справа №380/450/25
03 квітня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Романко Володимир Рудольфович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Сумській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №134750005931 від 31.12.2024 (№32088/03-16 від 31.12.2024) ГУ ПФУ в Сумській області про відмову в перерахунку пенсії щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з часу звернення (24.12.2024) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення (24.12.2024) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до пенсійного органу із заявою про встановлення підвищення до пенсії як члену сім'ї реабілітованого відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак відповідач рішенням від 31.12.2024 №134750005931 відмовив позивачу у перерахунку пенсії, оскільки згідно довідки №65 від 29.05.2024 позивач не значиться як член сім'ї, якого було примусово переселено до Хабаровського краю, так як він народився після повернення із заслання осіб, зазначених у даній довідці. Вважаючи спірне рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду для відновлення порушеного права.
Відповідачем-1 позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у правомірності відмови ГУ ПФУ в Сумській області у перерахунку пенсії позивачу. Зазначає, що статтею 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII встановлено чіткий перелік осіб, які мають право на надбавку до пенсійних виплат, а саме громадяни, які необґрунтовано зазнали репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Відповідно до архівної довідки про реабілітацію, виданої від 26.02.1992 за № 4/5-9316-Щ Інформаційним центром Управління внутрішніх справ Львівської області ОСОБА_2 , 1875 року народження; ОСОБА_3 , 1879 року народження; ОСОБА_4 , 1912 року народження; ОСОБА_5 , 1915 року народження; ОСОБА_6 , 1937 року народження; ОСОБА_7 , 1946 року народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 із смт.Красне Буського р-ну Львівської обл. за рішенням особливої наради при МДБ СРСР виселені на спецпоселення в Хабаровський край, з якого звільнені 19 вересня 1958 року. Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Катен Хабаровського краю, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданим 23.01.1962, про що в вчинений актовий запис №8. Тобто, є дитиною, яка народилася під час перебування репресованої особи (його матері) на засланні і проживав з репресованою особою однією сім?єю. Матір?ю позивача була ОСОБА_8 , 1937 року народження, яка була репресована. Пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено встановлення підвищення до пенсії дітям, які народилися на спецпоселенні, де знаходилися разом з батьками. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 23.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, до електронного кабінету ГУ ПФУ в Сумській області в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі доставлено: 10.01.2025 - позовну заяву з копіями доданих до позовної заяви документів (тобто у день надходження позову до суду) та 15.01.2025 - ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі без виклику сторін від 15.01.2025 (тобто у день постановлення ухвали судом).
Відповідачу-2 роз'яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.
Відповідач-2 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
У відповідності до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 262 КАС України судом вирішено справу на підставі наявних у ній доказів.
Відповідачем-1 10.05.2024 (вх. №43681) подано відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсії віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 , батьками якого є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Катен Хабаровського краю, російської федерації, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .
Відповідно до архівної довідки Головного управління МВС у Львівській області від 29.05.2024 №65 ОСОБА_6 (мати позивача) ІНФОРМАЦІЯ_3 із села Красне, Буського району (Кряснянського) району, Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 14.05.1949 була виселена разом із батьками на спецпоселення з конфіскацією майна в Хабаровський край, по політичних мотивах, як члени сім'ї посібника учасникам ОУН, звідки звільнені - 04.05.1958.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 була реабілітована згідно копії довідки про реабілітацію від 26.02.1992.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 11.11.2024, яке набрало законної сили 13.12.2024, вставлено факт, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дошлюбне прізвище ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ,є матір'ю ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», що підтверджується посвідченням №108/16-П від 12.12.2016.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 24.12.2024 про проведення перерахунку пенсії та встановлення підвищення до пенсії у розмірі 25% відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
ГУ ПФУ в Сумській області за принципом екстериторіальності рішенням від 31.12.2024 №134750005931 відмовило у проведені перерахунку пенсії та встановлення підвищення до пенсії у розмірі 25% відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Підставою відмови є те, що згідно довідки № 65 від 29.05.2024 ОСОБА_1 не значиться як член сім?ї, якого було примусово переселено переселено до Хабаровського краю, він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після повернення із заслання осіб, зазначених у даній довідці.
Вважаючи відмову відповідача такою, що порушує його право на перерахунок пенсії та встановлення підвищення у розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком, передбаченого пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач звернувся в суд за його захистом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Керуючись положеннями Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та беручи до уваги резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1096 (1996) щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів, № 1481 (2006) від 26 січня 2006 року щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 №962-ХІІ (далі - Закон №962-XII).
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Відповідно до статей 1-2 Закону №962-XII ( з наступними змінами та доповненнями), реабілітованими визнаються особи: які до 24.08.1991 були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених статті 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статті 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Частиною першою статті 4 Закону №962-XII передбачено поновлення реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 2.13 Порядку №22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Відповідно до пункту «г» частини першої статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 01.11.1991 №1788-XII (у редакції Закону від 13.03.2018 № 2325-VIII) (далі - Закон №1788-ХІІ) призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 (далі - Постанова №654) визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 Постанови №654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Саме така позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а.
На підставі наявних у матеріалах справи належних і допустимих доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином реабілітованої ОСОБА_10 , що підтверджується архівною довідкою ГУ МВС у Львівській області від 29.05.2024 №65 та архівною довідкою Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів МВС УРСР від 06.12.1990 №4/4-1832, що свідчить про те, що він є членом сім'ї, яку було примусово переселено, має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», що підтверджується посвідченням №108/16-П від 12.12.2016 та свідчить про наявність у нього права на підвищення призначеної пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своє поведінки, яка є предметом оскарження.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку рішенню відповідача-2, яке зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що таке не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям такого роду рішень у спірних правовідносинах, тому дії пенсійного органу щодо відмови у перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії як члену сім'ї, яку було примусово переселено, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статі 77 Закону № 1788-XII, із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком є протиправними, тому перша позовна вимога підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення.
Друга позовна вимога є похідною від першої і також підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача-1 здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 № 1788-XII як члену сім'ї, яку було примусово переселено, починаючи з 24.12.2024 (тобто з дати звернення), із врахуванням раніше виплачених сум.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання щодо судових витрат відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії як члену сім'ї, яку було примусово переселено, передбачену пунктом «г» статі 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, на 25% мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016,м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 24.12.2024 перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII як члену сім'ї, яку було примусово переселено, із урахуванням раніше виплачених сум.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома