26 березня 2025 року м. Київ
Справа № 759/20003/23
Провадження № 22-ц/824/3483/2025
Резолютивна частина постанови оголошена 26 березня 2025 року
Повний текст постанови складено 27 березня 2025 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Желепи В.В.
сторони: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
відповідач Комунальне Некомерційне Підприєство «Консультативно-Діагностичний Центр» Святошинського району м. Києва
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року, ухваленого у складі судді Єросової І.Ю., -
У жовтні 2023 року позивачі ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до суду із позовом до КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Святошинського району м. Києва про визнання протиправними та скасування наказів КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Святошинського району м.Києва від 19.05.2023 р. №98 в частині виведення з організаційної структури стоматологічні відділення у філіях №1 та №5, в яких працюють позивачі, а також в частині виведення зі штатного розпису посад, які обіймали позивачі; визнати протиправним та скасувати наказ від 18.08.2023 р. №360-к про переведення ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ; визнати протиправним та скасувати наказ від 02.08.2023 р. №338-к про переведення ОСОБА_4 на роботу до спеціального фонду.
В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 9.05.2023 р. відповідачем було видано наказ №98 «Про внесення змін до штатного розпису» в якому зазначено, що у зв'язку з неефективною роботою стоматологічних відділень та неможливістю утримання працівників за кошти підприємства прийнято рішення про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Святошинського району м.Києва шляхом виведення з організаційної структури стоматологічні відділення - в тому числі філії №1 та №5, в яких працюють позивачі.
При ознайомленні з даним наказом позивачі виразили свою незгоду з ним, оскільки вважають незаконною зміну істотних умов праці, оскільки зміни в організації виробництва і праці відсутні.
Вказують, що фактично відбулося переведення позивачів до спеціального фонду зі зміною назви посади, а не скорочення у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві.
Окрім того, позивачам не було запропоновано всіх наявних вакантних посад в структурі відповідача.
Відповідачем не зроблено ані аналізу, ані обґрунтованого висновку відносно позивачів та необхідності залишення їх на посадах.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 19.10.2023 р. позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 06.11.2023 р. відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 рокуу задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ) до КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Святошинського району м.Києва (03134, м.Київ, вул.Симиренка, 10) про визнання протиправними та скасування наказів, відмовлено.
Відмовляючи задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі погодилися на зайняття запропонованих їм вакантних посад, у зв'язку з чим були переведені до спеціального фонду стоматологічного відділення філії №1,5 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва, наявні підстави вважати, що роботодавець виконав свій обов'язок щодо працевлаштування працівника.
Також, в судовому засіданні не знайшли підтвердження ані підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, а ні посилання позивачів на обґрунтування даних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду позивачі ОСОБА_9 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_4 інваліди.
Також посилаються на те, що позивачам не було запропоновано всіх наявних посад в структурі відповідача, оскільки фактично відбулось переведення позивачів до спеціального фонду зі зміною посади, а не скорочення у зв'язку зі зміною в організації виробництва і підприємства та позивачі були поставлені в умови коли вони або погоджуються на переведення або звільняються.
Позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 судове рішення не оскаржено.
07 січня 2025 року від відповідача КНП «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського районного міста Києва надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін, зазначаючи, що апеляційна скарга є необґрунтованою, не доведеною жодними доказами.
05 листопада 2024 року листом Київського апеляційного суду матеріали справи № 759/20003/23 були витребувані з Святошинського районного суду м. Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року Клопотання ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року 2024 року - задоволено та поновлено його.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Святошинського району м. Києва про визнання протиправними та скасування наказів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року призначено справу до розгляду в судове засідання в приміщенні Київського апеляційного суду.
Позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 судове рішення не оскаржено.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , а тому відповідно до правил частини першої статті 367 ЦПК України справа в іншій частині рішення суду не переглядається.
В судовому засіданні представник КНП «Консультативно-Діагностичний центр» Святошинського району м. Києва адвокат Тарасова Є.О. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судом встановлено, що на момент звернення із позовом позивачі перебувають у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується відповідними довідками КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Святошинського району м.Києва. Також вказаний факт не заперечується жодною зі сторін.
Згідно інформації показників діяльності стоматологічних відділень КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Святошинського району м.Києва та його філій за перший квартал 2023 року вбачаються від'ємні показники діяльності стоматологічних відділень, що підтверджується таблицею та відповідними довідками (т.1 а.с. 164-168).
Згідно наказу КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Святошинського району м.Києва №98 від 19.05.2023 року у зв'язку з неефективною роботою стоматологічних відділень та неможливістю утримання працівників за кошти підприємства, з метою оптимізації фінансових витрат, на підставі довідки (рапорту) від 05.05.2023 р. про результати діяльності відділень, рівня виконання фінансових планів та аналізу витрат на заробітну плату працівників стоматологічних відділень підприємства, керуючись п. 3 ст. 64 ГК України, п.1 ст. 40 КЗпП України, внесено зміни до організаційної структури та штатного розпису з 19.08.2023 р. шляхом виведення з організаційної структури ряду стоматологічних відділень та штатного розпису ряду посад (т.1 а.с. 151).
При ознайомленні з вказаним наказом позивачі виразили свою незгоду з ним, оскільки вважали незаконною зміну істотних умов своєї праці, про що були зроблені відповідні відмітки.
09.06.2023 р. ОСОБА_3 під розписку попереджено про наступне звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП та запропоновано переведення з 21.08.2023 р. на вакантні посади для подальшої роботи у КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва.
09.06.2023 р. ОСОБА_4 під розписку попереджено про наступне звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП та запропоновано переведення з 21.08.2023 р. на вакантні посади для подальшої роботи у КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва.
09.06.2023 р. ОСОБА_4 під розписку попереджено про наступне звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП та запропоновано переведення з 21.08.2023 р. на вакантні посади для подальшої роботи у КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва.
09.06.2023 р. ОСОБА_2 під розписку попереджено про наступне звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП та запропоновано переведення з 21.08.2023 р. на вакантні посади для подальшої роботи у КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва.
13.06.2023 р. ОСОБА_6 під розписку попереджено про наступне звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП та запропоновано переведення з 21.08.2023 р. на вакантні посади для подальшої роботи у КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва.
31.03.2020 р. ОСОБА_6 своєю заявою просить перевести її на посаду лікаря-хірурга-стоматолога 0,25 ставки до КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва.
01.07.2023 р. ОСОБА_5 своєю заявою просить надати йому 0.5 ставки по сумісництву на посаду лікаря-стоматолога терапевта стоматологічного відділення фонду №5 КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва.
01.07.2023 р. ОСОБА_4 своєю заявою просить прийняти його на 0,5 ставки по сумісництву на посаду лікаря-стоматолога терапевта до спеціального фонду стоматологічного відділення фонду №1 КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва.
10.07.2023 р. ОСОБА_2 своєю заявою просить перевести її на посаду лікаря-стоматолога терапевта до спеціального фонду стоматологічного відділення фонду №1 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва.
13.07.2023 р. ОСОБА_3 своєю заявою просить надати йому 0.5 ставки по сумісництву на посаду лікаря-стоматолога до спеціального фонду стоматологічного відділення фонду №5 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва.
Відповідно до наказу КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва №338-К від 02.08.2023 р. ОСОБА_4 переведено з 21.08.2023 р. з посади завідувача відділення, лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії №1 КДЦ з 0.5 ст. на посаду лікар-стоматолог-терапевт стоматологічного відділення філії №1 КДЦ з 0.5 ставки з окладом 4268,55 грн. (т.1 а.с.208).
Відповідно до наказу КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва №360-К від 18.08.2023 р. ОСОБА_3 переведено з 21.08.2023 р. з посади лікаря-стоматолога стоматологічного відділення філії №5 КДЦ з 0.25 ст. на посаду лікаря-стоматолога стоматологічного відділення філії №5 КДЦ спеціального фонду на 0.5 ст.
Відповідно до наказу КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва №360-К від 18.08.2023 р. ОСОБА_6 переведено з 21.08.2023 р. з посади завідувача відділення, лікаря-стоматолога стоматологічного відділення філії №5 КДЦ з 0.5 ст. на посаду лікаря-стоматолога стоматологічного відділення філії №5 КДЦ спеціального фонду на 0.5 ст.
Відповідно до наказу КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва №360-К від 18.08.2023 р. ОСОБА_10 переведено з 21.08.2023 р. з посади старша сестра медична з 1.00 ст. стоматологічного відділення філії №5 КДЦ на посаду сестра медична зі стоматології стоматологічного відділення філії №5 КДЦ спеціального фонду на 0.5 ст.
Відповідно до наказу КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва №360-К від 18.08.2023 р. ОСОБА_2 переведено з 21.08.2023 р. з посади лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії №1 КДЦ з 0.25 ст. на посаду лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії №1 спеціального фонду КДЦ з 0.5 ст.
Відповідно до наказу КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва №360-К від 18.08.2023 р. ОСОБА_8 переведено з 21.08.2023 р. з посади лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії №1 КДЦ з 0.5 ст. на посаду лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії №1 спеціального фонду КДЦ з 0.5 ст.
Згідно наказу КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва №126 від 18.08.2023 р. затверджено положення про спеціальний фонд КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Святошинського району м.Києва (Т.1 а.с.191).
З вказаним наказом позивачів ознайомлено під підпис (Т.1 а.с. 200-201).
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.
Окрім того, статтею 32 КЗпП України передбачено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацію, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі справа № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
У постанові від 26 червня 2019 року у справі N 641/5330/16-ц Верховний Суд зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише в разі відсутності такої роботи інша наявна робота.
При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачам не було запропоновано всіх наявних посад в структурі відповідача, оскільки фактично відбулось переведення позивачів до спеціального фонду зі зміною посади , а не скорочення у зв'язку зі зміною в організації виробництва і підприємства та позивачі були поставлені в умови коли вони або погоджуються на переведення або звільняються.
Судом першої інстанції було встановлено, що на виконання наказу №98 від 19 травня 2023 року позивачі були попереджені про наступне звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Одночасно з попередженням про наступне звільнення їм було запропоновано переведення з 21 серпня 2023 року на вакантні посади для подальшої роботи в КНП «КДЦ» Святошинського району міста Києва.
У подальшому позивачами подано заяви про переведення на запропоновані вакантні посади з 21 серпня 2023 року.
Позивачі погодилися на зайняття запропонованих їм вакантних посад, у зв'язку з чим були переведені до спеціального фонду стоматологічного відділення філії №1,5 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва, наявні підстави вважати, що роботодавець виконав свій обов'язок щодо працевлаштування працівника.
Отже суд дійшов висновку, що позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відповідачем (роботодавцем) було повідомлено про звільнення з роботи наказом №98 від 19 травня 2023 року.
Разом з тим, відповідач (роботодавець) запропонував наявні вакантні посади для працевлаштування позивачів відповідно до КЗпП України.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_6 та ОСОБА_4 погодились на такі посади та написали заяви на призначення від 21 серпня 2023 року.
Враховуючи викладене колегія судів дійшла до висновку, що відповідач КНП «КДЦ» Святошинського району міста Києва виконав обов'язки роботодавця під час звільнення з роботи відповідачів а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_4 інваліди є необґрунтованими, оскільки відповідачі самостійно погодились на запропоновані КНП «КДЦ» Святошинського району міста Києва вакантні посади та роботодавець виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підстави позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року в справі № 161/2823/19.
При цьому колегія суддів наголошує на відмінностях між цими поняттями "предмет спору" та "предмет позову". Зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18.
Враховуючи викладене колегія судів дійшла до висновку, що у вказаному позові дійсно відсутні підстави позову, оскільки відповідачем не було порушено права позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які передбачені законами та іншими нормативно-правовими актами.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року в оскаржуваній частинібез змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.
Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат у зв'язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна