03 квітня 2025 р. № 400/9032/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В. С., розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
проСт. 382 судовий контроль,
31.07.2024 року позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю, в якій просить: зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/9032/23 від 04.10.2023 року.
Суд ухвалою від 01.08.2024 встановив судовий контроль, поклавши на військову частину НОМЕР_1 зобов'язання у строк 30 днів з дня отримання копії ухвали подати до Миколаївького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 року у справі №400/9032/23 з підтверджуючими доказами.
17.09.2024 року суд ухвалою встановив новий строк для подання військовою частиною НОМЕР_1 звіту про виконання судового рішення.
06.11.2024 року суд ухвалою встановив новий строк для подання військовою частиною НОМЕР_1 звіту про виконання судового рішення.
13.01.2025 року суд ухвалою встановив новий строк для подання військовою частиною НОМЕР_1 звіту про виконання судового рішення.
19.03.2025 представник Військової частини НОМЕР_1 звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 у справі №400/9032/23 до надходження коштів на рахунки військової частини на виконання рішень судів по КПКВ 21010220 КЕКВ 2800. Оскільки, фінансування від забезпечувального органу на виконання судових рішень на момент подання цієї заяви військова частина не отримала, додавши розрахунки потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщення до інших частин), виконання рішень судів та податків за КЕКВ 2800 на лютий 2025.
Дослідивши матеріли справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.
У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання рішення в адміністративній справі суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такого рішення.
Ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Підставою для встановлення чи зміни способу чи порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З огляду на викладене суд зазначає, що процесуальна можливість відстрочити виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Водночас відсутність у на рахунках боржника коштів, не є тією виключною підставою (непереборною обставиною), з якою законодавець пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення.
Суд вважає, що тяжке фінансове становище не є винятковим випадком, що давало б суду правові підстави для відстрочення виконання рішення.
У ході розгляду заяви заявником не доведене існування передбачених ст. 378 КАС України виняткових обставин, які ускладнюють можливість виконання судового рішення.
Відтак, враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що зазначені заявником у заяві обставини, не є обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, у зв'язку із чим остання не підлягає задоволенню.
28.03.205 позивачем подано клопотання про встановлення боржнику нового строку подання звіту про виконання рішення суду.
Враховуючи, що судове рішення не виконано в повному обсязі, суд вважає необхідним одночасно встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від строком на три місяці з дня отримання цієї ухвали суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 378 КАС України, суд
1. В задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 року у справі №400/9032/23 - відмовити.
2. Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк на подання звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 року у справі №400/9032/23 на три місяці з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя В. С. Брагар