вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 367/5146/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4692/2025Головуючий у суді першої інстанції - Одарюк М.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
03 квітня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Семеновою Ольгою Геннадіївною, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості автомобіля,
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості частини вартості автомобіля у розмірі 148 450 грн. 00 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалася на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 06.12.2023. У період шлюбу в інтересах сім'ї було придбано двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та транспортний засіб: автомобіль CHEVROLET CRUZE, 2013 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 . Спірний автомобіль було придбано під час перебування у шлюбі - в 2016 році, за спільні кошти подружжя. Однак, 10.10.2023 відповідач, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з позивачем, відчужив спірний транспортний засіб без згоди та відома позивача, чим порушив право власності позивача на автомобіль.
Таким чином, позивач просила суд стягнути на її користь компенсацію вартості частини автомобіля у розмірі 148 450 грн. 00 коп., виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22.10.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за частину вартості автомобіля CHEVROLET CRUZE, 2013 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 у розмірі 148 450 грн. 00 коп. Стягнуто ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 484 грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції змінити, шляхом зменшення розміру компенсації вартості частини спільного майна, яке підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 до 24 500 грн. 00 коп.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що спірний автомобіль було придбано під час перебування сторін у шлюбі - в 2016 році, за 32 000 грн. 00 коп., про що свідчить договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2016/170238 від 04.11.2016, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1
10.10.2023 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3246/2023/4097478 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , за яким зазначений автомобіль був проданий за ціною 49 000 грн. 00 коп.
Вказує, що позивачем не надано до суду першої інстанції жодних доказів того, що внаслідок відчуження автомобіля відповідач отримав значно вищу суму, як і доказів наявності у них, як подружжя, коштів у більшій сумі у період шлюбу для його придбання. Вважає, що позивачем не надано належних доказів у спростування умов договору купівлі-продажу в частині визначеної вартості автомобіля, які могли б вказувати на наявність підстав для застосування ринкової вартості, визначеної висновком експерта. Вказує, що сума, за яку був відчужений автомобіль, та яка визначена у договорі купівлі-продажу становить дійсну його вартість, і має бути врахована судом при визначенні розміру компенсації половини частки позивача у спільному майні подружжя.
Також звертає увагу, що до суду першої інстанції був наданий договір купівлі - продажу, за яким зазначений автомобіль був придбаний і його вартість на день купівлі у 2016 році становила 32000 грн. і з урахуванням експлуатації, потрапляння в ДТП, через 7 років його вартість не могла зрости до 296 900 грн.
Судом першої інстанції не враховано, що звіт про оцінку автомобіля 2024.05.21-1, виданий ТОВ «АН Олімп» від 21.05.2024, зроблений без огляду автомобіля, на підставі недійсних документів, без урахування дійсного стану автомобіля та в порівнянні з автомобілями 1995 року, тобто лише за маркою автомобіля, а також те, що звіт містить відомості, які не відповідають дійсності. Фактично звіт зроблено лише за маркою автомобіля, з зазначенням в ньому інформації, яка не відповідає дійсності, без урахування всіх технічних властивостей, пробігу і стану автомобіля, не враховано інформацію про деформацію елементів кузова, кабіни, рами, відсутня інформація про фарбування кузова і дефекти, а відтак такий звіт не можна вважати повним та об'єктивним.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 04.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
04.02.2025 копію апеляційної скарги з додатками та копії ухвал суду було направлено на адреси учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем подано не було.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.08.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який було розірвано 06.12.2023 на підставі рішення Ватутінського міського суду Черкаської області (а.с. 41,42).
У період шлюбу, 04.11.2016 подружжям було придбано автомобіль CHEVROLET CRUZE, 2013 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 (а.с. 40).
Як убачається з договору купівлі продажу транспортного засобу № 3246/2023/4097478 від 10.10.2023, ОСОБА_1 продав автомобіль CHEVROLET CRUZE, 2013 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 (а.с. 109,110).
Згідно п. 3.1 Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3246/2023/4097478 від 10.10.2023, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 49000,00 грн.
Згідно звіту 2024.05.21-14 від 21.05.2024 вартість спірного автомобіля CHEVROLET CRUZE, 2013 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 станом на 21.05.2024 складає 296900,00 грн. (а.с.29-38).
Задовольняючи позовні вимоги, шляхом присудження компенсації іншому з подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що набутий сторонами за час шлюбу автомобіль був відчужений відповідачем іншій особі без згоди позивача, тому дійшов висновку щодо наявності права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля, вона має право на відповідну компенсацію вартості майна, відчуженого без її згоди та не в інтересах сім'ї.
При цьому, суд першої інстанції прийняв до уваги вартість спірного транспортного засобу автомобіля CHEVROLET CRUZE, 2013 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , згідно копії звіту 2024.05.21-14 від 21.05.2024, яка складає 296900,00 грн., посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Положеннями статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
За змістом частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого із подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 740/3930/15-ц (провадження № 61-10751св19).
Відповідно до частин першої, третьої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності, який відповідач ОСОБА_1 відчужив без згоди іншого з подружжя - позивача ОСОБА_2 . Такі обставини відповідач не оскаржує.
Виходячи зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром грошової компенсації вартості частки автомобіля, що підлягає стягненню з нього на користь ОСОБА_2 .
Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
На підтвердження вартості спірного автомобіля ОСОБА_2 , разом із позовною заявою, надала до суду Звіт ТОВ «АН ОЛІМП» про незалежну оцінку колісного транспортного засобу: CHEVROLET CRUZE, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_1 , від 21.05.2024 № 2024.05.21-1, відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки станом на дату оцінки, становить 296 900 грн.
Заперечуючи проти ринкової вартості спірного автомобіля відповідач ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції копію договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10.10.2023, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у Територіальному сервісному центрі МВС № 3246 РСЦ ГСЦ МВС в Київській області, у якому сторонами погоджено ціну транспортного засобу у розмірі 49 000 грн. 00 коп., тому просив суд першої інстанції стягувати компенсацію, виходячи із зазначеного розміру.
При цьому, інших доказів на підтвердження своїх заперечень щодо іншої ринкової вартості спірного автомобіля ОСОБА_1 не надав під час розгляду справи судом першої інстанції, клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи для визначення ринкової вартості спірного транспортного засобу не заявляв.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15 зроблено висновок, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Установивши вказані обставини, надавши належну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсація за частину вартості автомобіля CHEVROLET CRUZE, 2013 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 у розмірі 148 450 грн. 00 коп.
Доводи апелянта в частині відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження придбання подружжям автомобіля у більшому розмірі та наявності коштів у подружжя для придбання автомобіля у більшому розмірі, аніж визначений у договорі купівлі-продажу транспортного засобу, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вартість транспортного засобу на момент його набуття у власність подружжям, позивачем та відповідачем не оспорювалась, відтак судом першої інстанції оцінка доказам в цій частині не надавалася.
Колегія суддів не погоджується із доводами апелянта на необхідність визначення розміру компенсації, виходячи з розміру, встановленого договором купівлі-продажу транспортного засобу від 10.10.2023, оскільки, як вбачається із указаного договору, ціна транспортного засобу була погоджена продавцем та покупцем. Наведене свідчить про те, що сторони зазначеного договору на власний розсуд оцінили вартість автомобіля, без проведення оцінки вартості автомобіля на момент його відчуження, відтак відповідач безпідставно стверджує про те, що вартість автомобіля на момент його відчуження відповідала його реальній ринковій вартості.
Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта про те, що позивачем не надано належних доказів у спростування умов договору купівлі-продажу в частині визначеної вартості автомобіля, які могли б вказувати на наявність підстав для застосування ринкової вартості, визначеної висновком експерта, оскільки за відсутності згоди подружжя щодо розміру компенсації, її розмір визначається, виходячи з дійсної вартості майна на час розгляду справи.
При цьому, колегія суддів враховує, що заперечуючи проти дійсної вартості транспортного засобу на час розгляду справи судом, відповідач не заявляв клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, а також не подав до суду експертної оцінки транспортного засобу.
В частині доводів відповідача щодо неповноти звіту суд апеляційної інстанції вказує про те, що звіт був проведений на основі подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) транспортного засобу, що узгоджується із постановою Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15. При цьому, не проведення огляду транспортного засобу для здійснення оцінки його ринкової вартості, не свідчить про наявність підстав для визнання такого доказу недопустимим, оскільки за відсутності можливості оглянути транспортний засіб, суб'єкт оціночної діяльності здійснює оцінку подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) транспортного засобу.
Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частини автомобіля у заявленому розмірі, виходячи з дійсної вартості транспортного засобу на час розгляду справи.
З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення не ґрунтуються на вимогах закону, а отже не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення.
Крім цього, наведені в апеляційній скарзі інші доводи, які на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його заявами по суті справи, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
Таким чином, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам позивача належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, та правильне по суті рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Семеновою Ольгою Геннадіївною - залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості автомобіля - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова