26 березня 2025 року м. Київ
Справа № 372/4561/23
Провадження № 22-ц/824/4094/2025
Резолютивна частина постанови оголошена 26 березня 2025 року
Повний текст постанови складено 27 березня 2025 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Желепи В.В.
сторони: позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 жовтня 2024 року, ухваленого у складі судді Шевченко І.І., -
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільним майном подружжяв якій просила суд поділити майно, що є спільною власністю подружжя.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , починаючи з 04 липня 1992 року.
На сьогодні між позивачем та відповідачем склалися напружені відносини, вони не проживають разом і на ґрунті непорозуміння між собою, відповідач перешкоджає позивачу користуватися майном, що було придбано в шлюбі і є спільною сумісною власністю подружжя. Так як все придбане за час шлюбу майно зареєстровано на відповідача, позивач не має можливості належним чином реалізувати свої права як співвласник майна. За таких обставин, позивач вимушена звернутися з відповідним позовом до суду.
Так, за час шлюбу, сторонами було придбане наступне майно, яке відноситься до складу спільного майна подружжя:
- будинок АДРЕСА_1 . Будинок зазначений на плані за літерою, площею 146,7 кв.м., житловою площею 50,5 кв.м. з надвірними будівлями: сарай літера «Б», сарай над Б, погреб, під Б, туалет «В», літня баня «Г», відмостка «t», криниця «l», паркан «h», паркан «h1»; ворота «h». Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.01.2005 року, дане домоволодіння зареєстровано на праві власності за відповідачем. Приблизна ринкова вартість такого домоволодіння, за даними сайтів продажу становить 15000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (1 долар США дорівнює 36, 56 грн.) дорівнює 548 400 грн.
- гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Полярний», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна 19, ринкова вартість якого становить 10 500 доларів США, що за офіційним курсом становить 383 880 грн.
- автомобіль марки KIA моделі SPORTAGE 2012 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 , ринкова вартість якого становить 14200 доларів США, що за офіційним курсом становить 519152 грн.
В зв'язку з тим, що провести належну оцінку майна за участі спеціалістів позивач не може, так як не має допуску до даного майна, та в неї відсутні необхідні правоустановчі документи, що унеможливлює провести належне експертне оцінювання, позивач розраховує вартість майна виходячи з об'яв продажу такого майна. Також долучила до позовної заяви клопотання про призначення експертизи.
Позивач за час спільного проживання з відповідачем постійно використовувала будинок в літній час, доглядала земельну ділянку, висаджувала огород. В той же час відповідач цими питаннями не цікавився. Однак, відповідач заперечує проти виділу в натурі позивачу будинку з виплатою йому компенсації, що унеможливлює такий поділ. В цей же час визначення часток позивача та відповідача в спільному майні подружжя не буде належним та остаточним вирішенням спору, так як відносини між сторонами склалися напружені, тому спільне користування майном є неможливим. Так, як приклад, відповідач після проведення експертом огляду будинку, приїхав та змінив в ньому замки, чим унеможливив користування позивача спірним майном. Також відповідач періодично телефонує дочці відповідача та її чоловіку та висловлює погрози, в тому числі і погрожуючи спалити будинок. Всі ці обставини вказують на неможливість спільного користування майном.
Щодо автомобіля, вона не вміє керувати автомобілем, даний автомобіль так само знаходиться в користуванні відповідача і він постійно ним користується.
Враховуючи наведене, позивач вважає за необхідне змінити предмет позову та ставити питання про виплату їй компенсації за 1/2 частину спільного майна у відповідності до визначеної експертами ринкової вартості.
Так, в своїй позовній заяві, позивач просила суд поділити майно, яке було придбане під час шлюбу, та яке відноситься до складу спільного майна подружжя:
- будинок АДРЕСА_1 .
- гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Полярний», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 19,
- автомобіль марки KIA моделі SPORTAGE 2012 року випуску.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільним майном подружжя, - передано за підсудністю до Кагарлицького районного суду Київської області, за адресою: 09201, Київська обл., Обухівський р-н., м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, 3.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 03 листопада 2023 прийнято до розгляду та відкрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ), представник позивача: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4 ) про поділ майна, що є спільним майном подружжя.
Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.Призначено підготовче засідання.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 06 лютого 2024 року було призначено експертизу, для визначення дійсної ринкової вартості майна, судом призначалася судова експертиза, за результатами проведення якої було визначено вартість будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій він знаходиться в сумі - 1 158 000,00 грн.
Разом з тим, визначити ринкову вартість автомобіля марки «KIA моделі SPORTAGE 2012 року випуску не представилося можливим, в зв'язку з тим, що відповідач, в розпорядженні якого знаходиться даний автомобіль, не надав його для огляду експерта.
В зв'язку з цим, позивачка звернулася до ТОВ «Експертно-дослідна служба України» із заявою про проведення транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля марки KIA моделі SPORTAGE 2012 року випуску, без проведення його огляду, в межах наявних матеріалів.
Відповідно до висновку експерта № 1144/08/2024 від 20.08.2024 року, дійсна ринкова вартість транспортного засобу марки «KIA моделі SPORTAGE 2012 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1998 см, станом на 16.08.2024 року становить 553720,00 грн.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 09 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Орещенко Л.А. до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільним майном подружжя - задоволено частково.
Визнано транспортний засіб марки KIA моделі SPORTAGE 2012 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1998 см, та житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 (будинок під літерою «А»: загальна площа: 146,7 кв. м., житлова площа: 50,5 кв. м. з надвірними будівлями: сарай літера «Б», сарай над «Б», погреб під «Б», туалет «В», літня баня «Г», відмостка «t», криниця «l», паркан «h», паркан «h1», ворота «h», свідоцтво про право власності на майно від 28.01.2005 р.) - спільним майном подружжя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ).
В порядку поділу майна подружжя залишено у власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) автомобіль марки KIA моделі SPORTAGE 2012 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1998 см.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), 1/2 частку ринкової вартості транспортного засобу марки KIA моделі SPORTAGE 2012 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 , що становить 276 860 (двісті сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят) гривень 00 копійок.
В порядку поділу майна подружжя, визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 (будинок під літерою «А»: загальна площа: 146,7 кв. м., житлова площа: 50,5 кв. м. з надвірними будівлями: сарай літера «Б», сарай над «Б», погреб під «Б», туалет «В», літня баня «Г», відмостка «t», криниця «l», паркан «h», паркан «h1», ворота «h», свідоцтво про право власності на майно від 28.01.2005 р.).
В порядку поділу майна подружжя, визнано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 (будинок під літерою «А»: загальна площа: 146,7 кв. м., житлова площа: 50,5 кв. м. з надвірними будівлями: сарай літера «Б», сарай над «Б», погреб під «Б», туалет «В», літня баня «Г», відмостка «t», криниця «l», паркан «h», паркан «h1», ворота «h», свідоцтво про право власності на майно від 28.01.2005 р.).
У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати за проведення комплексної оціночно-будівельної та транспортно-товарознавчої експертизи і висновок експерта в сумі 27 672 (двадцять сім тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4 113 (чотири тисячі сто тринадцять) грн. 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір на користь держави в сумі 674 (шістсот сімдесят чотири) грн.. 70 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір на користь держави 2 175 (дві тисячі сто сімдесят п'ять) грн.. 00 коп.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що в даних правовідносинах, суд вважає не спростованою відповідачем презумпції спільного майна подружжя та, що майнові права на житловий будинок АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки протилежного суду доведено не було.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що майно було придбане виключно за кошти відповідача ОСОБА_2 .
Вказує, що будинок АДРЕСА_1 будувався виключно за кошти відповідача без допомоги ОСОБА_1 .
Зазначає, що бокс № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Полярний» не належить відповідачу на праві приватної власності, а орендується.
Зауважує, що земельну ділянку було ним отримано безоплатно на підставі рішення виконкому Стайківської сільської ради народних депутатів від 21 серпня 1998 року № 7, а тому це не спільною власністю.
Зазначає, що відповідно до звіту №2817-2910 про оцінку транспортного засобу від 29 жовтня 2024 року який було долучено до апеляційної скарги вартість автомобіля KIA SPORTAGE становить 272 000,00 грн.
Відзив на апеляційну скаргу стороною позивача не подано.
В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.
Представник ОСОБА_1 адвокат Орещенко Л.А. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 липня 1992 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 04 липня 1992 року.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 серпня 2023 року шлюб між сторонами було розірвано
Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 серпня 2023 року залишено без змін.
У 1998 році на підставі рішення виконкому Стайківської сільської ради від 21 серпня 1998 року № 7 відповідач ОСОБА_2 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,2093 га в межах згідно з планом та розташована на території АДРЕСА_1 , землю передано для будівництва, обслуговування житлових будівель та госп. споруд.
Згідно технічного паспорту на житловий будинок вбачається, що житловий будинок побудований у 1999 році, а господарські споруди були побудовані у 1998 р.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.01.2005 вбачається, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 рішенням Стайківської сільської ради від 12.11.2004 та акту прийомки від 07.10.2001 р. зареєстровано за ОСОБА_2 .
Згідно інформації наданої Головним сервісним центром МВС у межах компетенції на адвокатський запит представника позивача від 22 червня 2023 року № Ц21/22 стало відомо щодо інформації про транспортні засоби, які зареєстровані на даний час або були зареєстровані у період з 04 липня 1992 року по теперішній час на ім'я ОСОБА_2 , 1940 року народження, з урахуванням вимог частин другої і третьої статті 34 Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про захист персональних даних» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 260 «Деякі питання надання інформації про зареєстровані транспортні засоби, їх власників та належних користувачів» встановлено, що станом на 14 серпня 2023 року міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, щодо реєстраційних дій відносно транспортних засобів, які зареєстровані на даний час або були зареєстровані у період з 04 липня 1992 року по теперішній час на ім'я ОСОБА_2 , 1940 року народження:
Дата операції 15.05.2012 р.: АТМ - KIA моделі SPORTAGE 2012 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1998 см; 40 - реєстрація ТЗ, придбаного в торговельній організації (ВРЕР ДАТ при УДАІ ГУМВС України в м. Києві) - станом на 14.08.2023 в ЄДРТЗ відсутня інформація про будь-які інші реєстраційні дії відносно даного ТЗ;
Територіальним сервісним центром № 8043 (на правах відділу) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) на звернення відповідача від 18.07.2024 надано інформації в межах компетенції, а саме: згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів на ім'я гр. ОСОБА_2 були зареєстровані наступні транспортні засоби: транспортний засіб KIA моделі SPORTAGE 2012 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1998 см, дата реєстрації 15.05.2012.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України
від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.
Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 08 листопада
2021 року у справі № 607/15394/19 (провадження № 61-10620св21).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що майно було придбане виключно за кошти відповідача ОСОБА_2 а також про те, що будинок АДРЕСА_1 будувався виключно за кошти відповідача без допомоги ОСОБА_1 .
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Положеннями частини п'ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 23 жовтня 2019 року, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Отже, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла до висновку, що аргументи апеляційної скарги відповідача про те що на придбання спірного майна та на ремонтні роботи в спірному майні, були використані його особисті грошові кошти, не заслуговують на увагу, оскільки дані аргументи не підтверджені належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.81 ЦПК України, а саме доказами, які б свідчили що виключно саме кошти відповідача ОСОБА_2 були витрачені на побудову та ремонт спірного майна, а відтак не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Доводи апеляційної скарги про те, що бокс № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Полярний» не належить відповідачу на праві приватної власності а орендується, є необґрунтованими, оскільки позивачем було зміненні позовні вимоги, в результаті чого вимога щодо боксу № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Полярний» відсутня.
Відповідно до рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 жовтня 2024 року визнано транспортний засіб марки KIA моделі SPORTAGE 2012 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1998 см, та житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 (будинок під літерою «А»: загальна площа: 146,7 кв. м., житлова площа: 50,5 кв. м. з надвірними будівлями: сарай літера «Б», сарай над «Б», погреб під «Б», туалет «В», літня баня «Г», відмостка «t», криниця «l», паркан «h», паркан «h1», ворота «h», свідоцтво про право власності на майно від 28.01.2005 р.) - спільним майном подружжя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ).
Отже, спільним майном подружжя визнано транспортний засіб марки KIA моделі SPORTAGE 2012 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 та житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене колегія судів дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що земельну ділянку було ним отримано безоплатно на підставі рішення виконкому Стайківської сільської ради народних депутатів від 21 серпня 1998 року № 7, а тому це не спільною власністю, є необґрунтовані, оскільки суд першої інстанції не вирішував питання про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю.
Щодо доводів апелянта про те. що відповідно до звіту №2817-2910 про оцінку транспортного засобу від 29 жовтня 2024 року який було долучено до апеляційної скарги вартість автомобіля KIA SPORTAGE становить 272 000,00 грн.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.
Зі змісту наведеної статті у взаємозв'язку зі статтями 259, 260, 368 ЦПК України всі судові рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до апеляційного розгляду, викладаються у формі ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.
Як убачається з матеріалів справи, товарознавчу експертизу щодо вартості автомобіля було призначено Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 30 квітня 2024 року клопотання експертів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Титорчука Владислава та Мухіна О. задоволено.
Для відповіді на питання 1:
надано дозвіл на пошук та використання інформації з відкритих джерел, пов'язаних з об'єктами, вартість яких необхідно визначити.
Сторонам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 роз'яснено про необхідність забезпечити прибуття, безперешкодний доступ та належні умови праці судовим експертам та надати о''єкт дослідження - колісний транспортний засіб (далі -КТЗ), для проведення огляду.
Про вказану ухвалу було повідомлено як позивача так і відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 направив до суду першої інстанції заяву про відмову у надані КТЗ на огляд експертів, оскільки це не є спільним майном подружжя.
Разом з тим, визначити ринкову вартість автомобіля марки «KIA моделі SPORTAGE 2012 року випуску не представилося можливим, в зв'язку з тим, що відповідач, в розпорядженні якого знаходиться даний автомобіль, не надав його для огляду експерта.
В зв'язку з цим, позивачка звернулася до ТОВ «Експертно-дослідна служба України» із заявою про проведення транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля марки KIA моделі SPORTAGE 2012 року випуску, без проведення його огляду, в межах наявних матеріалів.
Відповідно до висновку експерта № 1144/08/2024 від 20.08.2024 року, дійсна ринкова вартість транспортного засобу марки «KIA моделі SPORTAGE 2012 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1998 см, станом на 16.08.2024 року становить 553 720,00 грн.
Враховуючи викладене, колегія судів дійшла до висновку, що відповідача було проінформовано про необхідність проведення експертизи, та у нього була можливість самостійно звернутись до об'єкта оціночної діяльності протягом розгляду справи в суді першої інстанції, проте він цього не зробив.
Звіт №2817-2910 про оцінку транспортного засобу від 29 жовтня 2024 року було виготовлено після ухвалення судового рішення по суті спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом з тим, в апеляційній скарзі не зазначено поважних причин для не подачі вказаних доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Отже враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що Звіт №2817-2910 про оцінку транспортного засобу від 29 жовтня 2024 рокусуд не приймає як доказ, оскільки він був поданий з порушенням ст. 367 ЦПК України, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 жовтня 2024 року без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.
Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення а рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 жовтня 2024 року без змін, розподіл судових витрат у зв'язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна