справа № 760/15663/23 головуючий у суді І інстанції Кицюк В.С.
провадження № 22-ц/824/5168/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
01 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Літвіновим Олексієм Віталійовичем на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності та поділ майна подружжя,-
У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності та поділ майна подружжя.
У первісних позовних вимогах ОСОБА_1 просить:
встановити факт проживання сторін як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з липня 2014 року по 31 січня 2016 року;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 об'єкту житлової нерухомості, квартиру, загальною площею - 77,4 кв.м., житловою площею - 40,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 об'єкту житлової нерухомості, квартиру, яка складається з 2-х кімнат, загальною площею - 77,9 кв.м., житловою площею - 29,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ;
стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості автомобіля, що складає 375 000,00 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2023 року відкрито у справі загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року прийнято зустрічну позовну заяву.
25 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Літвінов О.В. подав заяву про зміну предмету позову, у якій просив:
- визнати факт проживання сторін як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з липня 2014 року по 23 січня 2016 року;
- поділити майно подружжя:
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 об'єкту житлової нерухомості - квартиру загальною площею 77,4 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 об'єкту житлової нерухомості - квартиру загальною площею 77,9 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості автомобіля, що складає 375000,00 грн;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості цінних паперів, що складає 684 955,97 грн;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості депозитів, що складає: 696 826,26 грн, 183 436,75 грн, 267 091,17 дол США, 29 906,47 євро, 223672,13 грн;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості витрачених коштів на купівлю товарів, які виходять за межі дрібного побуту, що складає 2 232 021,12 грн;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості витрачених коштів на купівлю-продаж валюти, що складає 18 478,06 дол США;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви представника позивача - адвоката Літвінова Олексія Віталійовича про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності та поділ майна подружжя. Відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Літвінова Олексія Віталійовича про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності та поділ майна подружжя.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Літвінов Олексій Віталійович 05 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В частині доводів апеляційної скарги про зміну предмету позову апелянт зазначив, що вимоги за первісним позовом, а також підстави позову позивачем не змінювалися, тобто за результатами зміни предмета позову не утворювався новий позов з абсолютно іншими матеріально-правовими вимогами, підставами, обставинами та повністю зберігалася мета первісного позову.
У заяві про зміну предмету позову представник позивача, шляхом доповнення позовних вимог, просив суд задовільнити заяву, аргументуючи свою позицію тим, що при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Додаткові (уточнюючі, підкреслюючи та інші) норми права, які додаються до первісних норм не є зміною підстав позову оскільки в інакшому випадку вищевказана позиція буде проявом «Надмірного формалізму».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року відмолено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Літвіновим Олексієм Віталійовичем на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року в частині відмови у витребуванні доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності та поділ майна подружжя.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Літвіновим Олексієм Віталійовичем на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності та поділ майна подружжя, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
04 лютого 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Гусельников Мирослав Олександрович подав відзив, у якому просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Літвінов Олексій Віталійович вимоги апеляційної скарги підтримав та наполягав на її задоволенні.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Гусельников Мирослав Олександрович заперечив проти задоволення апеляційної скарги, з підстав наведених у відзиві.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного.
Відмовляючи у прийнятті заяви про зміну предмету позову, суд першої інстанції виходив із того, що у заяві про зміну предмету позову позивачем фактично змінено як предмет, так і підстави позову, що суперечить положенням ст. 49 ЦПК України, та не допускається.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування вказаної норми викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Водночас під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 грудня 2019 року у справі №923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі №925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі №925/186/19, від 09 липня 2020 року у справі №922/404/19, від 15 лютого 2022 року у справі №175/3267/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц виснувала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з'ясувати час та джерела його придбання. Обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження. Указане відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи в суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
У справі, що розглядається, у первісному позові ОСОБА_1 заявила вимоги як немайнового характеру (встановлення факту спільного проживання сторін як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу) так і вимоги майнового характеру (поділ двох квартир та стягнення грошової компенсації вартості частки автомобіля).
У заяві про зміну предмету позову ОСОБА_1 лише доповнила розмір вимог майнового характеру (кількість майна яке просить поділити між сторонами), що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц та не свідчить про одночасну зміну нею і підстав позову, як то помилково вважав суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції про одночасну зміну первісною позивачкою предмету та підстав позову не ґрунтується на вимогах процесуального закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. в), ч. 4 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 11 травня 2023 року у справі №910/4631/22.
Ураховуючи, що Київський апеляційний суд ухвалив постанову за наслідками розгляду процесуальних питань, які виникли під час розгляду справи у суді першої інстанції, а не рішення по суті позовних вимог, він не є тим судом, який уповноважений здійснювати розподіл судових витрат на даному етапі.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Літвіновим Олексієм Віталійовичем - задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову - скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03 квітня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова