03 квітня 2025 року м.Чернігів Справа № 620/1498/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить наступне.
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово- емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я згідно Постанови КМУ від 01.08.2012 №702 з 2018 по 2024 роки, відповідно до часу проходження ним служби в зоні відчуження.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за всі невикористані додаткові оплачувані відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я згідно Постанови КМУ від 01.08.2012 №702 з 2018 по 2024 роки, відповідно до часу проходження ним служби в зоні відчуження.
Ухвалою судді від 13.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
ОСОБА_1 (надалі по тексту - Позивач) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до витягу з наказу №327о/с від 22.11.2024 року припинено (розірвано) з Позивачем контракт та виключено його зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, звільненого відповідно до підпункту «д» пункту три частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з військової служби на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.10.2024 року №59о/с у запас (у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), 22 листопада 2024 року.
При звільненні Позивачу не було повідомлено про належні йому при звільненні суми. Також, були підстави вважати, що при звільненні Позивачу в повному обсязі не було нараховано та не було виплачено компенсацію за усі невикористані ним додаткові оплачувані відпустки.
З метою захисту порушених прав, Позивач звернувся за правничою допомогою до адвоката Кашуби Миколи Олексійовича.
Адвокатом 03.12.2024 року було надіслано запит на адресу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі по тексту - Відповідач) з проханням надати інформацію про нарахування грошового забезпечення, а також довідку про усі невикористані Позивачем відпустки під час проходження служби, в тому числі відпустки як працівнику, що працює на територіях радіоактивного забруднення а також таких, що передбачені ст. 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - ЗУ №796-ХІІ), а у разі наявності невикористаних Позивачем щорічних основних, додаткових, в тому числі пільгових відпусток - нарахувати та виплатити компенсацію за всі невикористані ним відпустки.
Враховуючи, що інформація про використання відпусток Позивача могла бути також у розпорядженні Центрального архівного відділу Національної гвардії України (далі по тексту - ЦАВ НГУ), було вирішено направити відповідний запит також і на цю установу.
Відповідач, разом з листом від 17.12.2024 року за вих. №41/9-524-К1 Юаз, надав відомості про нарахування грошового забезпечення за 2024 рік та довідку №849 від 12.12.2024 року щодо відпусток, якою було повідомлено, що згідно пункту 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», надання додаткових видів відпусток в особливий період припинено, інформація про надання відпусток за період проходження служби Позивача знаходиться в ЦАВ НГУ, вимогу нарахувати та виплатити компенсацію за всі невикористані ним відпустки було залишено без уваги, а відтак, вважаємо що у нарахуванні Позивачу компенсації за всі не використані ним додаткові відпустки за особливий характер служби було фактично відмовлено.
ЦАВ НГУ, разом з листом від 23.12.2024 року за вих. №82-1228, надав архівну довідку щодо перебування Позивача у відпустках за 20018 - 2021 роки, копії особистих карток на грошове забезпечення за 2017-2022 роки.
Згідно архівної довідки від 23.12.2024 року №82-1487 надано інформацію щодо перебування Позивача у відпустках, згідно з якою:
- у 2018 році Позивач використав 37 діб основної чергової відпустки (з яких 7 днів - згідно ЗУ №796-ХІІ);
- у 2019 році Позивач використав 44 доби основної чергової відпустки (з яких 14 днів - згідно ЗУ №796-ХІІ);
- у 2020 році Позивач використав 44 доби основної чергової відпустки (з яких 14 днів - згідно ЗУ №796-ХІІ);
- у 2021 році Позивач використав 44 доби основної чергової відпустки (з яких 14 днів - згідно ЗУ №796-ХІІ);
- у 2022 році Позивач використав 14 діб основної чергової відпустки.
Інформації щодо використання Позивачем відпусток за 2023 рік у вищевказаній довідці не значиться.
У витязі з наказу №327о/с від 22.11.2024 року зазначено щодо перебування Позивача у полоні з 24.02.2022 по 02.01.2024 року, щодо нарахування компенсації за невикористані 16 календарних дні щорічної відпустки за 2022 рік, 30 календарних днів щорічної відпустки за 2023 рік, 25 календарних днів щорічної відпустки за 2024 рік.
Вважаючи бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації за усі не використані Позивачем додаткові відпустки відповідно до ч.4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», у зв'язку з проходженням ним служби в зоні відчуження на території м. Чорнобиль, за весь період проходження служби, протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:
Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі по тексту - Постанова КМУ №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно пункту 8 Постанови КМУ №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Згідно п. 1 ст. 10і Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Згідно абзацу 3 п. 14 ст. 10і Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Згідно п. 17 ст. 10і Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами 1, 6, 8 (у частині надання одноразової відпустки при народженні дитини, передбаченої статтею 19-1 Закону України "Про відпустки"), 9, 10 і 12 цієї статті. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 1 цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків відповідного цієї статті, забезпечення загальної чисельності військовослужбовців певної категорії підрозділу. Відпустки, передбачені пунктами 9 і 10 військовослужбовцям надаються із збереженням грошового тривалістю не більше 10 календарних днів.
Згідно п. 18 ст. 10і Закону №2011-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше ЗО календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Згідно п. 19 ст. 10і Закону №2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Припинення надання певних видів відпусток військовослужбовцям у особливий період не позбавляє їх права на ці відпустки, у тому числі на отримання компенсації за їх невикористання.
Посилання Відповідача на пункт 19 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка на його думку виключає можливість надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 статті 10-1 Закону, вважаємо не обгрунтованими.
Відповідно до ст. 47 ЗУ №796-ХІІ працівники, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення, надається щорічна відпустка тривалістю пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення - 44 календарні дні. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 56 календарних днів.
З 2018 року до 2022 року (відповідно до вищезазначеної архівної довідки) Позивачу надавалася щорічна основна відпустка у розмірі 30 днів щорічно, згідно ч.1 ст. 10-1 Закону №2011-XII (за наявною вислугою до 10 років) та 14 днів щорічної відпустки відповідно до ст. 47 ЗУ №796-ХІІ, що в сумі максимально становило 44 календарних дні на рік.
Однак, окрім основних відпусток, Позивачу мали б надаватися також і додаткові відпустки за особливий характер служби, а саме за несення служби у зоні відчуження на території Чорнобильської АЕС.
Пунктом 4 ст. 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Постановою КМУ від 01.08.2012 №702 затверджено Перелік місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах.
Додатком 3 до Постанови КМУ від 01.08.2012 №702 встановлено Перелік військових посад Національної гвардії, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я. Пунктами 100 - 164 Додатку З вказано Посади військовослужбовців, які постійно виконують службові обов'язки в зоні відчуження або безумовного (обов'язкового) відселення, серед яких наявна посада Позивача (до полону - контролер (водій)). У колонці «Максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки, календарних днів» Додатку 3 до Постанови КМУ від 01.08.2012 №702, у всіх без виключення посадах наявне значення «12», тобто максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки становить 12 календарних днів для всіх посад військовослужбовців, які постійно виконують службові обов'язки в зоні відчуження або безумовного (обов'язкового) відселення.
Крім того, Відповідачем в наказі про звільнення Позивача незважаючи на наявність невикористаних ним додаткових відпусток минулих років за особливий характер служби не було зазначено про право на отримання компенсації за них.
Так, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
На час прийняття наказу про виключення Позивача зі списків особового складу, Відповідачем протиправно не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702.
Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 залишене без змін.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Зважаючи на наведене, суд дійшов переконання, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахуваня та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово- емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я згідно Постанови КМУ від 01.08.2012 №702 з 2018 по 2024 роки, відповідно до часу проходження ним служби в зоні відчуження, є протиправною.
Від так слід зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за всі невикористані додаткові оплачувані відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я згідно Постанови КМУ від 01.08.2012 №702 з 2018 по 2024 роки, відповідно до часу проходження ним служби в зоні відчуження.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахуваня та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово- емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я згідно Постанови КМУ від 01.08.2012 №702 з 2018 по 2024 роки, відповідно до часу проходження ним служби в зоні відчуження.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за всі невикористані додаткові оплачувані відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я згідно Постанови КМУ від 01.08.2012 №702 з 2018 по 2024 роки, відповідно до часу проходження ним служби в зоні відчуження.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 03 квітня 2025 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ