Справа №760/1820/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2432/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
20 березня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою в.о. директора КП «Київтранспарксервіс» - ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року, -
за участю:
представника володільця майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року задоволено частково клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №12017100010010407 від 02.11.2017 та накладено арешт на майно, вилучене 20.01.2025 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 з забороною відчуження, користування та розпорядження ним, а саме:
- блокнот темно-синього кольору з наліпками, роздруківки вмісту електронного файлу з назвою- «Актуальний» на 96 арк., акти оглядів паркувальних майданчиків за період 2023-2024.
В іншій частині поданого клопотання - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, в.о. директора КП «Київтранспарксервіс» - ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року та її скасувати в частині накладення арешту на блокнот темно-синього кольору з наліпками, роздруківки вмісту електронного файлу з назвою- «Актуальний» на 96 арк., акти оглядів паркувальних майданчиків за період 2023-2024. Постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого 20.01.2025 під час обшуку за адресою: м. Київ, вул. Копилівська, 67, корп.10.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що КП «Київтранспарксервіс» не може погодитись із тим, що вказана ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 370 КПК України, з огляду на її невідповідність фактичним обставинам кримінального провадження, адже висновки слідчого судді ґрунтуються лише на доказах, долучених до клопотання безпосередньо при його поданні до суду, а в самій ухвалі слідчого судді не наведені достатні мотиви та підстави її ухвалення, зокрема, не зазначено, чому слідчий суддя взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а також через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт вказує на те, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15.01.2025, надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного розташування Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», а саме - за адресою: м. Київ, вул. Копилівська, 67, корп. 10.
Зі змісту мотивувальної частини вказаної ухвали вбачається, що останнім було відмовлено в частині клопотання, що стосувалась отримання документів, що виходять за межі часового проміжку з 01.10.2019 по 31.12.2022. з наступних мотивів: «оскільки слідчим не доведено слідчому судді, яким чином інформація, що міститься в даних речах та документах по 01.01.2025 може бути використана як доказ у даному кримінальному провадженні», а тому слідчим суддею було надано дозвіл на відшукання та вилучення документів за період часу з 01.10.2019 до 31.12.2022.
Ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку не містить прямого дозволу на відшукання та вилучення будь-яких технічних засобів, а також документів, що не охоплені певним переліком майданчиків.
Відтак, майно, вилучене в ході здійснення 20.01.2025 обшуку в приміщенні КП «Київтранспарксервіс» за адресою: м. Київ, вул. Копилівська, 67, корп. 10, зокрема: мобільний телефон «Нuawеі» та акти оглядів паркувальних майданчиків за період 2023- 2024, в розумінні КПК України має статус тимчасово вилученого майна, з огляду на відсутність в ухвалі слідчого судді про обшук прямого дозволу на вилучення такого майна.
Також апелянт зазначає, що в клопотанні про арешт майна ставиться питання про накладення арешту на майно, яке належить третім особам. Норми ч. 1, ч. 2 ст. ст. 64-2 КПК України свідчать про те, що із клопотанням про арешт майна третьої особи може звернутись до суду виключно прокурор. Проте, незважаючи на те, що питання про арешт має бути ініційоване прокурором, клопотання про арешт майна, що надійшло на розгляд слідчого судді хоч формально і підписане прокурором, фактично було подане слідчим ГУ СБУ, оскільки клопотання та додатки до нього прошиті та підписані (зі зворотного боку) слідчим, а не прокурором. Опис матеріалів клопотання також складений та підписаний слідчим. Отже, питання про арешт майна в даному випадку було порушено неповноважною особою.
За аналогією права клопотання, що було подане неповноважною особою, мало бути повернуто особі, що його подала так само, як це передбачено ч. 3 ст. 172 КПК України у разі невідповідності клопотання вимогам статті 171 КПК України.
Крім того апелянт зазначає, що постановою слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області майора юстиції ОСОБА_9 від 20.01.2025 блокнот темно-синього кольору з наліпками, мобільний телефон «Нuawеі», imei 1: НОМЕР_1 , з сім карткою НОМЕР_2 , роздруківки вмісту електронного файлу з назвою «Актуальний» на 96 арк., акти оглядів паркувальних майданчиків за період 2023- 2024 визнані речовими доказами. Проте формулювання вказаної постанови не підтверджує відповідність зазначеного майна ознакам речових доказів.
Матеріали клопотання про арешт майна містять лише витяг з ЄРДР, копії постанов прокурора та слідчого, копію ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, а також копію протоколу обшуку (що є неповною, з огляду на те, що до нього не були долучені зауваження Підприємства та інших власників майна, викладених на окремих аркушах). Інших доказів, окрім протоколу огляду блокнота та роздруківки файлу від 21.01.2025, що був долучений безпосередньо в судовому засіданні, не надано. При цьому жоден доданий на підтвердження доводів клопотання документ не може вважатись належним доказом в обґрунтування клопотання відповідно до норми ст. 84 КПК України
В ході судового розгляду клопотання, прокурором взагалі не було наведено жодного додаткового обґрунтування на підтримку клопотання, яке містить виключно загальні формулювання, а також не зазначено про те, що саме може бути доведено за допомогою таких доказів, зокрема, актів огляду паркувальних майданчиків за період 2023-2024, які були складені через більш ніж один рік після подій, що розслідуються органом досудового розслідування.
Натомість органом досудового розслідування вилучено, а слідчим суддею в подальшому накладено арешт на всі акти огляду паркувальних майданчиків за період 2023-2024, що вочевидь не мають жодного відношення до даного кримінального провадження та не можуть бути використані в якості доказів для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею в оскаржуванній ухвалі не було надано жодної оцінки доводам, наведеним у запереченнях КП «Київтранспарксервіс» на клопотання про арешт, а також, окрім загальних формулювань, не було належним чином вмотивовано необхідність накладення арешту на майно, щодо якого задоволено клопотання, зокрема, акти огляду паркувальних майданчиків за період 2023-2024, не зазначено, яким чином вони можуть бути використані в якості доказів у даному кримінальному провадженні, що саме може бути доведено за допомогою таких доказів, та не наведені підстави, за яких слідчим суддею були взяті до уваги саме доводи органу досудового розслідування та відкинуті доводи КП «Київтранспарксерівс».
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що в судовому засіданні 12.02.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали слідчого судді, постановлену за результатами розгляду клопотання про арешт майна. Повний текст ухвали мав бути проголошений 14.02.2025 о 13:55 год., про те, у вказаний час повний текст ухвали проголошено не було. Копію повного тексту ухвали слідчого судді від 12.02.2025 про арешт майна представнику КП «Київтранспарксервіс» вручено лише 19.02.2025. що підтверджується відповідною розпискою (копія додається). Наведене є поважними причинами пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді від 12.02.2025.
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином,клопотання про відкладення судового засіданняне подавав.
Зурахуванням викладеного та думки представника власника майна, яка не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги у відсутність прокурора, а також з урахуванням строків розгляду даної категорії справ, у відповідності до ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405, ст. 422 КПК України, колегія суддів вважала за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності прокурора.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника володільця майна, яка підтримали вимоги апеляційної скарги, з наведених у ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга в.о. директора КП «Київтранспарксервіс» - ОСОБА_6 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року, які викладені в клопотанні в.о. директора КП «Київтранспарксервіс» - ОСОБА_6 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12017100010010407, зареєстрованого в ЄРДР 02.11.2017 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що колишні керівники КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, у період з 2019 по 2022 роки, перебуваючи у м. Києві, не приймали належних управлінських рішень з використанням їх службових повноважень, зокрема не видали відповідних наказів та розпоряджень підпорядкованих по службі працівникам щодо проведення інвентаризації, обстежень, перевірок паркувальних майданчиків, не вживали заходів щодо розробки нових схем організації дорожнього руху накладення штрафів та розірвання договорів щодо паркувальних майданчиків на яких були зафіксовані факти експлуатації контрагентами Підприємства значно більшої кількості паркувальних (машиномісць) місць, аніж та кількість, яка їм передана згідно договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування, внаслідок чого, завдано матеріальної шкоди КП «Київтранспарксервіс» та місцевому бюджету м. Києва на суму 23 480 386, 37 гривень.
У ході досудового слідства, встановлено службових осіб КП «Київтранспарксервіс» та приватних суб'єктів господарювання, які можуть бути причетними до протиправної діяльності під час розподілу та адміністрування нічних паркувальних майданчиків в м. Києві.
Колишніми керівниками КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 за участі підконтрольних суб'єктів господарської діяльності-експлуатантів паркувальних майданчиків організовано вказану протиправну схему з метою отримання неправомірної вигоди від надання в експлуатацію підконтрольним суб'єктам господарської діяльності нічних паркувальних майданчиків в м. Києві.
Зокрема, службовими особами комунального підприємства до впровадження протиправної схеми залучено ряд комерційних підприємств, які зареєстровані громадянами України ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на підконтрольних осіб, а саме: ТОВ «Автосом», ТОВ «Гоу2нет», ТОВ «Інвестиційний союз Києва», ТОВ «Кепітал Інвест Менеджмент», ТОВ «Кепітал Менеджмент», ТОВ «Київ Парк Сервіс», ТОВ «Котранса», ТОВ «Парксервіс плюс», ТОВ «Сістем Кепітал Груп», ТОВ «Скай-Транс», ТОВ «Столиця Автопаркінг», ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 , ФОП ОСОБА_22 .
Вищевказані підприємства використовують паркувальні майданчики у м. Києві без підписаних актів приймання-передачі, внаслідок чого не здійснюється оплата на рахунки КП «Київтранспарксервіс», за наступними адресами: просп. Науки, 5 під шляхопроводом та поруч; вул. Ахматової Анни, 30; просп. Бажана Миколи (з парної сторони під шляхопроводом ст. м. «Осокорки»); на перетині вул. Милославської та просп. Володимира Маяковського (майданчик №2); на перетині вул. Милославської та просп. Володимира Маяковського (майданчик №3);перетин вул. Милославської та вул. Володимира Маяковського (Майданчик №1); вул. Оноре де Бальзака, (навпроти, буд. №4); перетин вул. Милославської та вул. Лісківської (навпроти вул. Славської, 58); вул. Ентузіастів, 49; Велика Кільцева дорога (навпроти буд. 1-3 по вул. Кондратюка); вул. Бережанська (між будинками №9 та №15); вул. Набережно-Хрещатицька, 31-29; вул. Новокостянтинівська, 8-а; вул. Кільцева дорога (ринок «Шпалерний»); вул. Зодчих, 1; вул. Біличанська, 1; площа Героїв Бресту (ст. м. «Святошин»); вул. Обухівська, 139 (навпроти); вул. Зодчих, 3-а; площа Вокзальна, 1 (вокзал «Центральний»); вул. Лабораторна, 28; вул. Вершигори Петра, 9, 9-а; вул. Зодчих, 37-38; просп. Оболонський, навпроти буд. 43 (майданчик №1).
Встановлено, що фактичне офісне приміщення, яке використовується працівниками ТОВ «Скай-транс» (код ЄДРПОУ 42672969, теперішня назва ТОВ «Скайді»), ТОВ «Кепітал інвест менеджмент» (код ЄДРПОУ 41525921), розташовано за адресою: м. Київ, вул. Закревського, буд. 21.
У зв'язку з чим, 20.01.2025 у рамках вказаного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва було проведено обшук за адресою: м. Київ, вул. Копилівська, 67, корп. 10, а саме за місцем розташуванням КП «Київтранспарксервіс».
Під час вказаного обшуку приміщення, а саме кабінету №215 (комерційний відділ) на одному з робочих місць виявлено блокнот темно-синього кольору з двома наліпками та лицевій стороні, після огляду якого прийнято рішення про його вилучення, оскільки інформація, що міститься в ньому має доказове значення для кримінального провадження, а саме, з рукописні записи, з адресами та прорахунками, також виявлено мобільний телефон, в ході огляду якого встановлено великий обсяг інформації доказового характеру, проте здійснити копіювання вказаного пристрою неможливо через відсутність спеціаліста та технічного обладнання у зв'язку з чим прийнято рішення про вилучення телефону.
Також, на робочому комп'ютері виявлено електронний документ з назвою «Актуальний на 08.07.2024» файл, який роздруковано на аркушах паперу формату А4, з метою долучення до протоколу обшуку, через наявність у вказаному файлі відомостей доказового характеру.
В подальшому проведено обшук кабінету №204, де виявлено мобільний телефон, в ході огляду якого встановлено великий обсяг інформації доказового характеру, проте здійснити копіювання вказаного пристрою неможливо через відсутність спеціаліста та технічного обладнання у зв'язку з чим прийнято рішення про вилучення телефону.
Крім того, юристом підприємства добровільно видано акти оглядів пакувальних майданчиків за період 2023-2024.
У зв'язку з викладеним, 20.01.2025 постановою слідчого вказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12017100010010407.
22.01.2025 прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні №12017100010010407 від 02.11.2017 про арешт майна, яке вилучене 20.01.2025 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним у будь-який спосіб, а саме на: блокнот темно-синього кольору з наліпками, мобільний телефон - «Huawei», імей: НОМЕР_1 , з сім карткою НОМЕР_2 , роздруківки вмісту електронного файлу з назвою - «Актуальний», на 96 арк., акти оглядів паркувальних майданчиків за період 2023-2024.
12.02.2025 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва задоволено частково вказане клопотання прокурора та накладено арешт на майно, вилучене 20.01.2025 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 з забороною відчуження, користування та розпорядження ним, а саме:
- блокнот темно-синього кольору з наліпками, роздруківки вмісту електронного файлу з назвою- «Актуальний» на 96 арк., акти оглядів паркувальних майданчиків за період 2023-2024.
В іншій частині поданого клопотання - відмовлено.
Оскільки дана ухвала оскаржена, тільки в частині накладення арешту на блокнот темно-синього кольору з наліпками, роздруківки вмісту електронного файлу з назвою- «Актуальний» на 96 арк., акти оглядів паркувальних майданчиків за період 2023-2024, тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах вимог поданої апеляційної скарги.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12017100010010407 від 02.11.2017 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України, слідчий суддя виходив з того, що блокнот темно-синього кольору з наліпками, роздруківки вмісту електронного файлу з назвою «Актуальний» на 96 арк, акти оглядів пакувальних майданчиків за період 2023-2024 на яке просить слідчий накласти арешт відповідає критеріям визначеним в статті 98 КПК України, а саме те, що майно є речовим доказом, та майном, щодо якого існує сукупність розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, що в сукупності слугує підставою для застосування обмежувальних заходів з метою уникнення приховування, перетворення чи знищення майна.
Що стосується клопотання в частині накладення арешту на мобільний телефон - «Huawei», імей: НОМЕР_1 , з сім карткою НОМЕР_2 слідчий суддя вважає, що клопотання в цій частині не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що прокурором не надано доказів, що зазначене майно є речовим доказом, та майном, щодо якого існує сукупність розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, що в сукупності слугує підставою для застосування обмежувальних заходів з метою уникнення приховування, перетворення чи знищення майна. Прокурором не доведено, що наявні на вилученому мобільному телефоні відомості, мають значення для кримінального провадження, які в інший спосіб отримати неможливо, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, знищення та перетворення зазначених відомостей).
Крім того, у судовому засіданні прокурор проти повернення мобільного телефону - «Huawei», імей: НОМЕР_1 , з сім карткою НОМЕР_2 не заперечував.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому було заслухано доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення власника майна, представника власника майна, щодо його задоволення, а також були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 12017100010010407 від 02.11.2017 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК Українита можливе відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна в частині накладення арешту на блокнот темно-синього кольору з наліпками, роздруківки вмісту електронного файлу з назвою- «Актуальний» на 96 арк., акти оглядів паркувальних майданчиків за період 2023-2024, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку відповідно до постанови слідчого в особливо важливих справах Головного управління СБ України у м. Києві та Київської області ОСОБА_9 від 20 січня 2025 року / а.с. 24-26/, зокрема, блокнот темно-синього кольору з наліпками, роздруківки вмісту електронного файлу з назвою- «Актуальний» на 96 арк., акти оглядів паркувальних майданчиків за період 2023-2024,визнано речовими доказами, в рамках вказаного кримінального провадження, як таке, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України, постановою слідчого від 23.05.2023 визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні /т. 1 а.с.104-105/.
При цьому, як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів клопотання, що прокурором ОСОБА_8 під час розгляду клопотання про арешт майна, додатково було долучено протокол огляду від 21.01.2025 у кримінальному провадженні №12017100010010407 від 02.11.2017, відповідно до якого оглянуто блокнот темно-синього кольору з наліпками та встановлено, що він містить чорнові записи зроблені рукописним текстом ручки, з переліком підприємств, які експлуатують паркувальні майданчики, розділені на групи та із зазначенням осіб, які можуть контролювати вказані підприємства, оглянуто роздруківки вмісту електронного файлу з назвою- «Актуальний» та встановлено наявність таблиці з наявними договорами про надання в експлуатацію паркувальних майданчиків із зазначенням контрагента, адреси та контактних даних /а.с.55-63/.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Твердження апелянта про те, що клопотання про арешт подане неповноважною особою, не відповідає матеріалам клопотання, оскільки як вбачається з клопотання про арешт майна, що з клопотанням звернувся прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_8 /а.с.1-6/.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі апелянт не є підставами для скасування оскаржуваної ухвали.
Відтак, зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Разом з цим, істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити в.о. директора КП «Київтранспарксервіс» - ОСОБА_6 ,строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року в частині задоволення клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №12017100010010407 від 02.11.2017 на накладення арешту на майно, вилучене 20.01.2025 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 з забороною відчуження, користування та розпорядження ним, а саме:
- блокнот темно-синього кольору з наліпками, роздруківки вмісту електронного файлу з назвою- «Актуальний» на 96 арк., акти оглядів паркувальних майданчиків за період 2023-2024, - залишити без змін, а апеляційну скаргу директора КП «Київтранспарксервіс» - ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4