Справа № 420/1784/25
01 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, при секретарі Наталії ПЕРЕБИЙНІС, за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Каріни МОХОРТОВОЇ,
третьої особи - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2
до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_3 ,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (далі - відповідач), в якому просить :
- визнати рішення та дії посадових осіб - адміністраторів Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради ( ЦНАП) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не правомірними та такими, що порушають вимоги ст.35 п.п. 3,4, 5 Цивільного кодексу України щодо ОСОБА_2 повністю дієздатною особою, згідно поданих мною документів, що підтверджують повну дієздатність та відповідальність позивача,
- зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради (ЦНАП) зняти позивача з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 ,
- зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради (ЦНАП) зареєструвати позивача за адресою м. Одеса, вул. Майкова, буд.25.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.11.2024 зареєстрований фізичною особою - підприємцем, що підтверджується випискою з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців № 485547112575. Згідно із п. 3 ст. 35 Цивільного Кодексу України, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і яка бажає займатись підприємницькою діяльністю. Фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. 16.01.2025 та 17.01.2025 позивач подавав заяви до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради ( ЦНАП Пересипського району) про зняття з зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 , з подальшою реєстрацією за адресою АДРЕСА_2 . Згідно опису вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги позивачем надавались документи щодо отримання адміністративної послуги : паспорт громадянина України, відомості про сплату адміністративного збору, військово-обліковий документ від 30.12.2024 про взяття на облік, РНОКПП, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців про реєстрацію ОСОБА_2 фізичною особою - підприємця. Адміністратори відмовити позивачу у знятті із зареєстрованого місця проживання з підстави: "особа не подала, або подала не в повному обсязі необхідні документи, або відомості".
Така відмова , на думку позивача, порушує його права людини і громадянина, завдає моральної шкоди та обмежує у правах здійснення підприємницької діяльності (в частині оформлення і подачі звітних документів із зазначенням місця реєстрації/проживання).
Ухвалою від 27.01.2025 відкрито провадження у справі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилається на те, що під час надання зазначених адміністративних послуг було встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на первинному обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування згідно з розпорядженням Приморської районної адміністрації від 26 лютого 2019 року № 78.
Відповідач посилається на норми Закону "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265,
Серед документів, які подаються у разі звернення до органу реєстрації із заявою про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) , відсутній такий документ як виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а отже подання зазначеного документу не передбачено ані Законом, ані Порядком, а оскільки опис вхідного пакету документів формується у відповідній програмі, технічно внести до нього зміни адміністратором Департаменту не вбачається можливим, у зв'язку з чим позивачу було запропоновано внести вищевказану виписку.
Чинне законодавство у сфері реєстрації місця проживання не містить жодних виключень для здійснення зняття задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичних осіб - підприємців, що мають статус дитини-сироти без відповідного погодження з органами опіки та піклування.
Відповідно до пункту 1 частини 13 статті 18 Закону орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, зокрема, якщо особа почала не в, повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості).
Враховуючи, що позивачем не було надано документів або інформації, передбачених Законом та Порядком, а саме згоди законного представника та погодження з органами опіки та піклування, Департаментом правомірно. Відповідно до змісту статті 248 Сімейного кодексу України дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування, має право, зокрема, на збереження права користування житлом, у якому вона раніше проживала.
Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про забезпечення , організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", за дітьми-сиротами позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту розпорядження Приморської районної адміністрації від 26.02.2019 № 78 вбачається, що кв. АДРЕСА_3 , належала матері неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , а отже за позивачем зберігається право на проживання у вказаному вище житловому приміщенні.
Відповідно до пункту 3.3. Положення про Приморську районну адміністрацію, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 1328-VII від 07.12.2016 (зі змінами від 26 квітня 2017 року № 1934-VII) розпорядження голови райадміністрації можуть бути змінені або скасовані. На день звернення позивача до Департаменту жодні розпорядження Приморської районної адміністрації про скасування розпорядження не надходили.
Надання адміністративної послуги щодо реєстрації за адресою АДРЕСА_2 , не було предметом звернення до Департаменту, у зв'язку з чим не отримував жодного рішення про відмову у такій реєстрації.
06.03.2025 до суду надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, в яких позивач вказує, що Порядок декларування та реєстрації місця проживання, на який посилається відповідач, є відомчим та місцевим, не можуть суперечити вимогам Закону, Цивільному Кодексу України. Працівники Департаменту на власний розсуд тлумачать норми нормативно-правових актів, не знаючи ієрархії законодавства України. Статті Конституції України, а саме ст.ст. 22, 40 визначають права і обов'язки позивача як громадянина України, є нормами прямої дії, які вони ганебно порушують.
За клопотання позивача судом в судовому засіданні залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_7 .
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, повідомив, що є студентом II курса Фахового коледжу Національного університету " Одеська юридична академія", факультет "Право". З 15 років, в вільний від навчання час працював, щоб покращити свій матеріальний стан. Весь час фактично проживав в сім'ї тітки, яка є опікуном, ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_2 . Позивач повідомив суду про те, що квартира по АДРЕСА_1 , була продана за договором від 29.11.2024 та на сьогодні належить сторонній особі.
Представник відповідача в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позову.
Третя особа підтримує позовні вимоги.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши учасників справи, третю особу, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сиротою з 2014 року, оскільки в померла мати - ОСОБА_6 , відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України
Згідно до розпорядження Приморської райадміністрації м. Одеса від 19.09.2014 № 548 малолітньому ОСОБА_6 було надано статус дитини-сироти. Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 14.03.2016 у справі № 522/12749/15 опікуном було призначено ОСОБА_7 , рідну тітку позивача.
Малолітній ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з 24.10.2008 року, в квартирі, яка належала покійній матері дитини ОСОБА_6 .
ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Така реєстрація відбулась за нотаріально засвідченою згодою ОСОБА_3 , піклувальника неповнолітнього ОСОБА_2 .
16.01.2025 ОСОБА_2 подав заяву до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (ЦНАП Пересипського району) про зняття з зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 , з подальшою реєстрацією за адресою АДРЕСА_2 . До заяви були додані: заява про зняття із декларованого місця проживання, паспорт громадянина України, відомості про сплату адміністративного збору, військово-обліковий документ від 30.12.2024 про взяття на облік, РНОКПП.
Адміністратор ЦНАП ОСОБА_4 відмовила у знятті із задекларованого /зареєстрованого місця проживання з підстави: "особа не подала, або подала не в повному обсязі необхідні документи, або відомості".
17.01.2025 позивач повторно подав заяву до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зняття із зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 , з подальшою реєстрацією за адресою АДРЕСА_2 .
Згідно опису вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги позивачем були надані документи щодо отримання адміністративної послуги :
заява про зняття із декларованого місця проживання,
паспорт громадянина України,
відомості про сплату адміністративного збору,
військово-обліковий документ від 30.12.2024 про взяття на облік призовника від 07.03.2024,
виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців від 18.11.2024 про реєстрацію ОСОБА_2 фізичною особою - підприємцем.
Адміністратор Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради відмовив у наданні адміністративної послуги (знятті із зареєстрованого місця проживання та подальшої реєстрації за новою адресою) з підстави: "особа не подала, або подала не в повному обсязі необхідні документи, або відомості".
Позивач вважає, що йому було безпідставно відмовлено в знятті з місця реєстрації та подальшої реєстрації за новою адресою, чим порушено його права людини і громадянина, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (далі - Закон) регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.
Пунктами 1, 2 частини 1 ст. 18 вказаного вище Закону визначено, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється, зокрема, за заявою:
1) про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;
Ч.7 ст. 18 Закону передбачає, що зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком від 14 до 18 років здійснюється за згодою її батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку, передбаченого статтею 15 цього Закону.
Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку та піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки та піклування. (ч.10 ст. 18 Закону).
За п. 1 ч.13 ст. 18 Закону орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо:
1) особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним.
Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб щодо внесення інформації до реєстру територіальної громади про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування рішень органів реєстрації, зміну інформації в реєстрі територіальної громади можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку (ч.1 ст. 29 Закону).
Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 (далі - Порядок № 265), визначено механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.
Порядком № 265 передбачено:
п. 13. Повнолітні особи декларують місце свого проживання самостійно.
п. 14. Дитина віком від 14 років самостійно декларує місце свого проживання за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання батьків або інших законних представників чи одного з них без їх згоди.
п. 15. Дитина віком від 14 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж задеклароване/зареєстроване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них. У разі декларування місця проживання у гуртожитку на період здобуття освіти така згода не надається.
п. 50. Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі:
1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;
2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;
4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.
п. 52. Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком від 14 до 18 років здійснюється за згодою її батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання такої дитини у гуртожитку закладу освіти у період чи після закінчення навчання.
п. 54. Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку та піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки та піклування.
п. 57. У разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особа подає:
1) паспортний документ (у разі особистого звернення);
2) свідоцтво про народження (у разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання дітей віком до 14 років);
3) документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору;
4) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
5) рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, прийняте відповідним територіальним органом ДМС, або рішення про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном, прийняте відповідною закордонною дипломатичною установою України, у разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи у зв'язку з оформленням їй документів для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном.
п. 69. Посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), про що зазначена посадова особа робить відповідний запис у заяві. Посадова особа органу реєстрації у день звернення особи, її законного представника (представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту:
приймає рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи.
Датою зняття з реєстрації місця проживання осіб, які подавали документи через центр надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, є дата отримання органом реєстрації відповідних документів;
формує і вносить дані про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади;
формує інформацію про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру;
за зверненням особи або її законного представника (представника) формує і видає витяг з реєстру територіальної громади;
інформує особу або її законного представника (представника) про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) засобами поштового, телефонного або електронного зв'язку, у тому числі засобами Порталу Дія;
інформує особу (осіб), місце проживання якої (яких) зняте за заявою власника житла, засобами поштового, телефонного або електронного зв'язку.
Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Тобто, це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (стаття 30 Цивільного кодексу України). Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (частина 1 статті 34 Цивільного кодексу України). Неповну дієздатність мають фізичні особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітні).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Що стосується набуття повної цивільної дієздатності з підстави зайняття неповнолітнім підприємницькою діяльністю, то відповідно до статті 34 Цивільного кодексу України (ЦК України) повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Водночас у визначених Кодексом випадках повну цивільну дієздатність можуть набути чи отримати особи, яким не виповнилося 18 років.
Відповідно до частин 3-5 статті 35 ЦК України, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.
Таким чином, на день звернення до відповідача за отриманням адміністративної послуги про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) позивач надав адміністратору докази реєстрації його фізичною особою - підприємцю, про що вказано в описі доданих до заяви від 17.01.2025 документів.
Тобто, з моменту державної реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, останній відповідно до ч. 4 ст. 35 ЦК України набув повної цивільної дієздатності, а отже мав достатній обсяг дієздатності на подання заяви про зняття із зареєстрованого місця проживання.
Щодо посилань відповідача на приписи Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядку № 265, які мають розбіжності з нормами Цивільного кодексу України, суд дійшов наступного.
Принцип правової визначеності є одним із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.
Норми Закону та Порядку № 265, якими передбачено обов'язкову згоду органів опіки та піклування на зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт, порушують легітимні очікування неповнолітнього, зареєстрованого підприємцем, а отже, суперечать Цивільному кодексу України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Згідно норм ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному спорі мотиви вчинення оскаржуваних дій не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права з одного й того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб'єкта - приватної особи, тобто на користь позивача.
Так, розглядаючи заяву позивача про надання адміністративної послуги, відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про зняття з місця проживання, рішення відповідача про відмову в наданні адміністративної послуги прийнято не на підставі Конституції та діючого законодавства України, а відтак є протиправним.
Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Консттуції України та Цивільного кодексу, та постанови КМУ.
Ст.4 ЦК України передбачає, якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
За правилами частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправною відмову Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради у знятті із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 згідно заяви від 17.01.2025 та в частині зобов'язання зняти ОСОБА_2 з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 ; у зв'язку з вибуттям за адресою АДРЕСА_2 . У відповідача не було законних підстав для відмови позивачу у знятті із зареєстрованого місця проживання з мотиву недосягнення ним 18 років та відсутності згоди органу опіки та піклування та неврахування реєстрації позивача в якості фізичної особи-підприємця.
Перебування позивача на обліку в райадміністрації в якості дитини-сироти не впливає на даний спір, оскільки не спростовує факту набуття позивачем повної цивільної дієздатності.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання зареєструвати його за новою адресою, то суд погоджується з доводами відповідача, що позивач не звертався до відповідача із заявою про реєстрацію за адресою АДРЕСА_2 , тому в цій позовній вимозі суд відмовляє.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Задовольнити позов ОСОБА_2 частково.
Визнати протиправною відмову Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради у знятті із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 згідно заяви від 17.01.2025.
Зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 38226516) зняти ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 ; у зв'язку з вибуттям за адресою АДРЕСА_2 .
В решті вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення підписаний 03.04.2025.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА