неповажну причину пропуску строку на апеляційне оскарження.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що скаржник посилається на перебування керівника на стаціонарному лікуванні у період з 12 по 29 листопада 2024 року, тоді як провадження у даній справі № 924/279/24 відкрито судом першої інстанції 21.03.2024 р., про що скаржник повідомлявся судом в установленому порядку. Натомість скаржник жодним чином не пояснив причини, з яких юридична особа не забезпечила одержання кореспонденції за належною/юридичною адресою з березня 2024 року по 02.12.2024 р. (коли закінчився строк на апеляційне оскарження), та не вживав заходів, щоб у розумні інтервали часу дізнатися про стан судового провадження, зокрема, шляхом пошуку інформації що товариства у Єдиному Державному реєстрі судових рішень, відповідно - сумлінно користуватися наданими процесуальними правами.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України та ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарські суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, у справі “Пономарьов проти України» ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі “Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008 р.).
Необгрунтоване поновлення строку на апеляційне оскарження порушує права інших учасників, їх сподівання на забезпечення належного здійснення правосуддя.
Наведені скаржником ТОВ "Білозем Плюс" обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до норм п.4 ч.1 ст. 261 ГПК України.
При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права заявника не порушені, оскільки після звернення із апеляційною скаргою суд залишав її без руху, надавши скаржнику можливість звернутись з іншим обґрунтованим клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, навівши поважні підстави для його поновлення. Як зазначено вище, скаржником не наведено інших підстав та не надано доказів на підтвердження поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 2, 119, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозем Плюс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2024 р. у справі № 924/279/24.
Копію ухвали надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.