Справа № 757/4943/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1987/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
18 березня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Калинове, Костянтинівського району, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року задоволено частково клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , погодженепрокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 04.04.2025 року включно.
Одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_8 обов'язків, визначених КПК України, у розмірі 22 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 67 221 600 (шістдесят сім мільйонів двісті двадцять одна тисяча шістсот) грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
- не відлучатися із міста, у якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому діяння згідно переліку, зазначеного слідчим;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії ухвали до 04.04.2025 року включно.
Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи Державного департаменту України з питань виконання покарань у місті Києві та Київській області.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи Державного департаменту України з питань виконання покарань у місті Києві та Київській області негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_8 з-під варти та повідомити про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_8 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник ОСОБА_6 посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді була прийнята з істотними порушеннями норм кримінального процесуального законодавства України, порушує законні права та інтереси ОСОБА_8 , який має ряд хронічних захворювань в тому числі, є незаконною та необґрунтованою, тому підлягає скасуванню.
Звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини в своїй практиці вказує на те, що суди обов'язково мають обґрунтовувати неможливість застосування альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.
Зазначає, що слідчий суддя залишив поза увагою відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та необґрунтованість підозри, зокрема, не взяв до уваги господарський характер правовідносин, відсутність рішення суду про визнання правочинів недійсними, наявність 4 осіб на утриманні підозрюваного, та факт того, що паспорт для виїзду за кордон підозрюваного ще 13.12.2024 року зданий в міграційну службу.
Також зазначає, що 29.01.2025 року прокурором було надано доручення про завершення досудового розслідування та відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження.
Апелянт вважає, що завершення досудового розслідування зменшує ризики впливу на свідків (оскільки вони допитані), зменшує ризики знищення документів (оскільки докази зібрані, матеріали відкриті для ознайомлення), відсутні ризики переховування, оскільки можливо контролювати внесеною заставою та електронним засобом контролю (крім того, в матеріали даної справи надано докази відсутності у підозрюваного паспорта для виїзду за кордон, докази того, що підозрюваний військовозобов'язаний та не має відстрочки від мобілізації, докази наявності родини та постійного місця роботи підозрюваного).
За таких підстав, за відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи необґрунтованість підозри ОСОБА_8 , оскаржувана ухвала, на думку сторони захисту, є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а тримання ОСОБА_8 під вартою - свавільним.
Крім того, відсутній розмір збитків, у завданні яких підозрюється ОСОБА_8 , оскільки строк оплати за договорами, підписантом яких був ОСОБА_8 , не настав, та справи наразі розглядаються в Господарському суді міста Києва.
В матеріалах справи відсутня судово-економічна експертиза, проведена на підставі первинних документів, яка б підтверджувала збитки без умови недійсності правочинів, відсутнє рішення суду, яке підтверджує факт того, що строк оплати по господарських договорах настав чи факт того, що договори визнані судом недійсними, тощо. Навпаки, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 року у справі №910/8142/24 відмовлено у задоволенні позову AT «Укртатнафта» (потерпіла сторона у кримінальному провадженні) про визнання недійсною додаткової угоди до договору, якою відтерміновано строк оплати.
Сторона обвинувачення не надала в матеріали справи жодного доказу, поданого в кримінальному провадженні стороною захисту.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою і підозра щодо ОСОБА_8 наповнена фразами про «невстановлені слідством обставини» та «невстановлені слідством особи», натомість відсутній жоден конкретний доказ на підтвердження позиції сторони обвинувачення, крім невстановлених слідством обставин, періодів та осіб.
Захисник стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги вік та стан здоров'я підозрюваного (хронічні захворювання: цукровий діабет, гіпертонія, виразка шлунку, погіршення стану здоров'я в СІЗО, що підтверджується відповідями на адвокатські запити), міцність соціальних зв'язків підозрюваного, в тому числі, наявність у нього родини, неповнолітнього сина, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного (про що стороною захисту надано відповідні докази, а стороною обвинувачення замовчується наявність арештів майна підозрюваного, що унеможливлює його продаж для можливостей переховування як заявляє сторона обвинувачення у своєму клопотанні), який неспіврозмірний та обтяжливий з розміром застави, відсутність судимостей та відсутність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , також не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 та відмовити у задоволенні клопотання слідчого. У випадку, якщо суд дійде переконання, що прокурором доведено обставини, передбачені пунктом 1 частини першої статті 194 КПК України, захисник просить обрати більш м'який запобіжний захід щодо ОСОБА_8 у вигляді цілодобового або нічного домашнього арешту за адресою його місця проживання: АДРЕСА_2 .
На обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та невмотивованою, постановленою з грубим порушенням процесуального законодавства і підлягає скасуванню.
Апелянт вказує, що судом було прийнято існування всіх ризиків, про які зазначала сторона обвинувачення у своєму клопотанні, а саме ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та ризику знищення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, разом з тим, слідчий суддя не мав достатніх підстав вважати, що такі ризики існують, при цьому, сторона обвинувачення не долучила жодного доказу в підтвердження таких доводів та належним чином не аргументувала, що існує хоча б один з таких ризиків.
Стверджує, що слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_8 ніколи не переховувався від правоохоронних органів та не має наміру робити це у майбутньому, не має судимості, має реєстрацію у місті Києві, одружений, проживає разом зі своєю дружиною та неповнолітнім сином. Також, згідно характеристик, наданих суду, позитивно характеризується.
На думку адвоката ОСОБА_7 зазначене у своїй сукупності підтверджує міцність соціальних зв'язків та високі моральні якості підозрюваного.
Також адвокат ОСОБА_7 посилається на те, що у кримінальному провадженні №12025000000000412, в якому продовжено найсуворіший запобіжний захід, повідомлено про завершення досудового слідства, усі документи та речі, які мають значення для кримінального провадження, і обставин, що в ньому розслідуються, вже вилучені органом досудового розслідування, всі свідки вже допитані, вказані особи попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та дачу завідомо неправдивих показань, що вказує на відсутність ризиків знищення або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Крім цього, апелянт наголошує, що жодних заяв від потерпілих або свідків про будь-який тиск на них з боку підозрюваного до правоохоронних органів не надходило.
Апелянт вважає, що з метою нівелювання вказаних ризиків можна обрати підозрюваному менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Захисник також зазначає, що слідчий суддя, визначаючи розмір застави, не звернув уваги на те, що майно підозрюваного арештоване, а доходи останнього незначні, його заробітку недостатньо для внесення застави навіть у максимальних межах, встановлених ч. 5 ст. 182 КПК України в розмірі 908 400 гривень. Інших грошових коштів у ОСОБА_12 немає. В ході обшуку їх помешкання не знайдено навіть жодних знаків можливого їх існування.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 і його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000719 від 16.06.2022 за підозрою ОСОБА_13 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України.
06.11.2024 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 42022000000000719 від 16.06.2022 року вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2024 року у справі № 757/52762/24-к щодо підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05.01.2025 року включно та одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах 33 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 100 226 800 гривень, з покладенням на підозрюваного ОСОБА_8 в разі внесення застави, обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.01.2025 року у справі № 757/61627/24-к до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено строком до 06.02.2025 року включно та одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах 26 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 78 728 000 гривень, з покладенням на підозрюваного ОСОБА_8 в разі внесення застави обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
23.12.2024 року постановою заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000719 від 16.06.2022 продовжено до трьох місяців, тобто до 06.02.2025 року.
20.01.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
28.01.2025 року постановою прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурору ОСОБА_11 матеріали кримінального провадження № 42022000000000719 від 16.06.2022 року відносно підозрюваних ОСОБА_8 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 виділено в окреме кримінальне провадження та присвоєно номер кримінального провадження № 12025000000000412.
29.01.2025 року прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурору ОСОБА_11 в порядку ст.ст. 36, 290 КПК України слідчому у кримінальному провадженні надано доручення про завершення досудового розслідування та відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження № 12025000000000412.
30.01.2025 року відповідно до вимог ст. 290 КПК України за дорученням старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12025000000000412 - прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 підозрюваному ОСОБА_8 та його захиснику ОСОБА_6 повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження №12025000000000412.
04.02.2025 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , за погодження з прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , звернулась до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 04.04.2025 року включно із визначенням застави у межах 26 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 78 728 000 гривень з покладенням на підозрюваного в разі внесення застави обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , будучи учасником організованої групи, діючи відповідно до розробленого плану організатора ОСОБА_15 , спільно з ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у період із другої половини 2017 року по 31.07.2024, переслідуючи корисливі мотиви, шляхом зловживання своїм службовим становищем заволодів майном ПАТ «Укртатнафта» у сумі 699 398 848,89 грн., що є особливо великим розміром.
У межах вказаного кримінального провадження 06.11.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 191 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- матеріалами тимчасових доступів до речей і документів - реєстраційних справ юридичних осіб, які були задіяні у протиправній діяльності, відповідно до яких підтверджується перебування осіб на займаних посадах, наявності у них прав та обов'язків щодо вчинення відповідних дій;
- матеріалами тимчасових доступів до речей і документів - документів фінансово-господарської діяльності юридичних осіб, які отримували нафтопродукти від ПАТ «Укртатнафта», та по яким не було здійснено фінансових розрахунків;
- довідкою Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області №б/н від 28.08.2024 року, відповідно до висновку якої документально підтверджено завдавання матеріальних збитків ПАТ «Укртатнафта»;
- показами представника потерпілого ПАТ «Укртатнафта», які відображені в протоколі допиту потерпілого від 28.06.2024 року;
- матеріалами прийнятих рішень та укладених договорів, наданих представниками ПАТ «Укртатнафта» у спосіб, визначений Кримінальним процесуальним законодавством України;
- довідкою ПАТ «Укртатнафта» № 13-2116 від 25.06.2024 року, відповідно до якої суб'єкти господарювання приватного права мають заборгованість перед ПАТ «Укртатнафта», що відображені у фінансовій звітності підприємства як збитки;
- виписками руху коштів по рахунках юридичних осіб, що містять інформацію про отримання коштів за реалізацію нафтопродуктів, а також їх подальшого перерахування на рахунки інших юридичних осіб, що отримані у спосіб, визначений Кримінальним процесуальним законодавством України;
- висновком судової економічної експертизи, відповідно до якого довідка Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області №б/н від 28.08.2024 в частині завдання матеріального збитку ПАТ «Укртатнафта» документально підтверджується в сумі 5 804 274 140,33 грн;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Також слідчий вказав, що 20.01.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Слідчий у клопотанні вказав, що строк дії застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 06.02.2025 року, проте завершити ознайомлення підозрюваного та захисника, а також інших підозрюваних та їх захисників, представника потерпілого - юридичної особи з усіма матеріалами досудового розслідування у вказаний строк неможливо, через значний обсяг матеріалів, у зв'язку з великою кількістю первинних документів щодо реалізації нафтопродуктів загальною вартістю 5 804 274 050,93 грн., та матеріалами, що слугували підставою для проведення судової економічної експертизи.
Зазначені дії не могли бути здійснені та завершені у визначений слідчим суддею строк застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з об'єктивних причин.
На теперішній час встановлені в ході досудового розслідування ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, у зв'язку з чим сторона обвинувачення вважає, що є підстави для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Запобігти вказаним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, зважаючи на вищевикладені обставини, не зможуть завадити вказаній особі покинути територію України, незаконно впливати на інших учасників процесу та вчиняти інші дії з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року задоволено частково клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 04.04.2025 року включно.
Одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_8 обов'язків, визначених КПК України, у розмірі 22 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 67 221 600 (шістдесят сім мільйонів двісті двадцять одна тисяча шістсот) грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
- не відлучатися із міста, у якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому діяння згідно переліку, зазначеного слідчим;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії ухвали до 04.04.2025 року включно.
Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи Державного департаменту України з питань виконання покарань у місті Києві та Київській області.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи Державного департаменту України з питань виконання покарань у місті Києві та Київській області негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_8 з-під варти та повідомити про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_8 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбаченого частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченого статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивна зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Зокрема, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- матеріалами тимчасових доступів до речей і документів - реєстраційних справ юридичних осіб, які були задіяні у протиправній діяльності, відповідно до яких підтверджується перебування осіб на займаних посадах, наявності у них прав та обов'язків щодо вчинення відповідних дій;
- матеріалами тимчасових доступів до речей і документів - документів фінансово-господарської діяльності юридичних осіб, які отримували нафтопродукти від ПАТ «Укртатнафта», та по яким не було здійснено фінансових розрахунків;
- довідкою Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області №б/н від 28.08.2024 року, відповідно до висновку якої документально підтверджено завдавання матеріальних збитків ПАТ «Укртатнафта»;
- показами представника потерпілого ПАТ «Укртатнафта», які відображені в протоколі допиту потерпілого від 28.06.2024 року;
- матеріалами прийнятих рішень та укладених договорів, наданих представниками ПАТ «Укртатнафта» у спосіб, визначений Кримінальним процесуальним законодавством України;
- довідкою ПАТ «Укртатнафта» № 13-2116 від 25.06.2024 року, відповідно до якої суб'єкти господарювання приватного права мають заборгованість перед ПАТ «Укртатнафта», що відображені у фінансовій звітності підприємства як збитки;
- виписками руху коштів по рахунках юридичних осіб, що містять інформацію про отримання коштів за реалізацію нафтопродуктів, а також їх подальшого перерахування на рахунки інших юридичних осіб, що отримані у спосіб, визначений Кримінальним процесуальним законодавством України;
- висновком судової економічної експертизи, відповідно до якого довідка Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області №б/н від 28.08.2024 в частині завдання матеріального збитку ПАТ «Укртатнафта» документально підтверджується в сумі 5 804 274 140,33 грн;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому злочині, а також з огляду на дані про особу ОСОБА_8 , характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершити ознайомлення підозрюваного та захисника, а також інших підозрюваних та їх захисників, представника потерпілого з усіма матеріалами досудового розслідування, до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , та встановлено, що органу досудового розслідування необхідний час для завершення виконання вимог ст. 290 КПК України в частині надання доступу підозрюваним та стороні захисту до матеріалів досудового розслідування та реалізації права ознайомитися з ними.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий і сімейний стан, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , аніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у розмірі, значно меншому ніж розмір застави, який просив визначити слідчий у клопотанні, визначивши заставу у розмірі 22 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 67 221 600 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційних скаргах доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, передчасними є доводи скарг про недоведеність зібраними у справі доказами причетності ОСОБА_8 до інкримінованого йому злочину, про господарський характер правовідносин, доводи про відсутність розміру майнової шкоди, а також про те, що в матеріалах справи відсутня судово-економічна експертиза, проведена на підставі первинних документів, яка б підтверджувала збитки без умови недійсності правочинів, відсутнє рішення суду, яке підтверджує факт того, що строк оплати по господарських договорах настав чи факт того, що договори визнані судом недійсними, і те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 року у справі №910/8142/24 відмовлено у задоволенні позову AT «Укртатнафта» (потерпіла сторона у кримінальному провадженні) про визнання недійсною додаткової угоди до договору, якою відтерміновано строк оплати.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання апелянтів на недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , характер, специфіку та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий обґрунтовано визнав доведеним продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Дослідивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Необґрунтованими є і посилання апелянтів на те, що завершення досудового розслідування зменшує ризики впливу на свідків (оскільки вони допитані), зменшує ризики знищення документів (оскільки докази зібрані, матеріали відкриті для ознайомлення), відсутні ризики переховування, оскільки можливо контролювати внесеною заставою та електронним засобом контролю (крім того, в матеріали даної справи надано докази відсутності у підозрюваного паспорта для виїзду за кордону, докази того, що підозрюваний військовозобов'язаний та не має відстрочки від мобілізації, докази наявності родини та постійного місця роботи підозрюваного).
Факт завершення досудового розслідування і відкриття матеріалів для ознайомлення не свідчить про зменшення ризиків, які існували при обранні та продовженні запобіжного заходу, оскільки суд при розгляді провадження по суті має досліджувати матеріали безпосередньо і можливість знищення або спотворення речових доказів та впливу на свідків зберігається.
Доводи апеляційних скарг про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_8 є необґрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, розміру збитків, заподіяння яких інкриміновано ОСОБА_8 разом з іншими особами у складі організованої групи на загальну суму 699 398 848, 89 грн., та даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава у розмірі 67 221 600 гривень, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів. При цьому, слідчий суддя, з урахуванням даних про особу підозрюваного, визначив ОСОБА_8 заставу у значно меншому розмірі, ніж розмір, про який порушував питання слідчий у поданому клопотанні.
Посилання адвоката ОСОБА_6 на те, що ОСОБА_8 має 4 особи на утриманні, має хронічні захворювання, міцні соціальні зв'язки, родину та неповнолітнього сина, та ту обставину, що підозрюваний раніше не судимий, не спростовують висновків слідчого судді про можливість підозрюваного вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Із оскаржуваної ухвали також вбачається, що, всупереч тверджень захисника в апеляційній скарзі, слідчий суддя, при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував стан здоров'я ОСОБА_8 , зазначивши, що доказів того, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді не надано, та дійшов правильного висновку про те, що перешкод для утримування ОСОБА_8 в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» немає.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення,а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4