02 квітня 2025 року м. Київ №320/37843/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнатіс" до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ “Юнатіс» з позовом до Волинської митниці Державної митної служби України, у якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000625/1 від 18.09.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. Крім того, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. На думку позивача, ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару. Разом з тим, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 р. відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що митний орган правомірно прийняв оскаржене рішення, оскільки під час здійснення митного контролю за митною декларацією було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.
Також, відповідач заявив клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з його участю.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу та якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Водночас, зміст клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з'ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.
Більш того, відповідач у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.
Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до умов контракту від 30.05.2023 року №300523 з компанією «Qingdao Exodus Trading Co» (Китай), згідно специфікації від 01.06.2023 року №2, яка є невід'ємною частиною контракту від 30.05.2023 року №300523, за інвойсом від 01.06.2023 року № EX23-099, отримав товар, який використовується при виробництві дієтичних добавок - глюкозамін (Glucosamine HCL) торговельної марки «Jiangsu», вагою 100 кг та вартістю 800 доларів США, або - 8 доларів США за 1 кг товару;
- хітозан (Chitosan) торговельної марки «Jiangsu», вагою 50 кг та вартістю 1400 доларів США, або - 28 доларів США за 1 кг товару;
- хондроїтин сульфат (Chondroitin Sulfate) торговельної марки «Jiangsu», вагою 150 кг та вартістю 9000 доларів США, або - 60 доларів США за 1 кг товару.
Позивач, здійснив 100% передоплату за товар відповідно до визначених умов, зазначених в специфікації від 01.06.2023 року №2, яка є невідємною частиною контракту від 30.05.2023 року №300523, в сумі 11200 доларів США, на банківський рахунок компанії «Qingdao Exodus Trading Co» (Китай) платіжною інструкцією в іноземній валюті від 08.06.2023 року №57 (копія додається - додаток 5). Сума оплати в розмірі 11200 доларів США за платіжною інструкцією в іноземній валюті від 08.06.2023 року №57, повністю співпадає із сумою в розмірі 11200 доларів США, зазначеною в специфікації від 01.06.2023 року №2, яка є невід'ємною частиною контракту від 30.05.2023 року №300523 та інвойсі від 01.06.2023 року № EX23-099.
Крім цього, відповідно до умов поставки згідно Інкотермс - FOB Qingdao, які зазначені в специфікації від 01.06.2023 року №22, яка є невід'ємною частиною контракту від 30.05.2023 року №300523, для визначення митної вартості товару додаються транспортні витрати позивача по доставці товару до кордону України, які склали 16502,02 гривень, що підтверджується довідкою транспортно - експедиційної компанії від 12.09.2023 року №407148. В підсумку митна вартість товару з урахуванням транспортних витрат по доставці товару до кордону України, яка була заявлена позивачем у митній декларації від 17.09.2023 року №23UA205050063012U7, склала 11651,26 доларів США.
Даний товар був заявлений позивачем відповідачу по митній декларації від 17.09.2023 року №23UA205050063012U7 в режимі імпорту. В графі 43 даної митної декларації було зазначено, що ним застосований основний - 1 метод визначення вартості, тобто метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Разом з тим, відповідачем 18.09.2023 року прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205050/2023/000625/1, відповідно до якого, митну вартість задекларованого товару скориговано та визначено на підставі ст.64 МКУ, тобто, резервним методом визначення митної вартості.
В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що ним для визначення митної вартості використані відомості:
- по товару глюкозамін (Glucosamine HCL) з митної декларації від 16.08.2023 року №UA100310/2023/779675 та збільшив рівень митної вартості з 8 до 13,3633 доларів США;
- по товару хітозан (Chitosan) з митної декларації від 07.07.2023 року №UA100310/2023/779010 та збільшив рівень митної вартості з 28 до 34,595 доларів США;
- по товару хондроїтин сульфат (Chondroitin Sulfate) з митної декларації від 01.08.2023 року №UA100310/2023/779455 та збільшив рівень митної вартості з 60 до 67,9244 доларів США.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Тобто, МК України передбачено та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до частини третьої-п?ятої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов?язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв?язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в шій статті.
Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.2 ст.55 МКУ, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
В «Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195 (далі за текстом - Правила №598), зокрема в правилах заповнення гр.33 Рішення, зазначено, що при визначенні митної вартості відповідно до положень статті 64 МКУ (за якою і винесено оскаржуване рішення) обов'язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що ним для визначення митної вартості використані відомості:
- по товару глюкозамін (Glucosamine HCL) з митної декларації від 16.08.2023 року №UA100310/2023/779675 та збільшив рівень митної вартості з 8 до 13,3633 доларів США;
- по товару хітозан (Chitosan) з митної декларації від 07.07.2023 року №UA100310/2023/779010 та збільшив рівень митної вартості з 28 до 34,595 доларів США;
- по товару хондроїтин сульфат (Chondroitin Sulfate) з митної декларації від 01.08.2023 року №UA100310/2023/779455 та збільшив рівень митної вартості з 60 до 67,9244 доларів США.
Судом приймається до уваги твердження позивача про те, що позивачем раніше ввозився по цьому самому контракту з підприємством «Qingdao Exodus Trading Co» (Китай), але за іншою специфікацією та кожен товар окремо, ідентичний (тобто, цей самий як і по оскаржуваному рішенню) товар, проте, на відміну від поставки товару по оскаржуваному рішенню, він ввозився авіаційним транспортом до аеропорту м.Варшава на умовах поставки згідно Інкотермс СІР, які включають у вартість товару витрати продавця по доставці товару у визначений аеропорт, що значно дорожче на відміну від поставки товару по оскаржуваному рішенню.
Тобто, зниження митної вартості товару позивача в порівнянні з попередніми поставками, пов'язане виключно із зміною умов поставки та зменшенням витрат по доставці товару до митного кордону України.
Таким чином, якщо відповідач взяв за основу в оскаржуваному рішенні рівень митної вартості по раніше ввезеному товару позивача, він повинен у відповідності до вимог вищезазначених Правил №598 в оскаржуваному рішенні зробити пояснення щодо зроблених коригувань зважаючи на обсяг партії товару, умов поставки, комерційних умов тощо. Водночас відповідачем, в порушення вимог вищезазначених Правил №598, в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які пояснення щодо підстав коригування до таких рівнів митної вартості.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ціна на товар визначається продавцем («Qingdao Exodus Trading Co») та погоджується покупцем (Позивач) шляхом укладання специфікацій, які є невід'ємною частиною укладеного між ними контракту від 30.05.2023 року №300523.
Також, на підтвердження ціни на товар, позивачем при здійсненні митного оформлення митної декларації від 17.09.2023 року №23UA205050063012U7, надано відповідачу проформа - інвойс від 01.06.2023 року № EX23-099, в якій продавцем (“Qingdao Exodus Trading Co») були визначені ціни на товар на умовах поставки згідно Інкотермс - FOB Qingdao:
- глюкозамін (Glucosamine HCL) - 8 доларів США за 1 кг товару;
- хітозан (Chitosan) - 28 доларів США за 1 кг товару;
- хондроїтин сульфат (Chondroitin Sulfate) - 60 доларів США за 1 кг товару.
Згідно загально визначених понять у договірних відносинах, проформа-інвойс - це документ, у якому зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.
Разом з тим, відповідачем, всі вищезазначені докази були безпідставно проігноровані та не досліджені під час прийняття оскаржуваного рішення щодо підвищення митної вартості товарів.
Стосовно доводів відповідача щодо ненадання додаткових документів в повному обсязі для спростування розбіжностей суд вказує про її необгрунтованість з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.53 МКУ визначено перелік документів, і, даний перелік є вичерпним, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівліпродажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В даному випадку, позивачем у відповідності до норм ч.2 ст.53 МКУ, для підтвердження заявленої митної вартості, 17.09.2023 року разом з митною декларацією №23UA205050063012U7 були подані наступні документи, які містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари:
1. декларація митної вартості (наявна у відповідача);
2. зовнішньоекономічний контракт від 30.05.2023 року №300523;
3. специфікація від 01.06.2023 року №2, яка є невід'ємною частиною контракту від 30.05.2023 року №300523;
4. інвойс від 01.06.2023 року № EX23-099;
5. банківський платіжний документ про 100% передоплату від 08.06.2023 року №57;
6. довідка про транспортні витрати по доставці товару до кордону України від 12.09.2023 року №407148;
7. проформа - інвойс підприємства “Qingdao Exodus Trading Co» від 01.06.2023 року № EX23-099.
Суд вказує, що позивачем на підтвердження митної вартості товару були надані всі без виключення документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.
Крім цього, разом з митною декларацією №23UA205050063012U1, 17.09.2023 року позивачем була надана відповідачу митна декларація країни відправлення (Китай) №422720230000610003, в якій зазначено:
- Товар №1 - хондроїтин сульфат (Chondroitin Sulfate), вага 150 кг по 60 доларів США за 1 кг товару на суму 9000 доларів США;
- Товар №2 - хітозан (Chitosan) , вага 50 кг по 28 доларів США за 1 кг товару на суму 1400 доларів США;
- Товар №3 - глюкозамін (Glucosamine HCL), вага 100 кг по 8 доларів США за 1 кг товару на суму 800 доларів США.
Також, в митній декларації країни відправлення (Китай) №422720230000610003 зазначений отримувач товару - ТОВ «Юнатіс», зазначені умови поставки згідно Інкотермс - FOB, зазначений номер інвойсу - EX23-099, зазначена країна доставки - POL (Польща).
Зазначені кількість та вартість товару в загальній сумі 11200 доларів США, повністю співпадає з вартістю в розмірі 11200 доларів США, зазначеною в специфікації від 01.06.2023 року №2, яка є невід'ємною частиною контракту від 30.05.2023 року №300523, інвойсі від 01.06.2023 року № EX23-099, банківському платіжному документі про 100% передоплату від 08.06.2023 року №57 та проформі - інвойсі підприємства «Qingdao Exodus Trading Co» від 01.06.2023 року № EX23-099.
Суд зазначає, що у відповідності до п. 7 ч.3 ст.53 МК України, митна декларація країни відправлення є документом, який підтверджує дійсність митної вартості товару.
Таким чином, в вищезазначених документах, які були надані позивачем разом з митною декларацією №23UA205050063012U7, судом встановлено відсутність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні ознаки підробки, та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Незважаючи на це, на вимогу відповідача позивачем був додатково наданий прайслист виробника товару.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч вищезазначених вимог МК України безпідставно відмовив позивачу у здійсненні митного оформлення товару за методом визначення митної вартості за ціною договору (основний метод) по митній декларації від 17.09.2023 року №23UA205050063012U7, що свідчить про необґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення.
Стосовно доводів відповідача про не надання документів на підтвердження понесення витрат за послуги розвантаження товарів, а також недоліків довідки про транспортні витрати від 12.09.2023 р. суд вказує на їх безпідставність з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 5 та 6 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
У відповідності до п.6 ч.2 ст.53 МК України та на підтвердження витрат, які у відповідності до п.п. 5 та 6 ч.10 ст.58 МК України повинні бути додані до ціни товару, позивачем 17.09.2023 року разом з митною декларацією №23UA205050063012U7 були надані відповідачу:
- довідка про транспортні витрати по доставці товару до кордону України від 12.09.2023 року №407148;
- коносамент (морський товаротранспортний документ) від 15.07.2023 року № MEDQ23073881;
- рахунок - фактура від 12.09.2023 року №4507258.
В довідці про транспортні витрати по доставці товару до кордону України від 12.09.2023 року №407148 зазначено, що вартість міжнародного морського перевезення вантажу в контейнері SUDU6245611 за маршрутом порт Qingdao (Китай) - порт Gdansk (Poland) становить 9419 грн. 70 коп..
Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України за маршрутом Прушкув (Польша) - пп «Ягодин» (Україна) становить 2187 грн..
Транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України (включаючи навантажувально - розвантажувальні роботи) становить 4895 грн. 32 коп.
Такі самі суми, зазначені і в рахунку - фактурі від 12.09.2023 року №4507258 на загальну суму 19024,1 грн, який позивач оплатив, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.09.2023 року №735.
Таким чином, витрати, які для визначення митної вартості у відповідності до п.п. 5 та 6 ч.10 ст.58 МК України повинні бути додані до ціни товару, склали 16502,02 грн, які і були додані позивачем до ціни товару, що підтверджується графою 17 оскаржуваного рішення.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідач не надав жодного доказу, який би спростував, що даний розмір витрат не відповідає дійсності.
Крім цього, в довідці від 12.09.2023 року №407148 вказано, що товар переміщувався в контейнері SUDU6245611. Цей же номер контейнера зазначений і в коносаменті від 15.07.2023 року № MEDQ23073881. Також, в даному коносаменті, зазначений товар, який перевозився, відправник, отримувач та інші необхідні відомості.
Таким чином, зазначене відповідачем у відзиві на позов, що не було подано
документів, які б підтверджували вартість витрат, та що довідка про транспортні витрати №407148 від 12.09.2023 року, надана ТОВ “ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» не містить жодних відомостей щодо вантажу, який транспортувався, що в свою чергу не дозволяє ідентифікувати товар, замовника та виконавця послуги, є безпідставним та спростовується вище встановленими судом обставинами.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача №UA205050/2023/000625/1 від 18.09.2023 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення, на думку суду, є протиправним.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів належить задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 139 КАСУ, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України до судових витрат крім судового збору належать витрати, пов'язані з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження розміру вказаних судових витрат позивач разом з відповіддю на відзив надав до суду копію договору про надання правової допомоги від 27.09.2023 року №3, копію прибуткового касового ордеру та акта наданих послуг від 30.11.2023 року, що свідчать про понесення позивачем витрат на правову допомогу у сумі 3000 гривень.
Заперечень на вказану заяву з викладенням своїх доводів стосовно необгрунтованість заявлених позивачем витрат не надходило від відповідача.
Так, розглядаючи вищевикладені обставини, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При цьому, суд вказує, що даний спір є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався судом в спрощеному провадженні; за умови наявності усталеної судової практики Верховного Суду із даного питання, обсяг доданих доказів до позову на підтвердження правової позиції є незначними і не потребує значного часу для їх збирання (оскаржується лише одне рішення про визначення митної вартості товару), а тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. що є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Отже, враховуючи фактичний об'єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, зокрема, те, що дана справа є справою незначної складності, суд вважає обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу по складанню позову у розмірі 3000,00 грн.
Вказаний розмір витрат, на переконання суду, обумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об'ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.
Відтак, на користь позивача слід присудити витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДМС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Державної митної служби України від 18.09.2023 №UA205050/2023/000625/1 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнатіс» (код ЄДРПОУ 44784543; місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, буд. 10/1, оф. 75, м. Буча, Київська область, 08292) судовий збір у сумі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Волинської митниці Державної митної служби України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.