465/4608/24
3/465/301/25
Іменем України
28.03.2025 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Величко О.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
25.05.2024 року о 03 год. 20 хв. у м. Львові по вул. Кн. Ольги, 100 водій ОСОБА_1 керував автомобілем KIA, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судові засідання ОСОБА_1 не з'являвся, належним чином, багаторазово повідомлявся про час та місце розгляду справи шляхом направлення повісток на адресу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення. Водночас ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з клопотаннями, зокрема від 12.08.2024 року та 13.11.2024 року, про відкладення розгляду справи.
Захисником ОСОБА_1 - адвокатом Дикунським М.В. систематично подавалися клопотання про відкладення розгляду справи, зокрема клопотання від 01.10.2024 року, 14.12.2024 року, 31.01.2025 року та 26.03.2025 року.
02.10.2024 року від захисника ОСОБА_2 на адресу суду надійшло заперечення на протокол у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначає, що ОСОБА_1 своєї вини не визнає, оскільки не перебував за кермом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Він перебував в поганому настрої, не розумів вимог працівника поліції. В даному випадку грубо порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки йому не запропонували скористатися правовою допомогою. Окрім того, зазначає, що направлення на проходження огляду для виявлення стану сп'яніння не складалося та в матеріалах справи таке відсутнє. Тому просить провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання, призначене на 28.03.2025 року, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в чергове не з'явився, у поданому клопотанні від 26.03.2025 року вкотре просив відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що його підзахисний ОСОБА_1 27.03.2025 року та 28.03.2025 року перебуватиме у відрядженні. Водночас жодних причин неможливості прибуття захисника в судове засідання у поданому клопотанні не зазначено. Суддя звертає увагу на те, що більша частина клопотань захисника Дикунського М.В. про відкладення розгляду справи подавалися безпосередньо в дні проведення судових засідань або ж напередодні таких і мотивовані виключно неможливістю прибуття до суду особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі через перебування ОСОБА_1 у відрядженнях. Причини ж неприбуття до суду захисника щоразу не повідомлялися і про наявність об'єктивних перешкод для участі захисника в судових засіданнях стороною захисту не заявлялося. З огляду на це неприбуття захисника до суду, подача щоразу однотипних клопотань про відкладення розгляду справи свідчить про те, що дійсного наміру на реалізацію своїх процесуальних прав у справі сторона захисту не мала, переслідуючи виключно мету затягнути судовий розгляд. Як наслідок, в жодне з п'яти призначених судових засідань у справі ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Дикунський М.В. не з'являлися. Таку поведінку ОСОБА_1 і його захисника суд вважає зловживанням наданими процесуальними правами з метою затягування розгляду справи і закінчення строків накладення адміністративного стягнення.
Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Окрім цього, у відповідності дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до глави 21 КУпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак, положенням ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено вичерпний перелік категорій справ, коли присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, у зазначений виключний перелік не входить.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, а також, як і його захисник, - про час і місце проведення судових засідань, не вжив із адвокатом, який його захищає, заходів для явки до суду, їх поведінку суд вважає свідомим затягуванням розгляду справи з метою закінчення строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, та уникнення адміністративної відповідальності.
З урахуванням встановлених у даній справі обставин суддя вважає за необхідне наголосити, що у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи.
Також у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" ЄСПЛ роз'яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, долучені до нього матеріали, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до диспозиції частини 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП, доведена: протоколом серії ААД № 868201 від 25.05.2024 року; відеозаписом з нагрудних камер працівників Управління патрульної поліції у Львівській області, здійсненим на виконання вимог ч.2 ст.266 КУпАП, яким підтверджуються час та обставини вчинення правопорушення, зазначені у вищевказаному протоколі; рапортом інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 2 Управління патрульної поліції у Львівській області Р. Кригуля від 25.05.2024 року, відповідно до якого 25.05.2024 року під час комендантської години працівниками поліції було зупинено транспортний засіб KIA, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , при спілкуванні з яким було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та водій на пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння відмовився, - які в своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_1 25.05.2024 року о 03 год. 20 хв. у м. Львові по вул. Кн. Ольги, 100 дійсно відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Оцінюючи вищевказані документи і пояснення, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості, та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого часиною 1 ст. 130 КУпАП. В своїй сукупності дані докази є достатніми.
Твердження захисника ОСОБА_1 - адвоката Дикунського М.В. про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та ненадання останньому права на захист шляхом залучення адвоката до уваги судом не беруться як такі, що не відповідають дослідженим в рамках розгляду справи доказам, зокрема відеозаписам із нагрудних камер працівників поліції.
Так, з досліджених в судовому засіданні відеозаписів з бодікамер поліцейських слідує, що під час виявлення транспортного засобу, який рухався в комендантську годину, працівниками поліції вжито заходів для його зупинки.
Наявними відеоматеріалами підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно здійснював рух автомобілем у м. Львові у комендантську годину (близько 03.20 год.). На час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 перебував за кермом, двигун автомобіля працював, як і освітлювальні прилади в ньому. Наведений факт підтверджується також тим, що в розмові ОСОБА_1 сам констатував, що його зупинили поліцейські (відеофайл clip-2, часовий проміжок відтворення відеодоріжки 04:55-05:15), на пропозицію працівників поліції відмовився вимкнути двигун, мотивуючи це тим, що в подальшому буде складно його завести (відеофайл clip-2, часовий проміжок відтворення відеодоріжки 05:20-05:29), вказував, що бажає продовжити рух, щоб запаркувати автомобіль на стоянці (відеофайл clip-0, часовий проміжок відтворення відеодоріжки 07:00-07:15; відеофайл clip-3, часовий проміжок відтворення відеодоріжки 10:35-10:50).
Згідно з п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху. Відповідно до п.7 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1456 від 29.12.2021 року, уповноважена особа має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, зокрема, у разі порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану. За змістом п.5 вказаного Порядку право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано, в тому числі, уповноваженим особам Національної поліції. Також згідно з п.10 Порядку уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів. Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено правовий режим воєнного стану, який в подальшому неодноразово продовжувався і триває досі. Відповідно до наказу начальника Львівської обласної військової адміністрації №1/22 від 25.02.2022 року «Про запровадження комендантської години на території Львівської області» в області запроваджено комендантську годину з 22.00 год. до 06.00 год., а в подальшому внесеними змінами таку скорочено 00.00 год. до 05.00 год. Відповідно до п.8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №573 від 08.07.2020 року, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Згідно з п.п.2 п.16 даного Порядку патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що ОСОБА_1 пересувався автомобілем по вулицях м. Львова у комендантську годину, зупинка транспортного засобу останнього з метою перевірки документів відповідає вимогам зазначених вище нормативно-правових актів, які визначають особливості здійснення контролю за пересуванням осіб в умовах воєнного стану та здійснення заходів з виконання правового режиму воєнного стану, в тому числі правил офіційно запровадженої комендантської години.
В подальшому працівниками поліції було встановлено відсутність у водія посвідчення на право керування транспортними засобами, на що останній пояснив, що таке посвідчення забрала його дружина. При з'ясуванні питання, чи вживав він алкоголь, ОСОБА_1 зазначив, що вживав, але позавчора (відеофайл clip-2, часовий проміжок відтворення відеодоріжки 05:48-06:01). На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі водій ОСОБА_1 категорично відмовився (відеофайл clip-0, часовий проміжок відтворення відеодоріжки 06:50-06:58; відеофайл clip-2, часовий проміжок відтворення відеодоріжки 06:24-07:02).
Таким чином, доводи захисника - адвоката Дикунського М.В., викладені у його письмових запереченнях на протокол у справі про адміністративне правопорушення, щодо нездійснення ОСОБА_1 керування транспортним засобом і неусвідомлення ним вимог працівників поліції є необгрунтованими і повністю спростовуються відеозаписами, долученими працівниками поліції до адміністративного протоколу.
Також неспроможними слід вважати застереження захисника про порушення прав ОСОБА_1 через відсутність в матеріалах справи скерування водія на проходження огляду для виявлення стану алкогольного сп'яніння. Так за змістом п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Таким чином, направлення до відповідної медичної установи виписується водію лише у двох випадках: 1) коли він відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу; або 2) висловив незгоду з результатами проведеного на місці огляду на стан сп'яніння. У випадку ОСОБА_1 останній одразу категорично відмовився проходити огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, про що однозначно вказав працівникам поліції, а тому подальше оформлення направлення на медичний огляд за таких умов позбавлене будь-якого раціонального сенсу, адже водій заперечив проходження ним огляду в будь-якій формі.
Аналогічно суд відхиляє доводи письмових заперечень адвоката Дикунського М.В. про незабезпечення поліцейськими права ОСОБА_1 на захист. Як вбачається з досліджених відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, водію ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу було роз'яснено його права, в тому числі право мати захисника (відеофайл clip-3, часовий проміжок відтворення відеодоріжки 06:20-06:49). Однак, в подальшому водій жодних клопотань про залучення захисника не заявляв, будь-яких дій, які б свідчили про його бажання користуватися правовою допомогою захисника, не вчиняв. Водночас чинним законодавством України на працівників поліції не покладено обов'язку самостійно залучати захисника для особи, стосовно якої оформляються адміністративні матеріали з приводу вчиненого адміністративного правопорушення. Відповідні дії згідно ч.3 ст.261 КУпАП поліцейські зобов'язані вчинити лише у випадку здійснення адміністративного затримання особи. Проте, у даному випадку ОСОБА_1 працівниками поліції не затримувався, тому обов'язку забезпечувати йому захисника у поліцейських не виникло.
З урахуванням наведеного письмові заперечення захисника ОСОБА_2 слід вважати необгрунтованими і такими, що суперечать встановленим у справі обставинам, а також повністю спростовуються дослідженими в ході розгляду справи доказами.
Таким чином, суд, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи, вважає доведеним факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 130 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує: характер вчиненого ним правопорушення, яке становить підвищену загрозу заподіяння шкоди і посягає на громадську безпеку, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому частиною 1 ст. 130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому стосовно ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Застосування судом до ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети, визначеної ст. 23 КУпАП.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У разі несплати штрафу у п'ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.
Суддя Величко О.В.