Провадження №2/748/497/25
Єдиний унікальний № 748/612/25
01 квітня 2025 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді Майбороди С.М.,
з участю секретаря судового засідання Пасько К.П.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
21 лютого 2025 року представник АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» Киричук Г.М. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просила стягнути з відповідача заборгованість у сумі 109096,60 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 18.09.2018 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 2001131054501, за яким позичальником видано кредит в сумі 22497 грн, 22.12.2021 було укладено кредитний договір № 1002046370001, за яким позичальнику надано кредит у сумі 49000 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 2001131054501 від 18.09.2018 складає 33601,43 грн, за договором № 1002046370001 від 22.12.2021 складає 75495,17 грн, тобто станом на 01.12.2024 року загальна сума заборгованості склала 109096,60 грн.
Ухвалою суду від 26 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час та місце проведення судового засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в поданому позові просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідач позов визнала частково, не заперечувала факту укладення кредитних договорів та отримання кредитних коштів, вказуючи, що у зв'язку з скрутним матеріальним становищем на даний час не має змоги сплачувати кредит. Визнала розмір заборгованості за кредитним договором від 18.09.2018 в сумі 17496 грн, розмір заборгованості за кредитним договором від 22.12.2021 в сумі 46230,99 грн та заборгованість за процентами в сумі 11,21 грн. Заперечувала щодо нарахованих процентів в сумі 16105,03 грн та комісії в сумі 29252,97 грн.
Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
18.09.2018 на підставі заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001131054514 між АТ «ПУМБ» та відповідачем укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачу було встановлено кредитний ліміт в сумі 1000 грн, який в подальшому було збільшено до 22497,00 грн зі сплатою реальної річної процентної ставки 57,73 % на строк 12 місяців. У заяві вказано, що ОСОБА_1 підписанням вказаної заяви беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення Договору страхування (а.с.12).
Підписана заява містить паспорт споживого кредиту із сумою платежу за розрахунковий період, комісію за обслуговування кредитної заборгованості та інше (а.с.13).
22.12.2021 на підставі заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1002046370001 між АТ «ПУМБ» та відповідачем укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачу видано кредит у розмірі 49000,00 грн. зі сплатою відсотків в розмірі 0,010 % річних, а також комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99%. У заяві вказано, що ОСОБА_1 підписанням вказаної заяви беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердила свою згоду на укладення Договору страхування (а.с. 8-10).
Підписана заява містить паспорт споживчого кредиту із сумою платежу за розрахунковий період, комісію за обслуговування кредитної заборгованості та інше (а.с. 11).
Позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав надавши кредитні кошти (а.с.90,91).
З матеріалів справи, а саме з виписки про рух коштів та розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, наданої АТ «Перший Український Міжнародний Банк», відповідачкою за кредитним договором №2001131054514 від 18.09.2018 не в повному обсязі сплачувалися сума кредиту, у зв'язку з чим, станом на 01.12.2024 утворилась заборгованість у розмірі 33 601,43 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 17 496,40 грн, заборгованості за процентами у розмірі 16105,03 грн. (а.с.95-99, 102-111).
З матеріалів справи, а саме з виписки про рух коштів та розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, наданої АТ «Перший Український Міжнародний Банк», відповідачкою за кредитним договором №1002046370001 від 22.12.2021 не в повному обсязі сплачувалися сума кредиту, у зв'язку з чим, станом на 01.12.2024 утворилась заборгованість у розмірі 75495,17 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 46230,99 грн, 11,21 грн - заборгованість за процентами, 29252,97 грн - заборгованість за комісією. ( а.с.92-94, 100-101)
Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи положення ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Укладеним кредитним договором №2001131054514 від 18.09.2018 визначено розмір відсотків, розрахунок яких наведений з урахуванням сплачених відсотків, та даний розрахунок не спростований відповідачем.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором №2001131054514 від 18.09.2018 у розмірі 33 601,43 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 17 496,40 грн, заборгованості за процентами у розмірі 16105,03 грн, а також сума заборгованості за кредитним договором № 1002046370001 від 22.12.2021 в розмірі 46242,20 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 46230,99 грн, 11,21 грн - заборгованість за процентами.
Що стосується стягнення комісії, то суд зважає на наступне.
У рішенні від 11.07.2013, № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Відповідно до ч. 1,2, ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.5 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), а саме зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes).
Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.
Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц.
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених ст. 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер і в них поряд із приватно - правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно - правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно - правових нормах.
Зі змісту п. 5 договору № 1002046370001 від 22.12.2021 вбачається, що відповідачці встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99%, в п.7 вказано, що разова комісія дорівнює 0,00% (а.с 8).
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредитної заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.
Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Як убачається з матеріалів справи, в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна комісія, також позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.
Враховуючи те, що договором встановлено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості, суд приходить до висновку, що положення кредитного договору 1002046370001 від 22.12.2021, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією у розмірі 29252,97 грн задоволенню не підлягають.
Крім того, суд враховує, що з наданої позивачем виписки по кредитному рахунку ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості (а.с. 94) убачається, що відповідачкою було сплачено комісію за кредитним договором на загальну суму 2 930,20 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що положення кредитного договору № 1002046370001 від 22.12.2021 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.
Отже, згідно розрахунку за договором від 22.12.2021 заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 46 230,99 грн, заборгованість за процентами - 11,21 грн, а всього заборгованість за тілом кредиту та процентами складає 46 242,20 грн, тому з урахуванням сплачених відповідачкою коштів у розмірі 2930,20 грн в рахунок комісії, а також враховуючи положення ст. 534 ЦК України, суд приходить висновку, що сума заборгованості за тілом кредиту та процентами підлягає зменшенню на суму сплачених відповідачкою коштів, а саме 46 242,20 - 2930,20 = 43312 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Загальна сума заборгованості за кредитними договорами № 2001131054501 від 18.09.2018 та № 1002046370001 від 22.12.2021, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 76 913,43 грн.
За таких підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 109096,60 грн. Судом стягнуто 76 913,43 грн, тобто позовні вимоги задоволені на 70,50% (76 913,43 х 100 : 109096,60). За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1707 грн 80 коп. (2422,40 х 70,50% : 100).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 526, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» 76 913,43 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот тринадцять) грн 43 коп заборгованості за кредитними договорами № 2001131054501 від 18.09.2018 та № 1002046370001 від 22.12.2021.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» 1707 грн 80 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 04 квітня 2025 року.
Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач : АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», код ЄДРПОУ 14282829, адреса : вул. Андріївська, 4, м. Київ.
Відповідач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 .
Суддя С. М. Майборода