02 квітня 2025 року м.Київ № 320/14921/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "ДІЯ" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Державного підприємства "ДІЯ" та просить суд:
визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати Державне підприємство “ДІЯ» виключити (вилучити) з Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія) дані відносно ОСОБА_3 , як власника житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
стягнути з Державного підприємства “ДІЯ» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 14 000,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що єдине джерело інформації з даними (база даних), що позивач має у власності житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (і дані якого було використано Центральним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради для верифікації Позивача, як реципієнта - фізичної особи, якій призначено державні виплати), є Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - ДП «ДІЯ»), а його технічним адміністратором відповідно до Положенням про Єдиний державний веб-портал електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1137 «Питання Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та Реєстру адміністративних послуг» (далі - Положення № 1137), є Державне підприємство «ДІЯ», позивач звернувся до служби підтримки відповідача (support@thedigital.gov.ua) з проханням привести у відповідність дані порталу ДІЯ з даними Державного реєстру речових прав, надавши при цьому Інформаційні довідки № 368135031 від 01.03.2024 (відносно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та № 368195395 від 01.03.2024 (відносно ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта), однак відповідач після тривалого листування фактично відмовив позивачу в його законній, обґрунтованій та документально підтвердженій вимогі.
Вважає, що дії відповідача щодо внесення до порталу ДП «ДІЯ» недостовірних даних відносно позивача, як власника житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та відмова в подальшому привести у відповідність дані порталу ДІЯ з даними Державного реєстру речових прав, порушили його конституційне право, гарантоване ст. 46 Конституції України на соціальні виплати - допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, у зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх конституційних прав.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування якого зазначив, що портал ДП «ДІЯ» не є першоджерелом інформації, що надходить до Порталу ДІЯ в порядку електронної інформаційної взаємодії з Державного реєстру прав через системи електронної взаємодії, а ДП «ДІЯ» як технічний адміністратор Порталу ДІЯ не порушувало права позивача в частині визначення його особи як власника на житлове приміщення.
Також від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, де зазначає, що згідно даних Державного реєстру речових прав (інформаційна довідки № 368135031 від 01.03.2024, відносно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , «Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта»), в розділі «ВІДОМОСТІ З ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ РЕЧОВИХ ПРАВ», «Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки», під номером 44744850 міститься запис про іпотеку.
Вказує, що він є іпотекодержателем та права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 немає.
Від відповідача також надійшли заперечення на відповідь на відзив, де останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», з 26.04.2022 взято на облік як внутрішньо переміщену особу.
Місце обліку позивача, як внутрішньо переміщеної особи з 26.04.2022 визначено за адресою: АДРЕСА_2 .
З зазначеної дати відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова № 332), позивачу було призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі.
Починаючи з вересня 2023 року позивачу припинили виплату передбачену Постановою № 332. У зв'язку з неотриманням протягом вересня-жовтня 2023 року допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, позивач звернувся із заявою від 23.11.2023 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради по Шевченківському району, у якій просив повідомити причини припинення виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, оскільки відповіді позивачем на зазначену заяву отримано не було, в подальшому він звернувся зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради по Шевченківському району від 21.02.2024.
У відповідь на зазначену скаргу, Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради своїм листом від 01.03.2024 за № 15/4-225 повідомило, що з 01.09.2023 виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам припиняється, якщо за результатами верифікації встановлено, що внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, відповідно до п.п. 5 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» (далі - Перелік № 709).
Так, Управлінням у вересні 2023 року здійснено верифікацію особових справ отримувачів допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб за результатом якої виявлено, що позивач маєте у власності житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Закону України від 03.12.2019 № 324-IX «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» та постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136 «Про затвердження Порядку здійснення верифікації та моніторингу державних виплат» (зі змінами) рішенням Управління виплата допомоги позивачу в програмному забезпеченні ЄІССС зупинена з 01.09.2023.
В подальшому позивачем було встановлено, що на порталі ДП «ДІЯ» міститься інформація про наявність у нього власності на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач звернувся до служби підтримки відповідача з проханням привести у відповідність дані порталу ДІЯ з даними Державного реєстру речових прав, надавши при цьому Інформаційні довідки № 368135031 від 01.03.2024 (відносно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та № 368195395 від 01.03.2024 (відносно ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта), однак відповідач після тривалого листування фактично відмовив позивачу в його законній, обґрунтованій та документально підтвердженій вимогі.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.1. Статуту ДП «ДІЯ», затвердженого наказом Міністерства цифрової трансформації України від 03.12.2019 № 14 (у редакції наказу Міністерства цифрової трансформації України від 19.10.2022 № 107, далі - Статут), Підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства цифрової трансформації України.
Згідно з п.п. 1 п. 2.2. Статуту, предметом діяльності Підприємства є, зокрема, створення, розробка, підтримка, адміністрування, забезпечення функціонування, супроводження, модернізація, удосконалення та технічне супроводження електронних інформаційних ресурсів (реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, баз даних), програмно-інформаційних комплексів та інших інформаційних систем, держателем (розпорядником) яких є Міністерство цифрової трансформації України та інші органи державної влади відповідно до законодавства.
Мету, основні завдання, функціональні можливості та суб'єктів Порталу Дія, зміст розміщеної на ньому інформації та порядок її внесення, порядок ведення Реєстру адміністративних послуг, а також інші питання функціонування Порталу Дія визначає Положення про Єдиний державний вебпортал електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1137 (далі - Положення).
Відповідно до п. 14 Положення Портал Дія - організована сукупність інформаційно-комунікаційних, інформаційних систем, які діють як єдине ціле та у взаємодії з іншими інформаційними та інформаційно-комунікаційними системами. Портал Дія організаційно-технічно складається, зокрема, з мобільного додатка Порталу Дія (Дія), освітнього мобільного додатка “Мрія», Реєстру адміністративних послуг, електронного кабінету користувача, мобільних додатків, інформаційних систем, підсистеми перевірки даних, інших складових.
Пунктом 2 Положення визначено, що до суб'єктів Порталу Дія належать: користувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка після проходження ідентифікації та автентифікації в порядку, встановленому цим Положенням, використовує засоби Порталу Дія відповідно до їх функціонального призначення; технічний адміністратор - державне підприємство «ДІЯ», що належить до сфери управління Мінцифри.
Згідно п. 8 Положення, користувач використовує Портал Дія для отримання електронних публічних послуг, інформації, розгляду заяв (звернень, запитів) та адміністративних справ, проходження опитування, доступу до благодійної (волонтерської) діяльності, перегляду теле- і радіопрограм та/або теле- і радіопередач, отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, інших інформаційно-комунікаційних систем, єдиних інформаційних систем та систем електронного документообігу. Пунктом 11 Положення передбачено, що технічний адміністратор - ДП «ДІЯ» здійснює створення, модернізацію, розвиток, адміністрування та забезпечення функціонування Порталу Дія.
Підпунктом 4 п. 5 Положення встановлено, що Портал Дія виконує такі основні завдання, як забезпечення через електронний кабінет користувача доступу до інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, інших інформаційно комунікаційних систем, зокрема про користувача.
Відповідно до п. 25 Положення, на Порталі Дія також використовується (обробляється) інформація, яка подається користувачем та/або надходить до Порталу Дія в порядку електронної інформаційної взаємодії з національних електронних інформаційних ресурсів, інших інформаційно-комунікаційних систем відповідно до визначених цим Положенням завдань та функціональних можливостей Порталу Дія.
Згідно з п. 16 Положення, електронна інформаційна взаємодія Порталу Дія з національними електронними інформаційними ресурсами, іншими інформаційно комунікаційними системами здійснюється через системи електронної взаємодії у визначеному законодавством порядку.
Таким чином, відомості електронного кабінету користувача Порталу Дія збираються з національних електронних інформаційних ресурсів, інших інформаційно-комунікаційних систем, користувачем, що є наслідком відображення в електронній формі інформації. Володільцем (держателем) даних користувачів, які зберігаються в державних електронних інформаційних ресурсах, є органи державної влади та місцевого самоврядування, визначені законодавством. Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачений порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон).
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону). Відповідно до п. 3-5 ч. 1 ст. 7 Закону, Міністерство юстиції України забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем, організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав, здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
Згідно з п.п. 83-19 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 основними завданнями Міністерства юстиції України є, зокрема, забезпечення створення, ведення та функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
При цьому, відповідно до п.п. 12 п. 4 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, ведення Державного реєстру прав передбачає, в тому числі, інформаційну взаємодію з Порталом Дія. Єдина структура та формат інформаційних файлів, що передаються та приймаються в порядку інформаційної взаємодії, процедури взаємодії інформаційних систем та зміни до них визначаються Міністерством юстиції України разом з Міністерством цифрової трансформації України шляхом прийняття рішень, які оформляються окремими протоколами.
Пункт 15 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 передбачає, що інформація з Державного реєстру прав в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або на підставі договорів про надання сервісної послуги, укладених з технічним адміністратором Державного реєстру прав, через інші інформаційні системи, що забезпечують ідентифікацію користувача з використанням засобів електронної ідентифікації з середнім або високим рівнем довіри (далі - інформаційні системи), надається особі, яка бажає отримати таку інформацію та ідентифікована з використанням засобів електронної ідентифікації з середнім або високим рівнем довіри.
З огляду на викладене, Міністерство юстиції України, як держатель Державного реєстру прав відповідальне за правильність інформації (даних), які в ньому містяться, в тому числі про власників нерухомого майна.
Таким чином, Портал Дія не є першоджерелом інформації, що надходить до Порталу Дія в порядку електронної інформаційної взаємодії з Державного реєстру прав через системи електронної взаємодії, а ДП «ДІЯ» як технічний адміністратор Порталу Дія не порушувало права позивача в частині визначення його особи як власника на житлове приміщення.
Разом з тим звертаємо увагу суду, що правові та організаційні засади здійснення верифікації та моніторингу державних виплат в Україні визначає Закон України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».
Механізм здійснення верифікації та моніторингу державних виплат встановлений Порядком здійснення верифікації та моніторингу здійснення державних виплат, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136 (далі - Порядок № 136).
Відповідно до п. 5 Порядку №136, верифікація державних виплат здійснюється в інформаційно-аналітичній платформі шляхом застосування комплексу заходів із збору, проведення аналізу та порівняння параметрів інформації, отриманої від суб'єктів надання інформації, за кожним реципієнтом з подальшим визначенням відповідності інформації визначеним законодавством вимогам, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат, а також виявлення невідповідності даних в автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 136 з метою здійснення верифікації та моніторингу державних виплат суб'єкти надання інформації подають Міністерству фінансів України інформацію, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, персональні дані, інформацію з автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких вони є, у тому числі інформацію з обмеженим доступом. Відповідальними за повноту, автентичність та вчасність надання інформації є суб'єкти надання інформації.
Норми п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» визначають, що суб'єкти надання інформації - органи, що здійснюють державні виплати, а також центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, банки, фонди загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, установи, організації і підприємства, що належать до сфери управління державних органів, які є володільцями, розпорядниками та/або адміністраторами автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних інформації про реципієнтів, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат.
Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначає Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 (далі - Порядок № 332).
Так, п. 22 Порядку № 332 передбачено, що метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат».
Верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційноаналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Порядку.
За результатами верифікації Мінфіну інформації щодо осіб Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики.
Пунктом 23 Порядку № 332 встановлено, що для підтвердження актуальності права уповноваженої особи та отримувачів на продовження отримання допомоги Мінсоцполітики щомісяця забезпечує передачу Мінфіну засобами електронної інформаційної взаємодії інформації отримувачів для проведення поточної верифікації відповідно до Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат».
За результатами проведеної верифікації отримувачів Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (далі - Єдина система).
Пунктом 24 Порядку № 332 закріплено, що у разі успішного проходження верифікації інформації отримувачів допомога продовжується автоматично із використанням функціоналу Єдиної системи. У разі виявлення невідповідності вимогам цього Порядку за результатами верифікації та відомостей, відображених в Єдиній системі, в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, наведених у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, які порушено.
За наявності технічної можливості інформація про підстави відмови у призначенні/ продовженні виплати допомоги та порядок оскарження рішення повідомляється уповноваженій особі або отримувачам із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв'язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв'язку. У разі незгоди з відмовою у призначенні допомоги отримувач може подати підтвердні документи органу соціального захисту населення або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, або центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи.
Крім того, відповідно до абзацу 3 ч. 3 ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат безоплатно отримує відомості з Державного реєстру прав в електронній формі у форматі бази даних, витягу та/або в іншій формі на підставі договорів про обмін інформацією, укладених з технічним адміністратором.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ДП «ДІЯ» не є суб'єктом надання інформації для здійснення верифікації права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат», а отже відповідач не несе відповідальність за припинення виплати позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Щодо вимог про стягнення суми моральної шкоди у розмірі 14 000, 00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо).
Враховуючи викладене та оскільки позивачем не надано доказів, у чому саме полягала протиправність діяння ДП «ДІЯ», тому не доведено наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.
Крім цього, не наведено фактичних даних, які підтверджують факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) відповідача вони заподіяні.
Таким чином, вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.