справа № 369/14633/23
головуючий у суді І інстанції Сенько М.Ф.
провадження № 22-ц/824/1329/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
03 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ «Укр кредит фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 7 140 грн та судових витрат. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором №1016-8707 від 07 січня 2022 року у розмірі 1 000 грн та судовий збір 2147 грн 20 коп., а всього 3 147 грн 20 коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, що у результаті становить 6 140 грн грн., є не справедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 5 000 грн.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року в частині відмови у стягненні простроченої заборгованості за нарахованими процентами та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково ототожнено, що проценти за користування кредитом (правове регулювання, яких передбачено статтями 1048, 1956-1 ЦК України) згідно з п. 2.6 кредитного договору, що нараховується протягом строку договору (п. 2.8. кредитного договору) є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов'язань боржником за кредитним договором.
Щодо правової позиції відповідача.
Станом на день ухвалення постанови апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
З відповіді №272641 від 14 жовтня 2023 року з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що дані щодо зареєстрованого місця проживання відповідача відсутні (а.с. 53).
Останнє відоме місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV громадяни України зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Відповідно до частини 10 статті 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.
Апеляційний суд направляв на останню відому адресу відповідача повідомлення разом з копіями ухвали про призначення розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційної скарги та доданих до неї документів.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана апеляційним судом кореспонденція повернулася до суду з відміткою «неправильно зазначена адреса» (а.с. 97-98).
Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, апеляційний суд здійснив виклик на телефонний номер відповідача, що наявний в матеріалах справи. Відповідно до телефонограми останній не відповів на дзвінок (а.с. 102).
Також, апеляційним судом здійснено розміщення оголошення про призначення розгляду справи в порядку письмового провадження на сайті судової влади (а.с.103-104).
Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасника справи про її розгляд.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.
Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за останнім відомим місцем проживання, оголошення на сайті судової влади, шляхом здійснення телефонного дзвінка), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо апеляційної скарги.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні простроченої заборгованості за нарахованими процентами, в іншій частині оскаржуване рішення в апеляційному порядку не переглядається.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, встановила таке.
07 січня 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1016-8707.
Згідно із п. 1.2. кредитного договору кредитодавець зобов'язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем відсотки за користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1., 2.8 кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 1 000 грн; строк кредитування - 300 календарних днів до 03 листопада 2022 року.
Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована. Стандартна процентна ставка 3% за кожен день користування кредитом. Знижена процентна ставка 2%, пільгова процентна ставка 0% (п.п. 2.3., 2.6. договору).
Пунктом 2.10. кредитного договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору (за весь строк кредитування) становить 10 000 грн, та включає в себе: суму кредиту - 1 000 грн та проценти за користування кредитом 9 000 грн.
Згідно із п. 3.1 кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю отриманий кредит та нараховану кредитодавцем неустойку не пізніше ніж в останній календарний день строку кредитування, вказаного у п. 2.8. договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Однак, в порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав та допустив заборгованість, яка, згідно з розрахунку позивача, станом на 22 серпня 2023 року (за період з 07 січня по 03 листопада 2022 року) складає 7 140 грн, що складається з простроченої заборгованість за кредитом - 1 000 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 3% - 6 140 грн.
Згідно з довідки про укладений договір до якого надана фінансова послуга, а саме: на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 22 серпня 2023 року, щодо видачі кредиту № 1016-8707 від 07 січня 2022 року, сума наданого кредиту 1 000 грн позичальник ОСОБА_1 слідує, що загальна кількість користування кредитом становить 592, кількість днів користування кредитом за ставкою 0% становить 352 дні, кількість днів користування кредитом за ставкою 2% - 106 днів, кількість днів користування ставкою 3% становить 134 днів, загальна заборгованість становить 7 140 грн, з яких основний борг 1 000 грн, залишок відсотків 6 140 грн (а.с.35-43).
Згідно із частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
Щодо доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, на змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення підлягають виконанню (правовий висновок, викладений у Постанові ВП ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)).
Оскільки, договір № 1016-8707 від 07 січня 2022 року, яким визначені умови кредиту є правомірним в силу статті 204 ЦК України, сторонами не оспорений, судом не визнаний недійсним повністю або частково, то всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення підлягають виконанню.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;
Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні простроченої заборгованості за нарахованими процентами не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в цій частині повністю.
Щодо судових витрат
Відповідно до частин 1,2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220 грн 80 коп.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.
Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року в частині відмови у стягненні простроченої заборгованості за нарахованими процентами - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, місто Київ, 01133) заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 6 140 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220 грн 80 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська