Справа № 444/4727/24
Провадження № 2/444/382/2025
(повне)
04 березня 2025 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Олещук М. М.
секретаря судового засідання Сенько М.-Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа: Рава-Руська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права власності на частку в майні двору та права власності на частку в майні двору як члена колишнього колгоспного типу двору, -
Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа: Рава-Руська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права власності на частку в майні двору та права власності на частку в майні двору як члена колишнього колгоспного типу двору.
Позовні вимоги обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 .
Позивач ОСОБА_3 звернувся в Рава-Руську державну нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини.
Державний нотаріус відкрив спадкові справи, що підтверджується витягами про реєстрацію в спадковому реєстрі, проте відмовив позивачу ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину майна після смерті спадкодавців.
Виписка № 673 підтверджує, що станом на 30.06.1990 р. головою двору в АДРЕСА_1 був ОСОБА_6 , а членами двору: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Дані взяті з погосподарської книги с. Погарисько за 1986 - 1990 рр.
Станом на 15.04.1991р ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не втратили права на частку в майні колгоспного типу двору в АДРЕСА_1 .
Отже всі члени колгоспного двору формально мають право згідно чинного на той час законодавства, на спільну власність у колгоспному дворі, а саме по 1/5 частині нерухомого майна колгоспного двору.
Позивачі зазначають, що оскільки господарство в АДРЕСА_1 відносилося до колгоспного типу двору, члени двору мають право на частку в даному майні. Однак оскільки з 01.01.2013 року змінено порядок реєстрації прав на нерухоме майно і відповідно до ч.1 п. 9 ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація їх права власності на частки будинку можлива лише за рішенням суду.
На підставі вищевикладеного позивачі просять визнати за ними право власності кожному на 1/5 частину житлового будинку та 1/5 частину господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 11.12.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 15.01.2025 року.
15.01.2025 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду на 04.03.2025 року.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення такого були повідомлені належним чином, однак подали на адресу суду письмову заяву, в якій зазначили, що позовні вимоги підтримують та просять розгляд справи проводити у їх відсутності (арк.спр.7).
Представник відповідача - Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду сільською радою подано листа про розгляд справи у відсутності їх представника. У листі зазначено, що у вирішенні даної справи відповідач повністю покладається на розсуд суду.
Представник третьої особи - Рава-Руської державної нотаріальної контори в судове засідання не прибув, нотаріальна контора просила розгляд справи проводити за відсутності їх представника. Одночасно подано належним чином завірені: копію спадкової справи №161/2024, яка заведена після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та копію спадкової справи №№160/2024, яка заведена після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
А тому, судом вирішено проводити розгляд справи за відсутності учасників справи та на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки учасники справи в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивачі звернулася до суду з позовом про спадкування житлового будинку АДРЕСА_1 , та який станом на 30.06.1990 року відносився до колгоспного типу двору, що стверджено випискою із погосподарської книги №5 по с.Погарисько Замківської сільської ради, голова двору - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - дружина, ОСОБА_7 - дочка, ОСОБА_1 - зять, ОСОБА_2 - онук (арк.спр.22).
З копії довідки виданої виконкомом Добросинсько-Магерівської сільської ради Замківського старостинського округу №2 за №1023 від 20.09.2024 року встановлено, що станом на 15.04.1991 року ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не втратили частку в майні колгоспного типу двору за адресою АДРЕСА_1 (арк.спр.23).
Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.спр.15).
Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк.спр.56).
Із копії спадкової справи №160/2024 заведеної після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернувся ОСОБА_3 смерті діда ОСОБА_6 , який прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не оформив свої спадкових справ, а саме на 2/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (арк.спр.53).
Із копії свідоцтва про одруження встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.06.1959 року, що стверджено свідоцтвом про їх одруження серії НОМЕР_3 (арк.спр.55).
Відповідно до довідки виданої виконкомом Добросинсько-Магерівської сільської ради Замківського старостинського округу №2 від 20.06.2024 року за №693, ОСОБА_6 - чоловік померлої ОСОБА_5 , проживав і був зареєстрований разом з нею до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 і вели спільне господарство (арк.спр.59).
Із довідки виданої виконкомом Добросинсько-Магерівської сільської ради Замківського старостинського округу №2 від 20.06.2024 року за №694 встановлено, що ОСОБА_3 , онук померлого ОСОБА_6 , проживав і був зареєстрований разом з ним до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 і вели спільне господарство (арк.спр.62).
ОСОБА_8 після смерті батька ОСОБА_6 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на оформлення спадкових прав на належну йому за законом частку спадкового майна не претендує (арк.спр.67).
ОСОБА_9 після смерті батька ОСОБА_6 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на оформлення спадкових прав на належну йому за законом частку спадкового майна не претендує (арк.спр.68).
Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не заведена (арк.спр.76)
Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк.спр.16).
Із копії спадкової справи №161/2024 заведеної після смерті ОСОБА_7 , встановлено, що із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернувся ОСОБА_3 , а саме на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (арк.спр.34).
ОСОБА_1 після смерті дружини ОСОБА_7 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на оформлення спадкових прав на належну йому за законом частку спадкового майна не претендує (арк.спр.41).
ОСОБА_2 , після смерті мами ОСОБА_7 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на оформлення спадкових прав на належну йому за законом частку спадкового майна не претендує (арк.спр.42).
ОСОБА_10 , після смерті мами ОСОБА_7 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на оформлення спадкових прав на належну йому за законом частку спадкового майна не претендує (арк.спр.43).
Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 встановлено, що ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (арк.спр.63).
У зв'язку із одруженням ОСОБА_11 змінила своє дошлюбне прізвище на « ОСОБА_12 » (арк.спр.64).
Із копії свідоцтва про народження позивача ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 встановлено, що його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (арк.спр.65).
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.10.2024 року виданої державним нотаріусом Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області, ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 з підстав недотримання спадкоємцем п.2 ст.49 Закону України «Про нотаріат», а саме: не надані необхідні документи, що посвідчують право власності на спадкове нерухоме майно(арк.спр.17).
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.2008 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.
Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та не працездатних.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
Відповідно до ст.120 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Таким чином всі вище перелічені особи, є члени двору, головою якого був ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та мали рівне право на частки в майні двору, по 1/5 частині кожний. Отже ОСОБА_6 , як чоловік ОСОБА_5 , фактично прийняв спадщину, але не оформив нотаріально спадщини після смерті дружини ОСОБА_5 і на день його смерті йому належало 2/5 частки в майні колгоспного двору. Крім того, позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як членам колишнього колгоспного типу двору також належить право по 1/5 частки в майні двору.
Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.
Відповідно до п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом МЮ України від 22.02.12 № 296\5 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Оскільки господарство АДРЕСА_1 відносилося до колгоспного типу двору, члени двору мають право на частку в даному майні. Однак, оскільки з 01.01.2013 року змінено порядок реєстрації прав на нерухоме майно, то відповідно до ч.1 п. 9 ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація їх права власності на частки будинку можлива лише за рішенням суду.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 і зареєстрованим в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у по господарські книги місцевих Рад.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні.
Позивач зазначає, що відповідно до довідки КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» від 22.10.2024 року №5600 станом на 31.12.2012 року в КП ЛОР «Червоноградське МБТІ», реєстрація права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 - не проводилось (арк.спр.30).
Із копії технічного паспорта на будинок встановлено, що такий знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа будинку становить 82,8 кв.м., житлова 51,8 кв.м., допоміжна 31,0 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель (арк.спр. 25-29).
Відповідно до вимог ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно зі ст. 1216-1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.
Ч. 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Ч. 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.2 ст. 16 ЦК України,способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Ураховуючи наведене, суд, належним чином оцінивши зібрані у справі докази та встановивши дійсні обставини справи, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, ч. 2 ст. 247, ст. 258-259, 264-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 82,8 кв.м., житлова 51,8 кв.м., допоміжна 31,0 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель та споруд, в порядку спадкування за законом, з яких:
1/5 частина після смерті діда ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 1/5 частина яку він фактично успадкував, однак не оформив своїх спадкових прав після смерті своєї дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як членів колишнього колгоспного типу двору.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 82,8 кв.м., житлова 51,8 кв.м., допоміжна 31,0 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель та споруд, в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 82,8 кв.м., житлова 51,8 кв.м., допоміжна 31,0 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель та споруд, як члена колишнього колгоспного типу двору.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 82,8 кв.м., житлова 51,8 кв.м., допоміжна 31,0 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель та споруд, як члена колишнього колгоспного типу двору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 14.03.2025 року.
Суддя: Олещук М. М.