Єдиний унікальний номер справи 185/1067/25
Провадження № 1-кп/185/793/25
03 квітня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в період воєнного стану кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041370000084 від 15 січня 2025 року, з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград, Дніпропетровської обл., громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 (дистанційно),
ОСОБА_3 , 11 січня 2025 року, приблизно о 11 годині 00 хвилин, (більш точного часу досудовим розслідуванням встановити не надалось можливим), в період запровадженого в Україні воєнного стану, разом зі ОСОБА_9 перебував за адресою: АДРЕСА_2 . Надалі ОСОБА_3 , перебуваючи у зальному приміщенні будинку, яке розташоване за вищевказаною адресою на підлозі побачив мобільний телефон, марки «Tecno Spark 20c», вартістю 3460, 77 грн., який належить ОСОБА_10 та у ОСОБА_3 , раптово виник злочинний умисел направлений на таємне, викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.
В подальшому, ОСОБА_3 , в цей же день, тобто 11 січня 2025 року, близько 11 години 00 хвилин, точного часу досудовим розслідуванням встановити не надалось можливим, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, викрадення чужого майна і звернення його на свою користь, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що відсутній контроль зі сторони власника майна, достовірно знаючи, що викрадений ним телефон належить потерпілому ОСОБА_9 , розуміючи, що його злочинні дії залишаться ніким не поміченими, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки «Tecno Spark 20c», IMEI 1 - ІМЕІ: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 , чим спричинив останньому матеріального збитку на суму 3460, 77 грн.
Після чого ОСОБА_3 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
29 січня 2025 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_8 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання.
Згідно даної угоди, обвинувачений ОСОБА_3 згоден з кваліфікацією вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався визнати її у судовому засіданні.
Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, із звільненням ОСОБА_3 від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся. Пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання й затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі, просив затвердити зазначену угоду.
Прокурор просив затвердити угоду в підготовчому судовому засіданні і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 також просив затвердити укладену між прокурором та обвинуваченим угоду про визнання винуватості, оскільки укладений акт відповідає діючому кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству.
Потерпілий ОСОБА_9 до суду не з'явився, надав письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості та заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності, претензій до обвинуваченого не має, матеріальна шкода йому відшкодована у повному обсязі.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.
Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.
Частина 4 статті 469 КПК України передбачає, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні, в тому числі, щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження зазначеної угоди для прокурора, обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що укладена угода відповідає вимогам КПК України та КК України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін по справі та інших осіб.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_3 від 29 січня 2025 року і призначення обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, із звільненням ОСОБА_3 від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирається.
Процесуальні витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи, на проведення якої було витрачено 1591 грн. 80 коп., слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Арешт, накладений ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року, на мобільний телефон марки «Tecno Spark 20c», IMEI 1 - ІМЕІ: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , - скасувати.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання про речові докази вирішується на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 січня 2025 року укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо протягом іспитового строку 1 (одного) року він не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи у сумі 1591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна) грн. 80 (вісімдесят) коп. на користь держави.
Арешт, накладений ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року, на мобільний телефон марки «Tecno Spark 20c», IMEI 1 - ІМЕІ: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , - скасувати.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «Tecno Spark 20c», IMEI 1 - ІМЕІ: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , повернути ОСОБА_9 за належностю.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, а саме:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України, у тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором - виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1