04 квітня 2025 року
м. Харків
справа № 642/6946/21
провадження № 22-ц/818/2647/23
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду Харківської області від 22 червня 2023 року у складі судді Шиховцової А.О. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 червня 2023 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 .
Не погодившись з судовим рішенням, 07 березня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 березня 2024 року витребувано цивільну справу № 642/6946/21 з Червонозаводського районного суду м. Харкова.
20 березня 2024 року на адресу Харківського апеляційного суду надійшла вказана цивільна справа.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 червня 2023 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 .
Згідно штампу вхідної кореспонденції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано 07 березня 2025 року, тобто після спливу одного року з дня ухвалення рішення суду першої інстанції.
У тексті апеляційної скарги, особа, яка її подала, вказує, що він, як позивач не був присутній під час проголошення оскаржуваного рішення. Оскаржуване рішення суду позивач також не отримував, оскільки адреса його реєстрації ( АДРЕСА_1 ) знаходиться в зоні активних бойових дій, пов'язаних зі збройною агресією російської федерації, де поштовий зв'язок не працює, а сам він вимушений тимчасово мешкати за адресою: АДРЕСА_2 . Оскаржуване рішення отримав 12.02.2025 після відповідного звернення до суду першої інстанції.
Матеріали справи свідчать , що ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.01.2023 вказану справу прийнято до розгляду та відкрито провадження та, призначено судове засідання на 24.02.2023 о 09.30 год. (а.с. 33).
Про дату судового засідання ОСОБА_1 повідомлявся належним чином (а.с. 35).
20 лютого 2023 року ОСОБА_1 на електронну пошту суду першої інстанції подав клопотання у якому зазначив, що справа призначена на 24.02.2023 на 09-30 год. та просив розглянути справу за його відсутності (а.с. 38).
24.02.2023 справу відкладено на 03.04.2023 (а.с. 40).
09 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву, у якій зазначив, що справа призначена на 03.04.2023 та просив розглянути його клопотання про витребування доказів, яке подано разом позовною заявою (а.с. 50).
03 квітня 2023 року справу відкладено на 27.04.2023 (а.с. 54).
11 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву, у якій зазначив, що справа призначена на 27.04.2023 та просив розглянути справу за його відсутності (а.с. 65).
27 квітня 2023 року справу відкладено на 15.06.2023 (а.с. 74).
15 червня 2023 року справу відкладено на 22.06.2023 (а.с. 78).
Крім того, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 червня 2023 року надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) 23.06.2023, зареєстровано - 23.06.2023 року, забезпечено надання загального доступу - 26.06.2023, отже скаржник не навів доводів про неможливість ознайомлення з судовим рішенням суду першої інстанції після його оприлюднення в ЄДРСР.
Колегія суддів апеляційного суду враховуючи вищенаведене, дійшла висновку, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи судом першої інстанції, оскільки провадження у такій було відкрито за його позовною заявою.
Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що за відсутності виключних випадків сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. В контексті наведеної статті під неповідомленням особи про розгляд справи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Однак до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріалами справи безспірно підтверджується факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній).
Вказаний висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від у справі № 201/13990/15-ц
Беручи до уваги обізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції, то для поновлення строку на апеляційне оскарження даного рішення суду є лише дві підстави, які скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначено не було, тому виключні випадки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року після складення повного тексту рішення суду також відсутні.
Враховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, то суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Отже, вирішувати доводи апеляційної скарги щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження немає законних підстав, так як ці доводи перевіряються після дотримання тридцятиденного строку на оскарження, а не річного.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний висновок про застосування норми права у подібних відносинах міститься в постанові Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» сформував позицію про те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Усталеною практикою Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 41 рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Крім того, особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження.
Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року в справі № 490/9587/18.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не надав доказів наявності передбачених у п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 358 ЦПК України підстав для незастосування річного строку на апеляційне оскарження рішення суду, який сплив 22.07.2023, апеляційна скарга подана після спливу одного року, і за своїм характером такий строк не підлягає поновленню, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду Харківської області від 22 червня 2023 року необхідно відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Одним із фундаментальних аспекту принципу Верховенства права, ст. 10 ЦПК України, є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не повинно піддаватися сумніву. Винятки з цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру, яких у даному випадку не встановлено.
Відмова у відкритті апеляційного провадження у даному випадку не обмежує право учасника справи на доступ до суду, оскільки таке обмеження права на апеляційне оскарження передбачено законом, і є пропорційним його легітимній меті - дотримання принципу правової визначеності.
Керуючись ч. 4 ст. 357, ст. 358 ЦПК України,
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду Харківської області від 22 червня 2023 року у складі судді Шиховцової А.О. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - О.Ю.Тичкова
Судді - О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук