03 квітня 2025 р. Справа № 480/6550/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 , головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 23.10.24 року по справі № 480/6550/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області від 16.07.2024 № 917 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Конотопського РВП" в частині застосування до поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області від 18.07.2024 №306 о/с "По особовому складу", яким звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області з 19.07.2024;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за кожен день вимушеного прогулу з 19.07.2024 по день ухвалення рішення.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 року у справі №480/6550/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 по справі № 480/6550/24 скасовано.
Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано п. 1 наказу начальника ГУНП в Сумській області від 16.07.2024 № 917 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Конотопського РВП" в частині застосування до поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУНП в Сумській області від 18.07.2024 №306 о/с "По особовому складу", яким звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області з 19.07.2024.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Сумській області (м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 23, ЄДРПОУ 40108777) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.07.2024 по 13.03.2025 (включно) у розмірі 206 950 (двісті шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 52 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
25.03.2025 року до суду від представника позивача Маховика Р.В. надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
28.03.2025 р. через Електронний суд від Головного управління Національної поліції в Сумській області надійшло клопотання, в якому просить суд у задоволенні заяви представника позивача щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Колегія суддів, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Виходячи з аналізу зазначеної норми, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство передбачає можливість прийняття додаткового рішення, серед іншого, у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно частини першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З аналізу вищевказаної норми слідує, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що представником позивача надано докази про оплату витрат на професійну правничу допомогу, а саме, копії наступних документів: ордер на надання правничої (правової) допомоги, договір про надання правничої допомоги в адміністративній справі від 18.07.2024 р., квитанцію від 18.07.2024 року № 37, додаткова угода № 1 від 15.10.2024 року до договору про надання правничої допомоги в адміністративній справі від 18.07.2024 року.
З наданих доказів слідує, що 17.01.2023 року між адвокатським об'єднанням «Веріта Груп» в особі керуючого партнера Молібог Юлії Миколаївни, який діє на підставі Статуту та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) укладено договір, у зв'язку зі зверненням клієнта до Сумського окружного адміністративного суду з позовом з приводу оскарження наказів начальника ГУНП в Сумській області № 306 о/с від 18.07.2024 року, № 917 від 16.07.2024 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, а також правоохоронних органів, держаних органів, підприємств, організацій, установ (т. 1 а.с. 40).
Відповідно до п. 4.2 наведеного Договору від 18.07.2024 року, гонорар адвокатського об'єднання складається із вартості консультування, вивчення документів для підготування участі у справі, участь у судових засіданнях, складання, направлення та подання документів по суті спору тощо. При призначенні розміру гонорару також враховується терміновість надання адвокатських послуг та важливість справи для сторони. Розмір гонорару Адвокатського об'єднання складає 15 000 грн. 00 коп. (т.1 а.с. 40 зворотня сторона).
Відповідно до квитанції № 37 від 18.07.2024 року адвокатським об'єднанням «Веріта Груп» в особі керуючого партнера Молібог Юлії Миколаївни отримано грошові кошти в розмірі 15 000 грн. від ОСОБА_1 за надання професійної правничої допомоги в адміністративній справі відповідно до Договору про надання професійної правничої допомоги в адміністративній справі від 18.07.2024 року з приводу оскарження наказів начальника ГУНП в Сумській області № 306 о/с від 18.07.2024 року, № 917 від 16.07.2024 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, в Сумському окружному адміністративному суді (т. 1 а.с. 41).
Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. 00 коп. є документально підтвердженими.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто законодавець визначив, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач у даній справі скористався правом на подання заперечення на клопотання позивача про відшкодування суми понесених судових витрат, заявивши таке клопотання.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що заявлена сума витрат на правову допомогу в розмірі 15 000, 00 грн. не відповідає вимогам розумності і співмірності. Предмет спору у цій справі не є складним, існує вже стала судова практика з подібних правовідносин, а отже обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним та не потребувало значних часових затрат вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу великої кількості первинних документів. Окрім того, правова позиція позивача не змінювалась на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Тобто, в розумінні приписів наведеної вище норми ст.134 КАС України, це є клопотанням відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у даній справі.
Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в додатковій постанові від 11.12.2019 року по справі №2040/6747/18 надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.
В будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення певної (усієї) сукупності питань в апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи і нормативно-правової бази.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.05.2023 року у справі №640/2756/19.
Також, колегія суддів зазначає, що за умовами Договору від 18.07.2024 року про надання правничої допомоги сторони визначили фіксований гонорар адвоката 15 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на зміст ч. 4 ст. 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», у той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Тобто, оцінка розміру витрат на правову допомогу, в тому числі щодо фіксованого розмірутаких витрат, повинна проводитись у кожній конкретнійсправі з урахуванням наданих обґрунтувань та доказів таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.
Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у такому випадку.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на його неспівмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
З урахуванням наведеної вище практики Верховного Судута Єропейського Суду суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Судом проаналізовано обсяг наданих представником позивача послуг, з огляду на складність та об'єм виконаної роботи в суді першої та апеляційної інстанції та встановлено відповідність заявленої до стягнення суми витрат критеріям встановленим ч. 5 статті 134 КАС України.
Зокрема, судом враховано, що представником позивача складалася позовна заява, також справа розглядалася за правилами загального позовного провадження та представник позивача Маховик Р.В. був присутній на судових засіданнях в суді першої інстанції 21.08.2024 року, 30.09.2024 року та 15.10.2024 року. Крім того, представником позивача була складена апеляційна скарга, ним повторно було досліджено обставини справи, проаналізовано зміст рішення суду першої інстанції, а також брав участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції 06.03.2025 року, 13.03.2025 року. При цьому, представником позивача надавались додаткові заяви та клопотання по суті справи.
З урахуванням викладеного, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, заперечення відповідача, а також врахувавши фактичний об'єм виконаної роботи та її складність, колегія суддів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Головного управління Національної поліції в Сумській області, у розмірі 15 000,00 грн., а отже заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача у своєму клопотанні щодо порушення п'ятиденного строку подання відповідного клопотання про ухвалення додаткового рішення, оскільки з урахуванням положень ч. 2 ст. 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Крім того, вимога про розподіл судових витрат понесених у зв'язку з розглядом справи була заявлена в апеляційній скарзі, з визначенням попередньо суми витрат на професійну правничу, а саме в розмірі 15000 грн.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заявленого представником позивачем клопотання, та розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, складає 15 000 грн.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача Маховика Романа Васильовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі №480/6550/24 задовольнити.
Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 23, ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Мінаєва О.М.
Судді Калиновський В.А. Спаскін О.А.
Повний текст додаткової постанови виготовлений 03.04.2025.