03 квітня 2024 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 753/18834/20
провадження номер: 22-ц/824/5004/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 - адвоката Жогіної Олени Олександрівни на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року у складі судді Каліушка Ф.А., у справі за позовом ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якому просив зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у здійсненні права користування нерухомим майном, а саме, квартирою АДРЕСА_1 та машиномісцем АДРЕСА_2 , шляхом їх виселення без надання їм іншого житла та звільнення від особистих речей.
У жовтні 2024 року представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат Боряк Г.Ю. через систему Електроний суд подала заяву про зупинення провадження у даній справі №753/18834/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №753/16563/24 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю.
Заява мотивована тим, що у провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває справа №753/16563/24 про визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 та машиномісце АДРЕСА_2 , яке зареєстроване за малолітнім ОСОБА_1 , який є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 . Представник відповідачів вважала, що задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю на вказане вище нерухоме майно може істотним чином вплинути на вирішення даної справи про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення відповідачів зі спірної квартири АДРЕСА_1 , тому наявні підстави для зупинення розгляду даної справи №753/18834/20 відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК до набрання законної сили судовим рішенням у справі №753/16563/24.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов'язання вчинити дії - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №753/16563/24 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, яка перебуває у провадженні Дарницького районного суду міста Києва.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 - адвокат Жогіна О.О., подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у даній справі відсутні передбачені законом обставини, які могли б бути підставою для зупинення провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, оскільки відповідачі у цій справі діють недобросовісно та намагаються затягнути судовий процес. Стверджує, що усі подані відповідачами позови є штучними та є формою зловживання правом.
Вважає, що позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю (справа №753/16563/24) спрямований виключно на перешкоджання провадженню у даній справі №753/18834/20.
Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат Боряк Г.Ю. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суд першої інстанції не спростовують. Вказує, що суд дійшов правильного висновку про неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №753/16563/24. Зазначає, що подані відповідачами позови не мають ознак штучності та жодного зловживання процесуальними правами з їх боку не вбачається, оскільки вони реалізовують своє конституційне право на судовий захист. Більш того, відсутність факту зловживань з боку відповідачів визначена і оскаржуваною ухвалою. Вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не ставлять під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали про зупинення провадження у справі. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України й виходив із того, що до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №753/16563/24 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю неможливо прийняти рішення у даній цивільній справі № 753/18834/20 за позовом ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном.
Суд дійшов висновку, що оскільки у цивільній справі №753/16563/24 оспорюється право власності малолітнього ОСОБА_5 на нерухоме майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 та машиномісце АДРЕСА_2 , а предметом спору у даній справі № 753/18834/20 є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження саме цим нерухомим майном, то це свідчить про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №753/16563/24.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Згідно з вимогами п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Визначаючи наявність передбачених ст.251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли у цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З огляду на наведене, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року (провадження № 1957цс16), визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
У даній справі №753/18834/20 за позовом ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 предметом спору є зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права користування нерухомим майном, а саме, квартирою АДРЕСА_1 та машиномісцем АДРЕСА_2 , шляхом виселення з них відповідачів без надання їм іншого житла та звільнення від особистих речей.
Підставою для зупинення провадження у справі став факт розгляду судом цивільної справи №753/16563/24 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 та машиномісце АДРЕСА_2 , яке зареєстроване за малолітнім ОСОБА_1 .
Визначаючи наявність підстав, передбачених ст.251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд першої інстанції не врахував, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Суд першої інстанції належним чином не мотивував, у чому полягає неможливість розгляду цієї справи 753/18834/20 до вирішення іншої справи №753/16563/24, чи є ці справи пов'язані спільним предметом чи підставою, та яким чином рішення у справі №753/16563/24 може вплинути на вирішення справи, що переглядається, адже сам факт спільності об'єктів нерухомості у справах, не свідчить про неможливість судового розгляду справи 753/18834/20 на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявність спору про визнання права власності на спірну квартиру за набувальною давністю виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити під час розгляду цієї справи наявність обставин, якими ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 обґрунтовував свої позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 204/6708/14-ц (провадження № 61-18434св18) та від 10 липня 2024 року справі № 344/6387/22 (провадження № 61-4532св24).
Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, зупинивши провадження у справі, суд першої інстанції також порушив право позивача на розумні строки розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Дана справа №753/18834/20 не знаходить свого вирішення майже 5 років, що очевидно порушує право позивача на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року справі № 344/6387/22 (провадження № 61-4532св24).
За таких обставин, з урахуванням положень п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення про зупинення провадження у справі не може бути залишене у силі, оскільки висновки, зазначені в ній, є помилковими та зроблені з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 - адвоката Жогіної Олени Олександрівни задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: